Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №756/1402/26 — Оболонський районний суд міста Києва

15.06.2026 Справа № 756/1402/26

Унікальний номер 756/1402/26

Провадження номер 2/756/3997/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Макушева А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Позивач ОСОБА_2 у січні 2026 року звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду у сумі 760214,00 грн. завдану залиттям належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 та моральну шкоду у сумі 50000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що їй та третій особі на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 .

24 грудня 2025 року відбулося залиття її квартири внаслідок пориву приладу опалення в квартирі АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище, власником якої є відповідач ОСОБА_3 . Факт затоплення підтверджено актом №23 від 30 грудня 2025 року. ТОВ «Експертна група «Юстиція ТЕУ» складено звіт, з якого слідує, що вартість матеріального збитку, завданого затопленням квартири становить 760214,00 грн.

Також позивач посилається, що затоплення відбулось напередодні новорічних свят, розмір спричиненої майнової шкоди є значним, затоплення спричинено моральні страждання, що викликані порушенням звичайного ритму життя, спричиненні усуненням наслідків затоплення, що вплинуло на якість життя та психоемоційний стан, просить стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 50000,00 грн та судові витрати.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суд м. Києва від 03 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого розгляду.

Через неявку відповідача двічі розгляд справи відкладався. За клопотанням представника позивача витребувано відомості про власника квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 15 червня 2026 року підтримав позовні вимоги та просили задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві.

Відповідач до суду 04 березня, 08та 22 квітня, 15 червня 2026 року до суду не з`являвся, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином шляхом надіслання кореспонденції за адресою розташування об`єкту нерухомого майна.

Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву чи інші заяви з процесуальних питаньвід нього до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи що відповідач був сповіщений завчасно про день та час розгляду справи, двічі не з`явився, не скористався правом на подання відзиву, не надав доказів на підтвердження поважності неявки, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, за відсутності належним чином сповіщеного відповідача.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 квітня 2026 року.

Відповідно до Акту №23 від 30 грудня 2025 року, складеного комісією у складі головного інженера Бородака В.О., інженера, слюсаря - сантехніка, та майстра технічної дільниці 30 грудня 2025 року в будинку АДРЕСА_4 , відбулося залиття квартири АДРЕСА_5 внаслідок пориву приладу опалення в квартирі АДРЕСА_2 , що призвело до залиття квартири АДРЕСА_6 . В акті міститься перелік видимих пошкоджень: кухня, дві кімнати, коридор, ванна, туалет, балкон.

Згідно Звіту про оцінку розміру збитків від 16 січня 2026 року, складений ТОВ «Експертна група «Юстиція ТЕУ», розмір матеріальних збитків, який завдано власнику квартири АДРЕСА_1 після залиття, яке сталося станом на момент складання звіту становить 760214,00 грн.

Спір між сторонами виник з приводу компенсації відповідачем, як власником квартири завданих позивачу збитків в результаті залиття квартири та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц).

Нормами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували його вину у залитті квартири позивача.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Так, ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Виходячи з наведених законодавчих норм, слід зробити висновок, що повне відшкодування шкоди можливе лише у випадку відшкодування потерпілій стороні всіх витрат, які необхідно понести потерпілим для відновлення їхньої квартири після залиття.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (п. 2.3.6 Правил). У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Суд вважає наявний в матеріалах справи Акт №23 від 30 грудня 2025 року затверджений начальником ОД-507 про залиття, складений уповноважними особами належним та допустимим доказом, в якому міститься інформація про встановлення причин залиття, обсягу пошкодження.

Під час розгляду справи та зібраними у справі письмовими доказами доведений факт залиття 24 грудня 2025 року квартири АДРЕСА_6 , яка на праві спільної часткової власності належить позивачу ОСОБА_2 з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_3 , внаслідок пориву приладу опалення, що є причиною залиття квартири позивача, та є правовою підставою для стягнення з останнього на користь позивача завданих залиттям збитків.

Вирішуючи питання про розмір компенсації завданих позивачу збитків суд враховує висновки Звіту. Будь- яких заперечень щодо визначеного у звіті обсягу завданих залиттям збитків стороною відповідача не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану залиттям у сумі 760214,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди, приходжу до висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття квартири, належної позивачу на праві спільної часткової власності, пошкодження майна, вона зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, як власника квартири з приміщення якої відбулось залиття. Позивач перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, спричиняє душевні та матеріальних зусиль й витрат для відновлення стану житлового приміщення.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача, суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, яких вона зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 50000,00 грн. є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., що буде достатнім та необхідним для компенсації перенесених моральних страждань позивача, не поставить в край тяжкий матеріальний стан відповідача та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані з проведення експертизи(п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані з проведення експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Позивачем сплачено судового збору 7602,14 грн за вимоги майнового характеру та 1331,20 грн - за вимоги не майнового характеру.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З урахуванням часткового задоволення заявлених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7735,24 грн (7602,14+133,10)

Розподіл витрат на правничу допомогу судом не проводився.

Керуючись ст. ст. 10,13, 76-81,89,141, 258-259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану залиттям у сумі 760214,00 грн., компенсацію моральної шкоди у сумі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7735,24 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик