Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №293/1004/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 293/1004/25 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 71 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

представника позивача Індюкової Т. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна,

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Збаразького О. М. у селищі Черняхів,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за участю органу опіки та піклування в особі адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 червня 2010 року позивач та відповідачка зареєстрували шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Надалі заочним рішенням суду від 24 липня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

3. Стверджується, що після народження дитини відповідачка покинула дитину та сім`ю, дитина залишилася проживати з батьком у м. Дніпро та повністю знаходиться на його утриманні.

4. Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо сина, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку матері дитини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

5. Черняхівський районний суд Житомирської області рішенням від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

6. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, застосування якого до відповідачки є недоцільним, однак з урахуванням її поведінки суд вважав необхідним попередити про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7. Позивач з рішенням місцевого суду не погодився та через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

8. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач понад десять років самоусунулася від виховання, утримання та забезпечення дитини; не виявляє інтересу до життя сина, не спілкується з ним, не обізнана про стан його здоров`я, навчання та розвиток;

— сімейні зв`язки між відповідачкою та дитиною фактично відсутні з вини відповідача;

— суд безпідставно не врахував нотаріальну заяву відповідачки про згоду на проживання дитини з батьком, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, думку дитини та заяву відповідачки, в якій остання позовні вимоги визнала;

— суд помилково виходив із можливості застосування до відповідачки попереджувальних заходів, оскільки її поведінка свідчить про тривале та свідоме нехтування обов`язками матері;

— позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її сина, на переконання апелянта, відповідає правовим позиціям Верховного Суду та найкращим інтересам дитини.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

9. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 13 січня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та встановив строк для подання відзиву.

10. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

11. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

12. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

13. Позивач у судове засідання не прибув, його представник - адвокат Індюкова Т. В., яка взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримала повністю та просила апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

14. Відповідачка у судове засідання не прибула, повідомлялась про розгляд справи у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК, надіслала до апеляційного суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати без її участі за наявними в ній матеріалами, проти задоволення апеляційної скарги позивача не заперечувала, вимоги позову визнала повністю.

15. Представник органу опіки та піклування у судове засідання не прибув, повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання судової повістки в його електронний кабінет.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 9 листопада 2010 року.

17. 06 травня 2011 року ОСОБА_2 склала нотаріально посвідчену заяву, якою надала згоду на проживання її сина ОСОБА_3 разом із його батьком ОСОБА_1 із правом вирішення усіх питань щодо дитини, виконання усіх повноважень, передбачених для батьків діючим законодавством, що стверджується копією заяви посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Т.С., зареєстрована в реєстрі №1976.

18. 24 липня 2012 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням у справі №403/3577/12 розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

19. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією довідки ЦНАП м. Дніпра від 10 липня 2025 року.

20. У вересні 2004 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на посаду продавця промислових товарів, що стверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 1 вересня 2004 року, довідкою від 10 липня 2025 року.

21. Згідно з довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 14 липня 2025 року заробітна плата ОСОБА_1 з липня 2024 року по червень 2025 року становила 8000 грн в місяць.

22. ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості станом на 10 липня 2025 року не має, у результаті огляду психіатричних, у тому числі спричинених вживанням психіатричних речовин станом на 10 липня 2025 року не виявлено, що стверджується витягом ФОВА-004225291, довідкою ТОВ "МЦ Медікум" № 26309 від 10 липня 2025 року.

23. Відповідно до характеристики квартального комітету Шевченківської адміністрації від 22 липня 2025 року, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , з 1999 року. Разом з ним мешкає та знаходиться на його утриманні ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 виховує сам.

24. 01 вересня 2017 року ОСОБА_3 вступив до Дніпровської гімназії № 112 Дніпровської міської ради, заява щодо його зарахування до 1 класу подавалася бабусею ОСОБА_8 , що стверджується листом директора освітнього закладу від 14 серпня 2025 року.

25. Станом на липень 2025 року ОСОБА_3 навчався в 9В класі Дніпровської гімназії № 112 Дніпровської міської ради, що стверджується довідкою від 10 липня 2025 року.

