Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №908/948/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/948/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 (суддя Азізбекян Т.А.)

у справі № 908/948/23

за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”

до відповідача Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі №908/948/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” заборгованість в сумі 358 711 168 грн 94 коп., пеню в сумі 37 376 грн 30 коп., штраф у сумі 234 893 грн 61 коп., 3 % річних у сумі 13 565 218 грн 56 коп., інфляційних втрат в сумі 31 048 051 грн 26 коп., судовий збір в сумі 939 400 грн 00 коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/948/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 908/948/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 37376,30 грн та штрафу в сумі 234893,61 грн скасовано. Справу № 908/948/23 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 у справі №908/948/23 позов в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” пені у розмірі 2 702,71 грн - залишено без розгляду.

В позові в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” пені у розмірі 28378,50 грн та штрафу в сумі 118243,74 грн – відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний номер юридичної особи 00100227) на користь акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926) судовий збір в сумі 18378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн 22 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 по справі №908/948/25 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму пені в розмірі 28 378,50 грн (двадцять вісім тисяч триста сімдесят вісім гривень п`ятдесят копійок) та суму штрафу в розмірі 118 243,74 грн (сто вісімнадцять тисяч двісті сорок три гривні сімдесят чотири копійки). Витрати зі сплати судового збору в сумі 18 378,22 грн покласти на Відповідача. В іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із висновків Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 908/948/23 висновується про правомірність пред`явлення до стягнення штрафних санкцій нарахованих за період прострочення до введення воєнного стану, тобто до 24.02.2022;- коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021080503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.08.2019-31.08.2019 на суму 1 102 920,29 грн, який сформований та направлений відповідачу 31.08.2021, строк оплати до 08.09.2021: пеня (процентна ставка 0,01%) за 163 дні (з 09.09.2021 по 23.02.2022) 1 102 920,29 х 0,01% х 168 дн. = 18 529,06 грн, та штраф, відповідно до ч.2 ст.231 ГК, за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 77 204,42 грн;- коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021090503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.09.2019-30.09.2019 на суму 586 275,97 грн, , який сформований та направлений відповідачу відповідачу 31.08.2021, строк оплати до 08.09.2021: пеня (процентна ставка 0,01%) за 163 дні (з 09.09.2021 по 23.02.2022) 586 275,97 х 0,01% х 168 дн. = 9 849,44 грн, та штраф, відповідно до ч.2 ст.231 ГК, за прострочення платежу понад 30 днів, в сумі 41 039,32 грн. Натомість рішення суду першої інстанції, що оскаржується ухвалене з порушенням норми ч. 5 ст. 311 ГПК України - без врахування висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, які є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи . Зазначене призводить до порушення єдності судової практики. Наведене свідчить про прийняття Господарським судом Запорізької області за результатами нового розгляду справи № 908/948/23 рішення неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з викладенням таких висновків, що не відповідають обставинам справи та неправильним застосуванням норм з порушенням норм процесуального права – ч. 5 ст.311 ГПК України, а отже, є таким, що підлягає скасуванню.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

14.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення в оскаржуваній частині – без змін, як таке, що ухвалено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 03.06.2025 брали участь представники сторін.

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити: рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове – про задоволення позовних вимог та покладення судових витрат на відповідача.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з урахуванням доводів, наведених у відзиві, наголосив на відсутності підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» заявою про укладання Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 16.04.2019 надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та з дати реєстрації прийняло на себе всі права та обов`язки учасника ринку, визначені договором та Правилами ринку, в частині участі у ринку електричної енергії.

Повідомленням від 18.04.2019 № 01/14136 НЕК «Укренерго» повідомив ПАТ «Запоріжжяобленерго» про укладання Договору: дата акцептування 18.04.2019, ідентифікатор договору № 0503-01041, далі Договір.

Наказами від 08.07.2019 № 366, від 01.06.2021 № 303, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236, від 27.01.023 № 58 затверджено умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору, договір є публічним договором приєднання (розміщений на офіційному сайті НЕК «Укренерго»), який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Главою 4 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 30912,29 грн за період з 09.09.2021 по 10.03.2023 (183 дні) та штраф у сумі 118243,74 грн в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач стверджує, що штрафні санкції, пред`явлені до стягнення, нараховані на зобов`язання, які виникли у вересні 2021 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану; штрафні санкції на прострочене під час дії воєнного стану зобов`язання не нараховувалися; натоміть порушення зобов`язання, за яке нараховані штрафні санкції у справі №911/1359/22, відбулось під час дії воєнного стану; таким чином, оскаржувані рішення відповідають приписам постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

У свою чергу, відповідач вважає, що розрахунок здійснено з порушенням пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) без врахування висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та в постанові Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що норми постанови НКРЕКП, яка набрала чинності з дня її прийняття та не визнана недійсною в установленому порядку, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, не суперечать вимогам статті 58 Конституції України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, оскільки вони пом`якшують відповідальність особи. За таких обставин, враховуючи обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії настанови НКРЕКП зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, запровадженої нормою підпункту 16 пункту 1 постанови № 332, у задоволені вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 28378,50 грн за період з 09.09.2021 по 23.02.2023 та штрафу в сумі 118243,74 грн належить відмовити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі №908/948/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” заборгованість в сумі 358711 168 грн 94 коп., пеню в сумі 37 376 грн 30 коп., штраф у сумі 234 893 грн 61 коп., 3 % річних у сумі 13 565 218 грн 56 коп., інфляційних втрат в сумі 31 048 051 грн 26 коп., судовий збір в сумі 939 400 грн 00 коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 у справі № 908/948/23 залишити без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №908/948/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 37376,30 грн та штрафу в сумі 234893,61 грн скасовано. Справу №908/948/23 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2024, зокрема, прийнято справу № 908/948/23 до свого провадження. Присвоєно справі номер провадження 27/127/23-24/122/25.

23.09.2025 позивачем подана суду заява про виправлення описки (вих. № 01/57718), яка мотивована тим, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем здійснено арифметично вірний розрахунок пені та штрафу, при цьому допущено описку в прохальній частині при визначені загальної суми, що підлягає стягненню в частині пені та штрафу. Так, в прохальній частині загальна сума пені помилково зазначена в сумі 37 376,30 грн та загальна сума штрафу помилково зазначена в сумі 272 269,91 грн. Враховуючи викладене, в заяву про збільшення позовних вимог необхідно внести наступні виправлення: в реквізиті «Ціна позову», в абз. 11 та в абз. 12 на сторінці 10 цифри (загальна сума позовних вимог) цифри « 403 596 708,67 грн» замінити на « 403 473 594,79 грн»; в абз 11 на сторінці 10 цифри « 37 376,30 грн» (загальна сума пені) замінити на « 30 912,29 грн»; в абз. 11 на сторінці 10 цифри « 272 269,91 грн» (загальна сума штрафу) замінити на « 118 243,74 грн». Просить суд прохальну частину викласти в наступній редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованість у розмірі 403 473 594,79 грн, в тому числі суму основного боргу 358 711 168,94 грн, пеня в розмірі 30 912,29 грн, штраф в розмірі 118 243,74 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 13 565 218,56 грн, інфляційні втрати в розмірі 31 048 051,26 грн.

Також 23.09.2025 позивачем подана суду заява про залишення позову без розгляду в частині стягнення пені у розмірі 2 702,71 грн нарахованої за період з 24.02.2022 по 11.03.2022 (включно). Просить стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму пені в розмірі 28 378,50 грн за період з 09.09.2021 по 23.02.2022 та штрафу в розмірі 118 243,74 грн за період з 09.09.2021 по 23.02.2022.

За наслідком нового розгляду справи у відповідній частині суд першої інстанції позов в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” пені у розмірі 2 702,71 грн залишив без розгляду.

В позові в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” пені у розмірі 28 378,50 грн та штрафу в сумі 118 243,74 грн – відмовив.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 у справі № 908/948/23, ухвалене за результатами нового розгляду, в частині відмови у стягненні пені в сумі 28 378,50 грн та штрафу в сумі 118 243,74 грн, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині.

При цьому судом враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині пені та штрафу та направляючи справу в цій частині на новий розгляд об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мотивувальній частині постанови зазначила:

« 82. Як вже зазначалося, пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) передбачав, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надаються такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

83. Аналізуючи зміст положення пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов`язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, Об`єднана палата бере до уваги положення ГК та ЦК, які регламентують застосування штрафних санкцій.

84. За ч.2 ст.217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

85. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК).

86. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.

87. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК (ст.223 ГК), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК).

88. Об`єднана палата наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов`язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

89. Об`єднана палата враховує, що положеннями пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.

90. При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП №332, №413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.

91. Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.

92. Зазначене відповідає як висновкам із постанови Об`єднаної палати від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 (див. п.64 цієї постанови) так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити.

93. У зв`язку із цим Об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

94. Натомість Об`єднана палата відступає від протилежних висновків, які викладені у постанові від 15.10.2024 у справі №924/1202/23…

95. Разом з тим, як вбачається зі встановлених оскаржуваними рішеннями обставин, позивач нарахував:

- за прострочення оплати коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021080503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.08.2019-31.08.2019 на суму 1 102 920,29 грн, сформував та направив відповідачу 31.08.2021, який повинен бути оплачений до 08.09.2021: пеня (процентна ставка 0,01%) за 183 дні в сумі 20 183,44 грн, та штраф, відповідно до ч.2 ст.231 ГК, за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 77 204,42 грн;

- за прострочення оплати коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021090503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.09.2019-30.09.2019 на суму 586 275,97 грн, сформував та направив відповідачу 31.08.2021, який повинен бути оплачений до 08.09.2021: пеня (процентна ставка 0,01%) за 183 дні в сумі 10 728,85 грн, та штраф, відповідно до ч.2 ст.231 ГК, за прострочення платежу понад 30 днів, в сумі 41 039,32 грн.

98. … задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 37 376,30 грн суди не надали оцінки розбіжностям у розрахунках (не перевірили відповідні розрахунки), оскільки при цьому вказали, що пеня за прострочення оплати коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021080503 від 31.08.2021 та коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021090503 від 31.08.2021, нарахована в загальній сумі 30 912,29 грн (20 183,44 грн + 10 728,85 грн).

99. Аналогічно, задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 234 893,61 грн, не надано оцінки розбіжностям у його розрахунках - за прострочення оплати коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021080503 від 31.08.2021 та коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021090503 від 31.08.2021, нараховано штраф в загальній сумі 118 243,74 грн (77 204,42 грн + 41 039,32 грн).

100. Отже, обґрунтованими також є твердження скаржника про те, що суд першої інстанції стягнув штрафні санкції, нараховані у тому числі у період дії в Україні воєнного стану, оскільки такі нараховані за 183 дні, в той час як між першим днем прострочення 09.09.2021 по 24.02.2022 нараховується 168 днів; таким чином пеня нарахована та стягнута з відповідача (за 183 дні) – з 09.09.2021 по 11.03.2022».

Таким чином, із висновків Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №908/948/23 вбачається правомірність пред`явлення до стягнення штрафних санкцій нарахованих за період прострочення до введення воєнного стану, тобто до 24.02.2022:

- коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021080503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.08.2019-31.08.2019 на суму 1102920,29 грн, який сформований та направлений відповідачу 31.08.2021, строк оплати до 08.09.2021:

пеня (процентна ставка 0,01%) за 163 дні (з 09.09.2021 по 23.02.2022) 1 102 920,29 х 0,01% х 168 дн. = 18 529,06 грн,

штраф відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 77 204,42 грн;

- коригуючого рахунку-фактури (invoice) №31082021090503 від 31.08.2021 за електричну енергію для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період 01.09.2019-30.09.2019 на суму 586275,97 грн, який сформований та направлений відповідачу відповідачу 31.08.2021, строк оплати до 08.09.2021:

пеня (процентна ставка 0,01%) за 163 дні (з 09.09.2021 по 23.02.2022) 586 275,97 х 0,01% х 168 дн. = 9 849,44 грн,

штраф відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 41 039,32 грн.

Звідси позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 28 378,50 та штрафу в розмірі 118 243,74 грн є обґрунтованими належними доказами, а тому правомірно заявлені позивачем.

Правильність зазначеного розрахунку відповідачем не спростовано, відтак позов у вказаній частині належало задовольнити.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.07.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 908/948/23 було скасовано лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 37 376,30 грн та штрафу в сумі 234 893,61 грн та направлено справу № 908/948/23 саме в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Отже, предметом розгляду судом першої інстанції за рішенням суду касаційної інстанції є позовні вимоги про стягнення пені в сумі 37 376,30 грн та штрафу в сумі 234893,61 грн.

Як вже було зазначено, 23.09.2025 позивачем було подано до суду заяву про виправлення описки (вих. № 01/57718), у якій він повідомив, що розбіжності між нарахованою на загальну суму 149 156,03 грн і стягнутою штрафних санкцій на загальну суму 272 269,91 грн стались через описку при формуванні в прохальній частині.

Господарським судом заява позивача про виправлення описки задоволена та врахована при новому розгляді справи № 908/948/23.

Проте варто зауважити, що зменшення заявленої до стягнення суми на новому розгляді справи може мати місце у разі подання заяви про зменшення розміру позовних вимог або залишення позову у відповідній частині без розгляду, чого в даному випадку позивачем зроблено не було (за винятком пені на суму 2 702,71 грн, що не є предметом апеляційного оскарження та перегляду), як і не встановлено обставин часткового задоволення вимог відповідачем.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 30 912,29 грн пені за період з 09.09.2021 по 10.03.2022 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та штрафу в сумі 118 243,74 грн за прострочення платежу понад 30 днів в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Враховуючи все вищевикладене можливо дійти висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 щодо застосування положень пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413), щодо якої не було відступу у постанові від 04.07.2025 у даній справі та відповідно правові висновки якої мають враховуватися у спірних правовідносинах.

Тобто доводи апелянта знайшли своє документальне підтвердження.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норм процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача 28 378,50 пені та 118 243,74 грн штрафу на новому розгляді справи, адже вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню. Натомість з огляду на те, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування пені поза межами допустимого періоду (після введення 24.02.2022 воєнного стану) на суму 6 464,01 грн, а також заявлено до стягнення загальну суму штрафу - 234893,61 грн, яка не відповідає проведеному розрахунку, а саме безпідставно збільшено на 116 649,87 грн, то відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми штрафних санкцій (пені + штрафу) на загальну суму 123 113,88 грн.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені положеннями ст. 269 ГПК України, апеляційну скаргу належить задовольнити: оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та розподілу судових витрат скасувати та постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 28 378,50 грн та штрафу в розмірі 118 243,74 грн. В решті вимог про стягнення пені та штрафу - відмовити, а рішення суду першої інстанції (в частині залишення без розгляду позову щодо пені на суму 2 702,71 грн) залишити в силі.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, на підставі приписів ст. 129 ГПК України суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, розподіл яких Верховним Судом не здійснювався, в розмірі 3 940,30 грн (пропорційно незадоволеним та залишеним без розгляду позовним вимогам на новому розгляді) поклавши решту на відповідача; натомість судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу в розмірі 3 633,60 грн належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 у справі № 908/948/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 у справі №908/948/23 в частині відмови в задоволенні позову та розподілу судових витрат скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) суми: пені в розмірі 28 378,50 грн (двадцять вісім тисяч триста сімдесят вісім гривень п`ятдесят копійок), штрафу в розмірі 118 243,74 грн (сто вісімнадцять тисяч двісті сорок три гривні сімдесят чотири копійки) та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, про що видати наказ.

В іншій частині вимог відмовити.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2025 у справі №908/948/23 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3 940,30 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.06.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко