Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №920/337/26 — Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2026м. СумиСправа № 920/337/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/337/26:

за позовом Фізичної особи-підприємця Некрасова Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бондаренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 38954 грн 04 коп.

1. Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1. 12.03.2026 до суду звернувся ФОП Некрасов С.С. з позовною заявою про стягнення з ФОП Бондаренка І.А. на свою користь заборгованості на загальну суму 38954 грн 04 коп., в тому числі: 35000 грн 00 коп. кошти за непоставлений, на підставі усної домовленості, товар (паливні гранули), 3378 грн 22 коп. пеня, 330 грн 82 коп.. 3% річних, 245 грн 00 коп. інфляційні втрати.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі поставив оплачений товар.

1.3. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, справу № 920/337/26 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2. Ухвалою від 17.03.2026 Господарський суд Сумської області залишив позовну заяву (вх. № 1103 від 12.03.2026) без руху; надав ФОП Некрасову С.С. десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів надсилання позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, документів, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги - рахунків-фактур № СФ-000007 від 20.08.2025, № СФ-0000015 від 09.10.2025, № СФ-0000019 від 30.10.2025.

2.3. 23.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 1428 від 23.03.2026), згідно якої позивачем, на виконання вимог ухвали, надані копії рахунків-фактур.

2.4. Ухвалою від 25.03.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/337/26; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.

2.5. За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.6. Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.7. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, підтверджену даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_3 , повернута на адресу суду поштовим відділенням з відміткою: «адресат відсутній».

2.8. 21.04.2026 Господарський суд Сумської області повторно направив на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі. Відправлення повернуто на адресу суду поштовим відділенням з відміткою: «адресат відсутній».

2.9. Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

2.10. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження чи місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

2.11. Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відправленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.12. Станом на 15.06.2026 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

2.13. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.14. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

3.1. Між позивачем – Фізичною особою - підприємцем Некрасовим Сергієм Сергійовичем та відповідачем – Фізичною особою - підприємцем Бондаренком Ігорем Анатолійовичем досягнуто домовленостей щодо постачання товару (паливних гранул).

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на товар (паливні гранули) за ціною 7000 грн 00 коп./т. на загальну суму 203000 грн 00 коп. (а. с. 32-34):

- № СФ-0000007 від 20.08.2025 на суму 63000 грн 00 грн 00 коп., 9 т.;

- № СФ-0000015 від 09.10.2025 на суму 70000 грн 00 коп., 10 т.;

- № СФ-0000019 від 30.10.2025 на суму 70000 грн 00 коп., 10 т.

3.2. Позивач оплатив виставлені рахунки на суму 203000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 25МК-8РС6-429Р-ВХТЗ від 07.10.2025 на суму 63000 грн 00 коп., № В295-РАСР-А469-В4Р9 від 09.10.2025 на суму 70000 грн 00 коп., № 7Х28-НЗТА-М4Е5-ЗТ24 від 30.10.2025 на суму 70000 грн 00 коп. (а. с. 6-7).

3.3. Згідно листа-нагадування № 28 від 09.02.2026, позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити коли та яким чином буде повернуто залишок грошових коштів в сумі 35000 грн 00 коп. В листі позивач підтвердив повернення грошових коштів в сумі 70000 грн. та відвантаження 14 т. паливних гранул на суму 98000 грн. (а. с. 13).

3.4. 24.02.2026 позивач направив відповідачу досудову вимогу (претензію) № 28 від 20.02.2026 щодо повернення грошових коштів в сумі 35000 грн 00 коп. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, та попередив відповідача, що в разі невиконання вимоги у встановлений строк, буде подано позов про стягнення боргу, 3% річних, інфляційних втрат, та судових витрат (а. с. 14-15).

3.5. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, сума коштів, неповернутих відповідачем на вимогу позивача становить 35000 грн 00 коп., що стало підставою звернення позивача з цим позовом.

4. Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.

4.1. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.2. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.3. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

4.4. За загальним правилом, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

4.5. При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.6. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

4.7. Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

4.8. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

4.9. Враховуючи зазначене, суд установив, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

4.10. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

4.11. Як встановлено ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.12. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.13. Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

4.14. Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

4.15. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.16. Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

4.17. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).

4.18. Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

4.19. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

4.20. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.21. Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

4.22. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.23. За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

4.24. Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4.25. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб на в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

4.26. У постанові № 3-127гс11 від 28.11.2011 Верховний Суд зробив висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності до судового захисту».

4.27. Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного суду від 20.03.2019 року № 755/21936/15-ц, від 17.02.2021 № 750/13632/18, від 08.12.2021 № 522/24415/17, від 16.02.2022 № 520/19325/18.

4.28. Направлена відповідачу вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Щодо суми основного боргу.

4.29. Суд установив, що позивач здійснив попередню оплату за товар на підставі виставлених рахунків-фактур на загальну суму 203000 грн 00 коп.

4.30. Разом з цим, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання. Повернув частину передоплати в сумі 70000 грн. 00 коп., поставив 14 т. паливних гранул на загальну суму 98000 грн 00 коп. Товар на суму 35000 грн 00 коп. не поставлений, кошти у вказаній сумі на вимогу позивача не повернуті.

4.31. Суд приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем зобов`язань.

4.32. Згідно ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

4.33. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

4.34. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.35. Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки оплаченого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 35000 грн 00 коп.

Щодо стягнення пені.

4.36. Вважається, що боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

4.37. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

4.38. Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

4.39. За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

4.40. Частиною 4 статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

4.41. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

4.42. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

4.43. Суд установив, що позивач нарахував відповідачу суму пені (подвійна облікова ставка НБУ) за період з 02.12.2025 до 12.03.2026 в розмірі 3378 грн 22 коп.

4.44. Разом з цим, відповідальність продавця (відповідача) за порушення строків поставки товару у вигляді пені, сторонами не передбачена, договір укладено у спрощений спосіб.

4.45. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення 3378 грн 22 коп. пені (подвійної облікової ставки НБУ) за необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

4.46. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.47. Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 330 грн 82 коп. 3% річних за період з 02.12.2025 до 12.03.2026 та 245 грн 00 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2026 до 28.02.2026.

4.48. Перевіривши розрахунок позивача, суд установив, що останнім неправильно визначено початок нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

4.49. Так, суд установив, що позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу (претензію). Згідно відмітки поштового відділення на відправлені станом на 26.02.2026 «адресат відсутній».

4.50. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, за якою боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що зобов`язання щодо повернення коштів в сумі 35000 грн 00 коп. відповідач мав виконати протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги.

4.51. Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відправленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

4.52. Таким чином, враховуючи викладене, днем початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 06.03.2026.

4.53. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідач на користь позивача 20 грн 14 коп. 3% річних, в іншій частині 3% річних та сумі інфляційних втрат суд відмовляє за безпідставністю та необґрунтованістю.

5. Розподіл судових витрат між сторонам.

5.1. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.2. Відповідно до ч. 1, 2, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.3. Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

5.4. За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

5.5. Суд установив, що позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру – стягнення 38954 грн 04 коп.

5.6. Як доказ сплати судового збору позивачем до позову додано квитанцію № 6030-9462-0653-2025 від 12.03.2026 на суму 3328 грн 00 коп.

5.7. Разом з цим, враховуючи ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

5.8. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Некрасова Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 35000 грн 00 коп. боргу, 20 грн 14 коп. 3 % річних, 2662 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати в електронній формі наказ, після набрання рішенням законної сили. Для видачі наказу у паперовій формі, стявувачу звернутись до суду з окремою заявою.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 15.06.2026 (у період з 25.05.2026 до 27.05.2026 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала на навчанні, з 27.05.2026 до 29.05.2026 - у відрядженні, з 01.06.2026 до 12.06.2026 - у відпустці).

СуддяЄ.А. Жерьобкіна