Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №147/2381/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2381/25

Провадження № 1-кп/147/137/26

ВИРОК

іменем України

15 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адваката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040004327 від 16.10.2025, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Журава Липовецького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні солдат, раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч.5 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, у порушення ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. 369, 395 КПК України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 11, 16, 49, 121, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, скоїв злочин проти правосуддя та проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 10.09.2025 ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі №126/1902/25 провадження №1-кп/126/274/2025, постановлено про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 407 КК України, для продовження проходження військової служби, запобіжний захід скасовано, звільнено з-під варти в залі судового засідання та зобов`язано, невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником, апеляційна скарга не подавалась, отже вищезазначена ухвала суду набрала законної сили 18.09.2025 та ОСОБА_4 , зобов`язаний був прибути для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , протягом 72 годин, однак не пізніше 21.09.2025.

Водночас у порушення зазначених вище норм законодавства України, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, достеменно знаючи про необхідність виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 у справі №126/1902/25 провадження №1-кп/126/274/2025, маючи реальну можливість її виконати, не виконав зазначену вище ухвалу суду та не прибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим, умисно не виконав ухвалу суду.

Крім того, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, будучи ознайомленим зі змістом ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 №126/1902/25 провадження №1-кп/126/274/2025, якою останнього зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання законної сили ухвали суду прибути до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 для продовження військової служби, 21.09.2025 не з`явився вчасно на службу до вказаної військової частини для продовження проходження військової служби, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 21.10.2025, коли добровільно прибув у супроводі працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 до Четвертого СВ ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України – невиконання судового рішення та за ч.5 ст.407 КК України, тобто як нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що складений 15 грудня 2025 року старшим слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Хмельницькому ОСОБА_6 та затверджений прокурором відділу представництва інтересів держави у суді Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .

За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 382 та частиною 5 статті 407 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_3 , зазначив, що в ході судового розгляду, в тому числі з показів обвинуваченого, досліджених матеріалів встановлено, що особа розуміє суть обвинувачення, визнав себе винним, щиро розкаявся, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, вважається несудимим, а тому вина його доведена повністю. З огляду на це просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 382 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового поглинання покарань більш суворим менш суворого призначити остаточне покарання у виді 5 років 2 місяці позбавлення волі. Зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення. Запобіжний захід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Зазначив, що процесуальні витрати і речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Позиція сторони захисту щодо пред`явленого обвинувачення.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не оскаржував правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, не наполягав на виклику і допиту свідків.

У судових дебатах захисник зазначив, що сторона захисту не оскаржує правову кваліфікацію кримінальних правопорушень та фактичні обставини, його підзахисний визнає вину, розкаявся у вчиненому, виявляє бажання продовжити проходження військової служби, а тому просить призначити йому мінімальне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України та ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

У судових дебатах обвинувачений не виявив бажання висловлюватись, однак зазначив, що бажає продовжити проходження військової служби.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутих йому обвинуваченнях у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407Кримінального кодексу України визнав, дав показання, відповідно до яких він пояснив, що він не прибув до військової частини НОМЕР_1 у резервний батальйон в АДРЕСА_1 за сімейними обставинами, був вдома, хоча мав прибути до Верхівки для продовження проходження військової служби, відповідно до ухвали суду. Зазначив, що щиро кається у вчиненому і бажає продовжувати військову службу.

Документи зібрані стороною обвинувачення.

-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025240040004327 від 16.10.2025, за правовою кваліфікацією. 5 ст. 407 КК України. Зі змісту короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, випливає, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), після набрання законної сили ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 у справі №126/1902/25, якою його було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, діючи умисно, в порушення зобов`язань покладених на нього вказаною ухвалою суду, протягом 72 годин не з`явився для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , в пункті її постійної дислокації у АДРЕСА_2 , службові обов`язки не виконує та проводить час на власний розсуд не пов`язуючи його з проходженням військової служби.

-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240040004327 від 16.10.2025, за правовою кваліфікацією. 5 ст. 407 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України. Зі змісту короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, випливає, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), після набрання законної сили ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 у справі №126/1902/25, якою його було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, діючи умисно, в порушення зобов`язань покладених на нього вказаною ухвалою суду, протягом 72 годин не з`явився для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , в пункті її постійної дислокації у АДРЕСА_2 , службові обов`язки не виконує та проводить час на власний розсуд не пов`язуючи його з проходженням військової служби. За ч. 1 ст. 382 КК України зазначено, під час проведення досудового розслідування кримінального провадження за №62025240040004327, встановлено, що ОСОБА_4 не виконав ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_5 №126/1902/25 та не прибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

- Повідомлення про кримінальне порушення від 24.09.2025 №7/13270 з матеріалами перевірки, відповідно до яких встановлено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 проведена перевірка за фактом невиконання рішення суду та неприбуття для подальшого проходження військової сляби до військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 . В ході перевірки встановлено, що 15.08.2024 солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування лікувального закладу КНП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », у якому проходив лікування, ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, на підставі письмової згоди командира військової частини НОМЕР_1 щодо подальшого проходження військової служби вказаним військовослужбовцем у військовій частині НОМЕР_1 та письмової згоди підозрюваного солдата ОСОБА_4 на звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та закриття кримінального провадження щодо останнього, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України подано відповідне клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 10.09.2025 (справа №126/1902/25) Бершадським районним судом Вінницької області винесено ухвалу про задоволення клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного солдата ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України для продовження проходження військової служби. На підставі ст. 288 КПК України зобов`язано солдата ОСОБА_4 не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за місцем дислокації вказаної військової частини. В той же час, відповідно до листа командування військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2025 №64114 встановлено, що солдат ОСОБА_4 у визначений термін не прибув до розташування військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби. Таким чином ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від обов`язків військової служби, в умовах дії воєнного стану, з 21.09.2025 по теперішній час на військовій службі не перебуває та обов`язки військової служби не виконує, в зв`язку з чим в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про вчинення солдатом ОСОБА_4 вищезазначеного кримінального правопорушення та направлено матеріали для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення кримінального провадження в порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. На підставі ст. 214 КПК України, просили через 24 години з моменту внесення відомостей до ЄРДР надати відповідний витяг до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

-Лист т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 №64114 від 22.09.2025 з копією ухвали у справі №126/1902/25 від 10.09.2025 на 2-х аркушах;

-Припис №9/12689 від 10.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 із розпискою ОСОБА_4 про обов`язок з`явитися до військової частини НОМЕР_1 на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025.

-Доповідь №915/2757 від 15.08.2024 про самовільне залишення лікувального закладу КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (Вінницька область, м. Бершадь) ОК « ІНФОРМАЦІЯ_10 » військовослужбовцем за призовом за мобілізацією солдатом ОСОБА_4 .

-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240040004389 від 21.10.2025, за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 382 КК України. Зі змісту короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення випливає, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження за №62025240040004327, встановлено, що солдат ОСОБА_4 не виконав ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_5 №126/1902/25 від 10.09.2025 та не прибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

-Повідомлення про підозру від 21.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили та за ч.5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

-Копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року у справі №127/38048/25, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до судової справи №126/1902/25.

-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.12.2025; Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 12.12.2025, а саме матеріали справи №126/1902/25 на 65 аркушах;

-Копія матеріалів справи №126/1902/25 на 65 аркушах.

-Оптичний диск та протокол огляду від 12.12.2025 на 8 аркушах;

-Повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 15.12.2025;

-Протокол надання доступу та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 15.12.2025 на 3-х аркушах;

-Ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 18.12.2025 у справі №127/39356/25, якою постановлено задовольнити клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 15 лютого 2026 року.

-Ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 21.10.2025 у справі №127/33266/25 (вступна та резолютивна частини), якою постановлено задовольнити клопотання та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід без визначення розміру застави строком на 60 днів, до 19 грудня 2025 року , в межах строку досудового розслідування.

-Дані, які характеризують особу обвинуваченого, а саме: службову записку, на якій поставлено підпис старшого слідчого четвертого слідчого відділу (із дислокацією у м. Вінниця) ТУ Державне бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_9 ; світлокопія військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 ; світлокопія паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_12 01.04.1997; службову записку, на якій поставлено підпис старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_13 , розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_9 ; Лист за підписом начальника відділу ОСОБА_10 від 24.11.2025із додатком - довідкою №25293860400570282210 від 27.10.2025; інформацію щодо адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_4 ; Лист за підписом начальника відділу ОСОБА_10 від 24.11.2025 із додатком – довідкою №25297452930250157491 від 03.11.2025; Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.2025, відповідно до якого старший слідчий в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_11 , у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240040004327 від 16.10.2025 за ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 382 КК України за підозрою ОСОБА_4 , затримано ОСОБА_4 12.10.2025 о 12:03 годині; ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 21.10.2025 у справі №127/33266/25 (повний текст), якою постановлено задовольнити клопотання та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід без визначення розміру застави строком на 60 днів, до 19 грудня 2025 року , в межах строку досудового розслідування; копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 у справі №126/1902/25, якою задоволено клопотання прокурора, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62025240040002719 від 26.06.2025 закрито; запобіжний захід скасовано, звільнено підозрюваного з-під варти та зобов`язано ОСОБА_4 невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 , для продовження проходження військової служби.

Документи надані стороною захисту.

Стороною захисту надано суду копію ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 у справі №126/1902/25, якою задоволено клопотання прокурора, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62025240040002719 від 26.06.2025 закрито; запобіжний захід скасовано, звільнено підозрюваного з-під варти та зобов`язано ОСОБА_4 невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 , для продовження проходження військової служби; копію та оригінал письмової згоди командування військової частини НОМЕР_6 від 04.10.2025 без номера на проходження військовослужбовцем ОСОБА_4 на вакантній посаді у військовій частині НОМЕР_6 .

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши зібрані у справі докази, які надані стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду, докази надані учасниками справи, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення свідків та обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

За змістом статей 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію кримінального правопорушення або про її відсутність з достовірністю випливають із матеріалів провадження. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.

Водночас суду належить дати аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано, не обмежуючись лише зазначенням прізвищ свідка або назви процесуального документа.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «(Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №761/43930/17).

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, вину обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За змістом ст. 8 Конституції України в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто невиконання судового рішення та за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто як нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вказаний висновок суд робить поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч. 1 ст. 382 та і за ч.5 ст. 407 КК України повністю доведена.

Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу України суд не вбачає.

Вказаний висновок узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.407 КК України, є тяжким злочином.

Обставин, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Доводи прокурора та захисника про наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини не знайшли свого підтвердження.

Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, зазначене прокурором та захисником щире каяття та визнання вини, оскільки судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не виявив бажання висловитись під час судових дебатів та в останньому слові, не засуджував свої дії. Більш того, обвинувачений заперечував свою вину у вчиненому, стверджуючи, що він не проходив ВЛК, що стало підставою для зміни обсягу та порядку дослідження доказів, проте згодом все ж повідомив, що визнає вину за інкримінованими йому правопорушеннями та не оспорює фактичні обставини справи.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений має постійне місце проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком два роки за ч. 1 ст. 382 КК України та у виді позбавлення волі строком п`ять років за ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України та остаточно призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України, шляхом часткового складення призначених покарань у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Призначаючи такий вид покарання обвинуваченому, суд виходить із принципу законності, справедливості і індивідуалізації покарання, яке своїм видом та розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самим обвинуваченим так і іншими особами, призначення більш м`якого покарання, на думку суду, не відповідатиме даним про особу обвинуваченого, та суперечитиме основним засадам призначення покарання та правовим положенням частини другої ст. 50 КК України, якою визначено мету покарання.

Суд зазначає, що статтями 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключається можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки частина 1 цієї статті прямо вказує на неможливість прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд не має законних підстав і для призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, з огляду на те, що частина 1 статті 69 КК України містить пряму заборону для прийняття зазначеного рішення у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.

Водночас висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №608/67/23, згідно з якими «звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов`язків, від відбування покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування».

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, захід примусу визначений судом, є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу винного, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, обвинувачений може скористатись правом, яке надає йому стаття 81-1 КК України, яка передбачає, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні судом встановлено, що ОСОБА_4 був затриманий 21 жовтня 2025 року о 12:03 годині.

Водночас, суд враховує, що під час досудового розслідування обвинуваченому відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк застосування до 19 грудня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 лютого 2026 року.

Ухвалами ІНФОРМАЦІЯ_5 під час судового розгляду ОСОБА_4 неодноразово продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, востаннє до 20 липня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1, попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Так як обвинувачений ОСОБА_4 з 21 жовтня 2025 року був затриманим та перебуває під вартою, то останньому з урахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України варто зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

З огляду на те, що підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати, то вказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 потрібно продовжити до набрання вироком законної сили.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні. Винагорода викривачу не пропонувалась.

Діями ОСОБА_4 шкоди не завдано. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 349, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, ст. 1, 12, 50, 65-67, 70, ч.1 ст.382, ч.5 ст. 407 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 382 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 21 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1