Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №140/2568/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2568/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про скасування рішення від 08 січня 2026 року №262240035132; зобов`язання повторно розглянути заяву від 02 січня 2026 року про призначення пенсії, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року та з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 02 січня 2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV та отримала рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 08 січня 2026 року №262240035132, яким їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року та з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року тільки тому, що дата заповнення трудової книжки 20 листопада 1991 року.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки відповідальність за організацію роботи по веденню трудових книжок покладається на роботодавця; порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.31-32). В обґрунтування цієї позиції вказав, що рішенням від 08 січня 2026 року №262240035132 ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком через невиконання умови про страховий стаж: при необхідному 32 роки у позивача є лише 26 років 7 місяців 7 днів (для розрахунку права – 26 років 9 місяців 13 днів). Не може бути зарахований страховий стаж за відомостями трудової книжки з 13 січня 1983 року по 29 червня 1998 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року, яка оформлена з порушенням пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

02 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.12).

Відповідно до принципу екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 08 січня 2026 року №262240035132 (а.с.13) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 32 роки; обчислений страховий стаж становить 26 років 7 місяців 7 днів; стаж для розрахунку права - 26 років 9 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року, оскільки дата заповнення трудової книжки 20 листопада 1991 року не відповідає пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58; період роботи з 02 січня 1997 року по 23 жовтня 1999 року (відсутній номер наказу на звільнення).

Як установлено частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року та відмови у призначенні пенсії за віком з урахуванням цього стажу; щодо іншого періоду роботи - з 02 січня 1997 року по 23 жовтня 1999 року, який не був зарахований, спір відсутній.

При вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього пенсійні відносини врегульовувалися Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII).

За приписами частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу ІV Порядку №22-1).

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

У позивача наявна трудова книжка НОМЕР_1 від 20 листопада 1991 року, у правому верхньому кутку якої міститься запис “Дублікат”, яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи за даними трудової книжки з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року (до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки дата заповнення трудової книжки 20 листопада 1991 року не відповідає пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58.

З копії дубліката трудової книжки НОМЕР_1 видно, що датою її заповнення є 20 листопада 1991 року, натомість перший запис про трудову діяльність датований 13 січня 1983 року.

Порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Відповідно до чинної на момент внесення до трудової книжки першого запису та видачі дубліката Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 глави 5 Інструкції №162 особа, яка втратила трудову книжку (вкладиш до неї), має негайно заявити про це адміністрації за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви адміністрація видає працівникові іншу трудову книжку або вкладку до неї (нових зразків) з написом “Дублікат” у правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. До розділів “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” та “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Такі ж правила установлено чинною дотепер Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110).

Отже, сама правова природа дубліката документа полягає у відновленні раніше набутих відомостей про працю, які хронологічно завжди передують даті видачі самого дубліката. Графа “дата заповнення” в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб, які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 20 листопада 1991 року оформлено дублікат трудової книжки НОМЕР_1 та внесено відомості про попередні періоди роботи:

з 13 січня 1983 року по 01 липня 1986 року позивач працювала машиністом конвеєра ІІ розряду на шахті “Трудівська” Виробничого об`єднання “Донецьквугілля” (записи внесені на підставі наказу від 17 січня 1983 року №49/к та наказу від 01 липня 1986 року №647к);

з 02 липня 1986 року по 20 червня 1988 року вона прийнята на роботу в Петровський РК ЛКСМУ міста Донецька (записи внесені на підставі наказу від 09 липня 1986 року №140 та наказу від 15 червня 1988 року №39);

з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року прийнята по переводу бухгалтером у шахту “Трудівська” Виробничого об`єднання “Донецьквугілля” (накази від 23 червня 1988 року №574/к та від 15 серпня 1990 року №832/к) (а.с.23-27).

Вказані записи виконані послідовно, не містять виправлень та суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою, завірені підписами посадових осіб та скріплені печатками підприємств.

Прикметно, що до наступних періодів трудової діяльності з 22 серпня 1990 року по 01 лютого 1992 року, з 01 лютого 1992 року по 01 лютого 1995 року (теж до введення персоніфікованого обліку) відповідач зауважень не мав та, судячи зі змісту спірного рішення, розрахунку форми РС-право (а.с.11) зарахував до страхового стажу для призначення пенсії в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV (до 01 січня 2004 року).

Визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в дублікаті трудової книжки, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивачки. Отже, періоди роботи з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, за наслідками судового розгляду та з урахуванням меж заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08 січня 2026 року №262240035132 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком, та зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року, прийняти відповідне рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн, які підтверджуються квитанцією від 27 лютого 2026 року №5264-1118-2819-3251, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3,20).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08 січня 2026 року №262240035132 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком та, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13 січня 1983 року по 20 червня 1988 року, з 22 червня 1988 року по 15 серпня 1990 року, прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк