Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №947/11498/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/11498/26

Провадження № 2/947/3307/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Огренич І.В.

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом та просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №07859-09/2023 від 06.09.2023 в розмірі 46125 гривень, посилаючись на те, 06 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07859-09/2023, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7500 гривень.

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №29032024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №07859-09/2023 від 06.09.2023. Відповідачка порушила умови кредитного договору і має заборгованість в сумі 46125 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 75000 грн.; заборгованості за відсотками - 38625 грн., які представник позивача і просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Кредит-Капітал». Крім того представник позивача просить стягнути судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2026 провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, що передбачено ст.274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.

22.04.2026 ОСОБА_1 надала відзив на позов в якому просила позовні вимоги задовольнити частково, та зменшити розмір заборгованості за нарахованим відсотками до розміру заборгованості за тілом кредиту, також просила зменшити витрати на правову допомогу.

30.04.2026 представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відсотки нараховані відповідно до умов договору №07859-09/2023 від 06.09.2023, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 06 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07859-09/2023, згідно умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7500 гривень.

Даний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію».

Відповідачка грошові кошти у розмір 7500 гривень отримала, що підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ» від 21.05.2026 №КНО-07.8.5/8027БТ.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки станом на дату подання позову за кредитним договором №07859-09/2023 від 06.09.2023 становить 46125 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 75000 грн.; заборгованості за відсотками - 38625 грн..

Отже, заборгованість зі сплати процентів позивачем нарахована з урахуванням встановленого умовами договору строку кредитування та саме щодо стягнення вищевказаної суми було пред`явлено позов. При цьому позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а тому змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Відповідно до ч. 1, 2, пункту п`ятого ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Слід зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційного Суду України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та з огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 8000 гривень, суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України та з огляду на те, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, а саме на 32,52 %, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 865,81 грн. ((2662,40/100) х 32,52%) грн.

Керуючись ст.4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 141, 178, 187, 247, 258, 259, 273, 274-279, 354,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором 07859-09/2023 від 06.09.2023 в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7500 грн., заборгованості за відсотками - 7500 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, ЄДРПОУ 35234236) витрати по сплаті судового збору в сумі 865,81 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: І. В. Огренич