Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №367/5788/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

м. Київ

справа № 367/5788/25

провадження № 61-4420св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник -ОСОБА_1 , спадкоємицею якого є ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бородянська районна державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року, постановлену у складі судді

Шестопалової Я. В., та на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бородянська районна державна нотаріальна контора Київської області, в якій просив суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з його матір`ю, ОСОБА_3 , по дату її смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2025 року заяву було залишено без руху.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 червня 2025 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бородянська районна державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Не погоджуючись із ухвалою Ірпінського міського суду Київської області

від 16 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про зупинення провадження у справі та про залучення її як правонаступника.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року залишено без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам (засадам) цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

03 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції своєчасно не розглянув заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків та не відкрив провадження у справі.

Вказує, що вона, як спадкоємець за законом заявника, надала районному суду заяву щодо вступу в справу спадкоємців у порядку статті 1216 ЦК України, в якій повідомила про смерть ОСОБА_1 , тим самим повідомила суд першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі.

Посилається на те, що суди порушили право її чоловіка ОСОБА_1 , спадкодавця за законом, на звернення до суду, тим самим порушили її права, як спадкоємця, оскільки не встановили факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , а отже суд не визнав і передачу прав ОСОБА_2 , спадкоємиці за законом.

У касаційній скарзі заявник вказала, що суд першої інстанції, відмовляючи

у відкритті провадження, використав неналежним чином інформацію про смерть ОСОБА_1 , не залучив до справи спадкоємця ні в якості учасника справи,

ні в якості свідка, як того вимагає статті 78 ЦПК України, тим самим порушив норми матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

06 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Ірпінського міського суду Київської області.

22 квітня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

21 травня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бородянська районна державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до інформації Відділу ведення реєстру територіальної громади Ірпінської міської ради від 26 травня 2025 року по облікам реєстру територіальної громади та адресно-реєстраційної картотеки м. Ірпінь місце реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 не значиться (а. с. 28).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

18 червня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 29 травня 2025 року

(а. с. 36).

04 липня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 про вступ у справу спадкоємців у порядку статті 1216 ЦК України.

До вказаної заяви долучено свідоцтво Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області серія НОМЕР_1 , в якому вказано, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 23 червня 2025 року складено відповідний актовий запис № 220 (а. с. 69).

14 липня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_4 про вступ у справу спадкоємців у порядку статті 1216 ЦК України.

15 липня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла ще одна заява ОСОБА_2 про вступ у справу спадкоємців у порядку статті 1216 ЦК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська рада, Бородянська районна державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі

у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків останньої, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки останніх.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі

у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однак процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі

у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Проте Верховний Суд зауважує, що в цій справі заявник ОСОБА_1 помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття провадження у справі.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною третьою статі 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20) зазначила, що цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Зазначена правова позиція, яка узгоджується з нормами цивільного та цивільного процесуального права, є сталою й незмінною (постанови Верховного Суду

від 05 квітня 2021 року в справі № 200/21020/15-ц, від 25 червня 2025 року у справі № 359/7125/23, від 30 липня 2025 року в справі № 753/344/23 та інших).

Чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору

з особою, яка померла до відкриття провадження у справі та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинилася.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк