Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №154/3951/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/3951/25 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А.

Провадження № 22-ц/802/628/26 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Прядуна Ю. В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Соловей В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення безпідставно набутих коштів, скасування арешту майна та припинення його розшуку, за апеляційною скаргою представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Соловей Вікторії Сергіївни на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися в суд із позовом до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про повернення безпідставно набутих коштів, скасування арешту майна та припинення його розшуку.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 31.05.2011 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто в користь ПАТ «Сведбанк» 103 696,01 доларів США заборгованості за кредитним договором (правонаступник ТзОВ « ФК «Вектор Плюс»).

Виконавчий лист № 2-279 від 31.05.2011 перебував на виконанні в Нововолинському ВДВС у Володимирському районі Волинської області. Під час виконання відбулося погашення частини боргу за рахунок переданого майна, а в подальшому жодних дій виконавча служба не проводила.

З 29.06.2023 виконавче провадження № 27455160 було передано на виконання Володимирського ВДВС Володимирського району Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Володимирського ВДВС).

27.12.2023 стягувач ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернувся до Володимирського ВДВС з письмовою заявою про повернення виконавчого листа № 2-279-11 від 31.05.2011 без виконання.

01.01.2025 постановою державного виконавця у ВП № 27455160 відповідно до заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс» від 27.12.2024 виконавчий лист № 2-279-11 від 31.05.2011 повернуто стягувачу без виконання, а стягнення виконавчого збору у розмірі 10369,60 доларів США та витрат виконавчого провадження у розмірі 69 грн виділено в окреме виконавче провадження.

01.01.2024 старшим державним виконавцем винесені постанови про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 10 369,60 доларів США.

02.01.2024 постановами Володимирського ВДВС відкрито виконавчі провадження № 73697078 та 73697171 з примусового виконання постанов № 27455160 та № 27455700, виданих 01.01.2024 Володимирським ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору.

22.01.2024 ТзОВ « ФК «Вектор Плюс» повторно пред`явив до примусового виконання виконавчий лист № 2-279, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 31.05.2011 року про стягнення з нас в солідарному порядку на користь ПАТ «Сведбанк» 103 696,01 доларів США заборгованості за кредитним договором (правонаступник ТзОВ « ФК «Вектор Плюс») до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А. Є. 12.01.2024 приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 73820534 та № 73820640 та в межах даних виконавчих проваджень винесені постанови про стягнення з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основної винагороди у сумі 394 026,17 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 338,00 грн, про арешт коштів боржників.

22.02.2024 між ТзОВ « ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 укладений договір № 511603 від 22.02.2024 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного за кредитним договором № 0201/0808/88-11 від 05.08.2008.

26.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надіслало довідку про припинення зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору № 0201/0808/88-11 від 05.08.2008 та про відсутність заборгованості по зазначеному кредитному договору.

28.02.2024 приватний виконавець надіслав постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.02.2024 за заявою ТзОВ « ФК « Вектор Плюс».

В порушення Закону України «Про виконавче провадження» старшим державний виконавець Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васенько В. Р. 07.11.2024 та 11.11.2024 продовжувались незаконні дії щодо примусового стягнення виконавчого збору та витрат в межах ВП № 73697078 та ВП № 73697171 та накладено арешти на кошти Боржників в сумі 427 202,80 грн, які знаходяться на банківських рахунках та звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 /

За період з грудня 2024 по лютий 2025 в ході здійснення виконавчого провадження № 73697171 із заробітної плати ОСОБА_3 стягнуто кошти на суму 22 240,26 грн, а у листопаді 2024 з арештованого рахунку, належного останній, стягнуто кошти в сумі 8654,29 грн, а всього на загальну суму 30 894,55 гривень.

Стягнуті грошові кошти згідно платіжних інструкцій :№ 24760 від 14.11.2024, № 26778 від 03.12.2024, № 783 від 30.01.2025, № 990 від 31.01.2025, № 4161 від 28.02.2025 перераховано на користь держави, як виконавчий збір та 69 грн, згідно з платіжної інструкції № 765 від 12.01.2024 перераховано витрати виконавчого провадження.

Не погоджуючись з діями Володимирської ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивачі звернулись до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

02.01.2025 рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/13555/24 визнано протиправним дії Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору.

Зобов`язано Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 73697078 про примусове виконання постанови № 27455160 від 01.01.2024 про стягнення з ОСОБА_2 10369,60 доларів США виконавчого збору та закінчити виконавче провадження № 73697171 про примусове виконання постанови № 27455700 від 01.01.2024 про стягнення з ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору.

Волинський окружний адміністративний суд у своєму рішенні в справі № 140/13555/24 виснував, що за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо продовження стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконавчого збору (винесення постанов від 07.11.2024 про арешт коштів позивачів, постанов від 11.11.2024 про звернення стягнення на заробітну плату та фактичне стягнення з ОСОБА_3 8654,29 грн виконавчого збору) слід визнати протиправними.

На переконання суду відповідач повинен був закінчити виконавче провадження № 73697078 про примусове виконання постанови № 27455160 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_2 10369,60 доларів США виконавчого збору та виконавче провадження № 73697171 про примусове виконання постанови № 27455700 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_3 10369,60 доларів США.

Вищезазначені обставини, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/13555/24, відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В травні 2025 позивачі звернулись до Володимирського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо скасування арешту майна та оголошеного розшуку транспортних засобів ОСОБА_2 та повернення безпідставно набутих грошових коштів ОСОБА_3 в розмірі 30 894,55 грн, однак Володимирський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом № 73979/23.1-21 від 20.05.2025 повідомив про відсутність підстав для зняття арешту та розшуку майна та підтвердив стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 та їх перерахування в Державний бюджет.

27.05.2025 позивачі звернулись зі скаргою на бездіяльність Володимирської ВДВС до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке в своєму листі-відповіді підтвердила факт стягнення грошових коштів в сумі 30 894,55 грн Володимирським відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та перерахування їх до Державного бюджету України як виконавчий збір та рекомендувало звернутись до суду, у зв`язку з відсутністю в судовому рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року вирішення питання про зняття арешту з майна, належного боржникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та повернення стягнутих коштів.

Виходячи з отриманих листів-відповідей у позивачів виникли правові підстави для повернення стягнутих Володимирським ВДВС у Володимирському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції коштів в сумі 30 894,55 грн з ОСОБА_3 в рамках ВП № 73697171, у зв`язку з набуттям рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року у справі № 140/13555/24 законної сили.

Крім того, в межах ВП № 73697078 головним державним виконавцем Васенько В. Р. постановою від 08.11.2024 накладено арешти на транспортні засоби та майно боржника ОСОБА_2 та постановою від 13.12.2024 оголошено його розшук.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі № 140/13555/24, державним виконавцем відділу, керуючись пунктом 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»,09.04.2025 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 73697078 та № 73697171 та згідно з постанов від 07.05.2025 року знято арешт з коштів, належних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Постанови направлені сторонам та в електронному вигляді через автоматизовану систему виконавчого провадження до банківських установ для виконання.

Разом з тим, накладений арешт на майно ОСОБА_2 на підставі постанови від 08.11.2024 в межах примусового виконання ВП № 73697078 не знятий, а оголошений розшук майна відповідно до постанови від 13.12.2024 року – не припинений.

З цього питання позивачі неодноразово звертались до Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, але обґрунтованої відповіді не отримали.

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції лише у своєму листі-відповіді № 1279/4-25/993 від 21.07.2025 послалось на те, що в ході розгляду справи № 140/13555/24 Волинським окружним судом питання про зняття арешту з майна, належного боржникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та повернення стягнутих коштів не розглянуто та рішення по суті не прийнято.

Фактично проігноровано висновки Волинського окружного адміністративного суду у рішенні від 02.01.2025 в справі № 140/13555/24, які узгоджуються з аналогічними висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19 та від 13.04.2023 у справі № 160/695/22 та суд дійшов висновку, що дії Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо продовження стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконавчого збору слід визнати протиправними.

Володимирський ВДВС повинен був закінчити виконавче провадження № 73697078 про примусове виконання постанови № 27455160 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_2 10369,60 доларів США виконавчого збору та виконавче провадження № 73697171 про примусове виконання постанови № 27455700 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_3 10369,60 доларів США виконавчого збору, на підставі частини восьмої статті 27 Закону України № 1404-VIII .

Застосування частини восьмої статті 27 Закону України № 1404- VIII до спірних правовідносин дає підстави зробити висновок, у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягував пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У в`язку з визнанням судовим рішенням незаконними дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та його зобов`язання закінчити виконавче провадження, підлягають скасуванню всі накладенні арешти майна, а припиненню всі розшукові дії відносно нього.

Позивачі просять стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 30 894, 55 гривень.

Скасувати арешт майна та припинити розшуку майна на транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , накладений та оголошений старшим державним виконавцем Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васенько В. Р. в межах ВП № 73697078 згідно з постанов від 18.11.2024 та від 13.12.2024.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 30 894, 55 гривень.

Скасовано арешт майна та припинити розшуку майна на транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , накладений та оголошений старшим державним виконавцем Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васенько В. Р. в межах ВП № 73697078 згідно постанов від 18.11.2024 та від 13.12.2024.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1211,20 грн судового збору.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 4000 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих коштів та судових витрат, представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Соловей В. С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Стягнення з Державного бюджету України витрат на професійну правничу допомогу здійснених під час цивільного процесу безпідставне та суперечить нормам ст. 137, ст. 141 ЦПК України. Просить рішення в частині стягнення з Державного бюджету України безпідставно набутих коштів та судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в даній частині відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Явтушенко І. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в частині, що оскаржується, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 31.05.2011 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто в користь ПАТ «Сведбанк» 103 696,01 доларів США заборгованості за кредитним договором (правонаступник ТзОВ « ФК «Вектор Плюс»).

Виконавчий лист № 2-279 від 31.05.2011 перебував на виконанні в Нововолинському ВДВС у Володимирському районі Волинської області.

З 29.06.2023 виконавче провадження № 27455160 було передано на виконання Володимирського ВДВС Володимирського району Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Володимирського ВДВС).

27.12.2023 стягувач ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернувся до Володимирського ВДВС з письмовою заявою про повернення виконавчого листа № 2-279-11 від 31.05.2011 року без виконання.

01.01.2025 постановою державного виконавця у ВП № 27455160 відповідно до заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс» від 27.12.2024 виконавчий лист № 2-279-11 від 31.05.2011 повернуто стягувачу без виконання, а стягнення виконавчого збору у розмірі 10369,60 доларів США та витрат виконавчого провадження у розмірі 69 грн виведено в окреме виконавче провадження.

01.01.2024 старшим державним виконавцем винесені постанови про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 10 369,60 доларів США.

02.01.2024 постановами Володимирського ВДВС відкрито виконавчі провадження № 73697078 та 73697171 з примусового виконання постанов № 27455160 та № 27455700, виданих 01.01.2024 Володимирським ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 10 369,60 доларів США (USD) виконавчого збору.

22.01.2024 ТзОВ « ФК «Вектор Плюс» повторно пред`явив до примусового виконання виконавчий лист № 2-279, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 31.05.2011 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Сведбанк» 103 696,01 доларів США заборгованості за кредитним договором (правонаступник ТзОВ « ФК «Вектор Плюс») до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А. Є..

12.01.2024 приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 73820534 та № 73820640 та в межах даних виконавчих проваджень винесені постанови про стягнення з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основної винагороди у сумі 394 026,17 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 338,00 грн , про арешт коштів боржників.

22.02.2024 між ТзОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» та ОСОБА_2 укладений договір № 511603 від 22.02.2024 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного за кредитним договором № 0201/0808/88-11 від 05.08.2008.

26.02.2024 ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надіслало довідку про припинення зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору № 0201/0808/88-11 від 05.08.2008 та про відсутність заборгованості по зазначеному кредитному договору.

28.02.2024 приватний виконавець надіслав постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.02.2024 за заявою ТзОВ « ФК « Вектор Плюс».

Судом встановлено, що за період з грудня 2024 по лютий 2025 в ході здійснення виконавчого провадження № 73697171 із заробітної плати ОСОБА_3 стягнуто кошти на суму 22 240,26 грн , а у листопаді 2024 року з арештованого рахунку, належного останній, стягнуто кошти в сумі 8654,29 грн, а всього на загальну суму 30 894,55 гривень.

Стягнуті грошові кошти згідно платіжних інструкцій: № 24760 від 14.11.2024 року, № 26778 від 03.12.2024 року, № 783 від 30.01.2025 року, № 990 від 31.01.2025 року, № 4161 від 28.02.2025 року перераховано на користь держави, як виконавчий збір та 69 грн - згідно з платіжної інструкції № 765 від 12.01.2024 року перераховано витрати виконавчого провадження.

02.01.2025 рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/13555/24 визнано протиправним дії Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору.

Зобов`язано Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 73697078 про примусове виконання постанови № 27455160 від 01.01.2024 про стягнення з ОСОБА_2 10369,60 доларів США виконавчого збору та закінчити виконавче провадження № 73697171 про примусове виконання постанови № 27455700 від 01.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору.

Волинський окружний адміністративний суд у своєму рішенні в справі № 140/13555/24 виснував, що за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, дії відповідача щодо продовження стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконавчого збору ( а саме: винесення постанов від 07.11.2024 про арешт коштів позивачів, постанов від 11.11.2024 про звернення стягнення на заробітну плату та фактичне стягнення з ОСОБА_3 8654,29 грн виконавчого збору) слід визнати протиправними.

Суд встановив, що Володимирський ВДВС повинен був закінчити виконавче провадження № 73697078 про примусове виконання постанови № 27455160 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_2 10369,60 доларів США виконавчого збору та виконавче провадження № 73697171 про примусове виконання постанови № 27455700 від 01.01.2024 щодо стягнення з ОСОБА_3 10369,60 доларів США судового збору.

Вищезазначені обставини, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/13555/24 відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В травні 2025 року позивачі звернулись до Володимирського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо скасування арешту майна та оголошеного розшуку транспортних засобів ОСОБА_2 та повернення безпідставно набутих грошових коштів ОСОБА_3 в розмірі 30 894,55 грн., однак листом № 73979/23.1-21 від 20.05.2025 Володимирський ВДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту та розшуку майна, та підтвердив стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 та їх перерахування в Державний бюджет.

27.05.2025 позивачі звернулись зі скаргою на бездіяльність Володимирського ВДВС до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке в своєму листі-відповіді підтвердила факт стягнення грошових коштів в сумі 30 894,55 грн та перерахування їх до Державного бюджету України як виконавчий збір та рекомендувало звернутись до суду, у зв`язку з відсутністю в судовому рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 вирішення питання про зняття арешту з майна, належного боржникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та повернення стягнутих коштів.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України у випадах, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати із рішення суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року про визнання протиправними дії Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 10 369,60 доларів США виконавчого збору та зобов`язання закінчити виконавчі провадження № 73697078 та № 73697171, за якими відбулося часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі, набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Враховуючи, що кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі, тому учасником (відповідачем) у спірних правовідносинах щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів, який діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин є держава.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Окрім того, статтею 174 ЦК України встановлено, що держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

З огляду на нормативно-правові приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми виконавчого збору, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Листом Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.05.2025 та відзивом на позовну заяву підтверджується, що кошти в сумі 30894,55 грн утримуються на спеціальному казначейському рахунку Державного бюджету.

Оскільки за період з грудня 2024 по лютий 2025 в ході здійснення виконавчого провадження № 73697171 із заробітної плати ОСОБА_3 стягнуто кошти на суму 22 240,26 грн , а у листопаді 2024 року з арештованого рахунку, належного останній, протиправно стягнуто кошти в сумі 8654,29 грн, а всього на загальну суму 30 894,55 гривень, що підтверджується вищенаведеними рішеннями судів, а тому дані кошти підлягають поверненню позивачам.

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов`язків.

Отже, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивачів про стягнення із Державного бюджету України в користь позивачів безпідставно набуті кошти в розмірі 30894,55 грн є законною, обґрунтованою, доведеною, а тому підлягає до задоволення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Безпідставно набуті грошові кошти відшкодовується не безпосередньо посадовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення їх діяльності, як юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державною казначейською службою України в порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи, що казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади і має повноваження безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, в даному випадку позовні вимоги заявлені позивачем про стягнення за рахунок Державного бюджету України, то саме цей орган має виконувати рішення суду відповідно до його змісту та виданого на його виконання виконавчого документу.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що стягнення з Державного бюджету України витрат на професійну правничу допомогу здійснених під час цивільного процесу безпідставне та суперечить нормам ст. 137, ст. 141 ЦПК України, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень та виходити за їх межі, встановлені законодавством. Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області є відповідачем у цій справі, рішення ухвалене на користь позивача, а тому розподіл судових витрат здійснюється за загальним правилом, передбаченим ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем та його представником подано достатні та належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн, ці докази підтверджують фактичний обсяг наданої правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги з цього приводу були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав їм правильну юридичну оцінку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, з урахуванням того, що послуга полягала у підготовці до розгляду справи в апеляційному суді та написання відзиву на апеляційну скаргу, ураховуючи, що апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення залишено без змін, слід стягнути з витрати на правничу допомогу, понесених ним на стадії апеляційного перегляду справи, у розмірі по 1750 гривень, оскільки такий розмір втрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Соловей Вікторії Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 березня 2026 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень кожному на відшкодування витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий

Судді :