Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №610/1366/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

справа № 610/1366/25

провадження 51-4100км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,

суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника засудженої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорська Донецької області, жительки м. Балаклії Харківської області,

на вирок Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року

Обставини справи

1. Балаклійський районний суд Харківської області вироком від 01 травня 2025 року засудив ОСОБА_7 до пробаційного нагляду і поклав на неї обов`язки, передбачені частиною 2 статті 59-1 КК:

за частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (КК) - на строк 2 роки;

за частиною 1 статті 358 КК - на строк 1 рік;

за частиною 4 статті 358 КК - на строк 1 рік 6 місяців;

за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 1 статі 70 КК остаточно - на строк 2 роки.

2. Суд ухвалив на підставі статей 71 та 72 КК виконувати самостійно покарання за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 березня 2024 року у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги на строк 10 років з конфіскацією майна.

3. Суд визнав доведеним, що в період з 25 січня до 11 лютого 2025 року в м. Балаклія Харківської області засуджена підробила та використала підроблені документи для отримання компенсації за пошкоджене майно в сумі 35 574,72грн, достовірно знаючи, що не має право на це, оскільки має судимість.

4. Оскарженим вироком апеляційний суд скасував вирок в частині призначеного покарання і призначив засудженій пробаційний нагляд з покладенням обов`язків, передбачених частиною 2 статті 59-1 КК:

за частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 190 КК - на строк 2 роки;

за частиною 1 статті 358 КК - на строк 1 рік;

за частиною 4 статті 358 КК - на строк 1 рік 6 місяців; і

за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 1 статі 70 КК - на строк 2 роки.

5. На підставі статті 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, суд повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 березня 2024 року і призначив остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги, з конфіскацією майна з покладенням обов`язків, передбачених частиною 2 статті 59-1 КК.

6. На підставі статті 72 КК суд ухвалив виконувати самостійно вирок в частині позбавлення права обіймати відповідні посади.

Вимоги і доводи касаційних скарг

7. Прокурор, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить змінити вирок в частині призначеного покарання за сукупністю вироків.

8. Він вважає, що визначаючи остаточне покарання апеляційний суд всупереч статті 71 КК помилково приєднав 10 років позбавлення права займати відповідні посади за попереднім вироком, в той час коли невідбута частина цього покарання становила 8 років 7 місяців 25 днів.

9. Захисник просить скасувати вирок апеляційного суду в частині додаткового покарання у виді конфіскації майна, вважаючи, що така конфіскація вже відбулась за вироком від 22 березня 2024 року, тому у зв`язку з складанням покарань за вироками конфіскація майна відбулась повторно, що є неприпустимим з огляду на положення статті 61 Конституції України та частини 3 статті 2 КК.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Прокурор підтримала вимоги скарги сторони обвинувачення і заперечила проти скарги захисника.

11. Сторона захисту підтримала доводи своєї скарги і заперечила проти скарги прокурора в частині застосування покарання у виді конфіскації майна.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги підлягають частковому задоволенню.

13. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК.

14. Як видно з матеріалів справи вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 березня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 111-1 КК, до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, юридичних особах публічного права, органах, що надають публічні послуги на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

15. Частина 1 статті 71 КК визначає: якщо засуджений після постановлений вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

16. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків (частина 3 статті 71 КК).

Щодо скарги прокурора

17. Згідно з вимогами статті 4 та глави 7 Кримінально-виконавчого кодексу України[1] обчислення строку покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, обчислюється з дня набрання вироком законної сили.

18. Суд погоджується зі стороною обвинувачення, що на час набрання вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 березня 2024 року законної сили (30 квітня 2024 року) засуджена вже відбула частину покарання у виді позбавлення певних прав. Отже саме термін невідбутого покарання мав бути приєднаний апеляційним судом при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

19. Апеляційний суд цих вимог кримінального закону не дотримався.

Щодо скарги сторони захисту

20. Сторона захисту у скарзі наполягає на тому, що засуджена на момент постановлення оскаржуваного вироку повністю відбула покарання у виді конфіскації майна, тому апеляційний суд не мав правових підстав, для приєднання цього покарання до остаточного за сукупністю вироків.

21. Суд вважає, що ці доводи заслуговують на увагу.

22. Відповідно до законодавчих приписів конфіскація майна вважається виконаною з моменту фактичного вилучення майна та передачі його відповідним органам державної влади для подальшої реалізації чи звернення в дохід держави.

23. Зокрема пунктом 9 частини 1 статі 39 Закону України «Про виконавче провадження»[2] передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

24. На підтвердження своєї позиції сторона захисту долучила до касаційної скарги копії постанови державного виконавця від 06 червня 2024 року про закінчення виконавчого провадження та інших документів, які свідчать про виконання (відбуття) додаткового покарання у виді конфіскації майна, призначеного за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 березня 2024 року.

25. Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляційною скаргою прокурора належним чином не визначив невідбуту частину основного та додаткового покарання за попереднім вироком, яка має бути приєднана до призначеного за новим вироком , що не узгоджується з вимогами статті 71 КК.

26. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. З огляду на такі обмеження Суд вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 438 КПК, а справа - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

27. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням вимог чинного законодавства, провести оцінку обставин справи, з урахуванням викладеного в цій постанові, і постановити рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника і прокурора задовольнити частково.

Вирок Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text