Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №350/348/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/348/26

Номер провадження 2/350/484/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження (із викликом сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 9 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі з частини на 1/6 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. Позовні вимоги про зменшення аліментів мотивовано тим, що 14 жовтня 2022 року він вступив у шлюб із ОСОБА_4 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , який з п`ятимісячного віку хворіє та йому встановлено статус дитини з інвалідністю до досягнення повноліття. На теперішній час його матеріальне становище істотно змінилося, оскільки зросли витрати на утримання дитини з інвалідністю, яка потребує постійного лікування. Разом з цим зросли ціни на продукти, одяг, ліки. Зазначив, що на даний час він не має постійної роботи та постійного доходу. Позивач у судовому засідання не прибув, однак спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, справу розглянути без його участі. Відповідачка в судове засідання не з`явилася, однак спрямувала до суду заяву, у якій позовні вимоги не визнала, просила суд не змінювати розмір аліментів, оскільки позивач вже другий рік за кордоном та має можливість сплачувати аліменти, при цьому має заборгованість по сплаті аліментів. Представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Ошуст В.М. в судове засідання не прибула. 12 червня 2026 року спрямувала до суду заяву, у якій просила у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач перебуває за межами України, стан його здоров`я та матеріальне становище є задовільними, він є фізично здоровим та працездатним. Підстав щодо значного погіршення свого матеріального становища позивач не навів. Крім того, позивач перетнув державний кордон України у вересні 2024 року та по даний час на територію України не в`їжджав. При цьому має заборгованість зі сплати аліментів. 30 березня 2026 року у справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

27 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів. Станом на 10 червня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація. Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного. Суд установив, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року у справі №350/1882/24 провадження 2/350/686/2024 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2020 року у справі №350/1085/20 провадження №2/350/409/2020. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато на підставі виконавчого листа № 350/1882/24 від 24 січня 2025 року, виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області. Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Посилаючись на зміну свого матеріального стану: зріст витрат на утримання дитини з інвалідністю, яка потребує постійного лікування, а також на зріст цін на продукти, одяг, ліки, відсутність постійної роботи та постійного заробітку позивач просить змінити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , 2020 року народження, з частина на 1/6 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 Конвенції про права дитини). Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 Сімейний кодекс України). Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку. При цьому, частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість суду, зокрема, зменшити визначений за рішенням суду розмір аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. При цьому, як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Чинне сімейне законодавство України покладає на батьків дитини (в однаковій мірі як на батька, так і на матір) обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що піклування про дитину та її утримання є обов`язком, а не правом батьків, при цьому, закон у виняткових випадках встановлює лише певні обставини, які можуть впливати на обсяг такого обов`язку. Виходячи зі змісту положень закону, принципів справедливості, розумності та моралі, на яких закон ґрунтується, батьки зобов`язані вживати активних дій з метою забезпечення своїй дитині якнайкращого фізичного, духовного та морального розвитку. На виконання ухвали суду від 27 травня 2026 року до суду з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 10 червня 2025 року надійшла інформація про перетин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного кордону у пункту пропуску «Краківець» 21 вересня 2024 року, напрям «Виїзд». На наявність заборгованості зі сплати аліментів посилається і сам позивач, долучивши до позовної заяви довідку про розрахунок заборгованості за сплати аліментів, яка станом на 1 березня 2026 року становить 15 088 грн. Згідно статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, провадження № 61-37114св18, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України). Стаття 192 Сімейного кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 Сімейного кодексу України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Отже, суд може прийняти рішення про зменшення розміру стягуваних аліментів, якщо буде встановлено зміну (погіршення) матеріального стану платника аліментів, або те, що вони витрачаються не за цільовим призначенням у зв`язку з тим, що стягуються в недоцільно великому розмірі. Водночас, одного факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для постановлення судом рішення про зменшення розміру аліментів, оскільки це порушувало б права дитини (постанова Верховного Суду від 17 травня 2021 року, справа №552/3611/19, провадження № 61-2391св21). Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 Цивільного процесуального кодексу України). Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За результатами розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, що відбулося після ухвалення Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області рішення від 18 грудня 2024 року у справі №350/1882/24. Так, суд наголошує, що статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин. По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо). По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними. По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів. Звертаючись до суду з цим позовом про зменшення розміру аліментів, позивач не зазначив, що він з вересня 2024 року перебуває за кордоном, де не має роботи та заробітків та не довів належними та допустимими доказами зміну свого матеріального стану пов`язаного із утриманням дитини з інвалідністю що є, на його думку, підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про зміну способу стягнення аліментів. Суд вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що на утриманні позивача перебуває дитина з інвалідністю та відсутність у нього постійної роботи та заробітків, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. При цьому, Суд особливо наголошує, що частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Також суд зауважує, що право дитини на утримання від батька не може бути узалежнене виключно від факту існування в нього зобов`язань перед іншими особами. Оцінив та дослідив усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для зменшення аліментів, і суд вважає, що зменшення розміру аліментів, як про це просить позивач суперечитиме інтересам дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, суд не вбачає підстав для зменшення розміру аліментів у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статями 180, 182, 184, 191, 192, 200 Сімейного Кодексу України, статями 89, 141, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя Сокирко Л.М.