Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №158/1657/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1657/26 Провадження №33/802/577/26 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю ОСОБА_1 , його захисника Крупінської А.Л., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Крупінської Наталії Леонідівни на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк 3 (три) місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот п`ятдесят) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 15 квітня 2026 року о 13 год. 07 хв. на автодорозі Н-22 Устилуг-Рівне-Луцьк 127 км+700, керував автомобілем марки «Volkswagen LT35», номерний знак « НОМЕР_1 » з причепом марки «Martz 4», номерний знак « НОМЕР_2 », що підлягає обов`язковому технічному контролю та не пройшов своєчасно обов`язкового технічного контролю, чим порушив п.31.3 (б) ПДР і, оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року, то його дії кваліфіковано за ч.4 ст.121 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Крупінська А.Л. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просить змінити в частині накладеного стягнення, а саме застосувати до її довірителя стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Апелянт зазначає, що оскільки місцевим судом справу було розглянуто у відсутності ОСОБА_1 , то це й позбавило його надати пояснення та докази і, зокрема щодо аргументації перед судом на посилання щодо пом`якшуючих обставин для накладення стягнення не пов`язаного із позбавлення права керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_1 одружений та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами ставить його сім`ю у вкрай скрутне матеріальне становище. Окрім того, його син потребує додаткового транспортування. Сам же ОСОБА_1 являється єдиним годувальник в сім`ї і саме завдяки водінню транспортним засобом. Захисник вважає, що є підстави для зміни оскаржуваного судового рішення в частині накладеного стягнення.

Окрім того, апелянтом подано письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений судом про дату розгляду справи та суд вирішив її у його відсутності. Про судове рішення від 06.05.2026 він зізнався лише 19.05.2026 коли отримав його копію. Тому захисник вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено було з поважних на те причин.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Крупінську Н.Л., які апеляційні доводи підтримали, апеляційний суд доходить наступного висновку.

В першу чергу, апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи захисника та її довірителя і поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки він пропущений із поважних на те причин.

Постанова судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.05.2026 в частині факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КУпАП перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.

Водночас, апелянт зазначає про те, що є необґрунтованою та незаконною є оскаржувана постанова судді в частині накладення адміністративного стягнення. На її думку, у суду є цілком законні підстави для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, або ж адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією ч.4 ст.121 КУпАП для водіїв передбачено такі види адміністративного стягнення: штраф в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 3 до 6 місяців; або адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.

Апеляційний суд вважає, що дані вимоги Закону суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі, оскільки застосоване щодо нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає санкції статті, інкримінованого йому правопорушення і фактично є мінімальним безальтернативним видом стягнення, оскільки стягнення у виді адміністративного арешту, який також передбачених санкцією норми закону, є тяжчим.

При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст.23, 33 КУпАП врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.4 ст.121 КУпАП, як це передбачено положеннями ст.33 цього Кодексу.

При цьому, доводи апелянта про можливість призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, не ґрунтуються на чинному законодавстві України про адміністративні правопорушення, оскільки це суперечитиме санкції ч.4 ст.121 КУпАП, яка передбачає менше безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, а тому судом до уваги не приймаються як безпідставні.

Окрім того, апеляційний суд не може ОСОБА_1 змінити застосоване до нього судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на стягнення у виді адміністративного арешту, як про це в ході апеляційного розгляду просила сторона захисту, оскільки виходячи з положень ст.293 КУпАП апеляційним судом стягнення хоча і може бути змінено, однак не в сторону його посилення.

Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення та можливості призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.

А тому, законні підстави для зміни оскаржуваної постанови судді з мотивів яких просить апелянт, відсутні.

Також апеляційний суд зазначає про те, що в даному випадку не можуть бути застосовані положення ст.22 КУпАП.

Оскаржувана постанова судді в оскаржуваній її частині є законною та такою, що постановлена у відповідності до вимог КУпАП, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ч.8 ст.294 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Крупінській Наталії Леонідівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Крупінської Наталії Леонідівни залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року, - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк