Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №638/19475/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2026 року

м. Харків

справа № 638/19475/24

провадження № 22-ц/818/2096/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,в особі представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року, постановлене суддею Хайкіним В.М.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку; допустити негайне виконання рішення суду у цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач мають трьох малолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наразі малолітні діти проживають разом із позивачем у м. Ердінґ Федеративної Республіки Німеччина і саме позивач забезпечує утримання своїх малолітніх синів. Відповідач у добровільному порядку не здійснює фінансове забезпечення своїх дітей, хоча вона як мати, зобов`язана утримувати на рівні з позивачем. Позивач та відповідач мають трьох малолітніх дітей, які потребують достатнього фінансового забезпечення. З урахуванням цього, позивач вважає, що необхідним є встановлення мінімального рекомендованого розміру аліментів на кожну дитину, як граничного розміру для встановлення аліментів у цій справі. Тобто потрібним є встановлення аліментів не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що відповідач відзиву, письмових та електронних доказів, висновків експертів, заяв свідків, чи будь-яких інших заперечень проти позову до суду не надала. Однак, ухвалюючи немотивоване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано доказів проживання дітей саме із ним та перебування дітей на його утриманні. Проте, жодного доказу, чи навіть натяку, що діти не проживають із батьком матеріали справи не містять. Вказує, що розглядаючи справу в спрощеному провадженні рік, не витребував вказані докази, тим самим залишивши дітей без належного захисту з боку судової системи, що є прямим порушенням норм цивільнопроцесуального законодавства. Як наслідок, суд без встановлення обставин дійшов необґрунтованого висновку, щодо недоведеності Позивачем позовних вимог, тобто фактично побудувавши Оскаржуване рішення на припущенні того, що діти можуть не проживати з батьком. Таким чином, у цій справі першочерговими є права та інтереси трьох малолітніх дітей, адже стягнення аліментів з Відповідача відповідає легітимній меті - захисту прав дитини. Щодо долучення додаткових доказів зазначає, що враховуючи відсутність оспорюваності щодо місця проживання дітей та свободи сторін у наданні доказів у справі, додаткового документального підтвердження проживання дітей із Позивачем не надавалось. Просить поновити пропущений строк для подання доказів, прийняти та врахувати при розгляді справи № 638/19475/24 як додатковий доказ копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон Позивача з відміткою щодо перетину кордону, копії паспортів громадянина України для виїзду за кордон дітей з відміткою щодо перетину кордону, копію довідки про відвідування школи з перекладом та копію довідки щодо підтвердження проживання дітей та Позивача.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів проживання дітей саме із ним та перебування дітей на його утриманні.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають трьох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України, статтями 150, 180 СК України закріплено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно положень частин першої-третьої статті 181, частини першої статті 184 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Чинне законодавство України (ст. 183 СК України) визначає безспірний розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, розмір аліментів на трьох і більше дітей платника аліментів обмежується десятьма прожитковими мінімумами на кожну дитину відповідного віку.

Статтями 12, 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів проживання дітей саме із ним та перебування дітей на його утриманні.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав довідку про місце проживання, із якої вбачається, що саме позивач ОСОБА_1 проживає у Німеччині. Доказів того, що діти проживають разом із ним, позивачем не надано.

Разом з тим, представник апелянта звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку подання доказів, в якому просив прийняти та врахувати при розгляді справи як доказ копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон Позивача з відміткою щодо перетину кордону, копії паспортів громадянина України для виїзду за кордон дітей з відміткою щодо перетину кордону, копію довідки про відвідування школи з перекладом та копію довідки щодо підтвердження проживання дітей та Позивача.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. У разі пропуску строку подання доказів учасник справи має навести поважні причини такого пропуску. (Постанова КЦС ВС від 26.08.2024 № 753/6702/21 (61-7740св23))

З урахуванням обставин справи, з метою захисту прав та інтересів дітей, оскільки позов спрямований саме на забезпечення їх розвитку та існування поза межами місця проживання в іншій країні, отже оскільки фактично позов спрямований на забезпечення прав дітей та забезпечення їх потреб та повноцінного розвитку, судова колегія вважає за можливе прийняти надані позивачем докази.

З підтвердження проживання в притулку, виданого 02.12.2025 року Управлінням притулку м. Ердінг, Німеччина, вбачається, що ОСОБА_7 разом з дітьми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проживають у децентралізованому притулку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки директора початкової шкоди «Ам грюнен Маркт» від 09.12.2025 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , 24 грудня 2018 року навчаються у навчальному році 2025-2026 у вказаній початковій школі.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2022 року - дня подання позовної заяви, до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Вказаний розмір аліментів відповідає нормам сімейного права та інтересам дітей сторін, забезпечить право дітей на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в особі представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року - скасувати.

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2022 року - дня подання позовної заяви, до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

О.Ю. Тичкова