Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №140/2574/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2574/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій щодо взяття на військовий облік; зобов`язання внести відомості про виключення з військового обліку в реєстри “Резерв +” та “Оберіг”.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення 40 років і 10 травня 2012 року був виключений з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі рядового складу відповідно до частини другої статті 28 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок та військову службу” (далі – Закон №2232-XII). Однак в застосунку “Резерв+” позивач виявив, що перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 (номер в Реєстрі “Оберіг” №230320209316118800005). Тому представник позивача звернувся до відповідача із заявою про внесення в реєстри “Резерв+” та “Оберіг” інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, у відповідь на яку ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 11 лютого 2026 року №1378 повідомив про відсутність підстав для вчинення дій, вказаних у заяві.

Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття його на військовий облік протиправними, оскільки відповідно до частини другої статті 28 Закону №2232-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на 10 травня 2012 року) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського-складу, поділяються на розряди за віком, зокрема, другий розряд: рядовий склад - до 40 років; граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Зміни в законодавстві, якими було підвищено граничний вік перебування в запасі, були прийняті майже через два роки після виключення його з військового обліку.

На переконання позивача, оскільки він не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі і заяву з проханням про взяття його на облік знову він не подавав, то на нього не поширюються вимоги закону про військовий обов`язок та військову службу в чинній редакції (щодо оновлення облікових даних, проходження військово-лікарської комісії) та він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву (а.с.19-21) відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, після 10 травня 2012 року зазнавало змін, зокрема, було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі (27 березня 2014 року граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22 липня 2014 року - з 50 років до 60 років). Позивачу наразі 54 роки, тобто менше 60 років, що становить граничний вік перебування в запасі, тож в ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні підстави щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, про що позивача було повідомлено листом від 11 лютого 2026 року №1378.

У відповіді на відзив (а.с.25-26) позивач підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та зауважив, що закон не має зворотної сили, а тому норми щодо підвищення граничного віку перебування в запасі поширюються виключно на осіб, які станом на момент набрання чинності цими змінами (2014 рік) перебували на військовому обліку, а не на громадян, які вже були з нього законно виключені.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

З військово-облікового документа, сформованого у застосунку “Резерв+” станом на 13 січня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

В адресованій ІНФОРМАЦІЯ_4 заяві від 01 лютого 2026 року представник позивача просив внести в Реєстри “Резерв+” та “Оберіг” інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с.10-12).

У відповідь на вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 11 лютого 2026 року №1378 повідомив, що частиною шостої статті 37 Закону №2232-XII визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких особа підлягає виключенню із військового обліку військовозобов`язаних та резервістів. Додатково вказано, що ОСОБА_1 12 листопада 2014 року згідно з ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до військової служби відповідно до графи ІІ Розкладу хвороб; у зв`язку з невиконанням вимог мобілізаційного розпорядження та несвоєчасного прибуття військовозобов`язаний ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку (а.с.9).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стаття 14 Закону №1951-VIII визначає, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пунктом 79 Порядку №1487 також установлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII. Так призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559, зі змінами, чинними станом на день виникнення спірних правовідносин між сторонами), передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”.

Відповідно до пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - військово-обліковий документ в електронній формі), є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Згідно з пунктом 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За обставин справи на звернення представника позивача у заяві від 01 лютого 2026 року про внесення в реєстри “Резерв+” та “Оберіг” інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с.10-12) листом від 11 лютого 2026 року №1378 відповідач повідомив про відсутність підстав з покликанням на приписи статті 37 Закону №2232-ХІІ (а.с.9).

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних як особу, яка раніше була виключена з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

За приписами пункту 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у чинній редакції виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: досягли граничного віку перебування в запасі.

Пункт 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII в редакції, чинній станом на 10 травня 2012 року, передбачав таку ж підставу виключення військовозобов`язаних з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України.

Частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років (10 травня 2012 року), було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Згідно зі статтею 32 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 10 травня 2012 року) військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27 березня 2014 року №1169-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: “Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років”.

Законом України від 22 липня 2014 року №1604-VII “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №1604-VII, який набрав чинності 13 серпня 2014 року), внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри “50” замінено цифрами “60”.

При цьому положення частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

З набранням чинності указаними змінами до Закону №2232-XII, якими продовжено граничний вік перебування в запасі, позивач у віці 56 років є таким, що підпадає під його дію, незалежно від того, чи перебував він на військовому обліку.

Відповідно до пункту 17-1 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №932, стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років Державна міграційна служба (ДМС) одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як зазначено вище, позивач повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних в запасі та його автоматично поновлено на такому обліку як особу, яка не досягла встановленого законом граничного віку (60 років) перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також суд зауважує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

З часу набрання чинності змінами до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

У подібних правовідносинах Верховний Суд щодо застосування норм права у постанові від 09 квітня 2026 року у справі №280/6524/24, вказав, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо поновлення позивача на обліку військовозобов`язаних, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк