Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №754/13238/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2248/26

Справа №754/13238/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Крикун А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення часу спілкування батька з дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з нею.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він перебував з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з відповідачем.

Як зазначає позивач, з моменту розлучення у нього з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні, а відповідач та особи, які проживають разом з його донькою, почали створювати йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Відповідач не бажає його присутності та штучно створює обставини, через які він не може нормально зустрічатись з дитиною.

Посилаючись на викладені обставини та порушення його батьківських прав на особисте спілкування з донькою, позивач просить задовольнити його вимоги, а саме:

1)зобов`язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його донькою;

2)визначити способи його участі у вихованні доньки, особисте спілкування:

-побачення п`ять разів на тиждень з понеділка по п`ятницю з 15.00 год. до 18.00 год. за місцем навчання доньки або за місцем її проживання, перебування;

-спільний відпочинок у першу половину літніх канікул дитина проводить з ним;

-необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачаються безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;

-побачення та спілкування з дочкою по вихідних днях із залишенням на ніч у його помешканні;

-в день його побачення з донькою він має право забирати її з дому/школи особисто;

3)зобов`язати відповідача за два дні до дня його зустрічні з донькою надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін повідомити його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 23.09.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.12.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_5 на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивач не надав жодних доказів до позовної заяви, які б підтверджували факти створення відповідачем перешкод у спілкуванні з донькою. Після розлучення сторін дитина спілкувалася з батьком, мати не чинила жодних перешкод. Крім того, батько та донька мають телефонні номери один одного, мають можливість вільно спілкуватися. Позивач у позовній заяві не навів фактів, за яких йому чинилися перешкоди у спілкуванні з дитиною. Він не звертався раніше до органів опіки та піклування з метою визначення порядку спілкування з донькою, не надав доказів фактів фіксації не надання спілкування з донькою, не звертався до мене з проханнями побачень та визначення часу для спілкування з донькою. Представник відповідача також вказала, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року стягнуто з позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 05 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач самостійно усунувся від виховання доньки та не приймає участь в її розвитку, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, аліменти, присуджені рішенням суду на утримання доньки не сплачує та має заборгованість більше ніж 100 000,00 гривень.

Представник відповідача заперечила і проти графіку спілкування батька з дитиною, визначеного позивачем, вказуючи на те, що вимоги у особистому спілкуванні з дитиною згідно графіку 5 раз на тиждень з понеділка по п`ятницю з 15.00 годин до 18.00 годин за місцем навчання доньки або за місцем її проживання, спільний відпочинок, побачення та спілкування доньки по відповідних днях не відповідають в першу чергу інтересам дитини. Зустрічі батька із дитиною, яка досягла 14 років, повинні здійснюватися за погодженням саме з дитиною та врахуванням її інтересів. Дитина боїться батька, а після спілкування з ним перебуває в тривожному стані, тож не бажає зустрічатись з ним. Крім того, позивач не вказав адресу проживання, за якою донька має залишатися з батьком. Так, позивач зареєстрований та проживає в Кіровоградській області, Кропивницький район, с. Мошорино, в той час, як ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю у м. Києві, навчається у Спеціалізованій школі I-III ступенів №23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва, має зайнятість у навчанні та позакласній роботі, в тому числі у вихідні дні, тому такі вимоги не відповідають її інтересам. Відстань між Києвом та с. Мишорино Кіровоградської області становить 330 км, що по часу орієнтовно ставить в дорозі 5 годин. З урахуванням, що донька відвідує школу, такий графік постійних переїздів буде порушувати навчальний процес, має невизначений характер. Крім того, поведінка саме позивача призвела до припинення шлюбних відносин, який постійно влаштовував сварки при дитині, що впливало на її психічний стан. Представник відповідача звернула увагу суду, що за місцем свого проживання, позивач неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173- 2 КУпАП за вчинення домашнього насильства в сім`ї. З інформаційного реєстру Судова влада України стало відомо, що ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство за місцем свого проживання, під час сімейних сварок з дружиною, у присутності неповнолітньої дитини. Адміністративні справи відносно позивача розглядалися Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області та винесено постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у справах №389/1758/22 від 11.08.2022 року, №389/1540/24 від 08.05.2024 року, №389/1678/24 від 04.06.2024 року. Поведінка позивача кваліфікується як домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, за що на позивача було складено протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, що підтверджується Листом ГУНП в Кіровоградській області Кропивницьке районне Управління поліції відділ поліції №1 (м. Знам`янка) від 13.11.2024 року №17617/111-1-24. За умов вчинення позивачем постійних сварок, що призводить до вчинення психологічного домашнього насильства у сім`ї, в присутності неповнолітньої дитини, вимоги про побачення з дитиною у відсутності матері або працівників служби у справах сім`ї та дітей суперечить інтересам дитини. Притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства свідчить про неналежну поведінку позивача, що може завдати психологічної травми доньці.

Щодо вимоги про необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою представник відповідача зазначила, що така вимога не враховує графіку навчання дитини та часу відпочинку, сну. Спілкування батька з дитиною не повинно порушувати режиму дитини та процесу здобування освіти. Крім того, така вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надав доказів та фактів здійснення перешкод щодо такого спілкування. Позивач має змогу безперешкодно спілкуватися з донькою за допомогою засобів мобільного чи будь якого - іншого зв`язку. Позовні вимоги щодо зобов`язання за два дні до побачення з донькою повідомляти позивача щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування, а у разі настання таких змін, повідомляти його особисто не підлягають задоволенню з огляду на те, що дитині виповнилося 14 років, спір щодо місця проживання чи перебування дитини відсутній, а тому такі вимоги є необґрунтованими. Щодо вимоги позивача про попередження матері про місце навчання дитини, то саме на позивача, як батька дитини, покладено обов`язок цікавитись життям доньки, забезпечувати їй належний духовний та гармонійний психологічний розвиток. Обов`язки щодо дитини мають виконуватися обома батьками рівноправно, і покладення обов`язків інформування на матір є необґрунтованим.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що позивач не надав доказів що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позицію Служби, викладену у висновку органу опіки та піклування.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, заслухавши думку дитини, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 з 09.12.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 06.03.2012 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні також встановлено, що неповнолітня дитина сторін проживає разом з відповідачем.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В порядку ст.171 СК України під час розгляду справи судом заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вказала, що востаннє бачила батька в грудні 2025 року, їздили в Карпати відпочивати. З батьком вона спілкується телефоном та не заперечує проти відпочинку з батьком влітку.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступних висновків.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація) 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як визначено ст.ст.150, 151 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, позивач на підтвердження своїх позовних вимог долучив до позову копію свого паспорту та РНОКПП, копію рішення суду про розірвання шлюбу з відповідачем, копію свідоцтва про народження дитини. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною стороною позивача не надано, із жодними клопотаннями про витребування доказів ані позивач, ані його представник до суду не звертались.

Таким чином, жодних доказів вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з донькою суду не надано, відтак, в зазначеній частині позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності. Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що жодних перешкод відповідач позивачеві не створювала.

Що ж стосується визначення способу участі батька у вихованні дитини, то суд дійшов до наступних висновків.

У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дочки, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 577/3878/21 (провадження № 61-8759св22), визначено що зобов`язання не чинити перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною та встановлення порядок та способу участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/18670/15-ц зазначив, що відповідно до частини другої статті 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Вирішуючи позовні вимоги про визначення участі батька у вихованні малолітньої дитини, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, від 26.02.2025 року № 102-949, визначено наступний спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною: шляхом необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку, у тому числі шляхом використання програм «Skype», «Viber», «Тelegram» чи інших месенджерів (за стосунків) в будь-який вільний для дитини час, з урахуванням розпорядку дня, навчального процесу, відвідування гуртків, часу відпочинку та враховуючи бажання дитини; літні канікули за домовленістю з дитиною та за її бажанням.

Оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення способів у вихованні та спілкуванні з дитиною, подані докази в їх сукупності, висновок органу опіки та піклування, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, суд погоджується з встановленим графіком спілкування батька з дитиною, який якнайкраще забезпечує права дитини. При цьому суд враховує і наявність напружених стосунків між батьками, що впливає на взаємовідносини між позивачем та дитиною, а тому вважає, що даний графік сприятиме налагодженню контакту та зв`язку батька з дитиною.

Судом не встановлено жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б реалізацію права батька на спілкування з неповнолітньою донькою. Відсутні обставини, які свідчили про необхідність обмеження спілкування батька з донькою, та які б перешкоджали б нормальному розвитку дитини.

Також, на думку суду, вказаний спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із дитиною за встановленим графіком є таким, що враховує інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, поведінку батька та його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою.

При цьому суд зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідача за два дні до дня зустрічі батька з дитиною надавати позивачу точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це позивача особисто на наступний день з дня настання таких обставин, оскільки суд вважає їх необґрунтованими та передчасними, у зв`язку із неможливістю встановлення конкретних обставин, які будуть існувати на момент звернення позивача.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 частково.

При цьому суд зазначає, що в разі відповідного волевиявлення та за наявності відповідних підстав (доведених) позивач не позбавлений можливості звернутись до вповноважених органів задля вирішення питання щодо додаткової участі у спілкуванні з дитиною. Крім того, позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням віку, стану здоров`я, доведеної зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв`язку та формуванням довірливих стосунків між ними. Тобто, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому право змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд частково задовольняє позовні вимоги. Інші доводи сторони сторін на висновки суду не впливають та підстав для задоволення чи повної відмови в задоволенні позову у повному обсязі не дають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159, 164, 166 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:

- Шляхом необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку, у тому числі шляхом використання програм «Skype», «Viber», «Telegram» чи інших месенджерів (за стосунків) в будь-який вільний для дитини час, з урахуванням розпорядку дня, навчального процесу, відвідування гуртків, часу відпочинку та враховуючи бажання дитини;

- Літні канікули за домовленістю з дитиною та її бажанням.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: