Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №754/9704/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/930/26

Справа№754/9704/26

Вирок

Іменем України

15 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100030003105 від 11.11.2025 щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

сторони обвинувачення:прокурора ОСОБА_4

сторонни захисту: обвинуваченої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 року до Деснянського районного суду міста Києва від прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025100030003105 від 11.11.2025 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України

Висунуте обвинувачення суд вважає доведеним та відповідно до якого ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 13 січня 2025 року постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/283/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вище зазначена постанова суду 24.01.2025 набрала законної сили.

06 червня 2025 року постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/7982/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУПАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Вище зазначена постанова суду 17.06.2025 набрали законної сили.

11 червня 2025 року постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/8754/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п?ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.Вище зазначена постанова суду 24.06.2025 набрали законної сили.

18 вересня 2025 року постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/15109/25 провадження No3/754/3752/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п?ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, з конфіскацією транспортного засобу, який є в приватній власності правопорушника.Вище зазначена постанова суду 29.09.2025 набрала законної сили та була відома ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи умисно, достовірно знаючи про наявність постанови Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/283/25, котра набрала законної сили 24.01.2025, постанови Деснянського районного суду міста Києва справа №754/7982/25, котра набрала законної сили 17.06.2025, постанови Деснянського районного суду міста Києва справа № 754/8754/25, котра набрала законної сили 24.06.2025, та будучи ознайомленою з ними, з метою невиконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднання на всій території України, керувала транспортними засобами будучи позбавленою права керування транспортним засобом, тобто умисно не виконувала постанову суду, що набрала законної сили.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала в повному обсязі, підтвердила місце, спосіб, час, мету вчинення кримінального правопорушення. Щиро кається, повністю усвідомила характер протиправних дій.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції. Зважаючи на те, що обвинувачена підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини і беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, покази обвинуваченої суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам, які встановлені судом.

Прокурор у судовому засіданні просила визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обвинувачена погоджувалася з позицією прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

При ухваленні вироку щодо обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої доходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Санкцією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання за вчинення кримінального правопорушення, у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, а також сукупність всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, яка раніше не судима, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, , відтак відсутні сумніви в її осудності, посередньо характеризується за місцем мешкання, має постійне місце проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, у висунутому обвинуваченні визнані наступні: визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 щире каяття, що виразилося у його відвертому визнанні вини у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що покарання на меті має не тільки кару, а й виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи думку прокурора, суд доходить висновку про призначення обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу.

Підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 (сімнадцять тисяч) грн.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся. Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Про вирішення долі речових доказів у порядку ст. 100 КПК України перед судом не порушувалось.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 1000(однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені ч. 5 ст. 53 КК України.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Деснянський районний суд м. Києва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1