Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №904/5662/23 (904/2168/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/5662/23 (904/2168/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Соп`яненко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Федорчук В.С.,

за участю представників:

від скаржника (АТ КБ “ПриватБанк”): Харицька А.М. (поза межами приміщення суду) - адвокат,

представник відповідача – 2 (ТОВ “Агросвіт-Термінал”): Клепиков М.С. (поза межами приміщення суду) – адвокат,

інші учасники не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) (суддя Примак С.А.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротермінал”,

відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт-Термінал”,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Боріваж”,

про визнання недійсним договору купівлі- продажу нерухомого майна від 29.12.2022

в межах розгляду справи про банкрутство №904/5662/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський елеватор” (місто Кам`янське)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротермінал” (49006, місто Дніпро, вулиця Лесі Українки, будинок 4; ідентифікаційний код 30485777)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову і ухвали суду першої інстанції.

Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2022 року, укладений між ТОВ “Агротермінал” та ТОВ “Агросвіт-Термінал”, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстрований в реєстрі за №5678.

2. Застосувати наслідки недійсності оскаржуваного правочину, шляхом визнання права власності за ТОВ “Агротермінал” на наступне нерухоме майно:

- Виробнича база, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вулиця Морська, під № 1а (один “а”), та складається: з однієї двоповерхової адміністративної будівлі з черепашника, зазначеної на схематичному плані під літ. “А”, основною площею 1276,6 кв,м, загальною площею - 1452,4 кв, м. а також надвірних господарчих будівель та споруд: ліг. літ. “Б”, “В”, “Д” - металевих ангарів, “Г” - заправочної станції, 1 - брукування, № 1-3 - огорожі – 1 300 000,00 грн (Один мільйон триста тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676733851100;

- Комплекс будівель та споруд № 4, загальною площею 416,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (до перейменування Комінтернівський район), Новобілярська селищна рада та складається в цілому з: літ. “А” - будівля охорони, загальною площею 18,3 кв. м. літ “Б” - электрощитовая, площею 3 кв. м. Е- операторна, площею 7,1 кв, м. І! асфальтна установка. площею 27,8 кв.л. III - резервуар для бітума, площею 16,5 кв.м, IV - резервуар для бітума, площею 12.6 кв. м. V - бітумосховише, площею 115,6 кв.м. VI - бункер, площею 76 кв.м. VII - бітумосховише, площею 139,2 кв.м. - 700 000,00 грн (сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676721251100.

Разом з позовною заявою Акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” подано заяву про забезпечення, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (01001, Код ЄДРПОУ, 14360570; місцезнаходження:, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2022 року, шляхом:

1. Накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агросвіт-Термінал” (код ЄДРПОУ 44452715, 67550, Одеська обл., Одеський р-н, територіальна громада Южненська, комплекс будівель та споруд №4 (колишня Новобілярська сщ/р),будинок 4), а саме:

- Виробнича база, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вулиця Морська, під № 1а (один “а”), та складається: з однієї двоповерхової адміністративної будівлі з черепашника, зазначеної на схематичному плані під літ. “А”, основною площею 1276,6 кв,м, загальною площею -1452,4 кв, м. а також надвірних господарчих будівель та споруд: ліг. літ. “Б”, “В”, “Д” - металевих ангарів, “Г” - заправочної станції, 1 - брукування, № 1-3 - огорожі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676733851100;

- Комплекс будівель та споруд № 4, загальною площею 416,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (до перейменування Комінтернівський район), Новобілярська селищна рада та складається в цілому з: літ. “А” - будівля охорони, загальною площею 18,3 кв. м. літ “Б” - електрощитова, площею 3 кв. м. Е-операторна, площею 7,1 кв, м. І - асфальтна установка, площею 27,8 кв.л. III - резервуар для бітума, площею 16,5 кв.м, IV - резервуар для бітума, площею 12.6 кв. м. V - бітумосховише, площею 115,6 кв.м. VI - бункер, площею 76 кв.м. VII - бітумосховише, площею 139,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676721251100.

2. Встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо майна яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агросвіт-Термінал” (код ЄДРПОУ 44452715, 67550, Одеська обл., Одеський р-н, територіальна громада Южненська, комплекс будівель та споруд №4 (колишня Новобілярська сщ/р),будинок 4), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу об`єктів нерухомого майна, а саме:

- Виробнича база, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вулиця Морська, під № 1а (один “а”), та складається: з однієї двоповерхової адміністративної будівлі з черепашника, зазначеної на схематичному плані під літ. “А”, основною площею 1276,6 кв,м, загальною площею -1452,4 кв, м. а також надвірних господарчих будівель та споруд: ліг. літ. “Б”, “В”, “Д” - металевих ангарів, “Г” - заправочної станції, 1 - брукування, № 1-3 - огорожі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676733851100;

- Комплекс будівель та споруд № 4, загальною площею 416,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (до перейменування Комінтернівський район), Новобілярська селищна рада та складається в цілому з: літ. “А” - будівля охорони, загальною площею 18,3 кв. м. літ “Б” - електрощитова, площею 3 кв. м. Е-операторна, площею 7,1 кв, м. І - асфальтна установка, площею 27,8 кв.л. III - резервуар для бітума, площею 16,5 кв.м, IV - резервуар для бітума, площею 12.6 кв. м. V - бітумосховише, площею 115,6 кв.м. VI - бункер, площею 76 кв.м. VII - бітумосховише, площею 139,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676721251100.

3. Встановлення Відповідачу-2 заборони на відчуження, або іншим чином припиняти право власності, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агросвіт-Термінал” (код ЄДРПОУ 44452715, 67550, Одеська обл., Одеський р-н, територіальна громада Южненська, комплекс будівель та споруд №4 (колишня Новобілярська сщ/р),будинок 4) на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- Виробнича база, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вулиця Морська, під № 1а (один “а”), та складається: з однієї двоповерхової адміністративної будівлі з черепашника, зазначеної на схематичному плані під літ. “А”, основною площею 1276,6 кв,м, загальною площею -1452,4 кв, м. а також надвірних господарчих будівель та споруд: ліг. літ. “Б”, “В”, “Д” - металевих ангарів, “Г” - заправочної станції, 1 - брукування, № 1-3 - огорожі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676733851100;

- Комплекс будівель та споруд № 4, загальною площею 416,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (до перейменування Комінтернівський район), Новобілярська селищна рада та складається в цілому з: літ. “А” - будівля охорони, загальною площею 18,3 кв. м. літ “Б” - електрощитова, площею 3 кв. м. Е-операторна, площею 7,1 кв, м. І - асфальтна установка, площею 27,8 кв.л. III - резервуар для бітума, площею 16,5 кв.м, IV - резервуар для бітума, площею 12.6 кв. м. V - бітумосховише, площею 115,6 кв.м. VI - бункер, площею 76 кв.м. VII - бітумосховише, площею 139,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2676721251100.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” про забезпечення позову відмовлено повністю.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву АТ КБ “ПриватБанк” про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів.

Скаржник стверджує, що суд порушив вимоги статей 136, 137 ГПК України, оскільки для забезпечення позову достатньо наявності обґрунтованої ймовірності утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення, а не доказів уже вчинених відповідачем дій щодо відчуження майна.

АТ КБ “ПриватБанк” наголошує, що предметом позову є повернення до ліквідаційної маси боржника нерухомого майна шляхом застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ та ст. 216 ЦК України, тому збереження існуючого стану правовідносин і недопущення відчуження спірних об`єктів є необхідною умовою ефективного захисту прав кредитора. На думку апелянта, невжиття заходів забезпечення у вигляді арешту майна, заборони реєстраційних дій та заборони ТОВ «Агросвіт-Термінал» відчужувати або іншим чином припиняти право власності на виробничу базу за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Біляри, вул. Морська, 1а, реєстраційний номер 2676733851100, та комплекс будівель і споруд №4, реєстраційний номер 2676721251100, створює реальний ризик їх подальшого відчуження, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення у разі задоволення позову, призведе до необхідності пред`явлення нових позовів про витребування майна від третіх осіб та розширення кола учасників спору.

Апелянт посилається на фінансовий стан ТОВ «Агросвіт-Термінал», який за даними інформаційного ресурсу «Опендатабот» за результатами 2024 року мав збиток 69 300 грн, активи 2 130 500 грн та зобов`язання 2 782 600 грн, що свідчить про коефіцієнт покриття 0,77 та ознаки неплатоспроможності.

Скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність ризиків. Стверджує, що суд порушив вимоги ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, оскільки не дослідив і не оцінив у сукупності подані докази щодо фінансового стану відповідача, характеристик спірного майна та ризику його втрати, не навів мотивів відхилення цих доказів і натомість поклав в основу ухвали припущення про можливе блокування господарської діяльності відповідача внаслідок арешту майна, хоча не встановив фактичного використання цього майна у господарській діяльності та не довів, яким чином арешт і заборона відчуження можуть перешкоджати користуванню майном.

На думку апелянта, арешт і заборона відчуження обмежують лише право розпорядження майном та не перешкоджають його використанню. Вважає, що суд першої інстанції не встановив зв`язок між обраними заходами забезпечення та предметом спору, не оцінив їх співмірність, не дослідив ризики відчуження спірного майна та не надав оцінки доводам АТ КБ “ПриватБанк” про неможливість ефективного захисту прав у разі переходу майна до третіх осіб.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ «Агросвіт-Термінал» заперечує проти задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26), вважаючи її законною та обґрунтованою.

Відповідач зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів порушення судом статей 136, 137 ГПК України та не надав належних доказів існування реального ризику відчуження спірного майна чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а його доводи ґрунтуються лише на припущеннях.

Посилання на збитковість ТОВ «Агросвіт-Термінал», співвідношення активів і зобов`язань, кількість працівників та можливу необхідність у майбутньому витребувати майно не підтверджують ризику відчуження нерухомості та не є підставою для забезпечення позову.

Також відповідач вважає безпідставними доводи про порушення судом правил оцінки доказів, оскільки на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не зобов`язаний здійснювати аналіз усіх доказів, аналогічний до вирішення спору по суті.

Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» не навів належного обґрунтування зустрічного забезпечення, як того вимагає п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

Щодо суті спору ТОВ «Агросвіт-Термінал» зазначає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2022 не є фраудаторним, оскільки був укладений з реальною господарською метою, виконаний сторонами та забезпечив погашення заборгованості ТОВ «Агротермінал» за Угодою №3012/22. Твердження про занижену ціну договору є необґрунтованими, оскільки Банк не надав жодних доказів невідповідності ціни ринковій вартості. Так само не підтверджені доказами доводи про заінтересованість сторін правочину.

Посилаючись на ст.ст. 137, 139 ГПК України, практику Верховного Суду та ЄСПЛ, відповідач наголошує, що забезпечення позову допускається лише за наявності доведених, а не гіпотетичних ризиків, має бути співмірним та не повинно безпідставно обмежувати права відповідача.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Суд першої інстанції встановив, що у межах справи №904/5662/23 (904/2168/26) АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ТОВ «Агротермінал» та ТОВ «Агросвіт-Термінал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2022, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондаренко Р.О. та зареєстрованого за №5678, а також про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності за ТОВ «Агротермінал» на виробничу базу за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Біляри, вул. Морська, 1а, реєстраційний номер 2676733851100, та комплекс будівель і споруд №4, реєстраційний номер 2676721251100, розташований на території Новобілярської селищної ради Одеської області.

Одночасно з позовом АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на зазначені об`єкти нерухомості, заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим суб`єктам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, зміни або поділу цих об`єктів, а також заборонити ТОВ «Агросвіт-Термінал» відчужувати спірне майно або іншим способом припиняти право власності на нього.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач посилався на необхідність збереження існуючого стану правовідносин між сторонами до вирішення спору по суті, ризик подальшого відчуження майна третім особам, що може ускладнити виконання майбутнього рішення суду та потребуватиме пред`явлення нових вимог про витребування майна.

Крім того, Банк зазначав, що за даними інформаційного ресурсу «Опендатабот» за результатами 2024 року ТОВ «Агросвіт-Термінал» має збиток у сумі 69 300 грн, активи в розмірі 2 130 500 грн та зобов`язання в сумі 2 782 600 грн, що свідчить про коефіцієнт покриття 0,77 та, на думку позивача, ознаки неплатоспроможності, які підвищують ризик відчуження спірного майна. Позивач також посилався на презумпцію фраудаторності оспорюваного правочину та пов`язаність сторін договору як заінтересованих осіб.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 137 ГПК України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 137 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 46 постанови).

Ключовим є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47 постанови).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

За загальним правилом достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас законом не визначено вичерпного переліку доказів, які особа повинна надати суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність реальної загрози для ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся / має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать, що невжиття таких заходів суттєво ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

З огляду на викладене заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову у справі №904/5662/23 (904/2168/26), Господарський суд Дніпропетровської області виходив із положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких забезпечення позову є виключним процесуальним заходом, застосування якого допускається лише за умови доведення заявником наявності достатньо обґрунтованих обставин, що свідчать про реальну, а не гіпотетичну загрозу істотного ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення чи ефективного захисту порушеного права.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що саме на заявника покладається обов`язок доведення наявності конкретних фактичних обставин, з якими закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. При цьому достатньою підставою для вжиття таких заходів можуть бути лише належні та допустимі докази існування реального ризику відчуження майна, його приховування, зменшення, погіршення або вчинення інших дій, які можуть унеможливити чи істотно ускладнити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд встановив, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів вчинення ТОВ «Агросвіт-Термінал» будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірних об`єктів нерухомості, підготовку до їх реалізації, передачу третім особам, обтяження правами інших осіб або інше розпорядження майном, яке могло б свідчити про існування реальної загрози невиконання судового рішення. Наведені позивачем припущення щодо можливого відчуження майна у майбутньому, необхідності подальшого пред`явлення віндикаційних вимог до третіх осіб, а також посилання на фінансові показники ТОВ «Агросвіт-Термінал» не підтверджують існування безпосередньої та реальної загрози порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність спору, з яким позивач звернувся до суду, не є автоматичною підставою для накладення арешту на майно відповідача. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд першої інстанції також обґрунтовано врахував принцип співмірності заходів забезпечення позову та необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Накладення арешту на спірне нерухоме майно, заборона його відчуження та заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій за відсутності належного обґрунтування необхідності таких заходів може призвести до необґрунтованого обмеження прав відповідача.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені заявником твердження щодо фраудаторності оспорюваного правочину, пов`язаності сторін договору та можливого порушення прав кредиторів стосуються предмета спору по суті та підлягають дослідженню під час розгляду позовних вимог, а не можуть самі по собі слугувати підставою для застосування заходів забезпечення позову без доведення відповідних ризиків, передбачених статтями 136, 137 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд не дослідив подані докази. При вирішенні питання про забезпечення позову суд не здійснює встановлення всіх обставин спору, як це відбувається під час розгляду справи по суті. На цій стадії суд оцінює виключно наявність достатніх даних щодо існування ризиків, передбачених статтею 136 ГПК України.

Щодо посилання апелянта на фінансовий стан ТОВ «Агросвіт-Термінал», наявність збитків, співвідношення активів і зобов`язань та кількість працівників товариства, то такі обставини самі по собі не свідчать про намір відповідача відчужити спірне майно або ухилитися від виконання судового рішення та не є доказами існування ризиків, необхідних для застосування заходів забезпечення позову.

Навіть за наявності спору щодо дійсності правочину такі обставини не звільняють заявника від обов`язку довести наявність конкретних ризиків, передбачених статтею 136 ГПК України. Забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях або попередньому вирішенні спору по суті.

Скаржник не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, не навів обставин, які б свідчили про неповне з`ясування судом фактичних даних справи або неправильність зроблених висновків.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) - без змін.

7. Розподіл судових витрат

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/5662/23 (904/2168/26) - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України

Повний текст постанови складено 15.06.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

Я.С. Золотарьова