Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №206/2076/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 206/2076/25 Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В.

Провадження № 22-ц/818/2464/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пріхно Наталії Миколаївни на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кіф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання недійсним кредитного договору, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

16.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що у 2021 році йому випадково стало відомо, що невідомі особи, шахрайським чином, використали його номер телефону, який йому колись належав, 17.03.2021 оформили кредитний договір №72410 у ФК «Кіф» на суму 3000 грн. З цього приводу він звертався до кіберполіції. Було розпочато кримінальне провадження, яке закрито. 11.01.2024 він звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» із заявою щодо видалення даних на ОСОБА_1 . Інформація про заборгованість по кредиту ТОВ «Маніфою» із сайту було видалено, а інформація про ніби то наявну заборгованість по кредиту ФК «Кредит капітал» на суму 3000 грн наявна по сьогодні. Кредит особисто він не оформлював. Направляв заяви до ТОВ «ФК «Кредит капітал». У зв`язку з чим позивач просить визнати недійсним кредитний договір №72410 від 17.03.2021, укладений невідомими особами з ТОВ «ФК «Кіф» на суму 3000 грн. Зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії на ім`я ОСОБА_1 інформацію про кредитний договір.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пріхно Н.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати, та задовольнити позов.

Скарга мотивована тим, відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.11.2025 року був зобов`язаний надати копію кредитного договору та договір відступлення права вимоги, але умисно не виконав вимоги суду, що підтверджується матеріалами справи.

Відсутність кредитного договору у матеріалах справи не може тлумачитися проти позивача.

Суд фактично ототожнив відсутність доказів користування номером іншою особою з доказом користування номером самим позивачем, що є грубою логічною та юридичною помилкою. Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі № 757/36680/20 прямо зазначив, що сам факт використання телефонного номера без ідентифікації не підтверджує волевиявлення особи на укладення кредитного договору.

Суд першої інстанції формально послався на окремі постанови Верховного Суду, однак не застосував релевантні правові висновки, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини та підлягали застосуванню у цій справі.

Судом першої інстанції при ухвалені рішення не врахована відсутність доказів зарахування кредитних коштів саме позивачу ОСОБА_1 . Відсутність доказів отримання коштів є самостійною підставою для задоволення позову.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд своє рішення мотивував наступним.

Так, дійсно з відповіді ТОВ «лайфселл» вбачається, що номер телефону НОМЕР_1 у період з 05.03.2009 по 06.12.2015 належав ОСОБА_1 . У подальшому, під час інших «життєвих циклів» телефон обслуговувався на умовах передоплати та знеособлено, без укладення договору та без ідентифікації кінцевого користувача.

Разом з тим, позивачем не доведено, що телефонним номером, після закінчення строку дії договору про надання електронних комунікаційних послуг, користувався не він , а інша особа.

Факт того, що телефонний номер, за допомогою якого було оформлено кредитний договір, не був прив`язаний до паспортних даних ОСОБА_1 не доводить факт того, що цей телефонний номер не належав ОСОБА_1 .

Доводи позивача про те, що стосовно нього вчинено шахрайські дії спростовуються постановою старшого дізнавача ВП №5 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, якою кримінальне провадження закрите.

Доказів того, що ОСОБА_1 оскаржував вказану постанову у встановленому КПК України порядку, матеріали справи не містять, а стороною позивача не надані.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що кредитний договір підписано іншими особами є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення.

Окрім того, позивачем не надано доказів того, на чий рахунок були зараховані кошти у сумі 3000 грн, які були нараховані на підставі кредитного договору. Більше того, позивач не надав жодного доказу, що у період березня 2021 (місяць оформлення кредиту) на банківські рахунки ОСОБА_1 не надходили кредитні кошти, у даному випадку 3000 грн.

Отже, за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням того, що позивачем не надано оспорюваного кредитного договору, що позбавило суд можливості його дослідити та надати оцінку підпису, а також з урахуванням того, що позивачем не доведено, що телефонний номер, за допомогою якого оформлено кредитний договір йому не належав, у зв`язку з відсутністю доказів того, що на банківські рахунки позивача не надходили кошти за кредитним договором, а також у зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторінвчиняє на власну користь.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, у позові позивач ОСОБА_1 вказує, що 17.03.2021 невідомі особи, шахрайським чином, використовуючи його номер мобільного телефону, який йому колись належав, оформили кредитний договір №72410 у ТОВ «ФК «Кіф» на суму 3000 грн.

24.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до відділу поліції №5 Дніпровського РУП з заявою про вчинення шахрайства, у якій вказав, що 12 квітня його матері, батьку та сестрі почали надходити дзвінки про те, що він не повертає кредит. У зв`язку з тим, що кредиту він не оформляв просив внести відомості до ЄРДР.

З наданої копії витягу ЄРДР вбачається, що 01.07.2021 за заявою ОСОБА_1 до реєстру за номером 12021046650000463 внесено заяву ОСОБА_1 , з визначенням кваліфікації - ч. 1 ст. 190 КК України, короткий зміст обставин: заява ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа, шахрайським шляхом, заволоділа майном заявника, сума збитків встановлюється.

31.07.2021 постановою старшого дізнавача сектору дізнання ВП №5 ЖРУП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021046650000463 закрито. Постанова дізнавача мотивована тим, що під час досудового розслідування про підозру у вчиненні кримінального проступку нікому не повідомлялось.

Управлінням протидії кіберзлочинам в Дніпропетровській області ОСОБА_1 надано відповідь №П-3839/38/101/9/2021 від 20.08.2021, у якій зазначено, що відомості за його зверненням передані до відділення поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області.

11.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з заявою про видалення даних стосовно нього про заборгованість за кредитом від 17.03.2021 з ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та про заборгованість за кредитом з ТОВ «Маніфою».

Листом ТОВ «Українське бюро кредитних історій» від 13.02.2024 №185 повідомило ОСОБА_1 про те, що факт шахрайства ТОВ «ФК «Кіф» щодо ОСОБА_1 не підтверджено, правові підстави для задоволення вимог про вилучення кредитної історії відсутні.

За клопотанням позивача з ТОВ «лайфселл» було витребувано докази.

З наданої ТОВ «лайфселл» відповіді вбачається, що перш за все ТОВ «лайфселл» звертає увагу, що кожний номер може мати декілька т. зв. «життєвих циклів». «Життєвий цикл» є загальноприйнятим та усталеним визначенням у сфері надання електронних комунікаційних послуг мобільного зв`язку. По суті, це період в часі, протягом якого певний кінцевий користувач (абонент) може отримувати електронні комунікаційні послуги за певним номером. Тобто, кінцевий користувач, використовуючи кінцеве (термінальне) обладнання з SIM-карткою з певним номером, може здійснити в цей період голосовий дзвінок (зателефонувати) на інший номер, відправити на інший номер SMS-повідомлення, скористатися послугою з доступу до Інтернету, а так само - отримати голосовий дзвінок, отримати SMS-повідомлення тощо. Розпочинається «життєвий цикл» активацією номеру в мережі. Перед такою активацією кінцевий користувач повинен, як правило, придбати стартовий пакет з «фізичною» SIM-картою, вставити останню в кінцеве (термінальне) обладнання, здійснити перший дзвінок тощо. При цьому, в окремих випадках, постачальник електронних комунікаційних послуг за замовленням кінцевого користувача може дистанційно «завантажити» номер в будь-яку SIM-картку, що перебуває у його володінні (але якщо така SIM-картка належить згаданому постачальнику), зокрема, за послугою «Вибір номеру». Також, є випадки, коли кінцевий користувач має кінцеве (термінальне) обладнання з уже «вбудованою» виробником програмованою eSIM-карткою (по суті, чіпом, що заміняє «традиційну» SIM-картку). Закінчується «життєвий цикл» припиненням надання електронних комунікаційних послуг за певним номером. Припинення може бути як з ініціативи постачальника електронних комунікаційних послуг, так і кінцевого користувача. Досить часто таке припинення надання послуг (а, відтак, закінчення «життєвого циклу») спричинене втратою інтересу кінцевого користувача до номеру, фактичного припинення замовлення та оплати послуг за номером, невнесенням хоча б мінімальної оплати впродовж тривалого часу. Через певний час за абонентським номером знову можливо отримувати електронні комунікаційні послуги (придбавши нову SIM/ eSIM-картку з таким номером, замовивши такий номер для завантаження за послугою «Вибір номеру» тощо). Т. ч., за певним абонентським номером розпочинається новий «життєвий цикл». Отже, у разі припинення надання послуг за абонентським номером з будь-яких причин, такий номер згодом може бути надано в користування іншій особі. При цьому, постачальник електронних комунікаційних послуг залишає за собою право самостійно визначати період з моменту закінчення попереднього «життєвого циклу» та до часу випуску в обіг нової SIM-картки з таким же номером (іншої пропозиції абонентам отримувати послуги за таким же номером). Зазначений в ухвалі номер НОМЕР_2 мав 4 (чотири) т. зв. «життєвих циклів» в мережі оператора ТОВ «лайфселл»: - перший тривав з 04.05.2006 (дата активації номеру в мережі lifecell, з придбанням стартового (початкового) пакету) по 06.12.2018 (остаточне припиненням надання електронних комунікаційних послуг); - другий тривав з 25.02.2021 (дата активації номеру в мережі lifecell, з придбанням стартового (початкового) пакету) по 27.03.2022 (остаточне припиненням надання електронних комунікаційних послуг); - третій тривав з 28.08.2022 (дата активації номеру в мережі lifecell, шляхом замовлення послуги «Вибір номеру») по 22.09.2023 (остаточне припиненням надання електронних комунікаційних послуг); - четвертий тривав з 18.10.2023 (дата активації номеру в мережі lifecell, шляхом замовлення послуги «Вибір номеру») по 16.11.2024 (остаточне припиненням надання електронних комунікаційних послуг). Під час першого «життєвого циклу» (з 04.05.2006 по 06.12.2018) номер НОМЕР_2 обслуговувався, в період з 05.03.2009 по 06.12.2015 (включно), на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг, укладеного в письмовій формі з фізичною особою ОСОБА_1 . Під час другого, третього та четвертого «життєвих циклів» номер НОМЕР_2 обслуговувався в мережі lifecell на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без ідентифікації (реєстрації) кінцевого користувача (абонента) у постачальника електронних комунікаційних послуг. У ТОВ «лайфселл» відсутня інформація про належність номеру НОМЕР_2 будь-якому кінцевому користувачу в згадані періоди (з 25.02.2021 по 27.03.2022, з 28.08.2022 по 22.09.2023, з 18.10.2023 по 16.11.2024). ТОВ «лайфселл» повідомляє, що починаючи з 17.11.2024 електронні комунікаційні послуги за номером НОМЕР_2 не надаються. ТОВ «лайфселл» також повідомляє, що стартові (початкові) пакети з відповідними SIM картками за певними (абонентськими) номерами, як правило, відвантажуються партнерам ТОВ «лайфселл» (дилерам тощо) для наступної реалізації кінцевим споживачам. Інформація про місця та дати реалізації таких стартових (початкових) пакетів безпосередньо кінцевим споживачам у ТОВ «лайфселл» відсутня.

Окрім того, за клопотанням позивача було витребувано від ТОВ «ФК «Кредит капітал» копію кредитного договору №72410 від 17.03.2021, укладеного від імені ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кіф» та копію договору відступлення права вимоги за цим договором.

Станом на 18.12.2025 ТОВ «Кредит капітал» копію договору не надало, не дивлячись на те, що копію зазначеної ухвали отримали в електронному кабінеті 13.11.2025, а також копія ухвали була надіслана ТОВ «Кредит капітал» на його електронну адресу та отримана Товариством 26.11.2025.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України позивач цього доказу не спростував та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів про те, що фінансовий номер позивача був підроблений зловмисниками, які цим скористалися, - до суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

За таких обставин та за відсутності доказів про те, що позивач не зберіг контроль за своїм номером телефону, який у 2021 році був використаний невстановленими слідством особами для авторизації з установою для оформлення кредиту, відсутність у матеріалах справи кредитного договору, відсутність доказів, що зазначений договір було укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить колегія суддів вважає правильним висновок суду про недоведеність позовних вимог.

Наведені з цього приводу доводи скарги не знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пріхно Наталії Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.