Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №522/7959/24-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7959/24-Е Провадження № 2/522/1795/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев Капітал», про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із позовом до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Капітал», в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Як на підставу своїх вимог сторона позивача посилалася на те, що 25 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту 2006/13-2.06/516. В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань між сторонами 08 червня 2006 року укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого відповідач передав в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за договором кредиту, наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач зазначив, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2016 року у справі №522/16790/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.04.2017 року, у задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту 2006/13-2.06/516 було відмовлено. 27.11.2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Лев капітал» був укладений договір про відступлення прави вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Калінюк О.Г. за №899. Цього ж дня, ТОВ «Лев капітал» відступив право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь ОСОБА_3 .

27.11.2018 року ОСОБА_3 набув право власності на квартиру в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. 19.03.2019 року ОСОБА_4 подарував вказану квартиру ОСОБА_5 .

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «Лев капітал» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 не міг звернути стягнення на вказане майно та в подальшому його відчужити.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в загальному порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.05.2024 року витребувано із Управління Державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) копії документів паперовій формі, які стали підставою для державної реєстрації прав власності (реєстраційної справи) на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшенка Віталія Володимировича ( АДРЕСА_3 ) копію договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 19.03.2019 року та копії документів, які стали підставою для посвідчення вказаного договору, у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. ( АДРЕСА_4 ) копію договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 27.11.2018, реєстровий № 900, договору про відступлення прав вимоги від 27.11.2018, реєстровий номер 899 та копії документів, які стали підставою для посвідчення вказаних договорів, у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. ( АДРЕСА_4 ) копії документів, на підставі яких за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17.12.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев Капітал», ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.02.2025 року витребувано у ПАТ «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 100) виписку по рахунку № НОМЕР_1 за 27.11.2018 року, в якому відображено факт оплати ТОВ «Лев капітал», код ЄДРПОУ 40688762, на користь АТ «Укрсоцбанк» грошової суми у розмірі не менше 1 408 871, 57 гривень, витребувано у ПАТ «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок, 100) виписку по рахунку ТОВ «Лев капітал», код ЄДРПОУ 40688762, № НОМЕР_2 в АТ «Альфа – Банк», в якій відображено факт оплати ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошової суми у розмірі 1 412 371,57 гривень.

21.02.2025 року представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, яка прийнята судом 26.02.2025.

10.03.2025 року надійшов відзив на позову заяву, який протокольною ухвалою був залишений без розгляду у зв`язку із пропуском строку для надання відзиву.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2026 року представник позивача та відповідача надали вступні слова та було досліджено письмові докази у справі. Інші учасники справи у судові засідання не з`являлися, будь - яких заяв по суті чи інших процесуальних заяв не надавали.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.06.2026 року суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

25 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту 2006/13-2.06/516, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 190 000,0 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 24 травня 2026 року зі сплатою 12,2 процентів річних.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань між сторонами 08 червня 2006 року укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого відповідач передав в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за договором кредиту, наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2006 року р.№ 1200, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого за № 14879223.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.12.2016 року у справі №522/16790/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.04.2017 року, у задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту 2006/13-2.06/516 було відмовлено.

27.11.2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Лев капітал» був укладений договір про відступлення прави вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Калінюк О.Г. за №899.

Цього ж дня, ТОВ «Лев капітал» відступив право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення прави вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Калінюк О.Г. за №900.

27.11.2018 року ОСОБА_3 набув власності на квартиру на підставі Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 27.11.2018 року, виконавчого напису за №671 від 09.04.2008 року, іпотечного договору від 08.06.2006 року та рекомендованого відправлення від 28.11.2018 року.

19.03.2019 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування відчужив вказану квартиру ОСОБА_5 .

Як вже зазначалося, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , це право перейшло від АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 .

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «Лев капітал» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_3 .

У п.6.26 – 6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі №206/4841/20 вкотре наголошено на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань. У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як встановлено вище, до ОСОБА_3 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за нею права власності на предмет іпотеки також не було. Так само, як і не було у нього достатнього обсягу для дарування вказаного майна ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним.

ОСОБА_7 , як обдарована, теж не набула право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою, вона стала її володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належать позивачам як її власникам. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання квартири у її незаконного володільця.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

У п.9.30 постанови ВП ВС від 08.11.2023 року у справі №206/4841/20 зазначено, що для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, визнавати незаконним та скасовувати рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, а також визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири кінцевому набувачеві.

У зв`язку із цим, доводи сторони відповідача щодо неоспорення договорів про відступлення права вимоги суперечать вказаному висновку ВП ВС.

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив.

Крім цього, суд першої інстанції звертається до практики касаційного суду у вказаних правовідносинах.

У постанові ВС від 05.11.2025 року у справі №295/4149/20 вказується наступне: «З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного із ОСОБА_1 , це право перейшло від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до АТ «Оксі Банк», від АТ «Оксі Банк» до ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», від ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_2 . Отже, відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_2 .

Ураховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а таке відступлення на користь ОСОБА_2 було неможливим, тому відступати право за договором іпотеки ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» також не мало права.

Положеннями статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Отже, до ОСОБА_2 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки також не було. Так само, як і не було у нього достатнього обсягу повноважень (права власності) для передання спірного майна в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договором позики від 17 березня 2020 року.»

У постанові ВС від 22.09.2025 року у справі № 303/8122/24: «Судами встановлено, що 30 серпня 2024 року ТОВ «Інвестмент Юніон» відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором від 04 липня 2007 року на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги.

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

При цьому матеріали справи не містять доказів перебування первісного кредитора ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на момент передачі ним права вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у процедурі ліквідації (17 грудня 2012 року).

Оскільки первісне, так і наступні відступлення права вимоги за кредитним договором відбулися не у зв`язку із ліквідацією кредитора та продажу його активів, то фізична особа ОСОБА_2 не міг бути стороною оспорюваного договору.»

Вказані висновки судів касаційної інстанції спростовують доводи сторони відповідача, що саме по собі відступлення права вимоги на користь фізичної особи не може бути самостійною підставою для захисту права власності.

З наявних у справах договорів відступлення права вимоги як за договором позики, так і договором іпотеки вбачається, що до ОСОБА_3 перейшов увесь обсяг правомочностей, які визначені договором, в тому числі, право нараховувати відсотки, пеню, три відсотки річних та інші платежі. Такі права притаманні, насамперед, спеціальному суб`єкту, який набуває свій правовий статус у спеціально передбачені процедурі – отримання відповідної ліцензії. У зв`язку із тим, що ОСОБА_3 не є суб`єктом надання фінансових послуг, то він і не міг набути право вимоги за договорами, які наявні у матеріалах справи.

Проаналізувавши доводи учасників справи, докази, які були надані учасниками справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев Капітал», про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити в повному обсязі.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) судовий збір в розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 15 червня 2026 року.

Суддя Р.Д. Абухін

04.06.26