Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №914/2014/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2014/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Пальонної О.О.,

Мостиської міської ради Львівської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - Бориса В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 (суддя Козак І.Б.) у частині задоволених позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2021 № 2 та стягнення коштів

у справі № 914/2014/24

за позовом Виконувача обов`язків керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Мостиської міської ради Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Виконувач обов`язків керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Мостиської міської ради Львівської області (далі - Мостиська міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ «Львівенергозбут») про визнання недійсними додаткових угод № 2-6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 19.02.2021 № 1474200 ВЦ, укладених між Мостиською міською радою та ТОВ «Львівенергозбут», та стягнення 74 527,53 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постачальником під час укладення оспорюваноих додаткових угод до договору всупереч вимог пункту 2 частини 5 статі 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну електричної енергії більше ніж на 10 відсотків без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання оспорюваних додаткових угод, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026, позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 31.08.2021, № 3 від 22.09.2021, № 4 від 23.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 19.02.2021 № 1474200 ВЦ, укладені між Мостиською міською радою та ТОВ «Львівенергозбут». Стягнуто з ТОВ «Львівенергозбут» на користь Мостиської міської ради грошові кошти в сумі 74 527,53 грн. Стягнуто з ТОВ «Львівенергозбут» на користь Львівської обласної прокуратури 18 168,00 грн судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 31.08.2021 № 2 та стягнення коштів, у квітні 2026 року ТОВ «Львівенергозбут» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.08.2021 і стягнення з відповідача коштів в цій частині та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2014/24 за касаційною скаргою ТОВ «Львівенергозбут» з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.05.2026.

Львівська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішення спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22.05.2026 ТОВ «Львівенергозбут» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення у справі.

Мостиська міська рада в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяви позивача щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов`язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ТОВ «Львівенергозбут», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Мостиською міською радою проведено закупівлю за переговорною процедурою UА-2021-01-26-011174-b щодо постачання електричної енергії; назва предмета закупівлі: ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, на загальну суму 719 600,00 грн (у т.ч. ПДВ -119 933,33 грн); джерело фінансування - місцевий бюджет.

Оголошення про проведення відкритих торгів UА-2021-01-26-011174-b оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті Prozorro.

За результатами відкритих торгів UА-2021-01-26-011174-b 19.02.2021 між ТОВ «Львівенергозбут» (постачальник) та Мостиською міською радою (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1474200 ВЦ (далі - договір).

Відповідно до умов договору:

- загальна вартість цього договору становить 719 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 119 933,33 грн (пункт 5.1);

- ціна за 1 кВт.год електричної енергії становить 2,14167 грн без ПДВ, ПДВ - 0,42833 грн, ціна за 1 кВт з ПДВ становить 2,57 грн (пункт 5.2);

- постачальник зобов`язався постачати споживачу у 2021 році електричну енергію, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору (пункт 2.1);

- умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі (пункт 5.3);

- істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10 % від ціни за одиницю товару, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару. Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ або організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію, щодо коливання ціни товару на ринку. Інформація у довідках повинна бути складена з використанням інформації, оприлюдненої Державним підприємством «Оператор ринку» на своєму офіційному веб-сайті, про результати торгів на ринку «на добу наперед» (РДН) (у відповідній торгівельній зоні) за 10 днів місяця/20 днів місяця/місяць відповідно до Закону України 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (підпункт 5.4.2 пункту 5.4);

- пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування (пункт 5.7);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.10);

- договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 14.1).

У подальшому між ТОВ «Львівенергозбут» (постачальник) та Мостиською міською радою (споживач) до договору було укладено ряд додаткових угод:

- додаткова угода № 2 від 31.08.2021, якою внесені зміни до цього договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Зокрема пункт 5.2 договору викладено в редакції, відповідно до якої ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить 2,33 грн без ПДВ, ПДВ - 0,46 грн, разом з ПДВ -2,79 грн та складається з: -закупівельної ціни на ринку електричної енергії; -регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; - тарифу (маржі) постачальника електричної енергії. Також в новій редакції викладено Додаток № 1 до договору «Договірні обсяги закупівлі електричної енергії». Ця додаткова угода набирає чинності з 01.09.2021 року і діє протягом терміну дії договору. Внаслідок укладання додаткової угоди № 2 відсоток збільшення ціни на товар склав 8,56 % від ціни зазначеної в договорі;

- додаткова угода № 3 від 22.09.2021, якою внесені зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, а саме визначено вартість за 1 кВт.год електричної енергії - 2,96083 грн разом з ПДВ, а також внесені зміни до обсягів закупівлі електричної енергії в сторону зменшення; цю додаткову угоду укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ «Львівенергозбут» та цінової довідки Львівської торгово-промислової палати (далі - Львівська ТПП) від 15.09.2021 № 19-09/820, у якій відображене коливання ціни в сторону збільшення у розмірі понад +6,75 %, тобто 2217,07 МВт/год, а тому повідомлено про підняття ціни за 1 кВТ до 2,96083 грн з ПДВ. При цьому середньозважена ціна станом на 1 декаду вересня 2021 року відповідно до цінової довідки в розмірі 2,21707 грн без ПДВ є значно меншою, ніж запропонована у додатковій угоді № 3, а саме: 2,46736 без ПДВ. Внаслідок укладання додаткової угоди № 3 відсоток збільшення ціни на товар склав 15,175 % від ціни зазначеної в договорі; у пункті 6 додаткової угоди № 3 визначено, що зміни ціни на одиницю товару та обсягів закупівлі застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до її укладання, а саме з 11.09.2021;

- додаткова угода № 4 від 23.10.2021, якою внесені зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, а саме визначено вартість за 1 кВт.год електричної енергії - 3,22133 грн разом з ПДВ, а також внесені зміни до обсягів закупівлі електричної енергії в бік зменшення; цю додаткову угоду укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ «Львівенергозбут» від 21.10.2021 про підняття ціни за 1 кВт.год електричної енергії до 3,22133 грн з ПДВ та цінової довідки Львівської ТПП від 13.10.2021 № 19-09/942, у якій відображене коливання ціни в сторону збільшення у розмірі понад +15,12 %, тобто 2568,15 МВт/год. При цьому середньозважена ціна станом на 1 декаду жовтня 2021 року відповідно до цінової довідки в розмірі 2,26815 грн без ПДВ є значно меншою, а ніж та, що запропонована у додатковій угоді № 4, а саме: 2,68444 без ПДВ. Внаслідок укладання додаткової угоди № 4 відсоток збільшення ціни на товар склав 25,3436 % від ціни зазначеної в договорі;

- додаткова угода № 5 від 29.10.2021, якою внесені зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, а саме визначено вартість за 1 кВт.год електричної енергії - 3,50784 грн разом з ПДВ, а також внесені зміни до обсягів закупівлі електричної енергії в бік зменшення; цю додаткову угоду укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ «Львівенергозбут» від 21.10.2021 та цінової довідки Львівської ТПП від 25.10.2021, у якій відображене коливання ціни в сторону збільшення у розмірі понад +10,66 %, тобто 2841,95 МВт/год, а тому повідомлено про підняття ціни за 1 кВт.год електричної енергії до 3,50784 грн з ПДВ. При цьому середньозважена ціна станом на 2 декаду жовтня 2021 року відповідно до цінової довідки в розмірі 2,84195 грн без ПДВ є меншою, а ніж та, що запропонована у додатковій угоді № 5, а саме: 2,9232 без ПДВ. Внаслідок укладання додаткової угоди № 5 відсоток збільшення ціни на товар склав 36,4918 % від ціни зазначеної в договорі; у пункті 6 додаткової угоди № 5 визначено, що зміни ціни на одиницю товару та обсягів закупівлі застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до її укладання, а саме з 11.10.2021;

- додаткова угода № 6 від 22.11.2021, якою внесені зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, а саме визначено вартість за 1 кВт.год електричної енергії - 3,82297 грн разом з ПДВ, а також внесені зміни до обсягів закупівлі електричної енергії в бік зменшення; цю додаткову угоду укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ «Львівенергозбут» від 17.11.2021 та цінової довідки Львівської ТПП від 11.11.2021 №19-09/1069, у якій відображене коливання ціни в сторону збільшення у розмірі понад +20,82 %, тобто 3374,95 МВт/год, а тому повідомлено про підняття ціни за 1 кВТ до 3,822974 грн з ПДВ. Внаслідок укладання додаткової угоди № 6 відсоток збільшення ціни на товар склав 48,754 % від ціни зазначеної в договорі; у пункті 6 додаткової угоди № 6 визначено, що зміни ціни на одиницю товару та обсягів закупівлі застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до її укладання, а саме з 01.11.2021;

- додаткова угода № 7 від 28.12.2021, відповідно до якої пункт 5.1 договору викладено в редакції, за якою загальна вартість цього договору становить 594 096,28 грн, крім того ПДВ- 118 819,25 грн, разом з ПДВ - 712 915,53 грн. Також цією додатковою угодою зменшено обсяги закупівлі електричної енергії.

Протягом лютого - грудня 2021 року ТОВ «Львівенергозбут» поставило, а Мостиська міська рада оплатила поставлену електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції та платіжними дорученнями за цей період.

Загальна кількість поставленої ТОВ «Львівенергозбут» за договором електричної енергії за період з лютого по грудень 2021 року становить 248 400 кВт/год, за яку Мостиська міська рада перерахувала відповідачу в загальному розмірі 712 915,53 грн.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що з урахуванням усіх додаткових угод ціна за 1 кВт.год електричної енергії зросла з 2,14167 грн без ПДВ (ПДВ - 0,42833 грн, з ПДВ - 2,57 грн) до 3,18581 грн без ПДВ (3,82297 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 0,63716 грн) або понад 48 %. Різниця між сумою коштів, яка перерахована ТОВ «Львівенергозбут» за отриману електричну енергію за ціною, визначену у додаткових угодах до договору, а саме 712 915,53 грн, та сумою, яку мав сплатити споживач (позивач) за отриману електроенергію за ціною, визначеною у договорі без урахування оспорюваних додаткових угод, а саме 638 388,00 грн, становить 74 527,53 грн з ПДВ.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, зазначав, що постачальником під час укладення оспорюваних додаткових угод до договору всупереч вимог пункту 2 частини 5 статі 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшено ціну електричної енергії більше ніж на 10 відсотків без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання оспорюваних додаткових угод, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК, та стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 74 527,53 грн, які підлягають поверненню до місцевого бюджету.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив в повному обсязі та мотивував таке рішення тим, що оспорювані додаткові угоди до договору про публічні закупівлі суперечать імперативним вимогам частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за цими угодами без належного документального підтвердження коливання ринкових цін та поза межами встановлених законом умов неодноразово збільшено ціну за одиницю електричної енергії, що в сукупності призвело до її зростання на 48,754 % від первісної ціни, тобто понад гранично допустимі 10 %. Такі дії сторін нівелюють результати процедури закупівлі, суперечать принципам ефективності, добросовісної конкуренції та раціонального використання бюджетних коштів, а відтак не відповідають вимогам закону щодо змісту правочину, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК. Ураховуючи недійсність додаткових угод, суд виходив із того, що правові наслідки їх укладення не підлягають застосуванню, а розрахунки між сторонами мають здійснюватися за ціною, визначеною основним договором. Оскільки відповідач отримав оплату за поставлену електроенергію у більшому розмірі, ніж це передбачено первісними умовами договору, різниця у сумі 74 527,53 грн є безпідставно набутими коштами, які підлягають поверненню до місцевого бюджету.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Львівенергозбут» в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору послалося на те, зокрема, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про не підтвердження відповідачем належними доказами коливання ціни одиниці електричної енергії на ринку, що є підставою для внесення змін до договору в частині ціни, не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24, а також те, що коливання ціни одиниці електричної енергії на ринку при укладенні додаткової угоди № 2 підтверджено матеріалами справи. У порушення статей 99, 86 ГПК, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи на предмет визначення наявності/відсутності коливання ціни на РДН та підтвердження/спростування висновків у ціновій довідці Львівської ТПП від 17.08.2021 № 91-09/708, а суд апеляційної інстанції не усунув такого порушення.

Скаржник зазначив, що відхиливши обґрунтоване клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи, суди попередніх інстанцій не надали можливості відповідачу здобути доказ - висновок судової товарознавчої експертизи для підтвердження/спростування факту коливання, для підтвердження/спростування вказаної цінової довідки Львівської ТПП від 17.08.2021 № 91-09/708.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, доводів та вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і далі - в редакції, на час укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до цього договору).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частиною 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 наведено висновки щодо застосування у подібних правовідносинах частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (далі - Закон № 114-ІХ) так і у редакції Закону України від 03.06.2021 № 1530-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» (далі - Закон № 1530-IX).

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону № 114-ІХ) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 цієї постанови Великої Палати Верховного Суду наведено висновки про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; -обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція «не частіше ніж один раз на 90 днів» фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Законом № 1530-IX внесено зміни до Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини 5 статті 41 цього Закону в такій редакції: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» слова «підписання договору про закупівлю» замінені словами «підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», а друге речення після слів «дизельного пального» доповнено словом «природного». Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Зміни та доповнення до пункту 22 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-IX, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 1530-IX не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Узагальнюючи наведені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

- норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України «Про публічні закупівлі»;

- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої;

- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі;

- застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників;

- з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та з огляду на усталену та послідовну судову практику, зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності;

- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-IX до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що внаслідок укладення між сторонами у справі додаткових угод № 2-6 про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на електроенергію, що призвело до збільшення ціни на одиницю товару на 48,754 % від первісної ціни, чим перевищено максимальний ліміт щодо зміни ціни на 10 %, який передбачений пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та зазначений в договорі про закупівлю, у зв`язку із чим ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилася, а обсяг поставки електричної енергії за договором істотно зменшився. Водночас, внаслідок укладення сторонами оспорюваних угод з порушенням вимог закону, було безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, з огляду на що, позивачем з місцевого бюджету безпідставно та надмірно сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 74 527,53 грн.

ТОВ «Львівенергозбут» стверджує, що ним належними доказами підтверджено коливання ціни одиниці електричної енергії на ринку, що є підставою для внесення змін до договору в частині ціни.

Верховний Суд зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Тобто, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК унормовані основні положення про докази.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, у постановах Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що укладенню додаткових угод до договору передували листи ТОВ «Львівенергозбут» з посиланням на цінові довідки, видані Львівською ТПП на замовлення відповідача.

Суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, та установив, що зазначені документи (цінові довідки, видані Львівською ТПП) є документами довідково-інформаційного характеру, не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання.

Отже, за висновками апеляційного суду, належне документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення за відповідний період, визначений договором про закупівлю, у матеріалах справи відсутній.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, зокрема, оспорювана додаткова угода № 2 від 31.08.2021 (щодо правомірності якої зазначає скаржник у касаційній скарзі) укладена без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, тому необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.

Доводи скаржника про те, що він належним чином документально довів коливання ціни на ринку за одиницю товару електроенергії у бік збільшення, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, адже фактично зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції та яким суд надав відповідну оцінку, що є недопустимим, зважаючи на положення частини 2 статті 300 ГПК.

З урахуванням встановлених фактичних обставин відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання, зокрема, додаткової угоди № 2 від 31.08.2021 до договору недійсною.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК не знайшла свого підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень у частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 31.08.2021.

Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення і які мають значення для вирішення цього спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у призначенні у справі, що розглядається, судової товарознавчої експертизи, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за змістом статті 99 ГПК призначення експертизи у господарській справі має бути обґрунтованим і суд призначає експертизу лише тоді, коли висновок спеціаліста є необхідним для з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції, відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача, з огляду на не доведення відповідачем необхідності проведення у справі такої експертизи.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Водночас, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили обставини, за якими відповідачем належними і допустимими доказами не доведено своїх заперечень проти заявленого прокурором позову, натомість прокурором у встановленому процесуальним законом порядку доведено ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, що і стало підставою для задоволення позову.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 в оскаржуваній частині у справі № 914/2014/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко