Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №758/6798/25 — Оболонський районний суд міста Києва

15.06.2026 Справа № 758/6798/25

Ун.№758/6798/25

Пр.№2/756/602/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Приходько К.А.

за участю

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представниці відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частини автомобілю «VOLKSWAGEN PASSAT», кузов № НОМЕР_1 у розмірі 268 825 грн, вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08.10.2008.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 16.05.2022 шлюб між ними розірвано.

Під час перебування у шлюбі ними 20.11.2020 придбано автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», яким після розірвання шлюбу користується відповідач, у зв`язку з чим нею і поданий позов про компенсацію на її користь вартості частини цього автомобілю, вартість якого розрахована нею відповідно до висновку експерта-товарознавця №FS-15-01/25/006 від 15.01.2025, за яким вона складає на момент дослідження 573 650 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, яка була прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 02.09.2025, у якій просив суд визнати зазначений вище автомобіль його особистою власністю, посилаючись на те, що він був придбаний після припинення у січні 2018 року фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1 і за його особисті кошти.

Короткий зміст заперечень.

У відзиві на первісний позов відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначивши, що спірний автомобіль є його особистою власністю, посилаючись на те, що він був придбаний після припинення у січні 2018 року фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1 і за його особисті кошти. Крім того, зазначив про те, що визначена позивачкою ринкова вартість транспортного засобу є завищеною, оскільки згідно Звіту про оцінку майна від 26.06.2025 його вартість становить 447 200 грн.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 у відзиві зазначила, що шлюбні відносини між нею і її колишнім чоловіком ОСОБА_2 у січні 2018 року припинені не були, вони проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет. Спірний автомобіль було придбано за спільні кошти, отримані від продажу попередніх транспортних засобів, набутих у шлюбі. Факт спільного проживання підтверджується спільним відпочинком, даними декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Рух справи в суді

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.09.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судом і норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 08.10.2008 року.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 16.05.2022 шлюб між ними розірвано за позовом дружини - позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу 01.10.2021 позивачка у тексті позовної заяви зазначила про те, що шлюбні відносини між подружжям фактично були припинені з січня 2018 року.

Дана обставина рішенням суду від 16.05.2022 не встановлена, даних про перевірку судом цих доводів та їх оцінку судове рішення не містить.

Згідно довідки виданої Головним сервісним центром МВС в період шлюбу ОСОБА_2 07.12.2016 придбано автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, об?єм двигуна 1591, 2012 року випуску, N? кузову НОМЕР_2 .

Після його продажу, 04.04.2017 було придбано автомобіль марки MERCEDES-BENZ E 240, об?єм двигуна 2597,2005 року випуску, N? кузову НОМЕР_3 , який було продано 09.09.2017.

11.03.2019 придбано автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA, об?єм двигуна 1984, (2011), N? кузову НОМЕР_4 , який 18.11.2020 було продано.

20.11.2020 придбано автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, об?єм двигуна 1968, 2012 року випуску, N? кузову НОМЕР_1 .

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Фактор-Експрес» від 15.01.2025, ринкова вартість автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT, об?єм двигуна 1968, 2012 року випуску, N? кузову НОМЕР_1 станом на 15.01.2025 складає 573 650 грн.

Згідно звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_4 від 26.06.2025, станом на 25.06.2025 ринкова ціна цього транспортного засобу становить 447 200 грн.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

В силу ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пунктом 23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст.57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, до якого включено, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Оцінка аргументів учасників справи

Спірним у цій справі є те, за які кошти (спільні чи особисті) придбано спірний транспортний засіб.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення посилався на те, що автомобіль придбано за кошти, які належали йому особисто і після припинення фактичних шлюбних відносин з колишньою дружиною, мотивуючи це змістом її позовної заяви про розірвання шлюбу, яка у жовтні 2021 року була подана до Печерського районного суду м.Києва. Саме цим він спростовує презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. І один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18).

Особисті кошти - це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.

Це можуть бути кошти, які належали йому до шлюбу або були отримані під час шлюбу, але не є результатом спільної праці подружжя. Наприклад, грошові кошти, отримані у спадщину або в подарунок. Також частими є випадки, коли майно було придбано за рахунок продажу іншого майна, яке належало одному з подружжя до шлюбу.

Частиною першою статті 57 СК України передбачена презумпція, згідно з якою дохід отриманий одним із подружжя під час перебування у шлюбі є їхньою спільною власністю

На думку суду, посилання відповідача за первісним позовом виключно на те, що звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачка зазначила про припинення фактичних шлюбних стосунків з січня 2018 не спростовує зазначену вище презумпцію, оскільки жодним чином не свідчить про придбання майна на особисті кошти позивача.

Належність автомобілю до об`єктів спільної сумісної власності судом встановлено на підставі даних про купівлю і продаж під час шлюбу сторін, дані декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та відсутності доказів, які б вказували на те, що на його придбання витрачено виключно особисті кошти ОСОБА_2 , який на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 .

Отже, цей автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між ними. Позивачкою за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості його частини.

Вирішуючи питання про ринкову вартість спірного транспортного засобу на момент розгляду справи, суд визначає її, виходячи з вартості, визначеної Звітом про оцінку майна ФОП ОСОБА_4 від 26.06.2025, згідно якого станом на 25.06.2025 ринкова ціна цього транспортного засобу становить 447 200 грн.

У зв`язку з цим, первісні позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь компенсацію частини автомобілю «VOLKSWAGEN PASSAT», кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_5 у розмірі 223 600 (двісті двадцять три тисячі шістсот) гривень.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю суд залишає без задоволення з огляду на відсутність доказів, які б могли спростувати презумпції поширення на цей об`єкт режиму спільної сумісної власності подружжя.

Судові витрати

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень.

Також нею заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суду не надано договору про надання правової допомоги та інших доказів на обгрунтування витрат, у зв`язку з чим у їх стягненні суд вважає правильним відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсації вартості частини автомобілю «VOLKSWAGEN PASSAT», кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_5 у розмірі 223 600 (двісті двадцять три тисячі шістсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень судового збору.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.

Дані учасників справи:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.06.2026

Суддя А.М. Майбоженко