26. Згідно із характеристикою Дніпровської гімназії № 112 Дніпровської міської ради від 13 серпня 2025 року ОСОБА_3 за 2023-2024 навчальний рік навчається за змішаною формою, забезпечений технічними засобами на навчальними матеріалами. Онлайн та офлайн уроки відвідує регулярно, на уроках працює. Пропускає уроки тільки з поважних причин. За всі роки навчання мати учня жодного разу не відвідала батьківських зборів, з класним керівником не зв`язувалась. Зі школи учня забирали бабуся ОСОБА_6 або батько ОСОБА_1 , активну участь у житті дитини приймає батько, цікавиться успіхами, розвитком сина, відвідує батьківські збори.

27. У висновку адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування від 09 жовтня 2025 року зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 .

28. В суді першої інстанції була заслухана думка дитини ОСОБА_3 , який пояснив, що з матір`ю не спілкується, бажає проживати разом з батьком.

Позиція апеляційного суду

29. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

32. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

33. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

34. Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

35.У статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

36. Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

37. Згідно зі статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

38. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

39. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

40. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 54, 58).

41. Згідно із частиною 4 статті 155 СК ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

42. Статтею 164 СК передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

43. Тлумачення положення пункту 2 частини 1 статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

44. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

45. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

46. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21).

47. У рішенні у справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте інтереси дитини є надзвичайно важливими.

48. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

49. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

50. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

51. У справі, яка переглядається, встановлено, що дитина ОСОБА_3 , 2010 року народження фактично з раннього віку проживає у сім`ї позивача, перебуває на його утриманні та піклуванні.

52. Разом з тим, наведене саме по собі не є безумовною підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав означає припинення природних прав матері щодо дитини, які виникають із факту кровної спорідненості з нею, зокрема права на виховання дитини, захист її інтересів та участь у її житті.

53. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих стороною позивача, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, дійшов правильного висновку про відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а також неможливість змінити поведінку матері у кращу сторону.

54. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на сина.

55. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

56. При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичного ставлення до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, з огляду на його недостатню обґрунтованість.

57. Зокрема, висновок органу опіки та піклування фактично ґрунтується на тому, що дитина проживає з батьком, саме батько забезпечує її утримання, навчання, лікування та повсякденний розвиток, а мати не бере активної участі у житті дитини. Однак такий висновок не містить достатнього обґрунтування того, чому саме позбавлення відповідачки батьківських прав, а не застосування менш суворого заходу впливу, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

58. Згідно з частиною 6 статті 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

59. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

60. Разом з цим, саме по собі проживання дитини з батьком, створення ним належних умов для її розвитку та фактичне виконання ним основного обсягу батьківських обов`язків не свідчить про наявність беззаперечних підстав для позбавлення матері батьківських прав.

61. Колегія суддів також враховує, що судом першої інстанції не встановлено обставин, які б характеризували відповідачку як особу, поведінка якої створює небезпеку для дитини або унеможливлює збереження між ними правового сімейного зв`язку, а також того, що відповідачка самоусунулась від виконання материнських обов`язків щодо своєї дитини настільки, що змінити її поведінку у кращий бік неможливо.

62. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

63. Більше того колегія суддів вважає неспроможними посилання апеляційної скарги на наявність у матеріалах справи заяви відповідачки щодо фактичного визнання позову, оскільки, як зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, заява відповідачки про визнання позову про позбавлення батьківських прав не може слугувати достатньою підставою для задоволення позову у справі, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною 1 статті 164 СК для позбавлення батьківських прав.

64. Підсумовуючи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що за встановлених у справі, що переглядається, обставин сама по собі заява відповідачки не може слугувати достатньою підставою для розірвання кровного споріднення між матір`ю і сином та позбавлення останнього права на материнську турботу. Необхідність забезпечення опіки та турботи з боку матері є нагально необхідною для повноцінного і гармонійного розвитку дитини.

65. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не залишив поза увагою пасивну поведінку відповідачки щодо виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_4 , та попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина із покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням нею батьківських обов`язків.

66. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким способом реагування, оскільки він відповідає принципу пропорційності, спрямований на захист найкращих інтересів дитини та водночас не призводить до передчасного розриву правового зв`язку між матір`ю і сином.

67. Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 та від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21 звертав увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

68. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

69. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

70. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

71. Європейський суд з прав людини вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29—30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

72. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

73. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

74. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

75. Частиною 13 статті 141 ЦПК передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

76. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року у справі № 293/1004/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 12 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: К.В. Шалота

Судді: О.С. Коломієць

О.Б. Талько