Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №910/4395/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2026Справа № 910/4395/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг"

про стягнення 234585,66 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" про стягнення 234585,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 223 від 27.09.2024 р. в частині здійснення повної оплати товару та транспортних послуг, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 198363,20 грн. основного боргу, 13314,79 грн. 25% річних, 6815,80 грн. інфляційних втрат, 16091,87 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/4395/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Про стан розгляду справи № 910/4395/26 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, однак надав докази часткової оплати боргу, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" (покупець) укладено договір поставки № 223, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (далі-товар), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору поставки право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представникам обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця.

Згідно з п. 2.1 договору ціни на товар зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються постачальником в момент передачі партії товару.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних.

У відповідності з п. 3.6 договору поставки плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару.

За умовами п.п. 3.1, 3.5 поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою. Постачальник зобов`язаний передати покупцю партію товару протягом 5 робочих днів після підтвердження взяття заявки покупця до виконання, та за умови наявності товару на складі постачальника. При відсутності товару на складі постачальника дата поставки визначається додатково за попереднім погодженням з покупцем.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7 договору).

Відповідно до п.п. 7.1-7.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2024 р. У випадку якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до закінчення терміну його дії, даний договір вважається укладеним на кожний наступний календарний рік.

Доказів розірвання, визнання недійсним чи припинення дії договору матеріали справи не містять.

Виконання позивачем умов договору підтверджується підписаними обома сторонами без жодних зауважень чи заперечень:

- видатковими накладними № 3590001 від 09.10.2024 р., № 3809201 від 23.10.2024 р., № 3888201 від 23.10.2024 р., № 4071801 від 05.11.2024 р., № 399201 від 06.02.2025 р., № 410901 від 06.02.2025 р., № 496601 від 24.02.2025 р., № 496602 від 24.02.2025 р., № 1048504 від 27.03.2025 р. на загальну суму 632131,86 грн.;

- актами здачі-приймання робіт (надання транспортних послуг) № 496603 від 24.02.2025 р., № 399202 від 06.02.2025 р. № 1048502 від 27.03.2025 р., № 3590002 від 09.10.2024 р., № 3809202 від 23.10.2024 р., № 4071802 від 05.11.2024 р. на загальну суму 34200,12 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару та транспортних послуг № 3992 від 05.02.2025 р., № 40718 від 04.11.2024 р., № 35900 від 02.10.2024 р., № 38092 від 16.10.2024 р., № 38882 від 22.10.2024 р., № 4109 від 06.02.2025 р., № 4966 від 13.02.2025 р., № 10485 від 26.03.2025 р. на загальну суму 666331,98 грн.

У свою чергу, відповідач здійснив часткову оплату за договором на суму 130330,02 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 2628 від 05.02.2025 р., № 2631 від 06.02.2025 р., № 4009 від 08.01.2026 р. При цьому, з підписаного позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2024 р. по 15.04.2026 р. вбачається, що відповідач здійснив оплату товару та послуг на суму 467968,80 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 198363,20 грн.

Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу 198363,20 грн. за договором поставки № 223 від 27.09.2024 р., останній і звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 223 від 27.09.2024 р. в частині здійснення повної оплати товару та транспортних послуг, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 198363,20 грн.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що відповідач сплатив позивачу 99363,20 грн. в якості оплати за договором поставки № 223 від 27.09.2024 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 18.05.2026 р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач сплатив на користь позивача 99363,20 грн., спір у справі № 910/4395/26 в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд вважає за можливе повернути 100% сплаченої позивачем суми судового збору за вимогу про стягнення з відповідача 99363,20 грн., а саме - у розмірі 1192,36 грн., сплаченої згідно з платіжною інструкцією № 4470 від 16.04.2026 р.

Поряд з цим, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказів на доведення відсутності решти заборгованості або факту оплати товару та транспортних послуг за договором № 223 від 27.09.2024 р. у сумі 99000,00 грн. суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 99000,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 13314,79 грн. 25% річних, 6815,80 грн. інфляційних втрат, 16091,87 грн. пені.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.п. 5.3-5.4 договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 календарних днів, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 25% річних, враховуючи відсутність заперечень та контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що розрахунки позивача є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим пеня, інфляційні втрати та 25% річних підлягають стягненню з відповідача у заявлених позивачем сумах.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України".

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», покладаються судом на відповідача у сумі 1622,67 грн., виходячи з розміру судового збору, який мав сплатити позивач.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 13500,00 грн, суд зазначає таке.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги № 1/02-ПД від 02.02.2026 р., додаткову угоду № 5 від 15.04.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 1/02-ПД від 02.02.2026 р., акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 16.04.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 1/02-ПД від 02.02.2026 р., банківську виписку.

За умовами додаткової угоди гонорар за представництво інтересів клієнта у справі про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" за договором поставки № 223 від 27.09.2024 р. становить 13500,00 грн.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг № 5 від 16.04.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 1/02-ПД від 02.02.2026 р., адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на суму 13500,00 грн., яка включає в себе: ознайомлення та правовий аналіз документів клієнта; підготовка позовної заяви.

16.04.2026 р. клієнт сплатив адвокату 13500,00 грн. за надану правову допомогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Жодних заперечень, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які б свідчили про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, неспівмірність або нерозумність витрат на послуги адвоката, відповідач до справи не надав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У даному випадку суд зазначає, що виокремлення юридичних послуг у вигляді ознайомлення та правового аналізу документів клієнта, як самостійного виду адвокатських послуг, є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки позовної заяви, а тому є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Враховуючи, що справа № 910/4395/26 є малозначною (ціна позову 234585,66 грн.) та типовою для даної категорії справ, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, суд, керуючись ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо зменшення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 7500,00 грн. від попередньо заявленої суми 13500,00 грн., яка є неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/4395/26 в частині стягнення основного боргу у сумі 99363,20 грн. - закрити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, оф. 1/7, код 43362385) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1192 (одна тисяча сто дев`яносто дві) грн. 36 коп., сплачену згідно з платіжною інструкцією № 4470 від 16.04.2026 р.

3. Решту позовних вимог задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" (01054, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, оф. 25, код 38800331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна гільдія України" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, оф. 1/7, код 43362385) 99000 (дев`яносто дев`ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 13314 (тринадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 79 коп. 25% річних, 6815 (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 16091 (шістнадцять тисяч дев`яносто одну) грн. 87 коп. пені, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 67 коп. витрат зі сплати судового збору, 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА