Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №914/162/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 Справа № 914/162/26

м. Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФХ Сервіс”, с. Вислобоки, Львівський район, Львівська область

до відповідача-1: Державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд”, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна”, м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

за участю заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м.Львів

про визнання додаткової угоди від 01.08.2016 договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 укладеною

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представників сторін:

прокурор: Майорчак В.М.;

від позивача: Замніус А.Ю. – представник;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: Ткачук В.В. – представник;

від третьої особи-2: Жуган І.О. – представник.

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “ФХ Сервіс” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд” та до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” про визнання додаткової угоди від 01.08.2016 договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 укладеною.

3. Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2026.

4. 19.02.2026 через систему «Електронний суд» від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№16469/25). Аналогічне клопотання поступило також 25.02.206 (вх.№5551/26).

5. 20.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 поступив відзив на позовну заяву (вх.№5057/26).

6. 23.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 поступив відзив на позовну заяву (вх.№5204/26).

7. 27.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача поступило клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вх.№876/26).

8. Ухвалою від 04.03.2026 підготовче засідання відкладено на 01.04.2026 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Міністерство оборони України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

9. 12.03.2026 через систему “Електронний суд” від представника третьої особи-2 надійшли пояснення щодо позовної заяви (вх. №7160/26).

10. 16.03.2026 через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява про скерування процесуальних документів залученим третім особам-1,2 по даній справі (вх. №7433/26).

11. 18.03.2026 через систему “Електронний суд” від представника відповідача-2 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №7855/26).

12. 23.03.2026 через систему “Електронний суд” від представника третьої особи-1 надійшли пояснення щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву (вх. №8207/26).

13. 24.03.2026 через систему “Електронний суд” від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про вступ заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у справу № 914/162/26 на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Міністерства оборони України (вх. №8409/26).

14. 31.03.2026 через систему “Електронний суд” від представника відповідача-1 надійшла заява про проведення засідання за відсутності уповноваженого представника, у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні (вх. №9201/26).

15. Ухвалою суду від 01.04.2026 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження з 02.04.2026 на 30 календарних днів та відкласти підготовче засідання на 22.04.2026.

16. 09.04.2026 від Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надано заяву, у якій викладено пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.№9990/26 від 09.04.2026).

17. 21.04.2026 від відповідача-1 поступила заява про проведення засідання 22.04.2026 без участі представника (вх.№11223/26).

18. 21.04.2026 від позивача поступили письмові пояснення (вх.№11242/26).

19. Ухвалою суду від 22.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.05.2026.

20. Позивач явку представника в судове засідання 27.05.2026 забезпечив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

21. Відповідач-1 явки представників судове засідання 27.05.2026 не забезпечив.

22. Відповідач-2 явки представників судове засідання 27.05.2026 не забезпечив, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи провести без участі представника.

23. Третя особа -1 явку представника в судове засідання забезпечила, проти позовних вимог заперечила.

24. Третя особа-2 явку представника в судове засідання 27.05.2026 забезпечила, проти позовних вимог заперечила.

25. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

26. В судовому засіданні 27.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

27. АРГУМЕНТИ СТОРІН

28. Аргументи позивача.

29. Позовна заява обґрунтована тим, що ДП «Західвійськбуд» (надалі – Відповідач 1) на праві повного господарського відання володіє приміщенням ремонтно-механічної майстерні та виробничою площадкою за адресою: вулиця Лесі Українки, будинок 45, село Малехів, Жовківський район, Львівська область (після зміни назви вулиці: вул. Київська, 18). Міністерство оборони України управляє цим державним майном.

30. ДП «Західвійськбуд» на підставі договору оренди від 28.10.1998 передав ТОВ «Вольво Україна» в оренду на 49 років частину цієї майстерні та виробничу площадку, що перебуває у державній власності .

31. У подальшому на підставі додаткової тристоронньої угоди від 01.08.2016, укладеної ДП «Західвійськбуд», ТОВ «Вольво Україна» (далі - Відповідач 2) та ТОВ «ФХ Сервіс» (далі - Позивач), сторони цієї угоди змінили орендаря за договором оренди на ТОВ «ФХ Сервіс».

32. За актом приймання-передачі від 02.08.2016 року до Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року вищенаведене майно передано ТОВ «ФХ Сервіс».

33. При цьому, позивач зазначає, що в акті приймання-передачі від 02.08.2016 року до Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року вказується, що один примірник акту передається Фонду державного майна України.

34. Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону було подано позов в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд», ТОВ з ІІ «Вольво Україна» та ТОВ «ФХ сервіс» про визнання недійсною угоди та усунення перешкод у користуванні майном.

35. За результатами розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 по справі № 914/1896/22, яке залишено без змін апеляційною і касаційною інстанцією, визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс»; відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданого в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016; відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

36. Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що строки позовної давності для Міністерства оборони України за вимогою про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 не спливла станом на час подання позову.

37. Позивач стверджує, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.08.2016 року № 444 «Про функціональне управління об`єктами державної власності, що належить до сфери управління Міністерства оборони України», ДП МОУ «Західвійськбуд» з 26.08.2016 відносилось до суб`єктів господарювання, виконання завдань з функціонального управління якими було покладено на Головне управління майна та ресурсів або на Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України.

38. Разом з тим, на Головне управління майна та ресурсів та на Головне квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України, відповідно до вищезазначених положень, покладені певні завдання, зокрема щодо перевірки майна, в тому числі, що було передано в оренду ТОВ «ФХ Сервіс» на підставі додаткової тристоронньої угоди від 01.08.2016, укладеної ДП «Західвійськбуд», ТОВ «Вольво Україна» та ТОВ «ФХ Сервіс».

39. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» звернулось до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» з запитом про отримання публічної інформації від 06.12.2024 за №2024/206-3.

40. 23.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» отримана відповідь на вищенаведений запит від 18.12.2024 за №278, з якої зокрема вбачається, що з 2015 до 2018, ДП МОУ «Західвійськбуд» згідно Статуту належить до сфери управління Міністерства оборони України та з 2015 до 2018 перебувало у функціональному управлінні Головного квартирно експлуатаційному управлінні Міністерства оборони України.

41. Крім того зазначає про наявність листування щодо майна з органами функціонального управління .

42. З Доповіді ДП МОУ «Західвійськбуд» України від 09.09.2016 №426, яка адресована на ім`я тимчасово виконуючого обов`язків начальника Головного квартирно експлуатаційного управління Збройних Сил вбачається, що під час аудиторських досліджень проведених Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю були виявлені порушення, зокрема щодо невідшкодованих витрат по сплаті земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для обслуговування нежитлових приміщень, що орендуються ТзОВ «Вольво України» (п. 2 Доповіді від 09.09.2016 №426).

43. На виконання усунення виявлених порушень, ДП МОУ «Західвійськбуд», перебуваючи у функціональному підпорядкуванні Головного квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України, повідомило останнього про наступне: «….. Відповідно до підписаної трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, обов`язки орендаря ТзОВ «Вольво України» перейшли до ТзОВ «ФХ Сервіс……» (п. 2 Доповіді від 09.09.2016 №426).

44. Отримавши зазначену відповідь від 18.12.2024 за №278 ТОВ «ФХ Сервіс» звернулось до ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» з запитом №25/01/13-1 від 13.01.2025 у якому зокрема, просило надати завірені копії доказів, які підтверджують направлення Доповіді від 09.09.2016 №426 Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних Сил України.

45. 14.01.2025 ТОВ «ФХ Сервіс» отримало від ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» відповідь на вищезазначений запит за №7 від 14.01.2025 до якого надано копію витягу з журналу вихідної кореспонденції ДП МОУ «Західвійськбуд».

46. З витягу з журналу вихідної кореспонденції ДП МОУ «Західвійськбуд» вбачається, що за №426 від 09.09.2016 наявний запис про направлення відповіді Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних Сил України полковнику О.А. Галушко відповідь на вих. №303/3/542 від 01.09.16 щодо виявлення порушень під час аудиторського дослідження.

47. Також з журналу вихідної кореспонденції ДП МОУ «Західвійськбуд» вбачається, що ця відповідь була направлена електронною поштою та поштою рекомендованим листом 09.09.2016 року . Враховуючи те, що відповідно до затвердженого Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 29.08.2016 №448, Головне квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України безпосередньо підпорядковується заступнику Міністра оборони України (п. 2 Положення), вважає, що Міністерство оборони України на підставі доповіді від 09.09.2016 №426 було обізнано про існування трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, ще 09.09.2016 року.

48. Позивач стверджує, що Міністерство оборони України на підставі доповіді від 09.09.2016 №426 було обізнано та об`єктивно знало про існування трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, тому Міністерством оборони України пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, ще з 10.09.2019 року.

49. Зазначені обставини стали підставою для звернення 21.01.2025 ТОВ "ФХ Сервіс" із заявою про перегляд рішення від 12.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі № 914/1896/22.

50. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 по справі №914/1896/22 відмовлено у задоволені заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22, яка залишена без змін Постановами Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.09.2025 по справі №914/1896/22.

51. Однак Позивач стверджує, що Верховний Суд у постанові від 15.09.2025 по справі №914/1896/22 фактично встановив наявність пропуску строку звернення до суду прокурором по справі №914/1896/22 в інтересах Міністерства оборони України.

52. На переконання позивача сторони погодили усі істотні умови додаткової тристоронньої угоди від 01.08.2016, укладеної ДП «Західвійськбуд», ТОВ «Вольво Україна» та ТОВ «ФХ Сервіс».

53. Враховуючи, те, що строки позовної давності для визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» були пропущені, позивач просить визнати додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 укладеною.

54. Аргументи відповідача-1

55. Відповідач-1 стверджує, що жодна зі сторін не ставить під сумнів той факт, що укладення договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 відбулось з дотримання норм чинного на той час законодавства України, шо підтвердив Господарський суд Львівської області у справі №914/1896/22.

56. На переконання відповідача-1 про існування додаткової угоди від 01.08.2016 та заміну особи орендаря були обізнані як Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, так і Міністерство оборони України починаючи із 2016 року, про що зазначено у позовній заяві. Згідно умов Договору оренди та методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, підприємство нараховує 30% для сплати у бюджет та 70% на рахунок підприємства.

57. Заборгованість ТзОВ «ФХ сервіс» відсутня, всі платежі вносяться вчасно, будь які претензії щодо особи орендаря ТзОВ «ФХ сервіс» відсутні, контрагент добросовісно виконує свої обов`язки, згідно договору, зокрема в частині збереження державного майна.

58. Аргументи відповідача-2.

59. Відповідач-2 стверджує, що як вбачається із заяви про перегляд рішення від 12.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі № 914/1896/22 та доданих до неї доказів, Міністерство оборони України, на підставі доповіді від 09.09.2016 №426 було обізнано та об`єктивно знало про існування трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, тому Міністерством оборони України пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, ще з 10.09.2019 року. Факт пропуску строку звернення до суду Міністерством оборони України з позовною заявою по справі № 914/1896/22 не спростовано судами трьох інстанцій при перегляд рішення від 12.04.2023 за нововиявленими обставинами.

60. На переконання відповідача-2, сторони погодили усі істотні умови додаткової тристоронньої угоди від 01.08.2016, укладеної ДП «Західвійськбуд», ТОВ «Вольво Україна» та ТОВ «ФХ Сервіс».

61. Відповідач-2 вважає позовні вимоги ТОВ «ФХ Сервіс» обґрунтованими.

62. Позиція третьої особи-1.

63. Третя особа у поясненні на позов заперечує позовні вимоги, а саме зазначає, що законність укладення вищезгаданої додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 вже була предметом судового розгляду у справі № 914/1896/22.

64. За результатами розгляду даної справи визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладену між відповідачами.

65. В подальшому при розгляді заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у п.п.26, 27 та 28 мотивувальної частини постанови ВСУ зробив висновок, що виявлення відповідних обставин вже після прийняття остаточного судового рішення у цій справі було наслідком виключно суб`єктивних дій (бездіяльності) заявника, який не був позбавлений можливості з`ясувати такі обставини у будь-який момент до вирішення судом спору, а отже такі обставини не відповідають визначеним процесуальним законом ознакам нововиявлених обставин.

66. На переконання Міністерства оборони України, всупереч твердженням позивача про основоположний висновок, зроблений у пункті 23 мотивувальної частини постанови ВСУ, на якому базується позиція нової позовної заяви є хибною та не була прийнята судом за основу під час винесення остаточного рішення при розгляді вищезазначеної касаційної скарги.

67. Третя особа-1 стверджує, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

68. Враховуючи вищевикладене, Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позовної заяви ТОВ “ФХ Сервіс”

69. Позивач третьої особи-2.

70. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у поясненнях на позов стверджує, що ухвалюючи рішення у справі № 914/1896/22 суди виходили з того, що уклавши спірну угоду, державне підприємство "Західвійськбуд" передало державне майно в оренду новому орендарю без дотримання встановлених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" правил. За висновками судів, додаткова угода від 01.08.2016 укладена з порушенням чинного на момент її укладення законодавства, що регулювало порядок укладення договорів оренди нерухомого майна, яке є державною власністю, а тому на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України ця угода підлягає визнанню недійсною.

71. Третя особа-2 вважає, що чинним законодавством, яке регулює спірні відносини, також не передбачений такий спосіб отримання державного майна в оренду як заміна чинного орендаря на іншу особу, шляхом укладення додаткової угоди до діючого договору. Стверджує, що отримання в оренду фізичними та юридичними особами державного майна повинно відбуватись з дотриманням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019.

72. Крім того третя особа-2 вважає, що звертаючись з цим позовом, Позивач (як сторона спірної угоди та учасник справи № 914/1896/22) був безперечно обізнаним з тим, що інші сторони спірного правочину не оспорюють факт його укладення і обставина щодо його укладення також встановлена при розгляді господарським судом справи № 914/1896/22. Позивач усвідомлює, що спірна угода визнана судом недійсною. Крім того вважає, що поданий позов є завідомо безпідставний, має очевидно штучний характер, предмет спору відсутній, а тому його дії свідчать про зловживання процесуальними правами.

73. Позиція прокурора.

74. Прокурор вважає, що уклавши спірну угоду, ДП «Західвійськбуд» фактично вирішив її юридичну долю, передавши це майно в оренду новому орендарю. Розпорядження державним майном, що включає в себе передачу його в оренду, визначення таким чином орендаря такого майна, в 2016 році могло відбуватися за чинним на той час правилами, передбаченими Законом України «Про оренду державного та комунального майна» .

75. У зв`язку з цим, додаткова угода від 01.08.2016 не враховує повноважень Регіонального відділення ФДМУ та Міністерства оборони України в управлінні державним майном, їх участі у визначенні долі (юридичної) такого майна, суперечить визначеній процедурі.

76. Водночас прокурор стверджує, що додаткова угода, визнання якої укладеною є предметом спору в даній справі, визнана недійсною зазначеним вище рішенням суду у справі №914/1896/22, яке набрало законної сили.

77. Визнання договору укладеним після рішення суду про його недійсність є суперечливим, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків з моменту вчинення. Якщо договір визнано недійсним, він вважається таким, що ніколи не існував, тому позовні вимоги ТОВ «ФХ Сервіс» з урахуванням чинності судового рішення у справі № 914/1896/22 є безпідставними.

78. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

79. 28.10.1998 між державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до статті 1 якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення ремонтно-механічної майстерні загальною площею 643,6 кв. м. та виробничу площадку перед ремонтно-механічною майстернею загальною площею 4655 кв.м. (кадастровий №4622785700:01:012:002) за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45. Вказане майно є державною власністю, закріплене за ДП «Західвійськбуд» на праві повного господарського відання. Майно передається в оренду для проведення в ньому підприємницької діяльності, визначеної статутом орендаря. Орендар вступає у строкове платне користування майном з 28.10.1998 до 28.10.2047, строком на 49 років, відповідно до п.9.1 договору.

80. 01.08.2016 між ДП «Західвійськбуд», ТОВ «Вольво Україна», ТОВ «ФХ Сервіс» було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, згідно з якою замінено орендаря за договором оренди. За умовами вказаної додаткової угоди було змінено особу орендаря з ТОВ «Вольво Україна» на ТОВ «ФХ Сервіс».

81. Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства та РВ ФДМУ звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідачів про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998. Підставою позову в цій частині є порушення при укладенні додаткової угоди Відповідачами абзацу 4 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на момент укладення додаткової угоди). Зокрема, орендодавцем (стороною додаткової угоди), могло бути лише РВ ФДМУ.

- повернення державі в особі Міністерства в повне господарське відання ДП "Західвійськбуд" частини приміщення ремонтно-механічної майстерні загальною площею 643,6 м2 та виробничої площадки перед ремонтно-механічною майстернею загальною площею 4’ 655 м2 за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Лесі Українки, 45 (вул. Київська, 18), що перебуває у фактичному користуванні ТОВ "ФХ Сервіс".

82. Позов в означеній справі був обґрунтований тим, що ДП "Західвійськбуд" на підставі договору оренди від 28.10.1998 передало ТОВ "Вольво Україна" в оренду на 49 років частину приміщення, що перебуває у державній власності. У подальшому ДП "Західвійськбуд", ТОВ "Вольво Україна" та ТОВ "ФХ сервіс" уклали додаткову угоду від 01.08.2016, якою замінили орендаря за договором оренди – ТОВ "Вольво Україна" на ТОВ "ФХ сервіс", без погодження з РВ ФДМУ. Прокурор доводив, що зазначена додаткова угода від 01.08.2016 укладена з порушенням процедури укладення договору оренди державного майна, визначеної Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на 01.08.2016). Прокурор зазначав, що оспорювана угода від 01.08.2016 за своєю суттю є самостійним договором оренди, проте набуття статусу орендаря можливе лише при укладенні договору оренди з дотриманням установленої законом процедури.

83. Щодо позовної давності Прокурор зазначав, що дізнався про порушення лише 10.08.2021 року, коли отримав копію спірної додаткової угоди у відповідь на адвокатський запит. До цього часу ані Міністерство, ані інші Позивачі не були поінформовані про її зміст. Навіть попри те, що в 2017 році проводився аудит діяльності ДП "Західвійськбуд", зазначена угода не була предметом перевірки.

84. Рішенням від 12.04.2023 Господарський суд Львівської області позовні вимоги Прокурора задовольнив частково. Визнав недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладену між ДП "Західвійськбуд", ТОВ "Вольво Україна" та ТОВ "ФХ сервіс". Відмовив у задоволенні позову Прокурора, поданого в інтересах РВ ФДМУ, про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016. Відмовив у задоволенні решти позовних вимог Прокурора.

85. Постановами Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та Верховного Суду від 26.09.2023 рішення суду першої інстанції залишене без змін.

86. Щодо позовної давності для Міністерства суд зазначив, що за результатами проведеного аудиту та складеного 07.06.2017 звіту Міністерство мало об`єктивну можливість з цієї дати дізнатися про факт укладення додаткової угоди від 01.08.2016, а тому позовна давність закінчилася 07.06.2020. Проте суд, посилаючись на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено, що строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 до 03.04.2020 введено на усій території України карантин; дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено до 30.04.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна давність для Міністерства за вимогою про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 не спливла станом на час подання позову (15.08.2022).

87. Щодо позовної давності для РВ ФДМУ суд установив, що ДП "Західвійськбуд" перераховувало частину коштів з орендної плати до державного бюджету із зазначенням в призначенні платежу назви орендаря, зокрема, перераховуючи 30 % орендної плати після укладення додаткової угоди від 01.08.2016, Відповідач-1 указував ТОВ "ФХ сервіс". Суд зазначив, що оскільки на РВ ФДМУ покладено функції з управління державним майном, до яких належить контроль за його використанням та виконанням умов договорів оренди такого майна, в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 25.01.2017 № 29, у реквізитах якого зазначена інформація про орендаря майстерні та виробничої площадки (ТОВ "ФХ Сервіс"), тому РВ ФДМУ могло дізнатися про нового орендаря після такої оплати (з 25.01.2017). З урахуванням наведеного суд установив, що позовна давність для РВ ФДМУ спливла 25.01.2020, тобто до моменту запровадження карантину в Україні. Це у свою чергу дало підстави для висновку, що в задоволенні позову Прокурора, заявленого в інтересах РВ ФДМУ, про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 належить відмовити з огляду на сплив позовної давності.

88. У подальшому Позивач вважаючи, що Міністерство оборони України на підставі доповіді від 09.09.2016 №426 було обізнано та об`єктивно знало про існування трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, тому Міністерством оборони України пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, ще з 10.09.2019 року, у січні 2025 року подав заяву про перегляд рішення вищезгаданих судів за нововиявленими обставинами.

89. За результатами розгляду зазначеної заяви постановою Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2025 - касаційну скаргу ТОВ “ФХ Сервіс” залишено без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 у справі № 914/1896/22 залишено без змін (далі постанова ВСУ).

90. За твердженнями позивача Верховний Суд у своїй Постанові від 15.09.2025 по справі №914/1896/22 виснував наступне:

«23. Так, заявник у якості нововиявленої обставини зазначив отриману ним від ДП «Західвійськбуд» вже після ухвалення судового рішення у цій справі інформацію, яка свідчить про обізнаність Міністерства про існування спірної додаткової угоди раніше, ніж встановив суд першої інстанції при первісному розгляді справи . За доводами заявника: (1) зазначені обставини впливають на результат вирішення спору у справі, оскільки пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові; (2) існували на момент його ухвалення, (3) проте не були відомі суду та заявнику.

24. Верховний Суд наголошує, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.

25. Натомість суди констатували, що заявник не надав доказів, які б свідчили про вчинення ним дій з метою отримання відповідної інформації та доказів станом на час розгляду судами спору по суті, як і не зазначив, чому він не мав можливості вчинити відповідні дії раніше.

26. З наведеного випливає, що виявлення відповідних обставин вже після прийняття остаточного судового рішення у цій справі було наслідком виключно суб`єктивних дій (бездіяльності) заявника, який не був позбавлений можливості з`ясувати такі обставини у будь-який момент до вирішення судом спору, а отже такі обставини не відповідають визначеним процесуальним законом ознакам нововиявлених обставин.

27. Верховний Суд також звертається до власних висновків у постановах від 04.05.2020 у справі № 711/8648/16, від 06.04.2020 у справі № 369/8770/14-ц, відповідно до яких неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків у змагальності процесу, у тому числі і неподання до суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами.

28. Отже, заявник не довів наявності сукупності необхідних ознак існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, що є необхідною умовою для перегляду судового рішення з підстав, визначених вказаною нормою.

29. У такий спосіб суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого і такого, що ґрунтується на наведених вище нормах ГПК України, висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФХ Сервіс» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами».

91. Оскільки на думку позивача, строки позовної давності для визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» були пропущені, позивач просить визнати додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 укладеною.

92. ОЦІНКА СУДУ.

93. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу.

94. Предметом спору у даній справі є визнання додаткової угоди від 01.08.2016 договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 укладеною.

95. Як встановлено судом вище, рішенням від 12.04.2023 Господарський суд Львівської області у справі №914/1896/22 визнав недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладену між ДП "Західвійськбуд", ТОВ "Вольво Україна" та ТОВ "ФХ сервіс".

96. Постановами Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та Верховного Суду від 26.09.2023 рішення суду першої інстанції залишене без змін.

97. Позивач, стверджуючи, що Міністерство оборони України на підставі доповіді від 09.09.2016 №426 було обізнано та об`єктивно знало про існування трьохсторонньої Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, а тому пропустило строк для звернення до суду з даним позовом, ще з 10.09.2019 року, звернувся 21.01.2025 ТОВ "ФХ Сервіс" із заявою про перегляд рішення від 12.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі № 914/1896/22.

98. За результатами розгляду зазначеної заяви постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2025 - касаційну скаргу ТОВ “ФХ Сервіс” залишено без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2025 у справі № 914/1896/22 залишено без змін (далі постанова ВСУ).

99. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

100. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 914/585/22 вказав на те, що "преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16".

101. Суд зазначає, що позивач не навів доводів щодо того, що встановлені обставини у справі № 914/1896/22 повинні підлягати повторному встановленню та доказуванню у межах цієї справи №914/162/26, так як вже було встановлено, що додаткова угода, яка є предметом спору в даній справі, була укладена, але у зв"язку з тим, що вона суперечить чинному законодавству, судом визнана недійсною.

102. Тому, в даній справі, суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин статтю 75 Господарського процесуального кодексу України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.

103. Крім того суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

104. В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

105. Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

106. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

107. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

108. Суд зазначає, що поданий позивачем позов по суті ставить під сумнів судове рішення в іншій справі - № 914/1896/22, яке є остаточним та набрало законної сили, що є порушенням принципу «res judicata» і є неприпустимим згідно з вимогами Конституції України та практикою Європейського Суду з прав людини.

109. Крім того суд зазначає, що здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

110. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

111. СУДОВІ ВИТРАТИ.

112. Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.

З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026.

Суддя Щигельська О.І.