Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №912/1881/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1881/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Деркач І.П., прокурор (в залі суду);

від відповідача-1: Шкорбот К.С. (власні засоби);

від відповідача-2: Слюсар О.В. (власні засоби);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" та Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 (суддя Глушков М.С., повний текст судового рішення складено та підписано 19.02.2024) у справі № 912/1881/23

за позовом Виконувача обов`язків керівника Кропивницької окружної прокуратури (вул. Є.Чикаленка, 11, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) в інтересах держави в особі

Східного офісу Державної аудиторської служби України (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006);

Кіровоградської обласної ради (площа Героїв Майдану, 1 м. Кропивницький, 25022)

до відповідачів: Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (вул. Пластова, б. 1, м. Львів, Львівська область, 79024)

Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (вул. Соборна, 19 А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009)

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 3 334 855,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Виконувача обов`язків керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградської обласної ради до Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" та Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про таке:

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.10.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 10.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 20.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 30.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 01.12.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

6. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 10.12.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

7. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 21Л 2.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (код ЄДРПОУ 03346822) та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687).

8. Стягнути з приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36248687) на користь загального фонду обласного бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 3 334 855,68 грн на розрахунковий рахунок: UА 658201720344270001000032190, ДКСУ в м. Київ, ЄДРПОУ 03190320.

9. Стягнути солідарно з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу цієї позовної заяви в сумі 68 810,84 гривень (реквізити отримувача: 25006 м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, р/р UА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800).

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено про те, що оспорювані додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку в період виконання умов договору. У зв`язку з чим на підставі додаткових угод надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 3 334 855,68 грн. Прокурор, зокрема, зазначив, що Додатковою угодою № 1 збільшено вартість електроенергії понад 10 %, що є підставою для визнання її та всіх послідуючих додаткових угод недійсними. Крім того, у позові зазначено, що висновки торгово-промислової палати не є належними підставами для збільшення ціни електроенергії.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі № 912/1881/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 20.10.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" .

Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 10.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ".

Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 20.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ".

Визнано недійсною додаткову угоду №5 від 30.11.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ".

Визнано недійсною додаткову угоду №6 від 01.12.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1 -1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ".

Визнано недійсною додаткову угоду №7 від 10.12.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ".

Визнано недійсною додаткову угоду №8 від 21Л 2.2020 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1 -1-20/35 від 28.09.2020, укладену між Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" та Приватним підприємством "ОККО КОНТРАКТ" .

Стягнуто з Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на користь загального фонду обласного бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 3 334 855,68 грн на розрахунковий рахунок: UА 658201720344270001000032190, ДКСУ в м. Київ, ЄДРПОУ 03190320.

Стягнуто з Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу цієї позовної заяви в сумі 34 405,42 грн (реквізити отримувача: 25006 м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, р/р UА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800).

Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу цієї позовної заяви в сумі 34 405,42 грн (реквізити отримувача: 25006 м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, р/р UА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800).

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ", в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 3 334 855,68 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- висновки місцевого господарського суду про те, що ПП “ОККО КОНТРАКТ” внаслідок укладення спірних додаткових угод отримало бюджетні кошти, чим порушило інтереси держави у спірних відносинах є виключно припущеннями суду першої інстанції, що не підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.

ПП “ОККО КОНТРАКТ” зауважує, що судом першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що, кошти отримані ПП “ОККО КОНТРАКТ” у рамках виконання Договору були виділені з обласного бюджету Кіровоградської області (крім суми у розмірі 344 820,00 грн), та/або такі кошти належали до надходжень чи витрат бюджету, що може слугувати підставою для висновку, що такі кошти є бюджетними, відтак наведене слугує підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Спірні відносини у справі № 912/1881/23 є відмінними від відносин, що досліджувались судами у наведених господарським судом справах. Судами у вказаних вище справах достеменно встановлено та підтверджено матеріалами справ, що фінансування закупівель здійснювалось виключно за кошти місцевих бюджетів (безпосередньо в межах бюджетних асигнувань), з урахуванням чого були сформовані висновки судів у таких справах (в тому числі і суду касаційної інстанції), що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища, а тому неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади та наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами;

-вказаними нормами цивільного та господарського законодавства у їх взаємозв`язку із положеннями Статуту Відповідача 2 визначено, що підприємство є окремим суб`єктом господарювання та самостійно (через уповноважені органи управління) здійснює господарську діяльність, в тому числі є власником грошових коштів (прибутку/доходу) отриманих за результатами такої діяльності. Учасник такого підприємства (обласна рада) має повноваження щодо визначення напрямку використання прибутку, однак це жодним чином не відміняє того факту, що такі кошти (дохід) залишаються у розпорядженні такого підприємства.

З урахуванням наведеного, вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду, згідно з якими правовий статус комунального підприємства, особливості його створення і джерел формування його майна дають підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном), оскільки ні положеннями бюджетного законодавства, ні положеннями цивільного, господарського законодавства не передбаченого таких положень та/або не визначено такого порядку згідно з яким прибутки комунального підприємства “автоматично” набувають статусу бюджетних коштів.

Таким чином, обласна рада не може бути набувачем спірних коштів належних безпосередньо ОКВП “Дніпро-Кіровоград”, за відсутності доведеного факту набуття такими коштами статусу “бюджетних”;

- представництво прокурором інтересів держави в особі Кіровоградської обласної ради та Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області у спірних відносинах є безпідставним, оскільки за відсутності факту набуття ПП “ОККО КОНТРАКТ” коштів виділених із бюджету, “інтереси держави у бюджетній сфері” не є порушеними (з огляду на їх відсутність у спірних відносинах). Крім того, прокурор у даному випадку виконує не субсидіарну роль для захисту нібито порушених інтересів держави (в особі вказаних суб`єктів), а є альтернативним суб`єктом звернення до суду;

- з підстави визнання недійсними додаткових угод, зауважує, що станом на момент подання тендерної пропозиції, а саме 02 вересня 2020 року, ПП “ОККО Контракт” було сформовано ціну за одиницю товару у відповідності до вимог тендерної документації у сумі 178,248 коп./кВт год з ПДВ, яка включала в себе середньозважену ціну на електричну енергію на РДН по ОЕС України за липень 2020 року у сумі 1,19577 грн/кВт*год, затверджений регулятором (НКРЕКП) тариф на передачу електричної енергії оператором системи у сумі 24,023 коп./кВт год та ціну послуги постачальника у розмірі 5,00 коп./кВт год без ПДВ. Вказані обставини спростовують твердження, про те що учасник процедури закупівлі (ПП “ОККО Контракт”) штучно занизив ціну товару для перемоги у закупівлі, для подальшого її збільшення через додаткові угоди, чим нівелюються результати публічної закупівлі.

ПП “ОККО Контракт” вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що середньозважена ціна зменшилась на 12%, оскільки закупівельна ціна електричної енергії як складова загального тарифу Товару, як істотна умова Договору, формувалась постачальником при поданні тендерної пропозиції та включала в себе середньозважену ціну електричної енергії на РДН по ОЕС України за липень 2020 року, що було вимогою тендерної документації замовника, однак станом на 28.09.2020 (дата звернення до замовника з пропозицією щодо зміни ціни) така ціна зазнала значних коливань у бік збільшення.

Норма п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі” не виокремлює “ціну ринку електричної енергії” як складника загальної ціни електричної енергії, тобто йдеться про загальну ціну за одиницю товару, яка визначена сторонами в договорі про закупівлю.

З наведеного слідує, що ціна за одиницю товару визначена сторонами у Договорі складала:

“ 1,2 клас напруги 148,54 коп./кВт год без ПДВ і 178,248 коп. /кВт год”,

та згідно з додатковою угодою № 1 була збільшена до

“ 1,2 клас напруги 160,492 коп./кВт год без ПДВ і 192,590 коп. /кВт год”, що становить 8,5%.

Таким чином, місцевий господарський суд, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, прийшов до помилкового висновку про порушення сторонами вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки вказаною нормою передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків визначеної в договорі про закупівлю пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, а не в розрізі окремих складників ціни за одиницю товару (електричної енергії), яка постачається споживачу;

- суд першої інстанції, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (пунктів 2 та 7 частини п`ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”) прийшов до помилково висновку, про те, що додаткова угода № 6 є “автоматично” укладеною в порушення вимог вказаного Закону, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна, відображена у наступній, буде фактично перевищувати дозволений законодавцем відсоток підвищення ціни за одиницю товару, тобто більше ніж на 10 % у порівнянні із основним договором;

- зауважує, що Суд також прийшов до висновку, що укладання Сторонами додаткової угоди № 2 від 10.11.2020 та додаткової угоди № 4 від 20.11.2020 відбулось в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” та п.п. 3-5 п, 13.6 Розділу 13 Договору, з чим Скаржник не може погодитись.

Так, з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної ТПП № В-569/1 (дата складення – 10.11.2020), сторонами укладено Додаткову угоду №02 від 10.11.2020 та збільшено ціну ринку електричної енергії до 143,612 коп./кВт*год без ПДВ, що повністю відповідає ціні згідно з даними веб сайту ДП “Оператор Ринку”.

З урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної ТПП № В-597 (дата складення – 20.11.2020), сторонами укладено Додаткову угоду № 04 від 20.11.2020 та змінено ціну ринку електроенергії у бік збільшення до 155,809 коп./кВт год без ПДВ, тобто на 8,49 %, що повністю відповідає коливанням згідно з даними веб сайту ДП “Оператор Ринку”.

При цьому, згідно даних наявних в експертному висновку Кіровоградської регіональної ТПП № В-597, розрахований відсоток коливань становить 10,9%. Однак, судом залишено поза увагою вказану обставину.

Також, не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград", в якій просить скасувати зазначене рішення із залишенням позову прокурора без розгляду, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

Щодо встановленого судом державного і суспільного інтересу та допущеної бездіяльності компетентних органів в інтересах яких прокурором заявлено позов.

- в ході розгляду даної справи ОКВП “Дніпро-Кіровоград” не заперечувало той факт, що органи Держаудитслужби України та Кіровоградська обласна рада є уповноваженим на те органами держави на виконання функції нагляду та контролю у спірних правовідносинах (контролю публічних закупівель) та використання коштів місцевого бюджету. Водночас, ОКВП “Дніпро-Кіровоград” вважало і вважає не підтвердженим факт допущеної бездіяльності цих органів відносно правовідносин по яких заявлено позов.

В даній справі, прокурором, яким заявлено позов, порушено встановлені законодавством процедури проведення перевірок Держаудитслужбою при наявності вже складеного акту ревізії. Тобто, прокурор не діяв у належний, послідовний спосіб та не дотримувався встановлених процедур. Враховуючи наявність складеного акту ревізії за період виконання спірного договору, з боку Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області не було допущено бездіяльності відносно проведення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель ОКВП “Дніпро-Кіровоград”. Заходи контролю, які мав би вжити орган державного фінансового контролю, було вжито, про що складено відповідний акт інспектування в межах наданих повноважень.

Для вжиття додаткових (позапланових заходів) контролю з боку органу державного фінансового контролю, якщо у правоохоронного органу (в тому числі прокурора) виникла необхідність в проведенні позапланової ревізії, прокурору слід було додержуватись вимог Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” та Порядку № 550 для чого надати ухвали чи рішення суду, які дозволяли б провести такий позаплановий захід.

Враховуючи, що прокурором при зверненні до особи, в інтересах якої заявлено позов, не було надано ухвал чи рішень суду, які дозволяли б провести такий позаплановий захід для встановлення наявності чи відсутності порушень, про які вказує прокурор, повноважень на вчинення будь-яких дій в Держадитслужби не було.

Наголошує, що в рамках виконання цього договору, бюджетними коштами загального фонду обласного бюджету ОКВП “Дніпро-Кіровоград” здійснило оплату частково отриманої електричної енергії в загальному розмірі 344 820,00 грн. Таким чином, повноваження Кіровоградської обласної ради в даному спорі мають розглядатись виключно в повноваженнях контролю за використанням 344 820.00 грн. коштів обласного бюджету, а не коштів сплачених за всім договором.

Законність і правильність використання ОКВП “Дніпро-Кіровоград” виділених з обласного бюджету коштів в розмірі 540000,00 грн. (з яких 195180,00 грн. на послуги розподілу електричної енергії та 344 820,00 грн. на електричну енергію) було перевірено в ході плановою ревізії господарської діяльності підприємства. В акті ревізії № 041105-20/2 від 07.12.2021 (за період з 01.04.2020 по 30.09.2021) міститься окремий розділ про результати інспектування дотримання законодавства про використання бюджетних коштів, в тому числі коштів виділених за розпорядженням голови Кіровоградської ОДА № 667-р від 16.10.2020. Порушень у порядку та повноті їх використання органом державного фінансового контролю не встановлено. Акт ревізії було доведено до відома Кіровоградської обласної ради.

Щодо застосованої господарським судом реституції за наслідками недійсності правочинів на суму 3 334 855,68 грн.

Звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги прокурора про стягнення 3 334 855,68 грн. до загального фонду обласного бюджету в порядку реституції, господарський суд в оскаржуваному рішенні:

- прирівнює підприємство до бюджетної установи;

- наділяє підприємство статусом розпорядника бюджетних коштів;

- прирівнює кошти отримані від господарської діяльності до прибутку підприємства;

- як на підставу стягнення коштів в розмірі 3 334 855,68 грн. до загального фонду обласного бюджету посилається на лист Головного управління державної казначейської служби в Кіровоградській області, який доданий до позовної заяви.

Такі висновки господарського суду не ґрунтуються на вимогах законодавства, яке розмежовує поняття бюджетних коштів та коштів отриманих суб`єктами господарювання в результаті господарської діяльності, а також не враховує доказів, які містяться в матеріалах справи, щодо оплати бюджетними коштами загального фонду обласного бюджету 344 820,00 грн. за електричну енергію, що підтверджено додатковою угодою № 3 від 19.11.2020 до Договору №ОК/1-1-20/35, платіжним дорученням № 2 від 26.11.2020 на суму 344 820,00 грн., розпорядженням голови Кіровоградської ОДА № 667-р від 16.10.2020 про виділення бюджетних коштів, листом Головного управління державної казначейської служби в Кіровоградській області № 07.2-18-06/3867 від 10.08.2022 та № 07.2-18-06/128 від 04.01.2023 про часткову оплату контракту бюджетними коштами.

Більше того, такі висновки не відповідають положенням п. 11, 12 та п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України. ОКВП “Дніпро-Кіровоград” не відноситься до бюджетних установ і не є розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких воно утримується.

Наголошує, що Господарським судом в оскаржуваному рішенні не наведено, яким чином було визначено та обраховано, що кошти отримані від здійснення господарської діяльності (які є валовим доходом підприємства) якими сплачено за електричну енергію по контракту (така сплата є валовими витратами підприємства) напряму прирівняно до прибутку підприємства без врахування положень ст. 142 ГК України.

Щодо обґрунтованості розрахунку стягнутої господарським судом суми в порядку реституції.

При постановленні рішення про стягнення 3 334 855,68 грн. в порядку реституції за недійсними правочином, господарським судом було проігноровано доводи відповідача про недоведеність заявленої до стягнення суми.

Розрахунок суми наведений прокурором, який прийнято господарським судом без жодних зауважень та без спростування доводів відповідача, проведений простим математичним способом шляхом множення всього обсягу спожитої електричної енергії за Договором № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020 помножений на ціну договору погоджену за результатами аукціону 1,19517 грн. за кВт*год. та від отриманого результату змінусовано загальну суму, яка сплачена ОКВП “Дніпро-Кіровоград” за цим договором.

В ході розгляду справи ОКВП “Дніпро-Кіровоград” наголошувало, що вказаний розрахунок прокурора є неправильним, оскільки не враховує, зокрема, додаткової угоди №6 від 01.12.2020 до Договору № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020. Цією додатковою угодою сторонами не коригувалась вартість електричної енергії, як товару відповідно до даних ринку. Додаткова угода №6 до Договору була укладена у зв`язку зі зміною національним регулятором - НКРЕКП регульованої державою ціни з передачі електричну енергію, що є складовою ціни товару відповідно до п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до її положень з 01.12.2020 сторони збільшили ціну вартості тарифу передачі з 24,023 грн. до 31,276 грн. за кВт*год. При цьому, Розрахунок позову позивачем зміну державної регульованої ціни не враховує, як в подальшому вказану обставину не враховує господарський суд при постановленні рішення.

Щодо недійсності додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Умовами проведення закупівлі було сформовано вимоги щодо визначення чіткої вартості електричної енергії за якою проводяться торги і ця вартість не могла бути меншою чи більшою від середньозваженої ціни на ринку за результатами торгів липень 2020 на ринку РДН по ОЕС України оприлюдненої ДП “Оператор ринку”.

Порушення цих вимог відносно формування ціни при проведенні закупівлі господарським судом не встановлено і твердження відповідачів в цій частині не спростовано в постановленому рішенні.

Коливання ціни електричної енергії підтверджено відповідачами відомостями ДП “Оператор ринку” (https://www.oree.com.uа/) з додатковим підтвердженням Експертним висновком Кіровоградської торгово-промислової палати № В-464 з ціною електричної енергії на липень 2020 року згідно з якими за липень 2020 року та станом на 28.09.2020, ціна за липень 2020 року - 1195,77 грн/МВт*год; станом на 28.09.2020 - 1486,48 грн/МВт*год. (без ПДВ). Тобто коливання ціни за одиницю електричної енергії становить 24,31%.

Аналізом середньозваженої ціни електричної енергії РДН по ОЕС України оприлюднених на вебсайті ДП “Оператор ринку” за серпень 2020 року та вересень 2020 року ціна на електричну енергію за серпень 2020 року склала 1 297,74 грн/МВт*год, в свою чергу, за вересень склала вже 1483,37 грн/МВт*год. Тобто, коливання ціни за одиницю електричної енергії становлять за ці два періоди 14,304 %, а в порівнянні з ціною визначеною контрактом (липень 2020 року) на 24,05%, що додатково підтверджено експертним висновком № В-501 від 12.10.2020 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати відповідно. Станом на 20.10.2023, на момент підписання додаткової угоди №1 до Договору середньозважена ціна на РДН по ОЕС України оприлюднена на вебсайті ДП “Оператор ринку” за 20 днів жовтня становила 1403,91 грн/МВт*год., що додатково підтверджено експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 20.10.2020 № В-523. Тобто, коливання ціни за одиницю електричної енергії на 20.10.2020 у порівняні з ціною контракту становить 17,406 %. Таким чином, до підписання додаткової угоди №2 ПП “ОККО КОНТРАКТ” повідомив і підтвердив про значні коливання на ринку електричної енергії після проведення тендерної закупівлі (аукціону), в свою чергу ОКВП “Дніпро-Кіровоград” мало змогу перевірити інформацію, про яку повідомляв постачальник, і встановити наявність коливання ціни за довідково-аналітичними матеріалами оприлюдненими ДП “Оператор ринку”.

Однак, господарський суд при постановленні рішення, визнаючи додаткові угоди недійсними та стягуючи переплачені за такими угодами кошти, не вдавався в аналіз первинних документів за якими сторонами визначалась ціна і проводились розрахунки по укладеному Договору.

Крім того, відповідач-2 вважає, що судом здійснений невірний розподіл судових витрат. Зокрема, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, господарський суд пославшись на ст. 129 ГПК України, поклав на відповідачів судовий збір порівну по 12078,00 грн. В резолютивній частині рішення господарський суд постановив стягнути з ПП “ОККО КОНТРАКТ” та з ОКВП “Дніпро-Кіровоград” судовий збір в сумі 34 405,42 грн. з кожного.

В свою чергу, вважає, що судовий збір, що підлягав сплаті за подання позову до Господарського суду Кіровоградської області на заявлену суму позовних вимог становить 50 022,84 грн (3 334 855,68 грн х 1,5%). Відповідно, рівний розподіл судових витрат покладений на відповідачів мав складати 25011,42 грн. (50022,84 грн. / 2).

У відзивах на апеляційні скарги прокурор вважає рішення законними та обґрунтованими, винесеними при дослідженні та з`ясуванні всіх обставин справи, зазначає, що в даній справі звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградської обласної ради є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося в позовній заяві, та констатовано судом, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Кіровоградська обласна рада, в першу чергу як представник інтересів територіальної громади області, а також як Засновник Відповідача 2, уповноважена здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах. Також наголошує, що джерелами фінансування вказаної закупівлі зазначено міський бюджет та кошти комунального підприємства.

Звертає увагу, що Верховним Судом викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, зроблено висновок, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади та наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Такий висновок наведено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.03.2018 по справі №815/1216/16.

Абсурдною буде теза про те, що якщо певна закупівля здійснюється за рахунок коштів комунального підприємства, отриманих від господарської діяльності, то воно може розпоряджатися ними будь-яким чином, без врахування інтересів власника (територіальної громади).

Наголошує, що зазначене також узгоджується з позицією Мінекономіки, викладеній в Листі №3304-04/34929-06 від 04.06.2020 “Щодо замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання”: “оскільки Закон не містить розмежування вартісних показників у залежності від походження коштів (бюджетні або власні), замовники у сфері керуються вартісними межами предмета закупівлі, визначеними у статті 3 Закону, незалежно від джерела фінансування такої закупівлі”.

Закон України “Про публічні закупівлі” визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Тобто, навіть самим фактом включення комунальних та державних підприємств до Замовників, та необхідністю здійснення ними закупівель у визначеному порядку законодавець визначив, що їх кошти не є приватними, або такими, якими підприємство може розпоряджатися на власний розсуд.

Отже, вважає, що безпідставно сплачені кошти за електричну енергію мають бути обов`язково повернуті до доходів загального фонду обласного бюджету шляхом повернення на рахунок ОКВП “Дніпро-Кіровоград” та подальшого неминучого перерахування до доходів загального фонду обласного бюджету Кіровоградської області, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено.

Щодо законності, на думку Відповідача-2, додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, наголошує, що Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Прокурор звертає увагу суду, що укладення спірних додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтоване відповідними довідками Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати щодо даних із офіційного сайту “Оператор ринку” про прейскурант цін на електричну енергію, наданими ПП “ОККО КОНТРАКТ”. Разом з тим, вказані цінові довідки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати є неналежними доказами на підтвердження обставин коливання цін та вартості електроенергії. Крім того, останні за своїм змістом та суттю є лише документами фактографічно-інформаційного характеру та не враховують умови Договору. Довідки фактично дублюють дані з вебсайту ДП “Оператор ринку”. Не проаналізовано коливання цін, як на момент укладення, так і на момент підписання Договору, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Звертає увагу, що приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові. Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Тому вважає, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.03.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1881/23 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.03.2024 відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.03.2024 матеріали справи №912/1881/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ПП “ОККО КОНТРАКТ” залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати 28181, 76 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

04.04.2024 на адресу суду від скаржника (відповідача-2), на виконання вимог ухвали від 01.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №40735 від 03.04.2024 про сплату 28181,76 грн.

Ухвалою від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі № 912/1881/23; розгляд справи № 912/1881/23 призначено у судовому засіданні на 25.06.2024 на 16:15 год., сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

17.04.2024 на адресу суду засобами поштового зв`язку від скаржника (відповідача-1), на виконання вимог ухвали від 01.04.2024 надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги із долученням доказів сплати 82573,00 грн. судового збору.

Ухвалою від 18.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі № 912/1881/23; розгляд справи № 912/1881/23 призначено у судовому засіданні на 25.06.2024 на 16:15 год., сторонам встановлений строк для подачі відзиву/, заяв, клопотань. Приєднано апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі № 912/1881/23 до апеляційної скарги Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на рішення суду для спільного розгляду.

06.05.2024 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у конституційному провадженні за конституційною скаргою ТОВ “Рейнір Бізнес Груп” щодо перевірки на відповідність статті 131-1 Конституції України приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами.

27.05.2024 до суду надійшли заперечення прокурора з приводу зупинення провадження у справі.

25.06.2024 розгляд справи відкладено на 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024 оголошено перерву до 13.01.2025.

10.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

13.01.2025 оголошено перерву до 20.02.2025.

11.02.2025 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення.

17.02.205 відповідні додаткові пояснення надійшли від прокурора.

20.02.2025 оголошено перерву 17.04.2025.

11.04.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

17.04.2025 колегією суддів оголошено перерву до 12.06.2025.

10.06.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів, в додатку до якого додано ухвалу про прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

В той же час, 12.06.2025 судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. перебували у відпустці, з огляду на що, колегія суддів ухвалою від 16.06.2025 визначила нову дату судового засідання – 06.08.2025.

В судове засідання 06.08.2025 з`явився прокурор та представник відповідача-1.

Відповідач-1 підтримав своє клопотання, прокурор з приводу зупинення провадження у справи до розгляду справи №920/19/24 не заперечив.

Ухвалою суду від 06.08.2025 зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суд справи № 920/19/24 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови по справі.

12.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання керівника Кропивницької окружної прокуратури Рубана Володимира Володимировича про поновлення провадження у зв`язку з розміщенням 25.11.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 від 21.11.2025.

Ухвалою суду від 13.01.2026 поновлено провадження у справі та її розгляд призначено у засіданні на 12.05.2026.

06.05.2026 до суду від Кіровоградської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

Також письмові пояснення до суду надійшли 07.05.2026 від заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області.

В судовому засіданні 12.05.2026 оголошено перерву до 26.05.2026.

В судовому засіданні 26.05.2026 Центральним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників Відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача-1 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача-2 слід задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" (далі - Споживач) проведено відкриті торги з публікацією англійською мовою щодо закупівлі "електричної енергії" (номер закупівлі - ІІА-2020-07-24-003385-с) в обсязі 14 000 000 кВт з очікуваною вартістю 25 200 000,00 грн з ПДВ .

Оголошення про проведення відкритих торгів 24.07.2020 оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Рrozorro" (т. 1 а.с. 44-46). Джерелом фінансування визначено власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства). Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, розміщеного на вебсайті "Рrozorro", учасниками вказаних відкритих торгів подано такі пропозиції (т. 1 а.с. 47):

• ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з пропозицією 24 964 800,00 грн;

• ПП "ОККО КОНТРАКТ" з пропозицією 24 954 720,00 грн.

За результатами проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ПП "ОККО КОНТРАКТ" (далі – Постачальник) з остаточною пропозицією 24 954 720,00 грн, з ціною за електричну енергію по 1,78248 грн/кВт*год (з ПДВ).

Повідомлення про намір укласти договір з переможцем Замовником оприлюднено в системі " Рrozorro " 15.09.2020 о 16:07, в якому зазначено "строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг" - до 31.12.2020 (т. 1., а.с. 48-49).

У подальшому між Замовником та Підприємством укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ОК/1 -1-20/35 від 28.09.2020 (далі -Договір) (т. 1 а.с. 53-63).

Також сторонами до Договору укладено заявку-приєднання (Додаток 1), Постачання в точки продажу (Додаток №2), Комерційна пропозиція (Додаток №3) (т. 1 а.с. 64-76).

Предметом договору є Електрична енергія - код ДК 021:2015-09310000-5 для забезпечення потреб електроустановок споживача. Загальний обсяг постачання електричної енергії становить 14 000 000 кВт*год (п. п. 2.1, 2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяв і-приєднані, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку 1 до Договору початок постачання з 19.10.2020.

Місце постачання електричної енергії: об`єкти Споживача згідно з Додатком 2 до цього Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Додатку № 3 до Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.

Загальна сума цього Договору складає: 24 954 720,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 4 159 120,00 грн (п. 5.2. Договору).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. п. 5.2, 5.3 Договору),

Відповідно до Додатку 3 до Договору "Комерційна пропозиція" ціна (тариф) електричної енергії для споживача відповідно: 1, 2 клас напруги 148,54 коп./кВт*год без ПДВ і 178,248 коп./кВт*год з ПДВ.

Складовими ціни (тарифу) електричної енергії для споживача є:

- послуга постачальника - 5,00 коп./кВт*год без ПДВ;

- ціна ринку електроенергії - 119,517 коп./кВт*год без ПДВ;

- тариф на передачу електричної енергії оператором системи - 24,023 коп./кВт*год без ПДВ.

Пунктом 2 Додатку 3 до Договору також визначено спосіб оплати:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, в обсязі 3 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії;

- до 01 числа розрахункового місяця в обсязі 14 % від заявленого обсягу споживання електричної енергії;

- до 10 числа розрахункового місяця в обсязі 33 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії;

- до 20 числа розрахункового місяця в обсязі 30 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії;

- до 25 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Остаточна оплата за фактичну спожиту електричну енергію за розрахунковий період по даному Договору має бути здійснена Споживачем не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі на підставі рахунку (платіжного документу) Постачальника.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суми платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацією щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайті для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.4 Договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).

Згідно з п. 7.2 Договору Постачальник серед іншого зобов`язується надавати Споживачу інформацію про його права та обов`язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожити електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим Договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії; публікувати на офіційному вебсайті постачальника (і в засобах масової інформації в передбачених законодавством випадках) детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її у дію і безкоштовно надається Споживачу.

Відповідно до п. 13.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, відповідно до обраної комерційної пропозиції, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов`язань та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти одна одну про їх зміну не пізніше 5-ти днів до впровадження таких змін, а в разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків (п. 13.5 Договору).

Пунктом 13.6 Договору визначено випадки при настанні яких істотні умови Договору можуть бути змінені.

Зокрема, підпунктом 13.6.2 Договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Зміна ціни за одиницю товару можлива тільки за умови здійснення поставки товару за раніше встановленою ціною.

У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії") на ринку підтверджується довідками (завіреними копіями довідок) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій.

Коливання ціни електричної енергії визначається шляхом порівняння середньозважених цін на РДН двох останніх послідовних періодів (місяців), що передують розрахунковому. Середньозважена ціна РДН визначається на підставі середньозважених цін двох останніх послідовних періодів (місяців), зазначених на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку".

Ціна за одиницю товару по даному договору змінюється пропорційно до зміни середньозваженої ціни РДН двох послідовних періодів (місяців), що передують розрахунковому.

У залежності від коливання середньозваженої ціни РДН сторони протягом дії договору можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару з урахуванням попередніх змін, внесених до нього.

У разі зміни ціни за одиницю товару по даному договору, Постачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це Споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Такі зміни починають діяти не раніше ніж; через 20 днів з моменту отримання повідомлення Споживачем від Постачальника.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками.

У подальшому між Замовником та Постачальником укладено вісім додаткових угод, з яких додатковими угодами №1-2, 4, 6-8 збільшено ціну за одиницю товару з 1,78248 грн за 1 кВт/год до 2,34692 грн за 1 кВт/год, з одночасним зменшенням кількості одиниць товару, а саме додатковими угодами:

№1 від 20.10.2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 1,92590 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг зменшено до 12 965 438 кВт/год (т. 1. а.с. 79-80);

- №2 від 10.11.2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 2,07162 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 12219085 кВт/год (т. 1 а.с. 83-84);

- №3 від 19.11.2020 узгоджено п. 5.2 Договору доповнити абзацом другим наступного змісту: "Попередня оплата за електричну енергію, заявлену до споживання в грудні 2020 року. Здійснюється частково цільовими коштами загального фонду обласного бюджету на суму 344 820,00 грн в строк до 18.12.2020" (т. 1 а.с. 85).

- №4 від 20.11.2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 2,21798 грн. за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 11638928 кВт/год (т. 1 а.с. 88-89);

- №5 від 30.11.2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії зменшено до 2,18078 грн за 1 кВт/год, обсяг постачання 11638928 кВт/год (т. 1 а.с. 91-92);

- №6 від 01.12.2020 у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів) з

передачі електричної енергії, відповідно до Постанови НКРЕКП від 04.11.2020

за № 1998, що є складовою ціни товару - електричної енергії, сторони дійшли

згоди про Ціну (тариф) електричної енергії для споживача відповідно: 1, 2 клас напруги 188,985 коп./кВт*год без ПДВ і 226,782 коп./кВт*год з ПДВ. Загальний обсяг поставки електричної енергії становить 11638928 кВт*год. Загальна сума цього Договору складає: 25 301 143 грн 42 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 4 216 857 грн 24 коп (т. 1 а.с. 93-94).

- №7 від 10.12.2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 2,29706 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 11563030 кВт/год (т. 1 а.с. 97-98);

- №8 від 21.12,2020 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 2,34692 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 11462986 кВт/год (т. 2 а.с. 249-250).

Підставами для укладення вказаних угод стали звернення Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" з пропозиціями про зміну ціни та надано експертні висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати (т. 1 а.с. 78, 82, 87, 96, 100).

Прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод № 1-2, 4-8 збільшено ціну за одиницю товару з 1,78248 грн за 1 кВт/год до 2,34692 грн за 1 кВт/год, тобто на 0,56444 грн (на 31,7% більше від первинної ціни), при цьому кількість кВт/год електричної енергії суттєво зменшено.

Зокрема додатковими угодами збільшували складові ціни електричної енергії "ціна ринку електроенергії" з 1,19517 грн до 1,59301 грн, або 33,28 %; "тариф на передачу електричної енергії оператором системи" з 2,4023 грн до 3,1276 грн, або на 30,19 %.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2020-07-24-003385-С сума оплати за договором становить 14 146 930,49 грн (т. 1 а.с. 50-51).

Водночас, за даними актів прийому-передачі електричної енергії фактично поставлено 8 745 767 кВт/год електричної енергії на загальну суму

18 924 010,44 грн, що також підтверджено платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 102-123).

За твердженням прокурора, вказані додаткові угоди є недійсними та мають бути визнані такими в судовому порядку, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Кропивницькою окружною прокуратурою за результатами опрацювання відкритих відомостей, розміщених в системі Рrozzoro, виявлено низку порушень Закону України "Про публічні закупівлі", про що проінформовано Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області листами №12.51-78-3927вих-22 від 10.06.2022, №12.51-78-5816вих-22 від 08.08.2022, №51-78-820вих-23 від 01.02.2023 (т. 1 а.с. 153-162).

З отриманої інформації Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області встановлено, що в ході ревізії ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за період з 01.04.2020 по 30.09.2021" процедура закупівлі UА-2020-07-24-003385-с не перевірялась (лист №11982-22 від 05.09.2022) (т. 1 а.с. 163).

Крім того, листом №041131-17/754-2023 від 02.03.2023 Управління повідомило, що відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (зі змінами та доповненнями) та п.п 2 п. 6 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 № 3, на адресу Замовника Управлінням направлено запит від 15.,02.2023 № 041131-15/498-2023 про надання пояснень щодо фактів зазначених у листі та їх документального підтвердження (т.1, а.с. 164-166).

На вищевказаний запит, на адресу Управління надійшов лист від 22.02.2023 №446/08/07-21, в якому відмовлено у наданні пояснень та їх документального підтвердження (т. 1, а.с. 167-168).

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та позиача-2: Кіровоградської обласної ради, прокурор зазначив, що «власних коштів» для комунальних підприємств не існує, всі витрати та прибутки комунальних підприємств впливають на майновий стан територіальної громади (власника), та в територіальної громади наявне беззаперечне право та інтерес у тому, щоб розпорядження такими коштами здійснювалося належним чином, а тому безпідставно збережені кошти, які переплачено на підставі додаткових угод, укладених з порушенням вимог закону, є коштами територіальної громади, тобто коштами місцевого бюджету та їх неефективне витрачання порушує права мешканців громади і саме Кіровоградська обласна рада як представник територіальної громади та засновник ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є належним позивачем і вповноваженим органом на забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, отримавши інформацію про наявність відповідних порушень при укладенні спірного Договору, не було позбавлене можливості звернутись до суду з позовом щодо стягнення безпідставно сплачених коштів, а Обласною радою у своєму листі чітко визначено не бажання вжиття реальних заходів до усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель.

З урахуванням викладеного, звернення до суду прокурора в інтересах цих органів є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у 2020 році, однак уповноваженими органами заходів до усунення порушень та фактичного стягнення безпідставно сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача-1: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та позиача-2: Кіровоградської обласної ради та виходив із того, що підвищення ціни за Додатковою угодою № 1 від 20.10.2020 здійснено за відсутності законодавчо визначених підстав, внаслідок чого вказана Додаткова угода суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання такої Додаткової угоди недійсною.

У подальшому Додатковими угодами № 2, 4-8 збільшено складові ціни електричної енергії "ціна ринку електроенергії" з 1,19517 грн до 1,59301 грн, або 33,28 %; "тариф на передачу електричної енергії оператором системи" з 2,4023 грн до 3,1276 грн, або на 30,19 % в порівнянні з ціною у Договорі, а тому кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, і є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по послідуючій буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні із основним договором.

Також суд виснував, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".

Таким чином, оскільки на виконання Договору за період жовтня 2020 - грудень 2020 поставлено 8 745 767,00 кВт.год електричної енергії та сплачено грошові кошти в загальному розмірі 18 924 010,44 грн з ПДВ, в той час як без врахування оспорюваних додаткових угод, при ціні електричної енергії згідно з Договором за 8 745 767,00 кВт.год по ціні 1,78248 грн кВт.год підлягає сплаті 15 589 154,76 грн, тому грошові кошти в сумі 3 334 855,68 грн підлягають стягненню на користь бюджету.

Спростовуючи доводи відповідачів про те, що вказані кошти є власністю комунального підприємства, а не коштами Кіровоградської обласної ради, суд зазначив, з посиланням на постанову від 22.07.2020 Верховного Суду у справі № 524/9076/17, що правовий статус комунального підприємства, особливості його створення і джерел формування його майна дають підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинно бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 07.11.2023 у справі №910/5188/22.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання Прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/82/19, від 19.01.2021 у справі № 904/71/19, від 02.02.2021 у справі № 904/75/19 між тими ж сторонами у ідентичних спорах, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків у даній справі, оскільки рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо дотримання Прокурором передбаченої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевим господарським судом викладено доводи Прокурора, що необхідність захисту інтересів держави Прокурор аргументував тим, що звернення з цим позовом спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у раціональному використанні бюджетних коштів (коштів територіальної громади), що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі. Обґрунтовуючи цей довід, прокурор, в свою чергу, послався на ст.ст.22, 26, 48, 57 Бюджетного кодексу України, ст.327 ЦК України, висновки наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.03.2018 по справі №815/1216/16.

При цьому, з метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів, листами №12.51-78-5816вих-22 від 08.08.2022 та №51-78-820вих-23 від 01.02.2023 окружною прокуратурою повідомлено Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області, як структурний підрозділ чия юрисдикція поширюється на територію Кіровоградської області, про виявлені порушення.

Зі змісту відповідей Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 24.02.2023 за № 041105-17/657-2023 вбачається, що вищевказаним органом в ході ревізії ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за період 01.04.2020 по 30.09.2021, перевірка зазначеної процедури закупівлі не проводилась. Крім того, згідно з листом Управління від 02.03.2023 №041131-17/754-2023 на запит Управління про надання пояснень щодо вказаної закупівлі електричної енергії та підтверджуючих документів, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" відмовлено.

Аналогічно, з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, Кропивницька окружна прокуратура 24.05.2022 за №51-78-4823 вих-23 та 25.07.2023 за № 51-78-7605 вих-23 звернулася до Обласної ради з відповідними листами.

У вказаному листі прокурором детально описано встановлені факти порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", допущені при укладенні додаткових угод до Договору №ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020 підзвітним та підконтрольним закладом, а також вказано на безпідставне витрачання бюджетних коштів. Крім того, перед Обласною радою поставлено питання чи вживались ними заходи до усунення виявлених порушень та чи планується вжиття таких заходів у подальшому.

У відповідь Обласною радою листами від 07.06.2023 та 10.08.2023 повідомлено прокурора, що Кіровоградською обласною радою позов не подавався. Крім того, зазначено, що у разі подання Кропивницькою окружною прокуратурою позову в інтересах держави, обласна рада підтримає позовні вимоги.

Зі змісту вказаного листа можливо зробити висновок, що Обласною радою знехтувано інформацією прокурора про допущені порушення та безпідставне витрачання бюджетних коштів, а також: повне небажання самостійно звертатись до суду з метою стягнення безпідставно витрачених коштів.

Таким чином, заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів за непоставлений товар не вживалися, що свідчить про бездіяльність таких органів та не вжиття ними заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Між тим, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі позивача-1: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та позивача-2: Кіровоградської обласної ради - органів, уповноважених державою здійснювати функції щодо контролю за витрачанням бюджетних коштів (щодо позивача 1) та органу, що здійснює представництво інтересів територіальної громади і є засновником відповідача-2 (щодо позивача-2). Отже, як зазначив місцевий господарський суд, бездіяльність Позивачів щодо невиконання заходів, спрямованих на захист інтересів держави підтверджена Прокурором належними та допустимим доказами.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду попередньої інстанції, оскільки Прокурором на час звернення з відповідним позовом не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Так, за приписами ст.1 Бюджетного кодексу України (далі БК України) бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

За визначенням основних термінів, наведених у ст.2 БК України:

бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад);

бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету;

витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;

власні надходження бюджетних установ - надходження, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт та цільових заходів, гранти, дарунки та благодійні внески, а також надходження від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності;

доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ);

надходження бюджету – це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред`явлення цінних паперів;

субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Отже, положеннями бюджетного законодавства імперативно врегульовано, що бюджетні кошти це надходження та витрати бюджету, а також виокремлено такі поняття як бюджетні кошти та власні кошти установ.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері, чим констатував, що порушення інтересів держави у бюджетній сфері можливе у разі неефективного та нераціонального використання саме бюджетних коштів.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору , придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок) визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З наведених норм слідує, що відносини у бюджетній сфері, в контексті укладення договорів за рахунок бюджетних коштів, виникають у разі здійснення уповноваженим розпорядником бюджетних коштів, відповідних бюджетних асигнувань на цілі такого договору та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами загального/спеціального фонду.

