Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №946/1654/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1654/26

Провадження № 2/946/2884/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за нею право власності на частку у спільному майні подружжя та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що право власності на житловий будинок не було зареєстровано за життя спадкодавця.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору забудови, посвідченого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою 08 червня 1976 року за реєстром № 1-1891.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 був збудований у 1979 році.

Також, згідно довідки КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 18.05.2026 року за вих. № 781 житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою побудований до 1991 році та об`єкти, побудовані без дозвільних документів, відсутні.

Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У своєму листі № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 року, Міністерство юстиції України зазначило: «Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі».

Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, ОСОБА_1 та спадкодавцю ОСОБА_4 належить в рівних частках, тобто по 1/2 частині житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.09.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 84078238 від 05.02.2026 року наданою приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В., згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 відсутня.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємцям за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 є:

- дружина, ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим міськбюро ЗАГСу м. Ізмаїл 20.11.1971 року;

- донька, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Ізмаїльським місьбюро ЗАГСу 03.05.1972 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області 27.08.2011 року;

- донька, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Ізмаїльським відділом ЗАГСу 06.05.1975 року.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено в судовому засіданні, спадкоємець ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , що підтверджено записом в будинковій книзі будинку АДРЕСА_2 , тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Як встановлено судом, спадкоємці за законом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та на спадкове майно та право позивача таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 17.02.1998, РНОКПП – НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області від 30.09.2011 року, РНОКПП – НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_10 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 17.02.1998, РНОКПП – НОМЕР_11 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частку у спільному майні подружжя та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус