Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №755/3269/19 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 755/3269/19

Провадження №1-кп/761/1274/2026

В И Р О К

іменем України

15 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 62019000000001810, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2019 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013)

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представників потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

У С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення ОСОБА_8 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 371 КК України.

Так, змінене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду є наступним.

Указом Президента України № 553/2008 від 17.06.2008 ОСОБА_8 призначено суддею Дніпровського районного суду міста Києва.

Наказом голови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 81 від 24.06.2008 ОСОБА_8 зараховано на посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будучи призначеним на посаду судді, ОСОБА_8 03.10.2008 прийняв Присягу судді, відповідно до якої урочисто присягнув Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Постановою Верховної Ради України №249-VII від 16.05.2013 «Про обрання суддів» ОСОБА_8 обрано безстроково на посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу зборів суддів ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.11.2012 «Про обрання слідчих суддів» ОСОБА_8 обрано слідчим суддею вказаного суду.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

За ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними Договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 цього Закону визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно зі ст. 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Таким чином, здійснюючи повноваження слідчого судді ОСОБА_8 був самостійним у своїй процесуальній діяльності.

У ст. 29 Конституції України вказано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити, уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом (підпункт «а» пункту 1 цієї статті); законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (підпункт «с» пункту 1 цієї статті).

Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього (пункт 2 цієї статті).

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання (підпункт 3 цієї статті).

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

У ч. 4 ст. 176 КПК України вказано, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Статтею 194 указаного Кодексу визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , маючи необхідний обсяг повноважень та достатній досвід роботи, який об`єктивно дозволяв йому приймати законні та обґрунтовані рішення, будучи суддею ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якого покладено обов`язки слідчого судді, стаж роботи суддею якого станом на 19.02.2014 складав 7 років, усвідомлюючи і розуміючи вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, діючи умисно, всупереч нормам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали в бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, за відсутності обставин, визначених ст. 194 КПК України, постановив завідомо незаконні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно незаконно затриманих за участь в акціях протесту в центральній частині міста Києва громадян.

Починаючи з 22.11.2013, у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України та зміни чинної влади.

У невстановлений досудовим розслідуванням та судом час, приблизно у січні 2014 року, невідомими службовими особами з числа керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою реалізації злочинного умислу вищих посадових осіб держави щодо перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання та в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою їх учасникам та іншим особам, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитись від подальшої участі в них, було доручено керівництву ІНФОРМАЦІЯ_6 та керівництву ІНФОРМАЦІЯ_7 вжити відповідних заходів.

На виконання цієї протиправної вказівки, враховуючи значну кількість затриманих осіб в м. Києві, невстановленими наразі службовими особами із числа керівництва державних та правоохоронних органів, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , прийнято завідомо протиправне рішення про притягнення затриманих осіб до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, яке було розпочато слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_7 за фактом організації невідомими особами 18.02.2014 на АДРЕСА_2 масових заворушень, що супроводжувалися погромами та знищенням майна і призвели до тяжких наслідків. Разом з цим, досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні фактично не проводилося, обставини події, яка мала місце 18.02.2014 на АДРЕСА_2 , всебічно, повно й неупереджено органом досудового розслідування не досліджувалися, слідчі дії з цією метою не проводилися.

3 метою реалізації згаданого вище умислу зазначеними службовими особами був розроблений відповідний план дій, який полягав у тому, що кримінальне провадження № 12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, перебувало формально у провадженні слідчих ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак за усними вказівками керівництва ІНФОРМАЦІЯ_9 затриманих у межах досудового розслідування цього кримінального провадження осіб доставляли до заздалегідь визначених районних управлінь ІНФОРМАЦІЯ_7 , які віддалені від центральної частини м. Києва.

У подальшому керівникам відповідних районних прокуратур та слідчих підрозділів міліції передбачалось надати накази щодо забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності осіб, а саме складання протоколів про затримання у порядку ст. 208 КПК України, складання та вручення повідомлень про підозру за ч. 2 ст. 294 КК України, а також подання до суду клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Одночасно головам та заступникам голів районних судів мало надійти доручення забезпечити розгляд указаних клопотань та прийняти рішення про обрання затриманим особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На виконання цього плану невстановлені службові особи ІНФОРМАЦІЯ_10 з метою перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання і в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно їх учасників та інших осіб, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитися від подальшої участі в них, дали завідомо незаконну вказівку керівництву територіальних слідчих підрозділів міліції, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_11 , про необхідність затримання, складання повідомлення про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та вручення їх після погодження прокурорами, якими буде здійснюватися нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також складання клопотання про обрання щодо цих підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У свою чергу невстановлені службові особи прокуратури м. Києва з цією метою надали вказівку керівникам районних прокуратур, у тому числі прокуратурі Дніпровського району м. Києва, забезпечити погодження письмових повідомлень про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також в подальшому підтримати ці клопотання під час їхнього розгляду слідчим суддею, умисно створивши процесуальні передумови та орієнтуючи суд на їх задоволення слідчими суддями.

Одночасно невстановлені посадові особи з числа вищих державних органів України дали головам та заступникам голів районних судів м. Києва, у тому числі голові ІНФОРМАЦІЯ_2 (Особі 1) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), вказівку забезпечити розгляд та задоволення клопотань слідчих ІНФОРМАЦІЯ_11 про обрання затриманим у центральній частині міста Києва особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Так, під час згаданих подій на Майдані Незалежності, зокрема 18.02.2014 невстановленими співробітниками ПМОП « Беркут » (щодо яких досудове розслідування здійснюється в межах іншого кримінального провадження) на виконання розробленого злочинного плану керівництвом держави, завідомо незаконної вказівки керівництва ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_7 безпідставно, без жодних доказів затримано ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та інших як осіб, що можуть бути причетними до вчинення масових заворушень, які відбувалися на вулицях М. Грушевського та Інститутській в центрі міста Києва, які участі у масових заворушеннях не брали, а перебували неподалік, кожен з різних причин, що не було заборонено у спосіб, передбачений законом.

Того ж дня близько 22 год 00 хв лейтенантом конвойної служби ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_29 до ІНФОРМАЦІЯ_13 , що розташований в АДРЕСА_3 , доставлено зазначених затриманих осіб.

У свою чергу оперативним черговим чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_30 за усною вказівкою заступника начальника слідчого відділу Дніпровського РУ (Особи 2) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), підписано рапорт на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 , надрукований текст якого (Особа 2) приніс до чергової частини.

У рапорті зазначалося, що 18.02.2014 о 22 год 10 хв лейтенантом конвойної служби ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_29 для подальшого розбору з вулиць Інститутської та М. Грушевського у місті Києві доставлено ОСОБА_17 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_33 , ОСОБА_15 , ОСОБА_34 , ОСОБА_24 , ОСОБА_35 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_36 , які були затримані за нібито активні дії під час масових заворушень в центрі міста Києва.

Надалі, у період з 22 год 00 хв 18.02.2014 до 3 год 00 хв 19.02.2014, слідчими ІНФОРМАЦІЯ_14 на виконання протиправної вказівки начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (Особи 3) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) безпідставно складено протоколи про затримання ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_37 та ОСОБА_27 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень.

Внаслідок безпідставного незаконного затримання в центральній частині міста Києва та подальшого незаконного затримання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, громадян ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 та ОСОБА_27 було порушено їх право, гарантоване ст. 29 Конституції України, обмежено їх свободу та особисту недоторканність шляхом фактичного тримання під вартою в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 , розташованого у АДРЕСА_3 .

На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, спрямованого на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 (Особою 3) за попередньою змовою із заступником начальника цього ж відділу (Особою 2), прокурором (Особою 4) (матеріали щодо яких виділено в окремі провадження та обвинувальні акти передано до суду) та заступником прокурора Дніпровського району м. Києва (Особою 5) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та його оголошено в розшук) вранці 19.02.2014, перебуваючи в службових кабінетах ІНФОРМАЦІЯ_13 у АДРЕСА_3 , діючи всупереч вимогам ст. 9 КПК України та ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчі (Особа 6), (Особа 7), (Особа 8), (Особа 9), (Особа 10), (Особа 11) (матеріали щодо яких виділено в окремі провадження та обвинувальні акти передано до суду), а також слідчі (Особа 12), (Особа 13), (Особа 14), (Особа 15), які діяли в стані крайньої необхідності, зловживаючи владою та службовим становищем, на виконання незаконної вказівки (Особи 3) склали та вручили письмові повідомлення про підозру затриманим ОСОБА_38 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, умисно зазначивши вигадані, завідомо неправдиві відомості відповідно до тексту (шаблону), який розробив та надав їм прокурор ІНФОРМАЦІЯ_6 (Особа 4), про те, що нібито вказані особи 18.02.2014 в центральній частині міста Києва ( АДРЕСА_4 брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до тяжких наслідків, підписали та надали ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику (Особі 4), які він незаконно погодив.

У подальшому, 19.02.2014, постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва (Особи 4) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), який діяв з метою створення видимості законності злочинних дій, за попередньою змовою групою осіб, з матеріалів кримінального провадження № 12014100000000367 виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 , ОСОБА_39 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, в окреме кримінальне провадження № 12014100000000370.

19.02.2014 прокурор м. Києва ОСОБА_40 , використовуючи надані йому повноваження, доручив здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_11 .

На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, доведеного до відома слідчих через (Особу 3) та (Особу 2), слідчими (Особою 9), (Особою 16) та (Особою 15) складено клопотання про обрання підозрюваним ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_38 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які після погодження їх процесуальним керівником - заступником прокурора Дніпровського району м. Києва (Особою 5) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та оголошено його розшук), вранці 19.02.2014 передані до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наказом голови ІНФОРМАЦІЯ_2 (Особи 1) від 20.01.2014 № 5/а, на виконання вимог КПК України та рішення загальних зборів суддів цього суду від 28.11.2012 встановлено чергування слідчих суддів згідно з графіком, відповідно до якого у період з 17.02.2014 по 22.02.2014 чергували судді ОСОБА_41 та ОСОБА_42 .

Таким чином, 19.02.2014 виконувати функції слідчого судді мали повноваження лише судді ОСОБА_41 та ОСОБА_42 .

Разом з цим після фактичної відмови одного з чергових суддів розглядати незаконні та необґрунтовані клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою голова ІНФОРМАЦІЯ_2 (Особа 1) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), реалізуючи злочинні наміри щодо перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, діючи в інших особистих інтересах, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами щодо залишення на посаді голови суду, а також сприяючи явно протиправним інтересам вищих посадових осіб держави, зокрема Президента України ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_45 та інших невстановлених осіб, з метою організації винесення суддями ІНФОРМАЦІЯ_2 завідомо незаконних рішень вчинив незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу ІНФОРМАЦІЯ_2 для забезпечення розподілу клопотань про обрання ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення слідчих суддів, які розглядатимуть ці клопотання.

У результаті вказаних дій (Особи 1), пов`язаних із незаконним втручанням у роботу автоматизованої системи документообігу ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інших дій організаційного характеру клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних y кримінальному провадженні №12014100000000370 ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_35 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 були розподілені між суддями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_46 , ОСОБА_8 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 .

Цього ж дня (19.02.2014) слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_50 , що розташований у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 , виконуючи доведену до його відома головою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Особою 1) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) незаконну вказівку невстановлених службових осіб із числа керівництва держави, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою шляхом незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб подальших акцій протесту, погодився прийняти до розгляду, розглянути та задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Після чого, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, ОСОБА_8 , усвідомлюючи явно злочинний характер своїх дій, бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою затриманих у центральній частині міста Києва осіб та припинення у такий спосіб подальших мирних акцій протесту, розуміючи, що ОСОБА_15 та ОСОБА_17 затримані на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрювані у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, незаконно, а вручені їм письмові повідомлення про підозру складені слідчими та погоджені прокурором за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень, виконуючи доведену до його відома головою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Особою 1) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) незаконну вказівку невстановлених службових осіб із числа керівництва держави, особисто вирішив постановити завідомо незаконні ухвали про обрання ОСОБА_15 та ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

19.02.2014 у денний час доби ОСОБА_8 надійшли для розгляду клопотання слідчих ІНФОРМАЦІЯ_11 , погоджені процесуальним керівником у кримінальних провадженнях №12014100000000367 та № 12014100000000370 - заступником ІНФОРМАЦІЯ_17 (Особою 5) (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та оголошено його розшук), про обрання виняткового запобіжного заходу (тримання під вартою) стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Цього ж дня, 19.02.2014, слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , діючи всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали в бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою шляхом протиправного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб подальших мирних акцій протесту, достовірно знаючи та усвідомлюючи відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності або інформації щодо обґрунтованості підозри підозрюваних ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , на підставі одного рапорту оперативного чергового чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_51 , який містить ознаки підроблення (у якому були вказані завідомо неправдиві відомості), а також за відсутності обставин щодо ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, та відповідно підстав для задоволення клопотань, грубо порушуючи вимоги національного законодавства, зокрема ст. 62 Конституції України, ст. ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 194, 206, 370 КПК України, формально, однобічно та упереджено провів судові засідання, лише вдаючи дотримання процесуальних вимог із розгляду клопотань.

При цьому ОСОБА_8 умисно, протиправно, упереджено, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального і процесуального права, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_5 , у період з 18 год 16 хв по 22 год 21 хв 19.02.2014 задовольнив клопотання про обрання підозрюваним ОСОБА_15 та ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави, постановивши завідомо незаконні ухвали за таких обставин.

Прийнявши до провадження клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_17 , 19.02.2014 з 18 год 16 хв до 19 год 54 хв за участю старшого прокурора ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_52 , при секретарі ОСОБА_53 , підозрюваному ОСОБА_17 та його захиснику ОСОБА_54 , заслухавши сторони обвинувачення та захисту, ОСОБА_8 , діючи умисно, упереджено, в описаних вище особистих інтересах, порушуючи вимоги ст. ст. 194, 206 КПК України, усвідомлюючи відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_17 , а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь для себе упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, склав та підписав ухвалу про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_17 . Цією ж ухвалою, оголошеною 19.02.2014 близько 19 год 54 хв, відмовив у задоволенні клопотання народного депутата України ОСОБА_55 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Таким чином, ОСОБА_8 постановлено завідомо незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, внаслідок чого ОСОБА_17 було піддано завідомо незаконному триманню під вартою.

Крім цього, ОСОБА_8 , прийнявши до провадження клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_15 , 19.02.2014 з 20 год 15 хв до 22 год 21 хв, при секретарі ОСОБА_53 , за участю старшого прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_52 , підозрюваного ОСОБА_56 та його захисника ОСОБА_57 , заслухавши сторони обвинувачення та захисту, діючи умисно, упереджено, в описаних вище особистих інтересах, порушуючи вимоги ст. ст. 194, 206 КПК України, усвідомлюючи відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_15 , а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь для себе упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, склав та підписав ухвалу про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_15 . Цією ж ухвалою, оголошеною 19.02.2014 близько 22 год 21 хв, відмовив у задоволенні клопотання народного депутата України ОСОБА_58 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Таким чином, ОСОБА_8 постановлено завідомо незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, внаслідок чого ОСОБА_15 було піддано завідомо незаконному триманню під вартою.

На виконання вищевказаних ухвал слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 про обрання підозрюваним ОСОБА_17 та ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ці особи були поміщені до слідчого ізолятора, де незаконно утримувались під вартою з 19.02.2014 по 22.02.2014.

За наслідками досудового розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_35 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, Генеральною прокуратурою України 27.06.2014 згадане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаних осіб до інкримінованого їм злочину.

Зазначеними протиправними діями згаданим особам завдано істотної шкоди нематеріального характеру, яка полягає в завідомо незаконному обмеженні конституційних прав, порушенні гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_17 і ОСОБА_15 як громадян України внаслідок завідомо незаконного їх тримання під вартою, а також заподіяно істотної шкоди державі шляхом підриву авторитету судових органів, оскільки такі дії судді ОСОБА_8 викликали глибоке обурення та занепокоєння усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства на діяльність судової гілки влади.

Таким чином, дії ОСОБА_8 кваліфіковані органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013), які виразилися у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах.

Крім того, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України і згідно зі ст. 18 КК України виконував функції представника судової влади, тобто був службовою особою, діючи за попередньо змовою групою осіб, незаконно перешкоджав організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Так, достовірно знаючи про злочинні наміри керівництва вищих посадових осіб держави, а також керівників правоохоронних та судових органів у протиправний спосіб протидіяти організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, які відбувались в місті Києві та інших регіонах України, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щоб залякати їх учасників та інших громадян і змусити відмовитись надалі брати в них участь, усвідомлюючи протиправність i злочинність таких дій, ОСОБА_8 , перебуваючи 19.02.2014 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги, а саме продовжити обіймати посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 чи зайняти в подальшому іншу, більш вигідну для себе посаду в судовій системі, будучи суддею, тобто службовою особою, вирішив та погодився вчинити умисні дії, спрямовані на перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, а саме шляхом обрання і застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , стосовно яких у період з 22 год 00 хв 18.02.2014 до 3 год 00 хв 19.02.2014 слідчими ІНФОРМАЦІЯ_14 на виконання протиправної вказівки начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (обвинувальні акти стосовно цих осіб спрямовані до суду для розгляду по суті в іншому кримінальному провадженні) безпідставно складено протоколи про їх затримання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, за відсутності будь-яких доказів, що свідчили б про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень, яким 19.02.2014 незаконно, безпідставно повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто в їх активній участі в масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна.

Таким чином, за вказаних обставин та в зазначений спосіб ОСОБА_8 свідомо вступив у змову з невстановленими особами із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави щодо вчинення умисних дій, спрямованих на перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві та їх припинення шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, бажаючи досягнення поставленої цілі, та погодився винести завідомо незаконні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .

Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_8 19.02.2014 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_5 , виконуючи свою частину злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави, у період з 18 год 16 хв по 22 год 21 хв розглянув в судовому засіданні та задовольнив клопотання про обрання підозрюваним ОСОБА_17 та ОСОБА_15 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, постановивши завідомо незаконні ухвали, які суперечили об`єктивним обставинам кримінального провадження та відомостям, встановленим під час судового розгляду клопотань органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу стосовно зазначених осіб, чим завідомо незаконно порушив гарантовані ст. 29 Конституції України права на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_17 та ОСОБА_15 як громадян України, зокрема шляхом забезпечення завідомо незаконного їх тримання під вартою, а також вчинив дії, спрямовані на незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України.

При цьому ОСОБА_8 достовірно знав, що будь-які докази вчинення ОСОБА_17 та ОСОБА_15 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, відсутні, як і встановлені ст. 177 КПК України ризики для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і прийняття ним рішення про застосування такого запобіжного заходу забезпечить продовження завідомо незаконного тримання осіб під вартою. Проте він вчинив такі злочинні дії в інтересах вищих посадових осіб держави з метою протиправного переслідування учасників мирних акцій протесту і незаконного перешкоджання організації та проведенню громадянами зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві.

Таким чином, дії ОСОБА_8 кваліфіковані органом досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, як незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою за попередньою змовою групою осіб.

24 лютого 2021 року, стороною обвинувачення до матеріалів судової справи долучено вищевикладене змінене обвинувачення, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з втратою чинності (визнання неконституційною) статті 375 КК України на підставі Рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 , яка була попередньо інкримінована ОСОБА_8 викладені обставини вчинення діяння ОСОБА_8 не вважаються злочинами, а відтак дії судді ОСОБА_8 щодо завідомо незаконного тримання під вартою ОСОБА_15 та ОСОБА_17 були вчинені в особистих інтересах, та ці дії стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 371 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 провину в учиненому не визнав, пояснив, що 19 лютого 2014 року прибув на своє робоче місце за адресою АДРЕСА_6 . На той час працював суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 . Почав виконувати свої посадові обов`язки, а з 09 години ранку вже здійснював розгляд судових справ. Зазначив, що приблизно о 12 годині зателефонувала керівник апарату, яка знаходилася на той час в іншому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 та повідомила, що він повинен прибути в інше приміщення суду для того, щоб розглядати справи відносно затриманих. Запитав в неї чому не можна розглядати на своєму місці, у відповідь його було повідомлено про те, що немає можливості забезпечити судову охорону на два приміщення. У зв`язку з чим, погодився та переїхав в інше приміщення за адресою: АДРЕСА_5 . Йому був виділений кабінет судді ОСОБА_142, яка на той час перебувала в декретній відпустці.

Повідомив, що в судове засідання з ним ходив помічник судді ОСОБА_142, оскільки його секретар перебував на лікарняному. Загалом принесли 3 клопотання про обрання запобіжних заходів відносно ОСОБА_59 , ОСОБА_60 та ОСОБА_61 та близько четвертої години пішов у засідання. Першого завели ОСОБА_59 , було встановлено його особу, на той час він проживав та працював в Києві, мав на утриманні двох неповнолітніх дітей, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, тому обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, в результаті чого ОСОБА_59 було звільнено з-під варти в залі суду. Щодо ОСОБА_61 , то станом на дату розгляду клопотання ним було встановлено, що підозрюваний не був офіційно працевлаштованим, однак неофіційно працював на будівництві, де і жив на той час, постійного місця проживання в місті Києві та в інших місцях не мав, сам в судовому засіданні повідомив, що проживав у вагончику на будівництві, раніше мав судимість, яка на дату розгляду клопотання була погашена, у зв`язку з чим останньому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні повідомив, що в любому випадку повернеться на Майдан.

Щодо обставин обрання запобіжного заходу ОСОБА_62 повідомив, що він очолював ГО « Свобода », перебував на той час на Майдані місяць, підтвердив, що чинив опір працівникам « Беркуту », кидав «коктейлі Молотова», не заперечував це.

Акцентував увагу суду на тому, що постановлені ним ухвали набрали законної сили не скасовані, а відтак є законними.

На запитання прокурора зазначив, що станом на лютий 2014 року стаж суддівської діяльності був 6 років. 19.02.2014 року здійснював розгляд справ, як слідчий суддя. Загальними зборами суддів його було обрано слідчим суддею. Повідомив, що в суді на той час існував графік чергування слідчих суддів, а в разі надмірної завантаженості та великої кількості справ кримінальні справи розглядають всі слідчі судді, які в той день перебувають на робочому місці. Щодо внесення змін до наказу, який містив відомості стосовно слідчих суддів, які чергували з 17 лютого 2014 по 22 лютого 2014 повідомити не зміг. Вказав, що йому зателефонувала керівник апарату та повідомила, що його включили в графік чергувань як слідчого суддю та йому потрібно переміститися в інше приміщення суду по вул. Сергієнка, 3 для розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів відносно затриманих осіб.

Вказав, що при прийнятті рішення щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_62 та ОСОБА_63 , окрім матеріалів клопотання, керувався і з`ясованими обставинами під час судового засідання. Вислухавши надані пояснення підозрюваними, які підтвердили, що були на Майдані, чинили опір працівникам міліції прийняв рішення, яке на його думку є законним, оскільки, станом на 08.07.2024 не скасоване апеляційним судом. Крім того, жодних зауважень щодо порушення порядку отримання показань, або порушення їх прав чи свобод з боку органу досудового розслідування в судовому засіданні не повідомляли.

Щодо відмови передачі на поруки підозорюваних ОСОБА_60 та ОСОБА_61 зазначив, що не вбачав підстав для задоволення клопотань. Повідомив, що прийняття ним рішень стосовно ОСОБА_60 і ОСОБА_61 не було викликано жодними іншими побічними факторами. Будь-яких натяків погроз, прямих пропозицій, впливу з боку керівництва на його адресу за прийняття рішення ним стосовно обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_60 та ОСОБА_61 не надходило. Крім того, додав, що в тому разі якби на сьогодні приймав рішення щодо обрання запобіжних заходів цим підозрюваним, його б рішення були б аналогічними.

На запитання головуючого судді зазначив, що в 2017 році його звільнено на підставі рішення Вищої ради правосуддя за вчинення істотного дисциплінарного проступку, дане рішення ним оскаржене та справа близько п`яти років перебуває на розгляді в Європейському суді з прав людини.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_15 суду повідомив, що цілу ніч з 17 лютого 2014 року по 18 лютого 2014 року перебував на першій барикаді на вул. Грушевського. Наступного ранку зібралося пів Майдану щоб йти під Верховну Раду. Своїм хлопцям сказав щоб туди не йшли, залишилися на Майдані, були в «Українському домі». 18 лютого 2014 року, коли почалися події біля Верховної Ради та були спроби штурму вони з «Українського дому» пішли до першої барикади з їжею та віднесли її на першу барикаду, потім почали спускатися в сторону вул. Грушевського.

Вони перебували біля першої барикади, їх закидали гранатами, уламки пошкодили йому око, вони почали відступати до четвертої барикади. Там побачив, що біля балону стояв ящик з «коктейлями», який горів. Він почав розкидати «коктейлі Молотова», щоб не зірвався балон з газом, бо за допомогою цього балону хлопці розігрівали їжу. Після чого, на нього накинулися співробітники « Беркуту » та почали його бити, викинули через бар`єр, потім його били. В подальшому його та ще пару хлопців витягнули вгору по вул. Грушевського в сторону Верховної Ради, де їх ще раз перед бусиком побили, роздягли та пару годин возили по Києву.

На запитання прокурора вказав, що всі ці події відбувалися вдень, близько 12-13 години. В той день був одягнутий в шкіряну куртку, з собою мав мобільний телефон, декілька карток для поповнення, пропуски щоб в « Український дім » хлопці заходили. До барикад хлопцям відносили гарячу їжу, яку брали в профспілках, хліб, бутерброди, які брали в «Українському домі».

Після того, як їх возили по Києву, привезли до лікарні, де оглядали та надавали медичну допомогу. Від деяких оглядів відмовився, після лікарні повезли до суду.

Під час цих слідчих дій, його обшукали, однак жодних документів, де було б зазначено про вилучене майно, не складали. Повідомив, що під час цих слідчих дій до доставки до суду захисник участі не брав, його не пустили. Повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу вручали.

Пригадав, що судове засідання відбулося приблизно о 13-14 годині, головуючого впізнав в цьому судовому засіданні. Коли його завели в зал судових засідань, там вже були присутні захисники, представники влади - депутати. Під час судового засідання головуючий нічого не запитував, виключно перед тим, як вийти в нарадчу кімнату надав останнє слово.

Під час розгляду клопотання в нього не з`ясовувалися обставини за яких його було затримано, крім цього, заявлялося клопотання про взяття на поруки (був присутній народний депутат), жодного рішення не прийнято з приводу цього питання.

Чи надавав прокурор або слідчий під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відомості, що в нього була вилучена якась зброя, спеціально пристосовані предмети, не відповів.

На час затримання в нього при собі не було жодних предметів, які б можна було використовувати як зброю, єдине, що було - це ліхтар, його відразу ж забрали з речами. На момент затримання ні масок, ні шоломів, ні наколінників не мав. Вказав, що з грудня 2013 року брав участь в акціях, привозив хлопцям їжу, дрова. 18 лютого 2014 року жодних активних дій відносно працівників правоохоронних органів не вчиняв.

Повідомив, що розгляд клопотання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою тривав 5-10 хвилин, допит не проводився. Станом на дату розгляду клопотання працював на будівництві та проживав в гуртожитку, а зареєстрований був в Миколаєві.

Якщо б дали вказівку виїхати в місто Миколаїв та перебувати там до прийняття кінцевого рішення, не виконував би цю вказівку. Він сказав шукати його на Майдані.

На запитання сторони захисту вказав, що йому надали захисника коли перебував в приміщенні міліції, але того нікуди не пускали слідчі. Можливості поспілкуватися з адвокатом в нього не було, виключно тоді, коли вийшов із СІЗО. Ще спілкувався декілька хвилин перед судовим засіданням через бокс.

Вказав, що в лікарні був проведений поверхневий огляд, відмовився тільки від флюрографії. Щодо ознайомлення з матеріалами зазначив, що з усіма долученими матеріалами до клопотання він знайомився. Після судового засідання йому віддали документи, які він не переглядав.

Зазначив, що в судовому засіданні не з`ясовувалося питання його місця реєстрацїі, сам він теж не говорив про те, що проживає в гуртожитку, будь-яких документів, які б підтверджували його проживання в гуртожитку в нього не було, проживав без оформлення. На той час теж працював неофіційно, мав погашену судимість, за якою статтею був засуджений повідомити відмовився. Після подій в 2014 році до адміністартивної та кримінальної відповідальності не притягувався. Вказав, що дійсно його було затримано з підробним посвідченням учасника бойових дій, яке йому зробили хлопці щоб він міг до них приїхати. Кримінальна справа відносно нього не порушувалася щодо цього факту.

На запитання обвинуваченого зазначив, що «коктейлі Молотова» на Майдан приносив не він, опір працівникам правоохоронних органів не чинив, на нього напало 3-4 особи. Шини і колеса жодні не тягав, в судовому засіданні обгорівшим не виглядав. Однак повідомив, що коли їх «приймали», то він ту гидоту тушив біля баку, він там не перший день, а вогонь і дим кожний день постійно був, митися не було де.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_17 суду повідомив, що брав участь в акції масового протесту. 18 лютого на вул. Інституцькій біля Банкової відступав, був в касці і в бронежилеті, в той момент впала жінка, він її припідняв і в цей час відбувся вибух, каска злетіла і він впав, його почали бити. Потім закинули в автозак, всього було 32 особи, 15 осіб залишили в Деснянському районі і 15 в Дніпровському районі. Після суду відвезли їх у Лук`янівське СІЗО .

На запитання прокурора зазначив, що його було затримано під вечір, при собі мав каску та бронежилет з метою захисту, бронежилет був легкий (міліцейський) і залізна радянська каска, більше нічого при собі не мав. В той момент коли його затримали правоохоронці, жодних активних дій відносно них він не вчиняв.

Скільки часу пройшло від моменту затримання до доставки в райвідділок не повідомив, вказав, що був один з перших кого забрали. Повідомив, що в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_22 його допитували приблизно об 11-12 ночі, точно пригадати не зміг. Вказав, що йому знайоме одне з названих прізвищ ОСОБА_65 , перебував разом з ним в одній палаті в СІЗО на лікуванні. О котрій почалося засідання не пригадав, зазначив, що в судовому засіданні був присутній суддя ОСОБА_8 , захисник теж був.

На запитання прокурора зазначив, що не пригадує чи з`ясовував суддя обставини його затримання, тоді погано себе почував, були перебиті руки та травмована нога. Повідомив, що взагалі не пам`ятає, що відбувалося в судовому засіданні. Зазначив, що на момент обрання запобіжного заходу мав постійне місце проживання, при собі будь-яких документів в нього тоді не було.

На запитання головуючого зазначив, що на момент затримання працював тренером по футболу в Березані в Київській області, там же і проживав. Пригадав, що в судовому засіданні був депутат ОСОБА_141, в клопотанні про взяття на поруки було відмовлено. Тривалість засідання не згадав, за результатами розгляду був заарештований.

На його переконання йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вийшов на Майдан захищати європейські цінності України. Зазначив, що в подальшому його викликали в Генеральну прокуратуру для надання показань.

На запитання сторони захисту вказав, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_8 не має. Ухвалу про обрання відносно нього запобіжного заходу не оскаржував. Вказав, що в умовах слідчого ізолятору йому надавалася допомога.

На час його затримання крім того, був головою політичної партії « Свобода » в Березані, судимостей не мав, в 2010 році був судимий за порушення порядку використання зброї.

Зазначив, що після Майдану пішов в Генеральну прокуратуру та ще тоді повідомив, що в нього ні до кого немає жодних претензій, до судді в тому числі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_67 суду повідомив, що станом на 19.02.2014 займав посаду старшого слідчого Дніпровського управління поліції в місті Києві. Брав участь в слідчих процесуальних діях із затриманими особами, які були доставлені до ІНФОРМАЦІЯ_23 в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року.

Час точний не пригадав, в той день перебував на роботі, зайшов начальник слідства чи заступник та повідомив, щоб всі були на робочих місцях, бо повинні привезти затриманих із центральної частини міста. В подальшому завели особу ( ОСОБА_68 ) з якою він і працював, після того як допитав, провели огляд та віддав документи ОСОБА_69 , так як він очолював групу слідчих в цьому кримінальному провадженні. Надалі надали вказівку готувати клопотання.

На наступний день поїхав з клопотанням до суду.

На запитання прокурора зазначив, що жодних слідчих процесуальних дій із ОСОБА_70 не проводив, займався з ОСОБА_71 . Клопотання відносно ОСОБА_60 не складав.

Зазначив, що брав участь в судовому засіданні під час розгляду клопотання відносно ОСОБА_60 , підтримав вказане клопотання, бо входив в групу слідчих в даному кримінальному провадженні, старший групи надав вказівку звернутися з даним клопотанням, оскільки працював на той момент слідчим, то виконував дану вказівку. Подав до суду те, що було надано з клопотанням, тобто всі ті додатки, які були долучені, особисто нічого не долучав до клопотання.

Не пригадав чи задавав йому в ході розгляду клопотання суддя ОСОБА_8 інші запитання та чи прокурор долучав в судовому засіданні документи, які б свідчили про те, ОСОБА_72 дійсно мав при собі будь-які спеціально пристосовані предмети, зброю, пляшки.

На запитання сторони захисту вказав, що клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_62 він підписував, однак не готував. Клопотання читав, на момент підписання клопотання, вже була погоджена підозра з керівництвом та прокуратурою, інших запитань щодо обґрунтованості підозри не виникало. Зазначив, що його задача була виключно в тому, щоб з клопотанням поїхати до суду. В клопотанні були зазначені стандартні ризики, дослівно не пригадав. До цих подій був знайомий із ОСОБА_70 , оскільки раніше відносно нього направляв матеріали щодо незаконного зберігання зброї, тому знав, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та що проживає поза межами Києва.

Не пригадав за матеріалами клопотання чи вилучалися в ОСОБА_60 будь-які предмети чи речі.

В судовому засіданні з`ясовувалися питання чи був присутній ОСОБА_72 під час акцій, звідки його доставили, ОСОБА_72 в судовому засіданні зазначав, що він був присутній на Майдані , приймав участь, розповідав обставини.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_72 був у правому секторі «Свободи», в нього вилучили патрони чи зброю, це було приблизно в 2009 році.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити вказане клопотання.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_74 суду повідомив, що події відбувалися взимку, в лютому місяці його викликали з центру надання безоплатної правової допомоги вночі на АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_24 . Тоді мав захищати ОСОБА_60 на стадії застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Не пригадав чи взагалі надавали слідчому показання з приводу обставин затримання ОСОБА_60 . Коли оформлювався протокол затримання нічого не вилучалося, єдине що пригадав в ОСОБА_60 була травмована рука. В його присутності в ОСОБА_60 не вилучалося будь-яких заборонених предметів. Брав участь в судовому засіданні під час обрання ОСОБА_62 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, саме ж засідання відбулося ближче до вечора. В той день дуже довго знаходилися в приміщенні суду, було близько 20-ти затриманих осіб, відповідно приблизно така ж кількість осіб була доставлена до суду для застосування запобіжного заходу.

Прокурором до клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_17 було долучено протокол затримання, рапорт, пояснення чи протоколи допитів осіб працівників міліції, які затримали ОСОБА_60 та протокол допиту підозрюваного ОСОБА_60 . Будь-яких інших доказів не було, це була типова ситуація, як і в інших затриманих осіб.

Не пригадав скільки тривало засідання в якому розглядалося клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_62 , годину не тривало точно. Час який зазначений в журналі судового засідання цілком може відповідати дійсному часу протягом якого тривало судове засідання.

На запитання прокурора зазначив, що суддя ОСОБА_8 під час судового засідання з`ясовував у слідчого, який брав участь в розгляді клопотання та прокурора, якими саме доказами підтверджуються ризики, передбачені ст. 177 КПК України та докази вчинення інкримінованого ОСОБА_62 кримінального правопорушення, точніше не пригадав.

В судовому засіданні крім того, розглядалася можливість подати заяву щодо застосування особистої поруки щодо ОСОБА_60 , готував такий документ в суді разом із сином ОСОБА_60 . Цілком можливо, що народний депутат ОСОБА_141 міг подати таке клопотання, він приймав участь у всіх судових засіданнях, де розглядалося питання про застосування запобіжного заходу учасникам акції.

На його думку, не було підстав для відмови в клопотанні про взяття на поруки ОСОБА_60 , оскільки матеріалів, які б об`єктивно вказували на обґрунтованість підозри, так і необхідності застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою за відсутності ризиків, не було. Більше того, на наступний день чи через день після застосування до ОСОБА_60 запобіжного заходу було подано клопотання слідчим чи прокурором щодо застосування відносно ОСОБА_60 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Не пригадав чи надавали слідчий або ж прокурор під час розгляду клопотання письмові додаткові докази щодо вчинення ОСОБА_70 кримінального правопорушення.

Вказав, що рапорт долучений до матеріалів клопотання не може слугувати доказом вчинення особою кримінального правопорушення.

В судовому засіданні при обранні запобіжного заходу ОСОБА_62 були надані суду характеристики та відомості, що останній має постійне місце проживання. На запитання сторони захисту вказав, що ОСОБА_60 було забезпечено правом на захист. Не пригадав чи з`ясовувалося в судовому засіданні наявність чи відсутність в ОСОБА_60 судимостей.

