Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №756/16337/24 — Оболонський районний суд міста Києва

15.06.2026 Справа № 756/16337/24

Справа № 756/16337/24

Провадження № 2/756/273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Обухова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю,

в с т а н о в и в:

24.12.2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив в порядку поділу спільного майна подружжя:

1) У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м.;

2) У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 42,5 кв.м.

Позов обґрунтований тим, що 28.04.2001 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу мають трьох дітей. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2023 року шлюб між ними розірвано. В період шлюбу за спільні кошти сторони на підставі Договорів про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.04.2017 № 0504/2017-12, № 0504/2017-14 придбали квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м., право власності зареєстроване 29.07.2019, квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 42,5 кв.м., права власності зареєстроване 09.11.2018. Право власності було зареєстроване за відповідачем. Просить поділити вказане майно виходячи із презумпції рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 16.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 06.03.2025 року.

03.02.2025 року до суду надійшов зустрічний позов, у якому ОСОБА_3 просить: визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 42,5 кв.м.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 мала на праві особистої приватної власності: грошові кошти в розмірі 422123,17 грн., які були подаровані у період травень-жовтень 2018 року на її рахунок в АТ КБ «Приватбанк»; грошові кошти в розмірі 15000 євро готівкою, які були подаровані ОСОБА_4 за відмову ОСОБА_3 від права на спадщину; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування та була продана 07.06.2019 за ціною 263220,00 грн. На вказані особисті кошти ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 42,5 кв.м. З червня 2022 року ОСОБА_3 з дітьми проживає за кордоном. Тому, просить визнати її право особистої власності на вказані квартири.

05.02.2025 року надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову із підстав, викладених у зустрічному позові.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов.

21.02.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що з 2001 до 2018 року подружжя проживали в м. Новомосковськ, після чого прийняли рішення переїхати до м. Києва, при чому, разом із батьками ОСОБА_2 , для отримання допомоги у вихованні трьох дітей. Після переїзду до Києва подружжя придбали дві квартири, які є сусідніми, та у квартирі АДРЕСА_2 почали проживати Сторони, а батьки у сусідній квартирі. Квартири були придбані за спільні кошти подружжя, а також частково із залученням коштів батьків позивача. Позивач заперечує використання особистих коштів, вказаних ОСОБА_3 на придбання квартир і про існування у неї таких коштів він дізнався лише в цьому судовому процесі. Для придбання квартир, ОСОБА_5 надав ОСОБА_2 кошти у борг в сумі 13000,00 доларів США, а саме 3000 доларів США із власних збережень з банківського вкладу, та 10000 доларів США 26.10.2018 ОСОБА_5 взяв у борг кошти у ОСОБА_6 за розпискою. Суму 436964,00 грн. ОСОБА_5 отримав 12.07.2019 від продажу своєї квартири у АДРЕСА_5 . Лише з 2023 року ОСОБА_2 почав повертати борг батькові. Отже, квартиру АДРЕСА_2 за ціною 345885 грн. було придбано за рахунок коштів: 263220 грн. надала ОСОБА_3 у зв`язку із продажем свої квартири у м. Новомосковськ, та 82665 грн. особисті збереження ОСОБА_5 , надані у борг позивачу. Квартиру АДРЕСА_1 за ціною 663314 грн. було придбано за рахунок коштів: 436964,00 грн. надав ОСОБА_5 за рахунок продажу своєї квартири, та 226350 грн. за рахунок отримання позики. Крім того, в період з 2018 до 2022 років на ремонт квартир було витрачено 368197 грн. спільних коштів подружжя, що підтверджується випискою з ТОВ «Епіцентр-К». Таким чином, вважає, що відповідач не довела придбання квартир за особисті кошти.

26.02.2025 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказує, що у жовтні 2018 року отримала підвищення по роботі, тому вирішили переїхати до Києва, жили в орендованій квартирі. Батьки позивача допомагали з онуками, але жили ще в м. Новомосковськ. З метою економії коштів на оренді, ОСОБА_3 вирішила придбати однокімнатну квартиру у м. Києві, що і було зроблене за її особисті кошти. У січні 2019 року вони закінчили ремонт і подружжя почали там проживати. Потім ОСОБА_3 продала свою квартиру в м. Новомосковськ, та за власні кошти придбала квартиру АДРЕСА_1 більшої площі. Лише після цього батьки позивача переїхали до Києва і стали проживати у однокімнатній квартирі. Відповідач заперечує, що при продажі квартир використовувались кошти батька позивача - ОСОБА_5 . У наданій позивачем виписці з ТОВ «Епіцентр К» лише вказано перелік речей, які не мають стосунку до ремонту, та є неналежним доказом.

28.02.2025 року надійшов відзив на зустрічний позову, у якому ОСОБА_2 заперечує проти позову із раніше викладених підстав.

Ухвалою суду від 06.03.2025 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.04.2025 року, задоволено клопотання про витребування доказів, саме відомостей про доходи ОСОБА_2

18.03.2025 року на виконання ухвали суду надійшли витребувані докази.

21.04.2025 року представником відповідача подане клопотання про долучення доказів.

22.04.2025 року в підготовчому засіданні за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 12.06.2025 року для ознайомлення з матеріалами справи.

10.06.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідка.

