Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №534/1700/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1700/25 Номер провадження 22-ц/814/2201/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Обідіної О.І., Панченко О.О.. при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» Херсонської обласної ради на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» Херсонської обласної ради про визнання незаконним призупинення трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Херсонської обласної ради «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» (далі також відповідач, КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності»), в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» від 29.04.2025 про призупинення дії його трудового договору; поновити на роботі в КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту призупинення трудового договору до моменту поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що працює на посаді тренера-викладача з веслування на байдарках у КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності». 29.04.2025 директор КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» видав наказ про призупинення з ним дії трудового договору. Вважає це рішення незаконним, підстави для призупинення трудового договору відсутні, порушуються його права.

Основні аргументи позивача: відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2025 група спортсменів була сформована за участі його як тренера. Після призупинення дії трудового договору група продовжила існувати з тим самим складом спортсменів, але під керівництвом іншого тренера. Змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання установи, скорочення чисельності або штату працівників у відповідача не відбулося, заклад продовжує працювати у звичайному режимі; вважав, що фактичною підставою для призупинення договору стала заява спортсмена, але ця заява не стосується трудової діяльності позивача.

Зазначав, що в заяві спортсмена ОСОБА_2 не йдеться про відмову від позивача як тренера та заява спортсмена сама по собі не може бути правової підставою для призупинення трудового договору з позивачем.

Відповідач скористався правом на відзив на позовну заяву. Представником відповідача - Бузіним О.В., який діє на підставі довіреності від 16.06.2025 №1, подано відзив, в якому зазначав, що позивач не вказав у позовній заяві, що він звертався із відповідною заявою, яка дублює предмет та вимоги позовної заяви, до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. За результатами розгляду звернення позивача, при вирішенні питання про зупинення дії трудового договору на підставі наказу №11-к від 29.04.2025, державна служба з питань праці не виявила порушень трудового законодавства зі сторони КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Листом від 30.12.2025 №113 відповідач надав пояснення, згідно з якими на підставі наказу від 30.12.2025 №47-к роботодавцем відновлено дію трудового договору з тренером-викладачем, ОСОБА_1 , з 01.01.2026.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 23 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу Херсонської обласної ради «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» про визнання незаконним призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди було задоволено частково.

Визнано протиправним наказ Комунального закладу Херсонської обласної ради «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» від 29.04.2025 №11-к «Про призупинення дії трудового договору тренера-викладача ОСОБА_1 .

Стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 85 182,02 (вісімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 02 копійки).

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження на користь ОСОБА_1 виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

З вказаним рішенням суду не погодився комунальний заклад «Херсонська школа вищої спортивної майстерності Херсонської обласної ради» та подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Горішньоплавнівського міського суду полтавської області від 23 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, таким що не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Вказує, що за відсутності групи учнів спортсменів позивач у період дії оскаржуваного наказу про зупинення трудових відносин від 29.04.2025 року не міг здійснити подання відповідачу, щодо розкладу тренувань спортсменів, а відповідач не міг скласти цей розклад та затвердити його, що в свою чергу унеможливлює позивачу виконувати свої трудові зобов`язання по здійсненню навчально-тренувального процесу.

Акцентує увагу суду, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки зазначеним обставинам та змісту нормативно-правових документів, які регламентують діяльність ШВСМ.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прохає апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 23.01.2026 року залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що у 29.04.2025 КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» видано наказ №11-к «Про призупинення дії трудового договору тренера-викладача ОСОБА_1 », згідно з яким призупинено дію трудового договору викладача з веслування на байдарках і каное ОСОБА_1 з 01.05.2025 до відновлення можливості виконання роботи.

Причиною призупинення дії трудового договору з позивачем у цьому наказі зазначено: «у зв`язку з неможливістю виконання роботи через відсутність навчальної групи».

Правовою підставою видання наказу відповідач зазначив статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №15.03.2022 та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022.

01.05.2025 позивач подав відповідачеві заяву про надання щорічної відпустки в кількості 24 календарні дні і додаткової відпустки в кількості 7 календарних днів з 15.05.2025, а також виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно з наказом відповідача від 02.05.2025 №14-К «Про надання відпустки тренеру-викладачу» позивачеві спочатку надано щорічну основну відпустку з 15.05.2025 по 07.06.2025 терміном 24 календарні дні, потім - щорічну додаткову відпустку з 08.06.2025 по 14.06.2025 терміном 7 календарних днів (пункти 2,3 наказу від 02.05.2025 №14-к).

Цим наказом вирішено виплатити позивачеві матеріальну допомогу на оздоровлення, а за періоди відпустки відпускні (пункти 3,4 наказу від 02.05.2025 №14-к).

Листом від 16.06.2025 №ПД/3/406-3В-25 «Про розгляд звернення» Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача, що за результатами звернення останнього зі скаргою на наказ про призупинення дії трудового договору територіальний орган державної служби з питань праці не має об`єктивної можливості провести позаплановий захід державного нагляду в КЗ ХШВСМ ХОР щодо законності призупинення дії трудового договору, оскільки комунальний заклад зареєстрований на території ведення активних бойових дій.

Також, посилаючись на Положення про територіальний орган від 23.09.2022 №168, зазначало, що державні інспектори не наділені повноваженнями щодо поновлення порушених прав та інтересів працівників, запропонувавши позивачеві звернутися до суду за вирішенням виниклого спору.