Апеляційну скаргу на ухвалу подати не встиг.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_8 зазначив, що категоричних порушень з боку головуючого у розгляді клопотання не було.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_75 суду повідомив, що станом на 18 лютого 2014 року працював слідчим у ІНФОРМАЦІЯ_25 .

Повідомив, що ОСОБА_76 та більше 10-ти інших осіб були доставлені з центральної частини міста Києва. Підставою проведення слідчих процесуальних дій відносно цих осіб була вказівка начальника слідчого відділу ОСОБА_77 . Перед цим він зібрав їх в кабінеті та повідомив, що найближчим часом будуть доставлятися затримані особи з центральної частини міста Києва і слідчі будуть з ними проводити слідчі дії, потім близько 10 години вечора їх всіх покликали в районне управління на перший поверх, там було більше 10-ти затриманих і кожному слідчому начальник слідства розподіляв по одному затриманому, давав вказівку проводити огляд місця події, вилучати в них речі, бо вони всі були в бруді та в сажі. Вилучали верхній одяг, куртки та штани. Огляд проводився в присутності понятих, робилися змиви з рук, відбирав пояснення в ОСОБА_61 , який тоді повідомляв, що його було затримано в центральній частині Києва біля стадіону « Динамо ». Після відібрання пояснень доповідали керівництву, процесуальним керівникам, там ще були представники районної та міської прокуратури, доповідали їм про показання затриманих осіб і потім процесуальні керівники надавали подальші вказівки про проведення наступних слідчих дій. ОСОБА_63 було повідомлено про підозру за участь у масових заворушеннях. Сам текст підозри був однаковий у всіх, «роздали» шаблон в який вносили лише анкетні дані особи з якою займалися. Сам текст підозри не складав.

На запитання прокурора зазначив, що до того як він підписав підозру не бачив ні свідчення інших осіб, ні свідчення потерпілих. Кримінальне провадження було зареєстроване слідчим управлінням міста Києва, відтак він допускав, що є інші докази, оскільки процесуальні керівники були впевнені, що особу потрібно затримувати в порядку ст. 208 КПК України, особисто доказів не бачив. В протоколі затримання в порядку ст. 208 КПК України вказав, що вніс дані щодо затримання особи під час вчинення кримінального правопорушення на підставі вказівки процесуальних керівників. Їм повідомили, що осіб затримано було в центральній частині міста, є докази. Рішення про звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу не приймав та клопотання таке не складав, лише допитав, повідомив про підозру, склав протокол огляду місця події.

Не пригадав, що йому пояснював ОСОБА_76 про свою участь в подіях в центральній частині міста Києва.

На запитання сторони захисту зазначив, що станом на лютий 2014 року мав стаж роботи слідчим 9 років. Щодо достатності доказів для пред`явлення підозри ОСОБА_15 зазначив, що він був не одним слідчим в даному провадженні, оскільки провадження було зареєстроване слідчим управлінням міста Києва і він був слідчим, який працював лише з одним затриманим, відібравши його пояснення він доповідав керівництву слідчого відділу, прокуратури, які на його думку мали більше інформації з цих подій в цьому кримінальному провадженні та був впевнений, що вони мають більше доказів. Після того, як доповів про відібрання пояснень в ОСОБА_61 , йому надали вказівку, що робити далі. Тобто, в той момент він допускав, що ще були інші докази, які він можливо не бачив, бо було багато затриманих і багато слідчих. Складав підозру на підставі вказівок керівництва, доказів безпосередньо в нього не було, крім рапорту, його пояснень, також звернув увагу на його вигляд, він був повністю брудний, чи то в сажі чи то в паливно-мастильних матеріалах. Він розумів, що ОСОБА_76 був доставлений і що він дійсно там був та приймав активну участь в цих заворушеннях.

Йому було достатньо цих даних в сукупності з вказівками начальника слідчого відділу, заступника прокурора району ОСОБА_78 та представника прокуратури міста Києва.

Клопотання до суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 він, ймовірно, не складав.

Крім того, зазначив, що всім затриманим були відразу надані захисники з центру безоплатної правової допомоги міста Києва. Всі процесуальні дії проводилися в їх присутності та понятих.

З приводу обрання запобіжного заходу ОСОБА_63 йому нічого не відомо.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_8 зазначив, що йому невідомо чи притягнутий наразі ОСОБА_79 до кримінальної відповідальності за вчинені ним дії.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_80 суду повідомив, що брав участь в роботі з доставки до Дніпровського районного відділу осіб з центральної частини міста Києва. 19 лютого 2014 було введено операцію «Фортеця» щодо охорони адмін. будівлі, всі перебували на робочих місцях. Після чого доставили групу осіб, розподілили на всіх слідчих і кожен працював з доставленим.

Доставлені були з центральної частини міста Києва, у відповідності до рапорту у зв`язку з безладом, який відбувався в центральній частині міст, дані особи були доставлені, як активні його учасники. Працював із затриманим ОСОБА_70 , під час роботи з ним складав протокол за ст. 208 КПК України на підставі рапорту оперативного співробітника та повідомлення про підозру. Під час затримання оглядав особу, вилучав речі, які були при ньому, військовий одяг, маска була на шиї, змиви з рук знімали, був явний запах палива, все відбувалося в темну пору доби.

Чи були в ОСОБА_60 вилучені заборонені речі не пригадав. ОСОБА_60 під час затримання допитував, той повідомив, що він дійсно там перебував як активний учасник на Майдані, був там старшим, а при собі мав посвідчення громадської організації « Свободи ». До того ж знав, що саме «Свободівці» приймали там активну участь, стояли на барикадах в перших лініях. Повідомив, що першою підставою для затримання був рапорт працівника поліції, який вказував на те, що його затримано на місці, де були заворушення, однак не пригадав чи була при ньому якась зброя, допити свідків теж були, які вказували на нього, потерпілих точно не було, таких осіб не допитував.

З клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_62 не звертався. Особисто він під час проведення слідчих процесуальних дій із затриманим ОСОБА_70 не вилучав будь-яких предметів, які можна було використовувати для вчинення дій, які йому було інкриміновано. Крім того, вказав, що всі предмети вилучалися під час затримання співробітниками спецпідрозділу « Беркут ». Клопотання про застосування ОСОБА_62 запобіжного заходу не вручав. Додав, що ОСОБА_72 притягувався до кримінальної відповідальності за зберігання зброї.

На запитання сторони захисту зазначив, що станом на лютий 2014 року його трудовий стаж, як слідчого був приблизно 1-1,5 роки. Під час дослідження матеріалів відносно ОСОБА_60 йому було достатньо підстав для повідомлення про підозру останнього. Коли працював із ОСОБА_70 , то останньому було забезпечено захисника із безоплатної правової допомоги, але він написав відмову від державного захисника, точніше щодо даних обставин не пригадав.

Вказав, що дійсно робили змиви з рук, на те були відповідні підстави, як вказувалося в рапорті, ОСОБА_72 приймав активну участь в масових заворушеннях, змиви направив на експертизу.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_81 суду повідомив, що в лютому 2014 року працював на посаді помічника судді ОСОБА_142. На той час його робоче місце було розташоване за адресою: АДРЕСА_5 . Робоче місце судді ОСОБА_8 було розташоване в іншому приміщенні суду на АДРЕСА_6 .

На запитання прокурора зазначив, що йому не було відомо, які саме слідчі судді були черговими 19 лютого 2014 року. Вказав, що 19 лютого 2014 року брав участь в розгляді суддею ОСОБА_8 клопотань про обрання запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_61 , ОСОБА_60 та ОСОБА_59 в якості секретаря судового засідання.

Станом на 19 лютого 2014 суддя ОСОБА_82 була на лікарняному і судді ОСОБА_8 був виділений кабінет судді ОСОБА_142, її офіс був вільний, і коли суддя на лікарняному, в силу посадових інструкцій виконувалися вказівки керівника апарату. Тоді керівник апарату його повідомила, що він буде секретарем судді ОСОБА_8 .

Матеріали клопотань слідчих Дніпровського районного відділу міста Києва про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_61 , ОСОБА_60 та ОСОБА_59 забрав з канцелярії особисто або ж сам суддя, або ж працівниця канцелярії, точно пригадати не зміг.

Щодо судового процесу в цілому зазначив, що тоді на першому поверсі були ЗМІ, багато людей, однак у ОСОБА_8 було не цікаво (розглядали клопотання на третьому поверсі), представників ЗМІ не було, просте звичайне судове засідання, яке відбувається кожного дня.

Не пригадав, чи під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_61 прокурор надавав будь-які додаткові матеріали, якими обґрунтовувалася підозра. Якби такі матеріали були надані, то це було б відображено в журналі судового засідання. Під час судового процесу прокурор підтримував клопотання, конкретно хто що сказав не пригадав, прокурор посилався на те, що клопотання є обґрунтованим. Виступили всі учасники судового процесу. Судове засідання тривало близько години, точніше не пригадав, і не швидко і не дуже довго.

Коли ОСОБА_8 прибув в інше приміщення суду на вулицю ОСОБА_83 , він був з ноутбуком, але чи він ним користувався йому не відомо. В підготовці проектів ухвал участі не брав, на той час перебував у приймальні. Не пригадав чи був суддя ОСОБА_8 слідчим суддею в той день.

На запитання обвинуваченого вказав, на той час в діях ОСОБА_8 не вбачав порушень під час судового засідання, все було спокійно.

Крім того, пояснив, що всі учасники судового засідання себе поводили, як зазвичай в судових засіданнях щодо обрання запобіжних заходів, тобто прокурор підтримує клопотання, а сторона захисту заперечує. У вищевказаних судових засіданнях були присутні, окрім інших поручителі, свідків не пригадав.

Весь процес намагався відобразити в журналі судового засідання.

На запитання головуючого зазначив, що під час розгляду першого клопотання було кілька відвідувачів в залі, воно було більш цікавим, тоді суддя застосував до підозрюваного особисте зобов`язання. Інші засідання були банальні, була темна пора доби. В цьому приміщенні були розташовані кабінети голови суду, заступника голови суду та керівника апарату. Чому розглядалися ці клопотання саме в цьому приміщенні повідомити не зміг, всі клопотання слухалися саме там. Всього було близько 8-10 клопотань. Хто мав чергувати в цей день йому не відомо, але ймовірно тоді чергувало 4-5 суддів, можливо більше.

Вказав, що ці судові засідання нічим не відрізнялися від інших судових засідань, пригадав тільки, що один з поручителів був ОСОБА_84 .

Не був очевидцем того, щоб на ОСОБА_8 здійснювався якийсь тиск.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_85 суду повідомив, що станом на лютий 2014 року працював заступником прокурора Дніпровського району міста Києва. 19 лютого 2014 року брав участь в розгляді клопотань про обрання запобіжних заходів учасникам акції протесту.

Прокурором Дніпровського району міста Києва на той момент була складена група в яку увійшов і він, але старшим групи було визначено прокурора ОСОБА_78 . З 18 лютого по 19 лютого 2014 в слідчих діях із затриманими особами участі не брав.

Повідомив, що 19 лютого 2014 за вказівкою старшого групи прокурорів в даному кримінальному провадженні прибув до Дніпровського районного суду міста Києва для розгляду клопотань, часу не пригадав.

На запитання прокурора зазначив, що коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 там були вже інші прокурори, тоді ж і визначилися хто буде підтримувати клопотання, всього було близько 12-ти затриманих осіб. З ними був ще слідчий, який мав при собі матеріали кримінального провадження, якими і обґрунтовувалося обрання запобіжного заходу.

Повідомив, що приймав участь у розгляді клопотань відносно трьох осіб, але по прізвищам хто саме це був не пригадав.

Підозри підтверджувалися затриманням вказаних осіб на місці правопорушень, дехто з них офіційно не працював в місті Києві, дехто не мав постійного місця проживання, в одного були виявлені спецзасоби, дехто з них в судовому засіданні повідомив, що створював димову завісу для того щоб правоохоронцям не дати скоювати свої законні дії і якщо суд його відпустить, то він продовжить цю ж діяльність. Тобто вказані особи під час розгляду клопотання також надавали свої покази і саме на цих показах теж обґрунтовувалося клопотання. Додаткових доказів в судовому засіданні до клопотання не долучав.

Припустив, що оскільки предмети, які були вилучені в ОСОБА_61 могли бути знищені, тому в протоколі затримання підозрюваного ОСОБА_61 та протоколі огляду жодних предметів, які зазначені в підозрі та в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу, не виявлено.

Зазначив, що з матеріалами досудового розслідування не знайомився, оскільки йому в той день надали вказівку їхати до суду, вже там знайомився з клопотанням та матеріалами, які були долучені до нього. Зазначені клопотання затверджував старший групи прокурорів - ОСОБА_79 .

Під час судових засідань не клопотав перед судом про виклик свідків. Пригадав, що підтримав клопотання щодо надання медичної допомоги одному з підозрюваних.

На запитання прокурора зазначив, що ризики викладені в клопотанні відносно ОСОБА_61 підтверджувалися матеріалами.

Зазначив, що заперечував під час судового засідання проти клопотань про передачу осіб на поруки народним депутатам, оскільки вважав, що тільки один запобіжний захід можливо застосувати до зазначених осіб, врахував тяжкість скоєного злочину, безпосереднє застання їх на місці скоєного злочину, не перебування та не проживання їх в місті Києві.

На запитання сторони захисту вказав, що один із підозрюваних був раніше засудженим, що також впливало на характеристику особи. Всім підозрюваним була надана правова допомога, були присутні під час розгляду клопотань народні депутати. Головуючим суддею в розгляді даних клопотань був суддя ОСОБА_8 . Постановлені ухвали суддею ОСОБА_8 не оскаржував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_86 суду повідомив, що здійснював захист ОСОБА_15 під час Револіції гідності в ІНФОРМАЦІЯ_28 , точний період пригадати не зміг. Вказав, що був залучений на підставі доручення центром з надання безоплатної правової допомоги затриманій особі під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Зазначив, що ОСОБА_15 затримано за підозрою у вчиненні злочину, пов`язаного з масовими заворушеннями та чиненням опору щодо працівників правоохоронних органів. Чи точно в його присутності вручалося повідомлення про підозру ОСОБА_15 відповісти не зміг.

На запитання прокурора зазначив, що процесуальні дії відносно ОСОБА_15 відбувалися у темну пору доби в ІНФОРМАЦІЯ_29 , пригадав, що між ним та працівниками поліції тоді відбувся конфлікт, оскільки вони не дозволяли знімати на мобільний телефон всі дії, які відбувалися. Запобіжний захід ОСОБА_15 обирався в робочий час.

Чи вилучалися якісь предмети в ОСОБА_15 сказати не зміг, оскільки був присутній безпосередньо вже під час складання та оформлення процесуальних документів, однак вказав, що якщо і вилучалися такі предмети, то вони не були процесуально оформлені, відомостей він таких не мав. ОСОБА_15 виглядав, як особа до якої застосовувалося фізичне насильство.

Після подання до суду клопотання про застосування ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повідомляв головуючого, що до ОСОБА_15 було застосовано фізичне насильство в порядку ст. 206 КПК України. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_15 прокурором було зазначено ризики, передбачені КПК України, натомість пояснення або обґрунтування наявності таких ризиків не зазначалося, жодних доказів щодо наявності цих ризиків до клопотання долучено до було. Було виключно повідомлення про підозру, протокол затримання та два рапорти співробітників правоохоронних органів про те, що вони начебто бачили, що ОСОБА_15 був за якоюсь адресою та щось вчиняв. Під час судового засідання прокурором та працівником правоохоронного органу не було надано будь-яких інших доказів, що свідчили про вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення.

Під час судового засідання ОСОБА_15 надавав пояснення, що саме говорив не пригадав, однак вказав, що заперечував викладені обставини, крім того було встановлено, що ті співробітники правоохоронних органів, рапорти яких знаходилися в матеріалах кримінального провадження, писали аналогічні рапорти щодо участі також інших осіб в заворушеннях в той самий час, але в іншому місці, тобто вони начебто перебували в двох місцях, що на переконання ОСОБА_87 свідчило про фальсифікацію цих матеріалів і про це повідомлялося в судовому засіданні.

На запитання прокурора вказав, що він як захисник завжди просить суд якщо не відмовити в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то обрати більш м`який запобіжний захід. Вказав, що відносно ОСОБА_15 надходило клопотання про взяття його на поруки. В результаті розгляду клопотання відносно ОСОБА_15 , останньому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, коли звільнено останнього з-під варти суду повідомити не зміг.

На запитання сторони захисту зазначив, що після того, як головуючого було повідомлено про стан ОСОБА_15 , головуючим крім застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рішенні ймовірно було зобов`язано забезпечити освідування або надання медичної допомоги, але чи надавалася така допомога йому не відомо.

З приводу наявності ризиків, зокрема місця проживання поза межами міста Києва ОСОБА_15 або притягнення його раніше до кримінальної відповідальності, не пригадав. Вказав, що ОСОБА_15 було забезпечено право на захист. Зазначив, що ним було подано апеляційну скаргу в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_15 , намагався знайти докази, які б спростували позицію сторони обвинувачення, після звільнення ОСОБА_15 вже не представляв його інтереси, оскільки він призначався ОСОБА_15 захисником до звільнення особи з-під варти.

За період надання правової допомоги ОСОБА_15 останній не повідомляв про будь-який вплив на нього.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_88 суду повідомила, що станом на період 18-19 лютого 2014 року працювала на посаді керівника апарату ІНФОРМАЦІЯ_3 . В її обов`язки входило забезпечення роботи суду в цілому, забезпечення суддів помічниками, секретарями, створювала необхідні умови для роботи. Зазначила, що в день розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, до суду було привезено ряд клопотань, які підлягали розподілу для розгляду суддями. Повідомила, що в той день суддя ОСОБА_8 не був черговим суддею. Була значна кількість клопотань, які надішли до суду, у зв`язку з чим було надано вказівку включити суддю ОСОБА_8 в розподіл клопотань. Вказівка була надана на той час головою суду ОСОБА_89 .

На запитання прокурора зазначила, що особисто повідомила ОСОБА_8 , що він буде включений в розгляд клопотань. Вказала, що на той час в них був оператор комп`ютерного набору, вона до нього підійшла та повідомила, що за вказівкою голови суду потрібно включити в число слідчих суддів ОСОБА_8 , того ж дня було включено в число слідчих суддів суддю ОСОБА_90 . В той же день голова суду надав вказівку включити його та суддю ОСОБА_91 до розподілу, а коли клопотань до суду надходило ще більше, він сказав, щоб його та суддю ОСОБА_91 виключили, а включили суддю ОСОБА_92 та ОСОБА_90 . Подібне не відбувалося загалом, вважала це протизаконним. В письмовому вигляді графіку чергувань не було, це відбувалося за усними вказівками, але ж загалом графіки чергувань існували та затверджувалися головою суду в паперовому вигляді.

Повідомила, що в подальшому, після розподілу клопотань в тому числі на суддю ОСОБА_8 , останній приїхав в приміщення на АДРЕСА_5 , йому було забезпечено кабінет, зал, секретар щоб можна було працювати. Під час надання ОСОБА_93 вказівок щодо включення в систему, як суддів уповноважених на розгляд клопотань про обрання запобіжних заходів суддів, в тому числі судді ОСОБА_8 головою суду ОСОБА_143 не надавалося жодних письмових документів, виключно усні вказівки.

На запитання обвинуваченого ОСОБА_8 зазначила, що останній не надавав їй жодних вказівок щодо включення його в розподіл, справи собі не обирав.

На запитання головуючого зазначила, що в той день суддями ІНФОРМАЦІЯ_30 було розглянуто близько 10 вартових справ, не вважала це надмірним навантаженням.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_94 суду повідомив, що станом на 19 лютого 2014 року перебував на посаді головного інспектора ІНФОРМАЦІЯ_3 . В його обов`язки входило все, що було пов`язано з налаштуванням комп`ютерної техніки, програмним забезпеченням та налаштуванням програми Д3.

В його обов`язки зокрема входило заповнення табелю та внесення відповідних змін, був графік і відповідно до цього графіку вносилися дані щодо коригування, в тому числі хто є черговим суддею. Повідомив, що 19 лютого 2014 року потрібно було налаштувати хто буде слухати клопотання, ОСОБА_145 йому повідомила, хто буде розглядати справи і відповідно до цих вказівок було налаштовано табель, вказав, що зазначену вказівку надав голова суду ОСОБА_144. В цей день неодноразово змінювали позицію щодо включення певних суддів до розподілу. В подальшому не брав участі у розгляді клопотань, які було розподілено на суддю ОСОБА_8 .

Так, показання свідків в даному кримінальному провадженні отримані у відповідності до вимог КПК України та визнаються судом допустимими доказами у справі.

Сторона обвинувачення, на підтвердження вказаних обставин, посилалася на зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: документи, висновки експертів, показання свідків.

Оцінку цих доказів суд здійснює з огляду на вищенаведені складові об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 371 КК України (у редакції Закону від 16.05.2013), у вчиненні яких ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення.

Так, об`єктивно з`ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_8 , передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013), не знайшло свого підтвердження, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для своєчасної реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані як такі, що виразилися у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, а також, у незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013).

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що в ході судового розгляду підтверджено обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, правова кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, на підтвердження наявності події і складу кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано і судом досліджено нижченаведені докази, яких на переконання сторони обвинувачення достатньо для визнання обвинуваченого винним.

В той же час, аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що докази, надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_8 в інкримінованих йому діяннях з огляду на наступне.

Так, стороною обвинувачення в якості доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень долучено наступні документи.

протокол огляду документів від 10 січня 2019 року, складений прокурором ОСОБА_95 у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014, згідно якого проведено огляд судового провадження №1-кс-755/598/14 справа №755/5454/14-к щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_15 ;

протокол огляду документів від 10 січня 2019 року, складений прокурором ОСОБА_95 у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014, згідно якого проведено огляд судового провадження №1-кс-755/597/14 справа №755/5453/14-к щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_17 ;

протокол огляду документів від 10 січня 2019 року, складений прокурором у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014, згідно якого проведено огляд судового провадження №1-кс-755/594/14 справа №755/5445/14-к щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_96 ;

протокол обшуку від 23 лютого 2016 року, згідно якого у присутності двох понятих у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_6 виявлено та вилучено в тому числі: оригінал судового провадження №755/5453/14-к, справа №1-кс/755/597/14 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_17 та оригінал судового провадження №755/5454/14-к, справа №1-кс/755/598/14 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 ;

протокол огляду від 08 червня 2015 року, складений слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_97 , згідно якого проведено огляд кримінального провадження №12014100000000370 за фактом масових заворушень невстановленими особами в АДРЕСА_5 , що призвело до тяжких наслідків;

протокол обшуку від 23 лютого 2016 року, проведеного слідчим ОСОБА_98 в межах кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014, в період з 09 год. 35 хв. до 14 год. 13 хв. в присутності понятих ОСОБА_99 та ОСОБА_100 в ході якого вилучено: ноутбук «Asus» модель Z99L82NOA9006606053, темно-сірого кольору, системний блок TREND SONIC чорного кольору, системний блок модель «Alter E60» серійний номер 49489 від 20.03.2008 сірого кольору, системний блок модель «Alter E60» серійний номер 49 501 від 20.03.2008 сірого кольору, системний блок «Delux» чорного кольору.

При цьому суд звертає увагу, що долучені як докази сторони обвинувачення протоколи огляду та обшуку є беззмістовними в контексті доказового значення, оскільки зводяться лише до констатації переліку окремих документів та речей, що оглянуті та вилучені слідчими, без будь-якого аналізу та висвітлення встановлених під час проведених слідчих дій фактичних даних, що могли б мати значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови заступника начальника відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_101 19 жовтня 2018 року призначено комп`ютерно-технічну судову експертизу у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014.

Так, згідно висновку експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної судової експертизи №23468/18-35 від 07.02.2019 року, проведеної в межах кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014 (суд зазначає витяг з висновку експерта), файли, зазначені в постанові від 19.10.2018 були створені на наданому на дослідження об`єкті. В таблиці №2 досліджуваної частини висновку, міститься строка « ІНФОРМАЦІЯ_31 », яка вказує на користувачів Microsoft Office , якими вносилися останні правки в документи, зазначені в постанові від 19.10.2018 року. Згідно таблиці №2, таким останнім користувачем був « ОСОБА_103 ».

Попередні версії файлів, досліджуваних в даній експертизі, неможливо встановити у зв`язку з тим, що дані щодо будь-яких проміжних версій файлів з назвами: «ОСОБА_76 1.docx», «ОСОБА_76 задовольнити. docx», на досліджуваних носіях відсутні.

Згідно протоколу огляду від 22 квітня 2019 року, складеного прокурором ОСОБА_104 , об`єктом огляду є ноутбук «Asus» модель Z99L82NOA9006606053.

Після сканування диску «J» та відновлення видалених файлів, встановлено, що з поміж інших наявні файли, які стосуються досудового розслідування (назва файла може не відповідати дійсності, і визначатися як номером id файла, або ж першими словами в змісті самого файла), а саме:

Текстовий файл формату «Документ Microsoft Word (.docx)», з назвою «ОСОБА_146», об?ємом 28 672 байт, створений 09.04.2013 о 15 год. 40 хв., останні зміни до якого внесені 19.02.2014 о 15 год. 40 хв. При огляді даного файлу встановлено, що у ньому міститься проект ухвали про обрання ОСОБА_16 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання.

Текстовий файл формату «Документ Microsoft Word (.docx)», з назвою «ОСОБА_76 1», об?ємом 28 672 байт, створений 19.02.2014 о 21 год. 25 хв., останні зміни до якого внесені 19.02.2014 о 21 год. 49 хв. При огляді даного файлу встановлено, що у ньому міститься проект ухвали про обрання ОСОБА_15 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Текстовий файл формату «Документ Microsoft Word (.docx)», з назвою «ОСОБА_76 задовольнити», об?ємом 28 672 байт, створений 19.02.2014 о 19 год. 50 хв., останні зміни до якого внесені 19.02.2014 о 20 год. 41 хв. При огляді даного файлу встановлено, що у ньому міститься проект ухвали про обрання ОСОБА_17 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд акцентує увагу, що долучений до матеріалів кримінального провадження вказаний висновок комп`ютерно-технічної судової експертизи не є належним доказом винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Вищевказана експертиза встановлює виключно факт створення документів «ОСОБА_76 1.docx», «ОСОБА_76 задовольнити. docx» на наданих на дослідження технічних пристроях, в тому числі і особу їх автора, що в повній мірі є цілком зрозумілим з огляду на належність пристрою на якому створювалися документи ОСОБА_8 , а відсутність будь-яких інших версій цих файлів свідчить про їх створення в єдиних екземплярах вищевказаних документів.

В той же час, протокол огляду від 22 квітня 2019 року, згідно якого оглянуто пакет, який є додатком до висновку комп`ютерно технічної експертизи №23468/18-35 від 07.02.2019 з підстав наведених вище з огляду на відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, не є належним доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, на підставі постанови слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_105 від 16 серпня 2018 року призначено судово-почеркознавчу експертизу у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014 року.

Згідно висновку експерта №4258 з криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи дослідження підписів за матеріалами кримінального провадження №42014100070000020:

підписи від імені ОСОБА_8 , розташовані у рядках «Суддя» прямокутних штампів, які знаходяться після основного тексту ухвал ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19 лютого 2018 року щодо обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ОСОБА_15 (судове провадження №1-кс/755/598/14), ОСОБА_16 (судове провадження №1-кс/755/594/14), ОСОБА_17 (судове провадження №1-кс/755/597/14) виконані ОСОБА_8 .

Наданий як доказ стороною обвинувачення висновок експерта №4258 з криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи дослідження підписів суд не приймає до уваги як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 з огляду на наступне.

Так, в постанові про призначення вищевказаної судової експертизи зазначено, що ОСОБА_8 неодноразово під час допитів на стадії досудового розслідування повідомляв, що підписи в ухвалах схожі на його підписи, але в ухвалі №755/5454/14-к щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_15 ймовірно не його підпис. Відтак, вказана експертиза була проведена з метою з`ясування вищевказаних обставин.

Однак, в ході допиту обвинуваченого під час судового розгляду, ОСОБА_8 не надав показань щодо наявності в нього сумнівів з приводу підроблення підпису в постановлених ним ухвалах щодо застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , натомість зазначав, що: «постановлені ним ухвали набрали законної сили, не скасовані, а відтак є законними».

Надані показання ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні щодо підроблення підпису в постановлених ним ухвалах, не можуть братися до уваги, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, а тому вказаний висновок не містить в собі обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

Крім того, прокурором долучено до матеріалів судової справи в якості доказів висновок експерта за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №3681/16-35/18934-18938/18-35 від 06.09.2018, згідно якого на об?єктах дослідження №№ 2-5 виявлено наявні та видалені файли, що задовольняють критеріям питання №1 постанови про призначення експертизи та можуть мати відношення до фабули справи. За допомогою ПЗ «X-WAYS Forensics 18.6» було створено файли-звіти, що мають назви: «Звіт № 1 (Ключові слова) st 80 (1).html», «Звіт №1 (Ключові слова) st 80 (2).html», «Звіт № 1 (Ключові слова) samsung 250 (4).html», «Звіт № 1 (Ключові слова) st 120.html» та записано на оптичний диск, що додається до цього Висновку в якості додатку. Самі ж файли експортовано в окрему папку, з аналогічними назвами, яка також записана на оптичний диск.

На об?єктах дослідження №№ 2-5 виявлено наявні та видалені графічні зображення, які містять в собі відображення документів. Отриману інформацію сформовано в електронні звіти, для кожного з об?єктів окремо, які мають назви: «Звіт № 2 (Зображення) st 80 (1).html», «Звіт № 2 (Зображення) st 80 (2).html», «Звіт № 2 (Зображення) samsung 250 (4).html», «Звіт № 2 (Зображення) st 120.html» та записано на оптичний диск, що додається до цього Висновку в якості додатку. Самі ж файли експортовано в окрему папку, з аналогічними назвами, яка також записана на оптичний диск.

У випадках коли дата або час у графі «Создан» пізніші ніж дата або час у графі «Изменен», то це свідчить про те, що файл було створено в іншому місці (підкаталозі, каталозі, носії інформації) та в подальшому перенесено на досліджуваний носій інформації в місце його знаходження.

Згідно протоколу оглядів документів від 17 жовтня 2018 року, проведеного прокурором ОСОБА_95 встановлено, що предметом огляду конверту на якому міститься надпис «додаток до висновку експерта №3681/16-35/18934-18938/18-35, Оптичний диск, пакет №6» є оптичний DVD-R диск «Verbatim». При відкритті даних CD-R диска Verbatim встановлено, що на них наявні папки з файлами у форматі Microsoft Office Word, Microsoft Excel, JPEG, та звітами у форматі Chrome HTML Document (.html). При здійсненні пошуку за датою змінення документа (а саме за лютий 2014 року) у папці «Звіт № 1 (Ключові слова) st 120_файлы», встановлені наступні документи, а саме: 1) документ Microsoft Word назва «13-91070» вагою 24 кб, датою змінення документа - 19.02.2014 20:49, Автор: ОСОБА_103; 2) документ Microsoft Word назва «13-91054» вагою 24,6 кб, датою змінення документа - 19.02.2014 19:41, Автор: ОСОБА_103. При відкритті файлів встановлено, що у них містяться проєкти ухвал щодо застосування запобіжних заходів відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що висновок експерта за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №3681/16-35/18934-18938/18-35 від 06.09.2018, складений на підставі постанови від 26.02.2016 про призначення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів та протокол огляду документів від 17 жовтня 2018 року, зокрема DVD-R диску «Verbatim», який є додатком до висновку експерта, є не належними доказами, оскільки вони ніяким чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, оскільки за своїм змістом не містить даних, які б надавали можливість дійти висновків про наявність вини або невинуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 стороною обвинувачення був долучений до матеріалів справи, крім того висновок експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи №6445/18-35/12639-12647/18-35 від 21.06.2018, складений на підставі постанови прокурора групи прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_32 ОСОБА_106 від 13.03.2018 у кримінальному провадженні №42014100070000020.

Згідно висновків експерта, розподіл справи №755/5453/14-к відбувався 19.02.2014 о 14:30 під логіном користувача «ІНФОРМАЦІЯ_107». Для користувача « ОСОБА_107 » відсутній зв`язок з формою «Співробітник». Суддями, які приймали участь в автоматизованому розподілі вказаної справи станом на 19.02.2014 о 14:30 були: ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_41 , ОСОБА_110 та ОСОБА_8 . Для одноособового розгляду вказаної справи обрано ОСОБА_8 .

Розподіл справи №755/5454/14-к відбувався 19.02.2014 о 14:31 під логіном користувача «ІНФОРМАЦІЯ_107». Для користувача « ОСОБА_107 » відсутній зв`язок з формою «Співробітник». Суддями, які приймали участь в автоматизованому розподілі вказаної справи станом на 19.02.2014 о 14:30 були: ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_41 , ОСОБА_48 та ОСОБА_8 . Для одноособового розгляду вказаної справи обрано ОСОБА_8 .

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дані дії можна кваліфікувати як втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду, що призвело до порушення встановленого порядку обробки інформації, якщо дії з включення/виключення суддів у відповідну категорію відбулись без підкріплення цих дій будь-якими розпорядженнями, нормативними актами або іншими документами, що давали б на це право.

Досліджуючи вищевказаний висновок експерта, суд акцентує увагу, що ОСОБА_8 , 19.02.2014 року здійснював судочинство, перебуваючи на посаді судді ІНФОРМАЦІЯ_3 та в той же день на нього, як на слідчого суддю розподілено клопотання про застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою, зокрема відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Дані, що ОСОБА_8 будь-яким чином впливав або сприяв внесенню відомостей в автоматизовану систему документообігу суду в матеріалах справи відсутні. Крім того, такі дії не охоплюються обсягом пред`явленого йому обвинувачення. Вищевказана експертиза доводить виключно факт надходження у провадження судді ОСОБА_8 клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Більше того, зі змісту висновку експерта вбачається, що ОСОБА_8 , зокрема 19.02.2014 року до автоматизованої системи документообігу суду не вносилися будь-які зміни, які б свідчили про ймовірність вчинення останнім дій в особистих інтересах, з огляду на що суд визнає даний доказ неналежним.

Прокурором, крім того долучено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.03.2016 року. Так, на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_33 , слідчий ОСОБА_111 ознайомився із трафіком за номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 .

З протоколу огляду документа від 28 серпня 2018 року вбачається, що слідчим у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014 року оглянуто оптичний носій інформації DVD-R диску марки «ANV», ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_34 » №134/267/16-к, ЄД/кі-п/16/3505 від 18.03.2016, на якому містяться відомості про телефонні з`єднання номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , що перебував у користуванні ОСОБА_8 . До протоколу огляду долучено додаток з відомостями абонентів з яким здійснювався зв`язок.

Так, долучений до матеріалів кримінального провадження вищевказаний протокол огляду та додаток до нього не містить жодних відомостей, з приводу вчинення або ж невчинення обвинуваченим інкримінованих йому діянь, а лише містить дані, що встановлені органом досудового розслідування та носять виключно інформаційний характер, а відтак не є належним доказом в даному кримінальному провадженні. Сам по собі факт розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_112 від 19 лютого 2014 року без розкриття їх змісту не свідчить про наявність між ними попередньої змови щодо постановлення слідчим суддею ОСОБА_8 ухвал про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні вказані докази, суд зазначає, що ОСОБА_8 не заперечується факт постановленням ним ухвал щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_15 та ОСОБА_17 у відповідності до вимог закону та згідно процедури визначеної КПК України, натомість досліджені та проаналізовані вище докази не містять жодних відомостей про обставини вчинення ОСОБА_8 за цих обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013), які виразилися у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, як незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою за попередньою змовою групою осіб.

На підтвердження винуватості в інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушеннях, під час судового розгляду сторона обвинувачення послалась в тому числі на відповідні матеріали кримінального провадження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_8 та його звільнення з посади судді.

Так, 20 лютого 2017 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши матеріали дисциплінарної справи, відкритої за заявою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_113 стосовно судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , прийняла рішення №284/2дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_8 під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , розглянув відповідні матеріали поверхнево, допустив порушення норм кримінального процесуального закону, що призвело до негативних наслідків, які фактично виявилися у порушенні завдань кримінального судочинства та прав ОСОБА_15 і ОСОБА_17 , зокрема основоположного права на свободу.

Постановляючи ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , суддя ОСОБА_8 не забезпечив дотримання приписів Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не виконав покладених на нього професійних обов`язків, не забезпечив у межах своїх повноважень дотримання принципів самостійності судів і неупередженості суддів, конституційних засад суспільства.

Суд вважає, що вказані матеріали також не є належними доказами винуватості ОСОБА_8 та при цьому зазначає, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Конституції України, яка забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України).

Разом з тим, питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), наявність складу кримінального правопорушення, безумовно, може вирішити лише суд, а дисциплінарне провадження не може підміняти кримінальне провадження.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє дисциплінарний орган виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих/отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, а встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції, не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інших, зокрема, кримінальних правопорушень та не мають преюдиційного значення для суду, уповноваженого законом на розгляд кримінального обвинувачення.

Як доказ винуватості ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, долучено стороною обвинувачення, крім того матеріали особової справи судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 .

Матеріали особової справи судді ОСОБА_8 суд приймає як дані, що характеризують особу останнього та відомості, які відображають його трудову діяльність впродовж певного проміжку часу. При цьому звертає увагу на виключно позитивні характеристики, та відсутність дисциплінарних стягнень застосованих відносно судді ОСОБА_8 .

Окрім описаних вище доказів, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:

копію клопотання про допит в якості свідка під час досудового розслідування кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014 в судовому засіданні ОСОБА_114 від 17 серпня 2016 року;

копію журналу судового засідання ІНФОРМАЦІЯ_35 від 22.08.2016 року, згідно якого допитано свідка ОСОБА_114 в межах кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014.

протокол огляду документа від 10 березня 2017 року, згідно якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження №420141000000001578 від 14.06.2016. Безпосереднім предметом огляду є, зокрема, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №420141000000001578 від 14.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_115 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №222-VII від 18.04.2013, з урахуванням частини 1 Прикінцевих положень Закону №1261-VII від 13.05.2014), ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, затвердженого 29 березня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_116 ;

протокол огляду документа від 20 січня 2017 року, згідно якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження 420141000000001578 від 14.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_117 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №222-VII від 18.04.2013, з урахуванням частини 1 Прикінцевих положень Закону №1261- VII від 13.05.2014), ч. 2 ст. 372 та ч. 1 ст. 366 КК України, затвердженого прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_118 ;

супровідний лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення обвинувального акту від 20.12.2016;

ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_36 від 23.01.2017 про визначення підслідності судового розгляду кримінального провадження №42016000000001210 за ІНФОРМАЦІЯ_37 ;

протокол огляду документа від 24 січня 2017 року, згідно якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження №42016000000001811 від 13.07.2016. Безпосереднім предметом огляду є, зокрема, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000001811 від 13.07.2016 за обвинуваченням ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 та ОСОБА_124 ;

копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №42016000000000485 від 16.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_125 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 364 (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №222-VII від 18.04.2013, з урахуванням частини 1 Прикінцевих положень Закону №1216-VII від 13.05.2014), ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України;

копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №62020000000000267 від 11.003.2020 за обвинуваченням ОСОБА_126 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону від 05.06.2009), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України.

Долученим стороною обвинувачення будь-яким відомостям та документам, що є предметом доказування в іншому кримінальному провадженні, зокрема обвинувальним актам щодо інших осіб, суд, дотримуючись принципу презумпції невинуватості, не надає оцінку, зважаючи на недопустимість дослідження в діях інших осіб обставин наявності чи відсутності складу інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, в межах оцінки пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, що є предметом розгляду цього складу суду.

Крім того, до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення долучено копії судових справ №755/5453/14-к (справа № 1-кс/755/597/14) в 1 томі; №755/5445/14-к (справа №1-кс/755/594/14) в 1 томі; №755/5454/14-к (справа №1-кс/755/598/14) в 1 томі.

Судом встановлено, що в провадження судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , 19 лютого 2014 року надійшло клопотання старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_38 ОСОБА_127 від 19 лютого 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_39 .

Суд акцентує увагу, що оцінка матеріалів копії судової справи №755/5445/14-к (провадження №1-кс/755/594/14), як доказу наданого прокурором на підтвердження обвинувачення ОСОБА_8 , не надається та виключається з обсягу доказів, як неналежний доказ, оскільки дії щодо обрання суддею ОСОБА_8 запобіжного заходу ОСОБА_16 не охоплюються обсягом пред`явленого зміненого обвинувачення, про що, зокрема, зазначено в обвинувальному акті, складеному старшим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та погодженого заступником Генерального прокурора ОСОБА_128 23 лютого 2021 року.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне надати оцінку наступним письмовим доказам.

Як вбачається з копії судової справи, 19 лютого 2014 року в провадження слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 , надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_121 від 19 лютого 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_40 .

Зі змісту клопотання вбачається, що 19 лютого 2014 року ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто своїми умисними діями ОСОБА_15 вчинив активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, та потягла за собою тяжкі наслідки.

Як зазначено в клопотанні: «у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрювався ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_40 , уродженець міста Вознесенськ Миколаївської області, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна (автослюсар), ніде не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , фактично без певного місця проживання в м. Києві, неодружений, зі слів раніше не судимий.

Наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_15 інкримінованого правопорушення підтверджується в повному обсязі зібраними в кримінальному провадженні доказами в їх сукупності. ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти громадськості із застосуванням фізичного насильства за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, не має постійного місця проживання в м. Києві, а отже є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_15 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового слідства або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даним ризикам, слідство прийшло до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою».

Згідно протоколу затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину, ОСОБА_15 затримано 19 лютого 2014 року о 13 год. 00 хв, у присутності понятих ОСОБА_129 та ОСОБА_130 , підстава затримання: «якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення».

До матеріалів клопотання долучено протокол огляду місця події від 18 лютого 2014 року, проведений з 22 год. 20 хв. до 23 год. 00 хв., старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_41 ОСОБА_131 , яким встановлено, що об`єктом огляду являється службовий кабінет № НОМЕР_3 , розташований у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_42 за адресою: АДРЕСА_3 .

У приміщенні кабінету №4 знаходиться громадянин, який представився як ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_43 , уродженець м. Вознесенськ Миколаївської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , без визначеного місця мешкання в Києві.

Оглядом ОСОБА_15 встановлено, що він одягнутий в светр синього кольору з капюшоном, на грудях на светрі вишитий напис червоними літерами «Budweiser». Увесь светр покритий плямами темного кольору. Під светром у ОСОБА_15 одягнута рубашка в сіру, білу та чорну смуги. На комірці сорочки виявлені плями темного кольору. На ногах у ОСОБА_15 одягнені тканеві чорні штани, вкриті брудом та плямами чорного кольору. Взутий ОСОБА_15 у черевики чорного кольору, які вкриті брудом. Всі відкриті ділянки шкіри у ОСОБА_15 вкриті речовиною чорного кольору. Під час огляду місця події зроблено змиви з обличчя та обох долоней ОСОБА_15 .

В протоколі допиту підозрюваного від 19 лютого 2014 року, (допит розпочато о 02 год. 30 хв. та закінчено о 02 год. 45 хв.), ОСОБА_15 в присутності захисника ОСОБА_57 відмовився від надання показань, зазначивши: «у зв`язку з пізньою годиною і погіршенням здоров`я, давати покази не бажаю».

Згідно рапорту оперативного чергового Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_51 від 18.02.2014 року, цього ж дня о 22 год. 10 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_44 ОСОБА_29 для подальшого розбору з вулиць Інститутська та Грушевського в м. Києві було доставлено 16 осіб, які були затримані співробітниками міліції за активні дії під час масових заворушень, що супроводжувалися погромами, підпалами та знищенням майна, 18.02.2014 в центральній частині міста Києва, серед затриманих, в тому числі ОСОБА_15 .

19 лютого 2014 року слідчий слідчої групи ІНФОРМАЦІЯ_45 старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_46 в м. Києві майор міліції ОСОБА_132 вручив ОСОБА_15 в присутності захисника ОСОБА_57 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Згідно копії витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні №12014100000000370, 18 лютого 2014 року, приблизно з 10 год. 00 хв, невстановлені досудовим розслідуванням особи, знаходячись на АДРЕСА_2 розпочали масові заворушення, що супроводжуються погромами та знищенням майна, що призвело до інших тяжких наслідків.

В заяві, поданій в порядку ст. 206 КПК України захисником ОСОБА_15 - адвокатом ОСОБА_133 , останній просив зобов`язати слідчого ІНФОРМАЦІЯ_47 негайно доставити ОСОБА_15 до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи, забезпечити невідкладне проведення судово-медичне обстеження ОСОБА_15 та звільнити затриманого ОСОБА_15 в залі суду.

Крім цього, від народного депутата України ОСОБА_58 надійшла заява про особисту поруку, згідно якої ОСОБА_134 просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_15 запобіжний захід у виді особистої поруки.

Так, 19 лютого 2014 року суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_57 , поданого в порядку ст.ст. 207-208 КПК України, про звільнення з-під варти ОСОБА_15 , у зв`язку з незаконним його затриманням в кримінальному провадженні №12014100000000370 від 19 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, з підстав недоведеності та необґрунтованості стороною захисту, що затримання підозрюваного відбулося у супереч вимог ст. ст. 206-212 КПК України.

Щодо клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував, зазначав, що ризики викладені прокурором в клопотанні належним чином не обґрунтовані.

Слідчий ОСОБА_135 та прокурор ОСОБА_136 щодо клопотання захисника ОСОБА_57 , поданого в порядку ст.ст. 207-208 КПК України заперечили, однак клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали в повному обсязі, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, за результатами розгляду клопотання слідчого про застосовування відносно ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 19.02.2014 суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-196 КПК України, задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_15 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, в цей же день, 19 лютого 2014 року в провадження слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 надійшло клопотання слідчого ІНФОРМАЦІЯ_48 ОСОБА_114 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_49 .

Зі змісту клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_17 від 19 лютого 2014 року вбачається, що останнній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. Так, в ході досудового розслідування було встановлено та в клопотанні слідчим відображено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_49 , є уродженцем с. Топори Ружинського району Житомирської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, офіційно працевлаштований головою спортивного клубу « Свобода », зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_8 ., розлучений, 30.05.2011 року засуджений ІНФОРМАЦІЯ_50 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки із встановленням іспитового строку 1 рік.

Зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_17 інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 18.02.2014 за адресою: АДРЕСА_3 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчим взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_17 міг переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів за яке було передбачено покарння у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, у зв`язку з чим слідчий дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не будуть достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Так, 19 лютого 2014 року слідчий слідчої групи ІНФОРМАЦІЯ_45 старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_48 старший лейтенант міліції ОСОБА_137 вручив підозрюваному ОСОБА_17 у присутності захисника ОСОБА_138 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. В графі «підозрюваний» ОСОБА_17 вказав власне прізвище, ініціали та підпис, крім того зазначив: «з підозрою не погоджуюся».

Слідчим до клопотання про застосування запобіжного заходу долучено протокол огляду місця події від 18 лютого 2014 року, яким встановлено, що об`єктом огляду є приміщення кабінету НОМЕР_4, який розташований на третьому поверсі ІНФОРМАЦІЯ_51 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В даному приміщенні був виявлений раніше невідомий громадянин, якому на вигляд 55-60 років, повної тілобудови, зріст близько 180-185 см., який представився як ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_49 , уродженець с. Топори Ружинського району Житомирської області, проживає в АДРЕСА_8 , який був одягнений в куртку синього кольору, штани зеленого кольору, коричневий ремінь.

Так, під час огляду в ОСОБА_17 було вилучено куртку синього кольору та коричневий ремінь, які в подальшому, були поміщені до ескпертного пакету.

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного від 19 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_17 повідомив, що з жовтня 2008 року перебував на посаді голови Березанської міської організації Всеукраїнське об`єднання «Свобода» . 30.11.2013 року, як голова ВО « Свобода » в місті Березань отримав від керівника Київської обласної філії ВО « Свобода » ОСОБА_139 телефонограму про те, що треба з`явитися 01.12.2013 на 12 год 00 хв на «Народне Віче». Після чого, 01.12.2013 року приїхав до міста Києва громадським транспортом, де приймав участь у «Народному Віче» приблизно до 15 год 00 хв. В подальшому, в кінці грудня 2013, заступив на добове чергування, де в обов`язки входило: охорона трьох наметів ВО « Свобода ». Після цього, ще приблизно пару разів, приходив на Майдан на « Народне Biче » та на добове чергування.

Так, 19.02.2014 року приблизно о 10 год. 00 хв, виїхав з дому за вищевказаною адресою, та направився на громадському транспорті до міста Києва на блокування Верховної Ради, куди приїхав приблизно о 12 год 00 хв та пішов в Наметове містечко на Майдані, де відчув болі у животі та прийняв ліки, після чого приблизно о 14 год 00 хв побачив чорний дим з вул. Хрещатик, при цьому з інформації, яка була відома знав, що там знаходяться його партійці з ВО « Свобода », вирішив направитися туди.

Підійшовши на місце, а саме за Центральним банком по вул. Інститутська , де стояли активісти, через 5 хвилин почався штурм « Беркутом », усі активісти почали тікати назад і в той час побачив як впала раніше не знайома йому жінка на землю, він одразу кинувся до неї, для того щоб допомогти піднятися їй із землі, піднявши її одразу відчув удар по голові твердим предметом, в результаті чого впав на землю та відчув знову велику кількість ударів по тілу і в той час його підняли з землі міліціонери, одягли кайданки та повели до «автозаку», де по дорозі продовжували бити гумовим кийком та завели в машину, де були інші активісти. На вул. Грушевського був як спостерігач, жодних активних дій не вчиняв. Бачив активістів, які примали участь в масових заворушеннях, вони були в масках із закритим обличчям.

До матеріалів клопотання долучена заява захисника підозрюваного ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_138 , який вказуючи на необґрунтовану пред`явлену ОСОБА_17 підозру просив вжити заходів, передбачених ч. 6 ст. 206 КПК України, крім того надано ряд документів,що характеризують особу ОСОБА_17 , зокрема, копії подяк, грамот, позитивних характеристик.

Крім цього, від народного депутата України ОСОБА_55 надійшла заява про особисту поруку, згідно якої, останній просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_17 запобіжний захід у виді особистої поруки.

Так, 19 лютого 2014 року суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_138 та зобов`язано забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_17 .

Щодо клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував, зазначав, що підстави для застосування до ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними.

Прокурор та слідчий при розгляді клопотання вважали за необхідне задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_17 у вигляді тримання під вартою.

19 лютого 2014 року суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 задоволено клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_17 з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З огляду на склад інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень доцільно акцентувати увагу на наступному.

Правосуддя в цілому є дискрецією повноважень головуючого судді в конкретній справі. Питання законності та обґрунтованості того чи іншого судового рішення, порушень матеріального чи процесуального права під час постановлення рішень судами першої інстанції здійснюється виключно судами вищих інстанцій.

Тобто з`ясування наявності підстав постановлення конкретного судового рішення є виключно дискреційними повноваженнями головуючого в справі.

Так, орган досудового розслідування кваліфікував діяння ОСОБА_8 , який станом на 19.02.2014 року займав посаду судді ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 371 КК України та ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України, тобто діяння, що полягало в завідомо незаконному триманні під вартою, вчинене в інших особистих інтересах, а також незаконне перешкоджання організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене службовою особою за попередньою змовою групою осіб.

Формулювання обвинувачення у вищевказаних кримінальних правопорушеннях зводиться фактично до незгоди з постановленими рішеннями ОСОБА_8 19.02.2014 р. відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Прокурором під час судового засідання не наведено жодних підстав та обґрунтованих доводів щодо незаконності прийнятих ОСОБА_8 судових рішень.

З матеріалів, долучених до судової справи стороною обвинувачення в якості доказів вбачається, що ОСОБА_8 19 лютого 2014 року розглянув декілька клопотань органу досудового розслідування щодо застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою, зокрема, щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_17 . Розгляд здійснювався в день їх надходження з дотриманням вимог Кримінального процесуального закону, зокрема, кожен із підозрюваних був забезпечений правом на захист, кожному з них був наданий адвокат, який в межах свої повноважень в судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності брав участь в розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу.

В судовому засіданні був присутній, крім того слідчий та прокурор, які обґрунтовували подане клопотання долученими до нього доказами, серед яких, зокрема, були протокол затримання, протокол допиту підозрюваного, повідомлення про підозру тощо.

Слід зауважити, що суд не повинен на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, на підставі долучених до цього ж клопотання матеріалів в повній мірі вирішувати питання наявності в діях підозрюваних складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Докази винуватості особи в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні досліджуються головуючим суддею безпосередньо на стадії судового розгляду обвинувального акту, а відтак твердження прокурора щодо достатності доказів, які були долучені до клопотання про застосування запобіжного заходу, на підставі яких були винесені відповідні ухвали та з огляду на постановлені слідчим суддею рішення були на його переконання достатніми для вирішення питання про наявність обґрунтованості підозри, існування відповідних ризиків та про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Окрім цього, вищевказані клопотання розглядалися у відкритому судовому засіданні, в матеріалах справи міститься журнал судового засідання в якому відображені дії учасників судового процесу, зокрема, зафіксовано наявність та обґрунтування клопотань сторони захисту та сторони обвинувачення, думки щодо незгоди з відповідними тезами кожної зі сторін, а відтак в суду не виникає сумнівів щодо неналежного процесуального порядку розгляду цих клопотань. Грубих процесуальних порушень при їх розгляді не вбачається.

Питання ж законності та обґрунтованості постановлених судових рішень ОСОБА_8 щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_17 в даному випадку не вирішується, оскільки таким чином суд забирає на себе повноваження суду вищої інстанції, з огляду на це констатує виключно відсутність належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність в діях ОСОБА_8 порушень норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою постановлення ним завідомо незаконних судових рішень.

Крім того, сторона обвинувачення стверджує про наявність у ОСОБА_8 «інших особистих інтересів» під час постановлення ухвал про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Суд акцентує увагу, що будь-яких доказів, які б свідчили про наявність «інших особистих інтересів» у ОСОБА_8 під час розгляду вказаних клопотань до матеріалів справи не долучено та в судовому засіданні прокурором щодо цих обґрунтованих доводів не наведено. Протоколи слідчих дій, які були проведені в іншому кримінальному провадженні, з якого в подальшому було виділено кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 не містять жодних відомостей, які б свідчили навіть про ймовірний особистий інтерес при ухваленні цих судових рішень, внаслідок ухвалення яких, ОСОБА_8 отримав будь-які переваги, в тому числі щодо його подальшого кар`єрного зростання.

Щодо наявності в діях ОСОБА_8 такої кваліфікуючої ознаки як «вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб» варто зазначити наступне.

Оцінючи надані стороною обвинувачення докази у їхній сукупності суд прийшов до висновку, що вони беззаперечно не доводять наявність попередньої змови в діях ОСОБА_8 щодо незаконного перешкоджання організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Так, співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, дві або більше, які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення домовилися про спільне його вчинення. Водночас під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії спрямовані на досягнення єдиної мети.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об`єкта правопорушення, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі, усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені у формі усної чи письмової пропозиції, або безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, у формулюванні обвинувачення за ст. 340 КК України міститься вказівка на вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб, а саме: « ОСОБА_8 свідомо вступив у змову з невстановленими ми особами із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави». Тобто конкретне коло осіб, або ж конкретна особа з якою ОСОБА_8 вступив у попередню змову, у формулюванні обвинувачення відсутні.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів про наявність спільного умислу з «невстановленими особами із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави», спрямованого на вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення в обставинах постановлення останнім ухвал щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 - матеріали справи не містять.

Із матеріалів провадження не вбачається, що поведінка ОСОБА_8 та «невстановлених осіб із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави» була узгодженою та послідовною, а обопільність їх умислу не підтверджується будь-якими діями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення за ч. 3 ст. 371 та ч. 2 ст. 28 ст. 340 КК України є недоведеними.

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді стосовно незалежності судової влади, схваленій на 82-му пленарному засіданні, яке відбулось 12-13 березня 2010 року, встановлюючи межі "функційного імунітету суддів", визначила його як імунітет від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов`язків судді, за винятком умисних злочинів, зокрема отримання хабаря (пункт 61).

Як зазначено у Висновках № 3 (2002) та №11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосуванні закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок, як це має місце в даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що і в даному випадку сторона обвинувачення хибно надає оцінку діям слідчого судді, які пов`язані виключно з процесом відправлення правосуддя кваліфікуючи ці дії за ст. 340 КК України, оскільки, критерії, за якими слід визначати такі дії суддів незаконними в цій статті також не встановлені.

Таким чином, кваліфікація діянь ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Варто зауважити, що «незаконними» діями вважаються ті дії, які прийняті з порушенням закону, які не відповідають вимогам закону.

З об`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення полягає в незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Перешкоджання - будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Способами його можуть бути винесення рішення про заборону їх проведення, погроза застосування до їх організаторів чи учасників насильства або фактичне його застосування, спроба підкупу організаторів відповідного заходу чи їх обман тощо.

Стаття 39 Конституції України встановлює порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Такі обмеження можуть встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою: а) запобігання заворушенням чи злочинам; б) для охорони здоров`я населення; в) для захисту прав і свобод інших людей.

Під перешкоджанням організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене суддею, вважається постановлення завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови безпосередньо щодо проведення самих зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

Щодо «спеціального суб`єкта» службової особи в диспозиції статті, йдеться про осіб, які крім загальних ознак суб`єкта, наділені кримінальним законом спеціальними ознаками, які характеризують її правовий стан, службове становище. Ними є службові особи, зокрема, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші суб`єкти, на яких відповідно до законів України покладається обов`язок гарантування та створення умов для реалізації права громадян на мирні зібрання, але вони всупереч встановленому законом порядку порушують свої владні повноваження та перешкоджають організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

З суб`єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини.

Одним із суб`єктів даного злочину є службові особи, які використовують своє службове становище для перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Так, стороною обвинувачення до матеріалів кримінально провадження не долучено жодних належних доказів, що суддя ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 приймав рішення щодо заборони проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій в місті Києві, не доведено і прокурором в судовому засіданні, що ОСОБА_8 будь-яким чином перешкоджав їх організації, натомість ним було розглянуто виключно клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , які станом на 19.02.2014 були підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Окрім наданих стороною обвинувачення доказів, суд враховує показання свідків та потерпілих, та з огляду на надані показання в тому числі, не вбачає в діях судді ОСОБА_8 грубих порушень норм матеріального та процесуального права під час розгляду клопотань щодо обрання запобіжних заходів відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Слід зазначити, що ні в обвинувальному акті, ні в судовому засіданні, стороною обвинувачення не зазначено та не доведено, яку завідомо неправильну норму матеріального права було застосовано слідчим суддею ОСОБА_8 під час ухвалення рішень, чи які грубі порушення норм процесуального права допущено під час розгляду ним клопотань про обрання потерпілим запобіжних заходів, чи яка завідома невідповідність містилася у висновках викладених ним в ухвалах, що не відповідала фактичним обставинам кримінального провадження.

Надані як докази стороною обвинувачення: постанова про виділення матеріалів в окреме провадження; постанова про визначення територіальної підслідності; постанова про створення групи слідчих; постанова про призначення судової хімічної експертизи в межах кримінального провадження №12014100000000370 від 19.02.2014, рапорт, клопотання про проведення обшуку, ухвала слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2016 року про обшук; постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 26.02.2016, постанова про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 19 червня 2018 року, протокол відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 19 червня 2018 року, супровідні листи, постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2018 року, клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 19 лютого 2016 року, ухвала слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області про тимчасовий доступ до речей і документів від 19 лютого 2016 року, постанови про призначення судових хімічних експертиз в кримінальному провадженні №12014100000000370, постанова про виділення матеріалів досудового розслідування, постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні, постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про доручення здійснення досудового розслідування слідчій групі та визначення старшого слідчої групи, повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів, запит в порядку ч. 6 ст. 290 КПК України, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів, постанова про визначення групи прокурорів, постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні, доручення про відкриття матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019000000001810 від 26.11.2019 (в порядку ст. 290 КПК України), постанова про визначення слідчої групи для проведення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи, постанова про зміну слідчої групи для проведення досудового розслідування та визначення старшого слідчої групи, постанова про доручення здійснення досудового розслідування, постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, є такими, що ні прямо, ні опосередковано не підтверджують висновки сторони обвинувачення, викладені в обвинувальному акті. Зазначені докази тільки констатують проведення ряду процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та прийняття ряду процесуальних рішень.

Таким чином, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв`язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що обвинувачення стосовно ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є недоведеним, так як воно не обґрунтовано належними, допустимими, достовірними та у достатній кількості доказами, які б підтверджували його винуватість поза розумним сумнівом.

Суд враховує правову позицію щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, у якій визначено, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого - воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, суд дійшов переконання про недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за наведених вище обставин, а тому його слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та виправдати, у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку» звернуто увагу на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З урахуванням викладеного, досліджених судом письмових доказів та отриманих безпосередньо в суді показань свідків та потерпілих, які не надали об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за наведених вище обставин, суд відповідно до ст. 62 Конституції України тлумачить ці обставини на користь обвинуваченого і дійшов висновку про недоведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.

Суд з дотриманням положень ст. 337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, та дійшов висновку, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013), ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 має бути визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013) та ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з ч 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 , слід залишити без розгляду.

У зв`язку з тим, що обвинувачений підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень через недоведеність його винуватості, судові витрати за проведення експертиз необхідно віднести на рахунок держави.

Питання речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013), та виправдати його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного кримінального правопорушення в його діяннях.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного кримінального правопорушення в його діяннях.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (злочину) у кримінальному провадженні №62019000000001810 від 26.11.2019 - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за залучення експертів віднести на рахунок держави.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_140