10.06.2025 року від представника позивача надійшла заява про неможливість надати суду оригінал доказу - розписки від 26.10.2018 року на суму 10 000 доларів США.

12.06.2025 року суд вирішив клопотання сторін та ухвалив закрити підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 09.09.2025 року.

02.09.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача, наступне засідання призначено на 21.10.2025 року.

21.10.2025 року суд розпочав розгляд справи по суті, оголошено перерву до 04.12.2025 року.

04.12.2025 року розгляд справи не відбувся через відсутність в суді електроенергії, засідання призначене на 05.02.2026 року.

05.02.2026 року судове засідання відкладене через неявку представника відповідача, наступне засідання призначене на 26.03.2026 року.

26.03.2026 року в судовому засіданні допитано свідка позивача, оголошено перерву для забезпечення інших свідків до 07.05.2026 року.

07.05.2026 року в судовому засіданні допитано свідка відповідача, проведено дебати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов із викладених у ньому підстав, заперечив проти зустрічного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив задовольнити зустрічний позов.

Після дослідження доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з таких підстав.

Встановлені судом обставини і відповідні правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 28.04.2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями народження дітей.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2023 року шлюб між ними розірвано.

В період шлюбу на підставі Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.04.2017 № 49-0504/2017-12, Договору про відступлення прав вимоги, свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва від 12.04.2017 року, Довідки № 145 від 07.11.2018 року про здійснення остаточних розрахунків, Акту прийняття-передачі об`єкту інвестування від 07.11.2018, було придбано однокімнатну квартиру площею 41,45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 345885,00 грн.

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 09.11.2018 року.

В період шлюбу на підставі Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.04.2017 № 49-0504/2017-14, Договору про відступлення прав від 30.11.2018 року, Довідки № 151 від 23.07.2019 року про здійснення розрахунків, Акту прийняття-передачі об?єкту інвестування від 23.07.2019, було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м., за ціною 663314,00 грн.

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 29.07.2019 року.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 07.06.2019 року ОСОБА_3 продала квартиру у АДРЕСА_3 , яка належала їй на підставі договору дарування від 03.02.2003 р., зв ціною 263220,00 грн.

Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_3 в АТ КБ «Приватбанк», у період з травня по жовтень 2018 року ОСОБА_3 мала надходження на рахунок 132507,23 грн., 114880,91 грн., 174735,03 грн., всього на суму 422123,17 грн.

У наданих суду податкових відомостях та інформації з Пенсійного фонду України, містяться відомості про доходи ОСОБА_3 .

Відповідно до Виписки з рахунку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 , 15.07.2016 були зняті кошти з депозитного рахунку 3271,06 доларів США.

У копії розписки від 26.10.2018 року вказано про отримання у борг коштів в сумі 10 000 доларів США ОСОБА_10 від ОСОБА_6 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 12.07.2019 року, ОСОБА_5 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , за ціною 436964,00 грн.

У виписці з печаткою ТОВ «Епіцентр-К» вказано перелік товарів.

Згідно із нотаріально посвідченою заявою від 21.08.2015 року, ОСОБА_3 заявила про відмову від спадщини.

У наданих суду податкових відомостях, вказані доходи ОСОБА_2 .

Відповідно до Звіту з незалежної оцінки від 19.02.2025, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 4 185 659 грн.

Відповідно до Звіту з незалежної оцінки від 20.02.2025, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 2 532 036 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що є батьком позивача ОСОБА_2 . Для придбання Сторонами квартири АДРЕСА_2 він особисто 07.10.2018 року передав 13000 доларів США, з яких 3000 доларів США він попередньо зняв з рахунку, а 10000 доларів США взяв у борг. Потім він продав квартиру у м. Дніпро, вони з дружиною переїхали у квартиру АДРЕСА_2 , та Сторонами була придбана трикімнатна квартира за вказані кошти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є сестрою відповідачки ОСОБА_3 . У 2018 році вона передала ОСОБА_3 15000 євро в якості компенсації за відмову від спадщини після смерті батька.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частинами 4, 5 ст. 71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Під час розгляду справи відповідач не надала суду належних і достовірних доказів на спростування презумпції правового режиму спільного сумісного майна, придбаного в період шлюбу.

Квартира АДРЕСА_2 не могла бути придбана за кошти від продажу відповідачем квартири у м. Новомосковськ, оскільки придбання відбулось 07.11.2018, а продаж - 07.06.2019.

Грошові надходження на рахунок відповідача не підтверджують отримання таких коштів на умовах дарування.

Надані відповідачем докази не підтверджують того, що спірні квартири були придбані саме за рахунок особистих коштів відповідача. Лише те, що позивач продемонструвала наявність фінансової спроможності придбання квартир не підтверджує набуття їх у власність за її особисті кошти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбані в період зареєстрованого шлюбу спірні квартири, є спільною сумісною власністю сторін по справі і можуть бути об`єктами поділу майна подружжя.

Частки сторін у праві спільної сумісної власності слід визнати рівними, по частині.

Враховуючи, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання за ним права власності на ідеальну частку квартири, без поділу в натурі, що з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства не суперечить вимогам закону, суд вважає за необхідне позов задовольнити, та визнати за позивачем право власності на частину квартир.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням первісного позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 12112,00 грн., а судові витрати відповідача - компенсації не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,1 кв.м.;

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 42,5 кв.м.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 12112 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Є.В. Діденко