Тож суд доходить висновку, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, скаргу позивача щодо призупинення дії трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, по суті не розглянув, рішення по суті порушеного питання не прийняв, усунувся від вирішення спірного питання.

Згідно з наказом від 30.12.2025 №47-к «Про відновлення дії трудового договору тренера-викладача ОСОБА_1 » відповідач відновив дію трудового договору з позивачем з 01.01.2026. Дію трудового договору відновлено у зв`язку із формуванням групи спортсменів на 2026 рік та закріпленням за позивачем у складі групи спортсмена.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що призупинення трудового договору з позивачем є незаконним, у зв`язку з чим у нього виникло право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд зазначив, що вимушений прогул охоплює період, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості виконувати трудові обов`язки та отримувати заробітну плату. Розрахунок середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку № 100, виходячи з виплат за останні два місяці роботи.

На підставі табелів обліку робочого часу та довідки про доходи суд визначив середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 553,13 грн. Період вимушеного прогулу (з 01.05.2025 по 31.12.2025, за винятком відпустки) склав 154 робочі дні.

Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 85 182,02 грн, який підлягає стягненню з роботодавця.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням (частина 1 статті 13 Закону №2136-ІХ у редакції, чинній на час винесення спірного наказу).

Згідно з частиною 2 статті 13 цього Закону №2136-ІХ у редакції, чинній на час винесення спірного наказу, призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін дії виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), РНОКПП або серія та номер паспорта відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Частина 3 статті 13 Закону № 2136-IX вказує, що відшкодування заробітної плати за час призупинення покладається на державу-агресора.

Згідно з частиною другою цієї статті 235 КзПП при винесенні рішення про поновлення на роботі (або визнання незаконним відсторонення/призупинення) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 24 січня 2024 року справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23) зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Судом першої інстанції встановлено, що у 29.04.2025 КЗ ХОР «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» видано наказ №11-к «Про призупинення дії трудового договору тренера-викладача ОСОБА_1 », згідно з яким призупинено дію трудового договору викладача з веслування на байдарках і каное ОСОБА_1 з 01.05.2025 до відновлення можливості виконання роботи.

Причиною призупинення дії трудового договору з позивачем у цьому наказі зазначено: «у зв`язку з неможливістю виконання роботи через відсутність навчальної групи».

Правовою підставою видання наказу відповідач зазначив статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №15.03.2022 та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022.

01.05.2025 позивач подав відповідачеві заяву про надання щорічної відпустки в кількості 24 календарні дні і додаткової відпустки в кількості 7 календарних днів з 15.05.2025, а також виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно з наказом відповідача від 02.05.2025 №14-К «Про надання відпустки тренеру-викладачу» позивачеві спочатку надано щорічну основну відпустку з 15.05.2025 по 07.06.2025 терміном 24 календарні дні, потім - щорічну додаткову відпустку з 08.06.2025 по 14.06.2025 терміном 7 календарних днів (пункти 2,3 наказу від 02.05.2025 №14-к).

Цим наказом вирішено виплатити позивачеві матеріальну допомогу на оздоровлення, а за періоди відпустки відпускні (пункти 3,4 наказу від 02.05.2025 №14-к).

Листом від 16.06.2025 №ПД/3/406-3В-25 «Про розгляд звернення» Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача, що за результатами звернення останнього зі скаргою на наказ про призупинення дії трудового договору територіальний орган державної служби з питань праці не має об`єктивної можливості провести позаплановий захід державного нагляду в КЗ ХШВСМ ХОР щодо законності призупинення дії трудового договору, оскільки комунальний заклад зареєстрований на території ведення активних бойових дій.

Також, посилаючись на Положення про територіальний орган від 23.09.2022 №168, зазначало, що державні інспектори не наділені повноваженнями щодо поновлення порушених прав та інтересів працівників, запропонувавши позивачеві звернутися до суду за вирішенням виниклого спору.

Тож суд доходить висновку, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, скаргу позивача щодо призупинення дії трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, по суті не розглянув, рішення по суті порушеного питання не прийняв, усунувся від вирішення спірного питання.

Згідно з наказом від 30.12.2025 №47-к «Про відновлення дії трудового договору тренера-викладача ОСОБА_1 » відповідач відновив дію трудового договору з позивачем з 01.01.2026. Дію трудового договору відновлено у зв`язку із формуванням групи спортсменів на 2026 рік та закріпленням за позивачем у складі групи спортсмена.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки він є обґрунтованим, послідовним та таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і належній оцінці зібраних у справі доказів. Суд першої інстанції всебічно дослідив характер спірних правовідносин, правильно визначив предмет доказування та встановив фактичні обставини щодо наявності трудових відносин між сторонами, а також умов та підстав видання оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору. Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок про те, що відповідачем не доведено наявності сукупності умов, визначених статтею 13 Закону України №2136-ІХ, необхідних для правомірного призупинення трудового договору, зокрема щодо одночасної неможливості як роботодавця, так і працівника виконувати свої обов`язки. Також обґрунтованим є висновок про відсутність підстав для відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про передчасність вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Що стосуються доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Херсонська школа вищої спортивної майстерності» Херсонської обласної ради - залишити без задоволення.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 23 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ О.О. Панченко _________________ О.І. Обідіна