Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №347/1302/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1302/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., при секретарі Атаманюк О.І. розглянувши заяву судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцули Ю.С. про самовідвід у справі №347/1302/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч.1 ст.130, ст.185, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

10.06.2026 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшла заява про самовідвід судді Кіцули Ю.С. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.130, ст.185, ч.5 ст.126 КУпАП. Заява мотивована тим, що під час розгляду вказаної справи суддею Кіцулою Ю.С. було встановлено, що ОСОБА_1 є хрещеницею секретаря судового асідання Косівського районного суду ОСОБА_2 та родичкою додаткового помічника судді Мацьків О.П., які закріплені за суддею Кіцулою Ю.С., тому, зважаючи на наявність суб`єктивного чинника, який ставить під сумнів об`єктивність, неупередженість та безсторонність суду – суддею Кіцулою Ю.С. заявлено самовідвід від цієї справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що дійсно вона є хрещеницею ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 вона не знає.

Суддя, вислухавши пояснення адмінпритягуваної, ознайомившись із матеріалами заяви про самовідвід, прийшла до наступного висновку.

В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області знаходяться матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч.1 ст.130, ст.185, ч.5 ст.126 КУпАП. Справа скерована до суду Косівським РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа передана на розгляд судді Кіцулі Ю.С. (справа №347/1302/26).

Відповідно до положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі додержання законності.

Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді.

У пункті 4 рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017 року роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.

Згідно частини 1 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, а тому діє аналогія закону та в даному випадку слід керуватися нормами КПК України.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно до статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З`їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).

Незалежність і об`єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Як вбачається із заяви про самовідвід судді Кіцули Ю.С. – за суб`єктивним чинником для неї не є можливим винесення об`єктивного рішення у цій справі, а зазначені нею підстави для самовідводу можуть викликати також у подальшому сумнів у стороннього спостерігача у безсторонності суду і як наслідок – скасування рішення, ухваленого за результатом розгляду цієї справи - заява про самовідвід судді Кіуцли Ю.С. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 81-82 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

задовольнити заяву судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцули Юлії Сергіївни про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.130, ст.185, ч.5 ст.126 КУпАП та відвести суддю Кіцулу Ю.С. від розгляду вказаної справи.

Матеріали справи №347/1302/26 передати до канцелярії Косівського районного суду Івано-Франківської області для здійснення автоматичного розподілу судової справи між суддями у порядку ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.С. Драч