Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №159/1492/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1492/26 Провадження №33/802/580/26 Головуючий у 1 інстанції:Грідяєва М.В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Боровик О.О., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито в зв`язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 14 січня 2026 року о 13 год. 50 хв. на дорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 402 км., керуючи транспортним засобом BMW X7 д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася попереду. В результаті зіткнення та неконтрольовано інертного руху авто Mazda д.н.з. НОМЕР_2 здійснило зіткнення із транспортним засобом Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який стояв попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.12.1, п.13.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що згідно акту обстеження ділянки вуличної-шляхової мережі, проведено обстеження ділянки дороги М07 Київ-Ковель-Ягодин 402 км., встановлено наявність невідповідності експлуатаційного стану обстеженої ділянки вимоги ДСТУ. Вказує на те, що згідно схеми ДТП та відеозапису з відеореєстраторів транспортних засобів учасників ДТП, водій автомобіля Nissan, ОСОБА_3 різко зупинився на дорозі, перебуваючи на зоні дії прямої суцільної лінії дорожньої розмітки, не доїжджаючи до роздільної смуги дорожньої розмітки, ввімкнув світловий покажчик повороту ліворуч та у порушення вимог ПДР намагався виконати маневр повороту ліворуч в забороненому. Зазначає, що існують об`єктивні обставини вважати, що у діях ОСОБА_3 наявні ознаки порушень ПДР. Крім того, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.04.2026 заступника директора з питань експлуатаційного утримання доріг «Волиньдобробут» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, а саме в тому, що він 14.01.2026 на автодорозі М-07, не вжив відповідних заходів щодо ліквідації слизькості. Просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою встановити відсутність вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Боровик О.О., яка подану апеляційну скаргу підтримувала, просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Приписами ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 566546 від 14.01.2026, складеного щодо нього за порушення вимог п.2.3б, п. 12.1, п.13.1 ПДР (а.с.1), схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2026, на якій зафіксовані напрямок руху транспортних засобів, місце їх зіткнення, розташування автомобілів після зіткнення, перелік видимих пошкоджень автомобілів (а.с.2), поясненнями учасників ДТП (а.с.4-6), а також іншими матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ..

Так, згідно першочергових письмових пояснень ОСОБА_1 від 14.01.2026, він 14 січня 2026 року приблизно о 13 годині 50 хвилин рухався по автомобільній дорозі М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» в напрямку м. Київ на транспортному засобі БМВ Х7 д.н.з. НОМЕР_1 , біля повороту на с. Гулівка за рахунок слизького дорожнього покриття не встиг загальмувати, в результаті чого сталось зіткнення з транспортним засобом, що рухався попереду, яке в свою чергу по інерції вдарило транспортний засіб Нісан Кашкай (а.с.4).

Таким чином, сам ОСОБА_1 в своїх поясненнях написаних відразу після ДТП вказав, що у зв`язку із слизьким покриттям не встиг загальмувати.

Приписами п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3 (б) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1. передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом скористався, надав пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі зазначення місце зіткнення транспортних засобів, не заявляв.

Згідно схеми дорожньо-транспортної пригоди, зіткнення відбулось на смузі руху для водія ОСОБА_1 (а.с.3).

Згідно п.13.1 Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Враховуючи вказані обставини апеляційний судді вважає, що ОСОБА_1 , з врахуванням дорожнього покриття, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Наявні у справі докази: дані схеми ДТП (місце зіткнення, розташування автомобілів після ДТП), характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, пояснення учасників ДТП - свідчать про те, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням даної ДТП та її наслідками, а отже і про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні ним п.2.3 б, п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додані належно оформлені матеріали, передбачені розділом ІХ «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КупАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року.

Отже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, з врахування притягнення заступника директора з питань експлуатаційного утримання доріг «Волиньдобробут» ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, є безпідставними, оскільки вказана обставина не впливає на правильність встановлення суддею у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 про те, що стан дорожнього покриття став причиною ДТП, не можуть встановлюватися, оскільки останні не містять інформації щодо предмета доказування – дотримання водієм безпечної швидкості з урахуванням дорожнього обстановки, причинного зв`язку між наявністю ожеледиці із порушенням ОСОБА_1 ПДР.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що на дорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 402 км у місці ДТП, була така ожеледиця, яка могла призвести до втрати контролю водієм над ТЗ, а також їх причинний зв`язок із ДТП, дотримання ОСОБА_1 безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки.

Отже, посилання апелянта на те, що наявність ожеледиці є причиною ДТП не підтверджені жодними доказами та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи вищенаведене, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду.

Твердження сторони захисту про те, що при закритті провадження у справі винність особи не встановлюється є необгрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У науковій літературі під строком розуміють тривалість часу, з початком перебігу або із спливом якого правові норми пов`язують настання певних юридичних наслідків. При цьому строк розглядається у двох формах існування: позитивній (коли юридичні наслідки пов`язуються із спливом строку) і негативній (коли юридичне значення має саме перебіг строку).

Як вбачається зі змісту п.7 ст.247 КУпАП, законодавець розглядає встановлений строк у його позитивній формі, адже передбачає такі правові наслідки його спливу, як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, у наведеному випадку при визначенні початку перебігу вказаного строку законодавець використовує суб`єктивні та об`єктивні критерії. Використання об`єктивного критерію передбачає обчислення строку з моменту вчинення правопорушення, суб`єктивного – з моменту, коли уповноважена особа отримала чи повинна була отримати інформацію щодо порушення належного йому права, свободи чи охоронюваного законом інтересу.

При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення – протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто закриття провадження у справі за п.7 ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП.

Водночас слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП). Тобто у разі, якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п.1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п.7 ст.247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, початок перебігу встановленого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець пов`язує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.

При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п.7 ст.247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

II О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Боровик О.О. – залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов