Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №216/4312/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4312/26

Провадження № 1-кп/216/826/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12026041230000621 від 03 травня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де обіймає посаду посаду командира зенітного ракетного відділення зенітного взводу зенітної батареї у військовому званні «молодший сержант», є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В один із днів лютого 2026 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , виконуючи бойове завдання неподалік с. Павлівка Сумського району Сумської області, яке розташовано на коридоні з рф, у ворожих захисних спорудах - бліндажах знайшов 1 корпус гранати «Ф-1» і запал до неї, а також не менше 168 патронів різних калібрів. Після цього ОСОБА_3 залишив вказані патрони, гранату та запал собі, які в подальшому перевіз до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де зберігав їх у приміщенні спальної кімнати до 03 травня 2026 року.

03 травня 2026 року під час проведення огляду за місцем мешкання ОСОБА_3 у спальній кімнаті вказаної вище квартири було виявлено та вилучено:

- промислово виготовлений корпус осколкової оборонної ручної гранати Ф-1, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини та належить до категорії вибухових речовин;

- промислово виготовлений запал УЗРГМ-2, який належить до категорії вибухових пристроїв;

- 160 проміжних патронів зразка 1974 року до бойової нарізної автоматичної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автоматів АК-74, ручних кулеметів РПК-74 та їх модифікацій);

- 1 проміжний патрон центрального бою до бойової наріжної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (самозарядні карабіни Сімонова, автоматична вогнепальна зброя системи Калашнікова калібру 7,62 мм та ін.)

- 6 гвинітвкових патронів центрального бою до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (гвинтівки та карабіни системи Мосіна, СВД, кулемети ПД, ПКТ та ін.);

-1 патрон центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,56х45 мм (5,56 NATO) – гвинтівок та карабінів калібру 5,56х45 мм (AR15, М16, Застава М85, HK MG4 та ін.).

Таким чином, ОСОБА_3 придбав, носив і зберігав бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і дав суду такі показання. У лютому цього року він під час виконання бойового завдання в Сумській області біля кордону з рф у ворожому окопі знайшов гранату із запалом і патрони різних калібрів, які вирішив залишити собі та в подальшому зберігав їх у власному рюкзаку. Після ротації його підрозділу до м. Кривого Рогу він мешкав в орендованій квартирі, де 03 травня 2026 року під час приготування собі їжі втратив свідомість. Через деякий час сусіди побачили дим із його квартири та викликали поліцію. Він прийшов до тями від візиту поліцейських до його квартири, які переконавшись, що в нього все добре, запитали щодо наявності заборонених речей. Він повідомив їм про зберігання у власних речах патронів, які забув викласти у військовій частині. Після цього приїхала слідчо-оперативна група, яка після отримання від нього та власниці квартири відповідних письмових дозволів провела огляд квартири, за результатами якого було вилучено гранату із запалом і патрони, добровільно видані ним із власних речей, що перебували в спальні орендованої квартири. Вилучені речі він мав намір використати виключно під час виконання наступних бойових завдань, а зберігав їх вдома, оскільки просто забув про них. Жодних інших намірів використання трофейних боєприпасів він не мав. Водночас обвинуваченийзазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, зокрема фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось. Також обвинувачений пояснив, що з 2022 року він зі зброєю в руках захищає державу від російських загарбників, наразі за висновком ВЛК він не може брати участь у бойових діях на лінії зіткнення та продовжує проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , де здійснює навчання інших військовослужбовців.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і правової кваліфікації, дійсно щиро кається в скоєному, жалкує про свій негативний вчинок, усвідомив і зробив відповідні висновки, запевнив не допускати в подальшому протиправної поведінки та готовий нести покарання, але просив не позбавляти його свободи та надати можливість продовжити проходження військової служби, де він буде більш корисним, ніж у виправній колонії.

Ураховуючи таку позицію обвинуваченого та згоду прокурора на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому злочину. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом судового провадження безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися із правовою кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими та логічними, об`єктивно узгоджуються між собою та фактичними обставинами кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого й прокурора, судом було змістовно роз`яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку й матимуть можливість оскаржити вирок суду лише в частині виду й розміру призначеного покарання, а також правової кваліфікації діяння.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду поза розумним сумнівом.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками придбання, носіння та зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 учинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий і не відбував покарання у виді позбавлення волі, має професійно-технічну освіту, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання та місцем служби характеризується задовільно, за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався, до адміністративної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, бере участь у захисті Батьківщини в періоди з 15 травня 2014 року до 18 травня 2015 року та з 01 березня 2022 року до цього часу, наразі є командиром зенітного ракетного відділення зенітного взводу зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», за довідкою військово-лікарської комісії від 11 грудня 2024 року № 10084 має захворювання та поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, через які визнаний непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення та придатний до служби в частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах тощо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 гідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обстановку й мотиви скоєння злочину, спосіб його вчинення та наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, проходження військової служби на посаді командира відділення, відсутність попередніх судимостей, наявність родини та перебування на його утриманні малолітньої дочки, не перебування на обліках, задовільну характеристику за місцем мешкання та місцем служби, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів законності, справедливості, гуманізму, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, зважаючи на характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, відсутність його негативних наслідків, а також на перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності та раніше не відбував покарання в місцях позбавлення волі, до адміністративної відповідальності не притягувався, має родину та утримує малолітню дочку, безпосередньо брав участь у відсічі збройної агресії рф з 2014 року та є учасником бойових дій, за станом здоров`я через отримані поранення та здобуте захворювання фактично визнаний обмежено-придатним до служби, наразі є командиром зенітного ракетного відділеннята з його слів займається навчанням менш досвідчених військових, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного злочину, дійсно щиро покаявся та запевнив не допускати протиправної поведінки в майбутньому, що вказує на сукупність обставин, які істотно знижують ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства та із достатньою переконливістю свідчить про реальну можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне на підставі ст. 75 КК Украпїни звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов`язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_3 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави 4 332 грн 24 коп. процесуальних витрат на залучення експертів (а.к.п. 22, 35).

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженніне обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази, а саме:

- 160 патронів, 4 кулі та 12 гільз, якіпередані на зберігання до камери схову речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно із квитанцією № 105-ОР/26 (а.к.п. 46), - знищити;

- решту речових доказів і документів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн 24 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1