Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №753/25724/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25724/25

провадження № 1-кп/753/1158/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб придбав ручну гранату РГД-5 у спорядженому вигляді (корпус із залпом УЗРГМ), після чого, діючи умисно, всупереч передбаченому законом порядку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків помістив вказаний предмет до кишені куртки, тим самим розпочав незаконно його носити, без передбаченого законом дозволу, до його затримання 1 листопада 2025 року о 14 год. 22 хв. на території Дарницького кладовища, за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, неподалік будинку № 52.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив, що 1 листопада 2025 року зранку він збирався відвідати свого брата, зайшов до магазину, придбав спиртне, та прийшов на кладовище, де зустрів військового, з яким зав`язалась розмова. Вони разом вживали спиртні напої, після чого чоловік пішов, а ОСОБА_2 звернув увагу, що під лавкою є граната. Він попросив пару, яка проходила повз, щоб вони викликали наряд поліції. Через деякий час підійшли працівники поліції, одягнули кайданки і забрали гранату. Використовувати гранату він не збирався, не купував її, а поклав у кишеню для безпеки інших, оскільки має бойовий досвід.

Не дивлячись на такі показання обвинуваченого ОСОБА_2 та не визнання вини, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні докази, зібрані по справі, суд уважає повністю доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при викладених у обвинувальному акті обставинах, що підтверджується даним, які містяться в:

-протоколі ОМП від 1 листопада 2025 року з додатком до нього (а.с. 8-16), де об`єктом огляду є ділянка місцевості, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Х.Шосе, 52, на якій знаходиться ОСОБА_2 та на траві біля нього лежить предмет схожий на гранату;

-протоколі затримання ОСОБА_2 від 1 листопада 2025 року (а.с. 18-22), відповідно до якого останнього було затримано 1 листопада 2025 року близько 14 год. 22 хв. на території кладовища, що за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, неподалік будинку № 52 та вилучено з кишені предмет зовні схожий на бойову гранату;

-висновку експерта від 5 листопада 2025 року № СЕ-19/111-25/67783-ВЕХ (а.с. 66-74), відповідно до якого наданий на дослідження уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ є конструктивною частиною бойового припасу - оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, наступальної осколкової гранати РГД-5, наступальної осколкової ручної гранати РГ-42. Наданий на дослідження корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 є конструктивною частиною бойового припасу - наступальної осколкової ручної гранати РГД-5. При конструктивному поєднанні уніфікованого запалу та корпусу наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 в єдину конструкцію, вони утворюють одну наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка належить до бойових припасів;

-відеозаписах з нагрудних відео реєстраторів автопатруля ГШР «Резус-115» (а.с. 78), на якому зафіксована подія від 1 листопада 2025 року, відповідно до якої працівники поліції підійшли до ОСОБА_2 , у якого з кишені жилетки вилучили гранату, яку поклали на землю. При цьому, ОСОБА_2 перебуваючи в стані сп`яніння, повідомляє, що йому нічого не відомо про гранату і він її вперше бачить;

-поясненнях свідка ОСОБА_6 , який в суді пояснив, що 1 листопада 2025 року він проходив повз кладовище з дівчиною та побачив обвинуваченого, якому зробив зауваження через його дії, та побачив в правій руці гранату. Тоді свідок відбіг і викликав поліцію. Приїхали 2 патрульних, він їм показав куди йти, вони підійшли до обвинуваченого, затримали його і з кишені витягнули гранату, яку поклали на траву. Він думав, що обвинувачений хоче собі нашкодити, тому викликав поліцію. Йому він не погрожував;

-поясненнями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що є працівником поліції, який 1 листопада 2025 року приїхав на кладовище за викликом. Там чоловік їх зустрів і повідомив, де сидить особа з гранатою. Вони підійшли позаду, виявили гранату у кишені куртки і застосували кайданки. Для власної безпеки гранату поклали на землю. Звідки була граната - особа нічого не повідомляла;

-поясненнями свідка ОСОБА_8 , який в суді пояснив, що є працівником поліції, який 1 листопада 2025 року приїхав на виклик, пов`язаний з гранатою. Заявник повідомив, що сидить особа на лавочці з гранатою. Підійшли до нього, людина майже спала, у правій кишені було видно щось тяжке. Розуміючи, що там може бути граната, затримали особу і вилучили. Чоловік був дуже випивший, спочатку особливо не спілкувався. Гранату дістали з правої кишені і поклали на землю задля міри своєї безпеки. Зазначив, що у чоловіка, також, був в кишені телефон, вони його дістали, він засвітився, але увімкнути не змогли, бо був пароль. Далі приїхали жінка і діти. Обвинувачений йому не повідомляв, що бажає добровільно віддати гранату.

У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_2 .

Щодо доводів ОСОБА_2 , що він не купував і не носив гранату та взагалі підняв її щоб захистити оточуючих і віддати працівникам поліції, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» під незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Крім того, під незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Як убачається з досліджених в судовому засіданні доказах та не оспорюється самим обвинуваченим, гранату було у нього вилучено з кишені жилетку, яку він підняв із землі, а отже, такі дії останнього охоплюються поняттями «придбання» і «носіння».

Щодо версії ОСОБА_2 , висунутої на свій захист, про те, що він хотів добровільно передати гранату правоохоронним органам, а підняв її лише задля безпеки оточуючих, то вона була проаналізована судом і визнана неспроможною, оскільки вона носить непослідовний, плутаний і суперечливий характер, повністю спростовується наведеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зокрема, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 , ані під час затримання, ані під час ОМП не вказував про такі свої наміри, ба більше, останній категорично заперечував, що має якесь відношення до гранати і вона взагалі лежала поруч на землі. Також, ОСОБА_2 плутався і у своїх поясненнях під час судового розгляду, вказуючи з самого початку, що не доведено, що граната взагалі була вилучена в нього, але, надаючи вже безпосередні пояснення, змінив свою позицію і вказував вже про намір захистити оточуючих.

Також, не знайшло свого підтвердження й доводи ОСОБА_2 про те, що він самостійно не міг викликати працівників поліції, оскільки його телефон був зламаний. Так, вказане спростовується, оглянутим в судовому засіданні відео з відео реєстраторів працівників поліції, з яких чітко вбачається, що останні працював до того моменту доки ОСОБА_2 його не кинув на дорогу.

Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про невинуватість, уважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та носіння бойового припасу, без передбаченого законом дозволу.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжкого, фактичні обставини справи та характер злочинних діянь, відношення обвинуваченого до скоєного (не визнання вини), відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_2 , який вперше притягується до відповідальності, його вік, з 2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, має численні нагороди та подяки, з урахуванням додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, дають підстави дійти до висновку про можливість досягти мети заходу примусу без ізоляції останнього від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, встановленого у ст. 75 КК.

Саме таким покаранням буде досягнуто мету, передбачену ч. 2 ст. 50 КК України - виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної експертизи на суму 2674 грн. 20 коп. в дохід держави.

Речові докази: підривач типу УЗРГМ, корпус гранати РГД-5 - знищити, DVD-R диск - залишити зберігати при матеріалах провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1