Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №914/2107/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2107/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Управління майном спільної

власності Львівської обласної ради - Кузьма Д. М.,

Львівської обласної організації ветеранів України - Дудара Є. А., Буковецької Н. В.,

Обласного комунального підприємства

Львівської обласної ради «Бюро технічної

інвентаризації та експертної оцінки» -не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської обласної організації ветеранів України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (у складі колегії суддів: Бонк Т. Б. (головуючий), Бойко С. М., Якімець Г. Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 (суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/2107/25

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

до Львівської обласної організації ветеранів України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,

про звільнення і повернення об`єкта оренди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної організації ветеранів України про звільнення і повернення об`єкту оренди, а саме, нежитлових приміщень № 5 та № 6, розташованих на першому поверсі будинку № 54 на вул. Липинського у м. Львові.

Позов обґрунтовано безпідставним користуванням відповідачем спірними нежитловими приміщеннями після припинення 19.05.2025 дії договору оренди від 20.05.2024 № 26/24/2. При цьому, позивач зауважує, що ураховуючи лист Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП «БТІ та ЕО») 09.04.2025 Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради було прийнято наказ № 54-H «Про відмову у продовженні договору оренди від 20.05.2024 № 26/24/2» у зв`язку з необхідністю використання зазначеного майна для власних потреб балансоутримувача (ОКП «БТІ та ЕО»).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2025, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОКП «БТІ та ЕО».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026, позов задоволено повністю. Зобов`язано Львівську обласну організацію ветеранів України звільнити об`єкт оренди: нежитлові приміщення №5 (32,3кв. м) та №6 (33,4кв. м), розташовані на першому поверсі будинку №54 на вул. Липинського у місті Львові, та передати їх (за актом) ОКП «БТІ та ЕО».

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2026 року Львівська обласна організація ветеранів України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2026 у справі № 914/2107/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної організації ветеранів України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.06.2026.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 914/2107/25 задоволено клопотання Львівської обласної організації ветеранів України; зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 у справі № 914/2107/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

02.06.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання Львівської обласної організації ветеранів України про долучення до матеріалів справи клопотання громадських організацій Львівщини щодо захисту прав інвалідів, пенсіонерів праці, пенсіонерів та ветеранів військової служби, у якому останні просять скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 914/2107/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обговоривши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні із залишенням клопотання громадських організацій Львівщини у матеріалах справи, з огляду на те, що таке клопотання не може бути розглянуто судом, оскільки його заявники - громадські організації Львівщини не є учасниками справи № 914/2107/25, що розглядається.

ОКП «БТІ та ЕО» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ОКП «БТІ та ЕО» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що ОКП «БТІ та ЕО» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ОКП «БТІ та ЕО».

Заслухавши суддю-доповідача, представників Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівської обласної організації ветеранів України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20.05.2024 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (орендодавець) та Львівською обласною організацією ветеранів України (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад області № 26/24/2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт нерухомості: нежитлові приміщення, які перебувають на балансі ОКП «БТІ та ЕО» (балансоутримувач), загальною площею 80,2 кв. м, розташовані у будинку № 54 на вул. Липинського у місті Львові.

За умовами пункту 8.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20.05.2024 до 19.05.2025 (включно).

20.05.2024 за актом приймання-передавання нежитлових приміщень, складеним та підписаним орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем, Львівській обласній організації ветеранів України було передано нежитлові приміщення загальною площею 80,2 кв. м, а саме: № 5 площею 32,3 кв. м, № 6 площею 33,4 кв. м, а також приміщення загального (спільного) користування площею 14,5 кв. м.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у матеріалах справи наявний лист ОКП «БТІ та ЕО» від 18.03.2025 № 24, у якому останнє повідомляє Львівську обласну організацію ветеранів України про те, що орендовані нею нежитлові приміщення будуть використовуватись балансоутримувачем (ОКП «БТІ та ЕО») для власних потреб.

09.04.2025 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради наказом № 54-н «Про відмову у продовженні договору оренди від 20.05.2024 № 26/24/2» відмовило у продовженні договору від 20.05.2024 № 26/24/2 оренди нежитлових приміщень загальною площею 80,2 кв. м, за адресою: вул. Липинського, 54, м. Львів, у зв`язку з необхідністю використання зазначеного майна для власних потреб балансоутримувача.

Згідно з актом (без номера і дати), складеним ОКП «БТІ та ЕО», відповідач відмовився повертати балансоутримувачу орендоване ним майно.

Зазначені обставини, стали підставою для звернення Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком, що у зв`язку з прийняттям позивачем рішення (наказ від 09.04.2025 № 54-н) про відмову у продовженні строку дії договору, надіслання якого відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною АТ «Укрпошта» від 09.04.2025 № 7900800822963, орендні правовідносини сторін припинились 20.05.2025, а тому у відповідача виник обов`язок повернути об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передавання.

Львівська обласна організація ветеранів України у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» та на неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24, від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23.

За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій при вирішені спору не врахували відсутність доказів звернення балансоутримувача до Львівської обласної організації ветеранів України за 30 календарних днів до дати закінчення договору з повідомленням про непродовження договору оренди, у зв`язку з необхідністю використовувати орендовані відповідачем нежитлові приміщення для власних потреб з обґрунтуванням такої необхідності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Львівської обласної організації ветеранів України у межах її доводів та вимог, виходить із такого.

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжено та який тривав на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», що набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 зазначеної постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Правовий аналіз наведених положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутнє повідомлення балансоутримувача з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23, на яку посилається скаржник, зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення орендарю заяви про відмову від продовження орендних правовідносин на визначену ним адресу є обов`язковою складовою процедури припинення орендних правовідносин, передбаченої положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634. При цьому, істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Разом з цим, у наведеній вище постанові Верховний Суд зауважив, що відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, саме направлення балансоутримувачем орендарю повідомлення про відмову від продовження договору оренди є ключовою умовою для припинення орендних правовідносин, а додаткові дії з боку орендодавця для досягнення цієї мети не передбачені.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що форма такого повідомлення про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас таке повідомлення (звернення) у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об`єкта оренди саме для власних потреб з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами можуть бути потреби у використанні об`єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності.

Повідомлення, в якому не зазначено про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності (постанови від 17.06.2025 у справі № 910/9104/24, від 14.01.2026 у справі № 916/5382/24).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви додано лист балансоутримувача від 18.03.2025 № 24 з повідомленням про намір використання орендованих приміщень для власних потреб, проте доказів надіслання (вручення) його орендарю не надано (поштові чи інші документи на підтвердження надіслання або вручення відсутні), тобто, факт виконання балансоутримувачем обов`язку з надіслання орендарю відповідного повідомлення не підтверджено. Крім того, балансоутримувачем не виконано обов`язку щодо обґрунтування власних потреб використання орендованого майна.

Водночас, ураховуючи прийняття позивачем рішення про відмову у продовженні договору оренди, надсилання якого відповідачу підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що орендні правовідносини сторін припинились 20.05.2025, отже у відповідача виник обов`язок повернути об`єкт оренди балансоутримувачу, що є підставою для задоволення позову.

Погоджуючись із таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на встановлені судом першої інстанції обставини невиконання балансоутримувачем обов`язку щодо надіслання орендарю відповідного повідомлення про непродовження договору оренди та щодо обґрунтування власних потреб використання орендованого майна уваги не звернув та відповідно будь-якої оцінки їм не надав, інших обставин щодо надсилання балансоутримувачем орендарю повідомлення про непродовження договору оренди не встановив, що суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 86, 236 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оскільки наведеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, їх не можна визнати законною і обґрунтованою.

Вищевказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи викладене та те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не встановив та не надав оцінку наведеним вище обставинам щодо процедури припинення договору оренди, касаційна скарга Львівської обласної організації ветеранів України підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської обласної організації ветеранів України задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 914/2107/25 скасувати.

3. Справу № 914/2107/25 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко