Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 14 червня 2026 р.
Справа: №214/4484/26
Суддя: Малаховська І. Б.
Справа № 214/4484/26
2/214/4533/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 червня 2026 року м.Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Малаховської І.Б.
за участю секретаря судового засідання Постригай А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/4484/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 22.02.2023 рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (справа №214/2867/22).
Від шлюбних стосунків у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження дітей.
Позивач зазначає, що спільні діти сторін проживають разом з нею та перебувають на її повному утриманні, відповідач перебуває за межами території України, фінансової допомоги на утримання дітей не надає, діти перебувають на повному її утриманні, у зв`язку з чим вона звертається до суду з позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача на утримання двох малолітніх дітей.
Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 – адвокату Біліченку О.О. в задоволенні його заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву та у проведенні судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Біліченка О.О. надійшла заява про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що відповідач жодним чином не заперечує проти свого обов`язку сплачувати аліменти на дітей, більш того, він регулярно та сумлінно виконує цей обов`язок, тому предмет спору відсутній. Вказує, що твердження позивача про те, що відповідач не надає фінансової допомоги на утримання дітей не відповідають дійсності, оскільки відповідач постійно та регулярно надає позивачу грошові суми, як аліменти на утримання дітей по 25 000, 00 грн щомісячно, що є достатньою сумою від батька на двох дітей, виходячи з рівня життя в Україні та судової практики в подібних справах, а також, враховуючи те, що обов`язок утримання дітей покладено на обох батьків в рівних пропорціях. Вважає, що оскільки відповідач постійно та регулярно сплачує позивачу аліменти на утримання їх дітей, тому будь-якого порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача та/або дітей не вбачається, а відтак предмет спору відсутній. Зазначає, що якщо позивача не влаштовує розмір аліментів, які вона отримує від відповідача, то вона повинна прямо зазначити про це у позові та аргументувати, чому саме її не влаштовує такий розмір, при цьому, бажано зазначити скільки вона витрачає особистих коштів на утримання дітей, якщо взагалі щось витрачає. Сторона відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Представник відповідача також просить розглядати справу з викликом сторін для надання можливості відповідачу реалізувати свої процесуальні права на засадах диспозитивності та змагальності, а також конституційних прав кожної особи на правовий захист.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 27.06.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу 22 лютого 2023 року (а.с.8, справа №214/2867/22, провадження 2/214/862/23).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей.
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , яке видане 10 травня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , яке видане 10 травня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.9, 11).
Діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (нова назва АДРЕСА_2 , що підтверджено Довідками про реєстрацію місця проживання особи (а.с.10, 12) та перебувають на її утриманні, що не спростовано відповідачем.
Положеннями ч.2 ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до норм ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу
За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч.2 ст.182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Приписами статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу вказаних норм Сімейного кодексу України слідує, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина. Утримувати дитину до досягнення нею повноліття це обов`язок батьків, що визначається ст.180 Сімейного кодексу України.
Так, аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати спільних малодітних дітей, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/3 доходу щомісячно, відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.
Стороною відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору, яке зокрема обґрунтовано тим, що відповідач постійно та регулярно надає позивачу грошові суми, як аліменти на утримання дітей по 25 000, 00 грн, щомісячно, що є достатньою сумою від батька на двох дітей, виходячи з рівня життя в Україні та судової практики в подібних справах, що зокрема підтверджено доказами – банківськими квитанціями про сплату ОСОБА_2 аліментів на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 по 25 000, 00 грн (надано 4 квитанції на зазначену суму від 05.02.2026; 31.03.2026; 29.04.2026 та 28.05.2026).
Заявлене представником відповідача ОСОБА_7 клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору – це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Так, представником відповідача Біліченком О.О. на підтвердження заявленого клопотання про закриття провадження у справі суду надано 4 квитанції про сплату ОСОБА_2 аліментів на двох синів у розмірі по 25 000, 00 грн на користь ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2026 року по травень 2026 року включно, тобто стороною відповідача доведено, що протягом останніх 4-х місяців (з лютого по травень включно) він добровільно перераховував позивачу по 25 000, 00 грн аліментів на утримання дітей.
Нормами ч.1 ст.189 СК України визначено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Стороною відповідача суду не надано доказів щодо досягнення між батьками згоди у розмірі та строках виплати аліментів на дітей, а відтак, враховуючи право позивача просити присудження судом аліментів у частці від доходу платника аліментів або у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України), з урахуванням дати подачі позову до суду 27.04.2026, суд дійшов висновку, що аліменти, які добровільно сплачував відповідач по 25 000,00 грн, спростовують твердження представника відповідача про відсутність предмета спору, оскільки подача позову до суду свідчить про незгоду позивача з розміром аліментів, які остання отримувала від відповідача до подачі позову до суду.
Отже, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Також не підлягає задоволенню і клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін, яке вже двічі було вирішено судом: перший раз під час відкриття провадження у справі та другий раз ухвалою суду від 29 травня 2026 року. При цьому, суд звертає увагу на те, що позиція відповідача, яка викладена у заяві від 01.06.2026 про закриття провадження у справі почута судом та у рішенні суду їй надана відповідна правова оцінка.
Так, суд, враховуючи інтереси дітей, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, баланс інтересів сторін, той факт, що відповідач є працездатною особою, суд вважає, що вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частки його доходу, на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_3 до їх повноліття, на користь позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354, 430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї третьої частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 27 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 гривні 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК).
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного судового рішення 15 червня 2026 року.
Суддя: І.Б. Малаховська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua