Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №278/5697/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/5697/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.

Категорія 39 Доповідач Бондар О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» Лойфера Антона Едуардовича на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Федорчук І. В. у селищі Ружин

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. 06 листопада 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – позивач, АТ «Сенс Банк») звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 73 131,47 грн, з яких: 41 973,57 грн – прострочене тіло кредиту, 31 157,90 грн – відсотки за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 6 340,82 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. 03 грудня 2025 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою передав цивільну справу на розгляд за територіальною підсудністю до Ружинського районного суду Житомирської області

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

4. 07 квітня 2026 року Ружинський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 973 гривні 57 копійок та судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в сумі 1 390 гривень 32 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

5. Рішення мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості за тілом кредиту. Водночас суд дійшов висновку про недоведеність вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом, оскільки надані позивачем докази не підтверджують належного ознайомлення відповідача з умовами договору, на підставі яких здійснено нарахування таких процентів, а також його згоди з цими умовами.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

6. Представник АТ «Сенс Банк» не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та 07 травня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу.

7. В апеляційній скарзі просив: «скасувати рішення Ружинського районний суд Житомирської області від 07 квітня 2026 року в частині відмови у стягненні відсотків у сумі 31157,90 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 73131,47 грн, з яких: 41973,57 грн – прострочене тіло кредиту, 31157,90 грн – відсотки за користування кредитом. Судові витрати, у тому числі за подання апеляційної скарги, покласти на відповідача».

8. Апеляційна скарга мотивована посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

9. Вказує, що правовідносини між позичальником та банком регулюються кредитним договором, а також договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»/АТ «Сенс Банк», який є невід`ємною частиною угоди та регулює всі питання, що не врегульовані безпосередньо кредитною угодою, архівна та діюча версії якого містяться на сайті банку за відповідними посиланнями.

10. Посилаючись на наведені обставини, апелянт стверджує, що заявлена до стягнення сума заборгованості є належним чином підтвердженою та розрахованою відповідно до умов кредитного договору. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткової відмови в позові, оскільки не врахував усю сукупність договірних правовідносин між сторонами та надані позивачем докази.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

11. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 278/5697/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.

13. Ухвалою від 08 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 25 травня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

14. 04 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» шляхом підписання паспорту споживчого кредитування зі сторони відповідача та акцепту зі сторони позивача укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

15. 30 січня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача АТ «Альфа Банк» на АТ «СенсБанк».

16. Відповідно до умов паспорта споживчого кредиту від 04.12.2021 умови кредитування були наступними:

тип кредиту – кредитування рахунку;

мета кредиту – споживчі цілі;

сума/ліміт кредиту – 30000 грн;

максимальна сума кредиту – 200000,00 грн;

процентна ставка – 0,01% для торгових операцій; 37% для операцій зняття готівки;

порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 10 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн;

строк кредитування – 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

17. У розділі 7 копії паспорта споживчого кредиту міститься застереження про те, що позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

18. Відповідно до виписки з рахунку приватного клієнта № 982929-2025/0701 в період з 06.12.2021 до 29.06.2025 по рахунку відбувався рух коштів із зазначенням дати операції, описом операції, валюти та суми такої операції .

19. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 29.06.2025 становила 73131,47 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 41973,57 грн та заборгованості за процентами у розмірі 31157,90 грн.

Позиція апеляційного суду

20. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

21. Позивач оскаржив судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 31157,90 грн. Тому суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

22. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

23. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

24. Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом зазначеним вимогам відповідає.

25. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що кредитний договір між сторонами був укладений шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення про договір приєднання.

26. Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 зроблено правовий висновок, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

28. Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності належними та допустимими доказами факту ознайомлення відповідача на момент укладення договору з умовами кредитування та його згоди з ними, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів та інших істотних умов договору.

29. Аналогічні висновки викладені в згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду, яка переглядаючи справу, стороною в якій був АТ КБ «ПриватБанк», вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони, до запропонованого договору.

30. Наведені правові висновки є релевантними для справи, що переглядається апеляційним судом, та підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин сторін, тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом є вмотивованим і правильним.

31. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

32. Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

33. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач довів лише ті умови кредитування, які відображені в наданому паспорті споживчого кредиту, оскільки саме цей документ містить підпис позичальника та підтверджує його ознайомлення і згоду з відповідними умовами кредитування.

34. Водночас апеляційний суд враховує нерівний стан сторін у договірних відносинах споживчого кредитування. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких правовідносинах.

35. Близьких за змістом висновків дійшов Конституційний Суд України та в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

36. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що за змістом аналіз статей 1054, 1048 та 625 ЦК України нарахування процентів за користування кредитними коштами може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

37. Згідно паспорта споживчого кредиту від 04.12.2022 строк кредитування становить 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

38. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії договору, що також свідчить про недоведеність права позивача нараховувати проценти в межах договірних правовідносин сторін після 04.12.2023.

39. Враховуючи викладене, апеляційний суд висновує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтується на належному застосуванні норм матеріального права, повно та всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені дослідженими судом доказами, висновки суду відповідають усталеній практиці Верховного Суду і підстав для його скасування немає.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

40. Суд апеляційної інстанції зазначає, що всі доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до обґрунтування незаконності рішення суду у зв`язку з неврахуванням того, що невід`ємною складовою частиною угоди сторін спору є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» в якому визначено детальний розпис складових частин загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою. Вказаний договір розміщено на сайті банку, а підпис позичальника в паспорті споживчого кредиту свідчить про обізнаність зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту та підтверджує обов`язковість його умов для такого позичальника.

41. Суд апеляційної інстанції такі доводи позивача відхиляє з мотивів, які викладені в пунктах 27-36 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

42. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

43. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

45. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

46. Оскільки судове рішення в оскарженій частині суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

47. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє представник – адвокат Лойфер Антон Едуардович.

2.Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2026 року у справі № 278/5697/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

Н. Й. Григорусь

О. М. Галацевич

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.