Крім того, згідно із частиною четвертою статті 48 БК України, у разі взяття учасником бюджетного процесу зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з їх перевищенням, такі зобов`язання не є бюджетними і не оплачуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, статті Бюджетного кодексу, на які послався прокурор (ст.22, 26, 48 БК), регулюють питання саме бюджетних коштів, асигнувань, зобов`язань.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.2 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частинами 1-3 ст.3 ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Частиною 1 ст.8 ГК України визначено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.78 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Органами управління комунального унітарного підприємства є:

керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);

наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.

Наглядова рада комунального унітарного підприємства утворюється за рішенням органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство. Критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального унітарного підприємства є обов`язковим, а також порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів, порядок призначення членів наглядової ради затверджуються рішенням відповідної місцевої ради.

Річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства може підлягати обов`язковій перевірці незалежним аудитором в порядку, передбаченому рішенням відповідної місцевої ради. Критерії відбору незалежного аудитора та критерії віднесення комунальних унітарних підприємств до таких, фінансова звітність яких підлягає обов`язковій перевірці незалежним аудитором, встановлюються рішенням відповідної місцевої ради.

Комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на власній вебсторінці (вебсайті) або на офіційному вебсайті суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких вебсторінок та вебсайтів є цілодобовим і безоплатним.

Обов`язковому оприлюдненню підлягає така інформація:

цілі діяльності комунального унітарного підприємства;

квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування;

аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;

статут комунального унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;

біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);

біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб`єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним;

річні звіти керівника та наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства;

структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов`язків, а також у зв`язку із звільненням;

рішення суб`єкта управління об`єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;

опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;

відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";

інформація про операції та зобов`язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.

Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.

Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник комунального унітарного підприємства відповідно до законів України та умов укладеного з ним контракту.

Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

За приписами ст.140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи за фінансовими інструментами; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Правовий режим майна суб`єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.

Згідно з частинами 1, 3 ст.142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Порядок використання прибутку (доходу) суб`єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу.

Посилаючись на висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.03.2018 по справі №815/1216/16, за яким: «Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).», відтак, жодних «власних коштів» для комунальних підприємств не існує, прокурор зазначив про наявність державного і суспільного інтересу у цій справі.

Такий же висновок для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів навів господарський суд, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.07.2020 по справі №524/9076/17. Додатково зауваживши, що джерелами фінансування вказаної закупівлі зазначено міський бюджет та кошти комунального підприємства, оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджено казначейською службою у листах відповідях на запити прокурора, Договір № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладений між ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та ПП «ОККО КОНТРАКТ» за отриману електричну енергію частково зареєстрований та оплачений за рахунок коштів загального фонду обласного бюджету, а саме у сумі 344 820,00 грн.

Натомість, колегія суддів зауважує, що по-перше, у наведених постановах КАС ВС мова йшла про розкриття публічної інформації, по-друге, основним документом для визначення діяльності підприємства є статут.

Зокрема, згідно Статуту відповідача-2 - ОКВП «Дніпро-Кіровоград» хоча засновником підприємства і є Кіровоградська обласна рада (п.1.6 Статуту) та підприємство користується майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області, на праві господарського відання з обмеженням правомочності розпорядження майном у порядку і в межах, встановлених чинним законодавством України та рішенням Засновника (п.1.8 Статуту), втім: - підприємство є юридичною особою, має право від свого імені укладати правочини в порядку, встановленому чинним законодавством України та рішеннями Засновника, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов`язання, виступати в суді від свого імені (п.3.1 Статуту); - підприємство діє на основі повного господарського розрахунку, забезпечує самоокупність, фінансування витрат на господарську діяльність, соціальний розвиток і матеріальне стимулювання працівників за рахунок зароблених коштів. несе повну відповідальність за результати господарської діяльності (п.3.8 Статуту); - Засновник не відповідає за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника (п.3.10 Статуту); - за результатами роботи Підприємства за рік чистий прибуток, одержаний після передбачених п.5.10 розрахунків, залишається у розпорядженні Підприємства. Напрями його використання визначаються керівником підприємства згідно з чинним законодавством України за рішенням Засновника (п.5.12 Статуту).

З урахуванням наведених норм права слідує, що у випадку виконання суб`єктом господарювання (яке, водночас, не має статусу бюджетної неприбуткової установи, а є окремим суб`єктом права, господарська діяльність якого спрямована на отримання прибутку) договірного зобов`язання не за рахунок бюджетних коштів, такі відносини не можуть вважатися такими, що виникли у бюджетній сфері.

Як слідує з оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-07-24-003385-с (а.с.44-46 т.1) відповідач-2 розмістив пропозицію щодо закупівлі електричної енергії за власні кошти (кошти від господарської діяльності підприємства).

При цьому, в розумінні Бюджетного, Цивільного та Господарського кодексів, комунальні підприємства, що надають послуги і реалізують продукцію за плату, працюють за схемою самофінансування, тобто отримують власні доходи; підприємства, що надають безоплатні послуги (міських шляхів, озеленення, вуличного освітлення та ін.) фінансуються з бюджету за фактично виконані роботи, тобто отримують бюджетні дотації.

Більш того, у матеріалах справи наявні листи казначейської служби, які підтверджують що фінансування Договору не здійснювалось за бюджетні кошти (крім суми 344 820,00 грн).

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно з яких ПП «ОККО КОНТРАКТ» отримувало кошти у рамках виконання Договору, перераховані ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з власного банківського рахунку відкритого в АТ КБ «Приватбанк», тобто не з казначейського рахунку.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду про те, що ПП «ОККО КОНТРАКТ» внаслідок укладення спірних додаткових угод отримало бюджетні кошти, чим порушило інтереси держави у спірних відносинах, побудовані на доводах прокурора, що не підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України та не перевірені судом першої інстанції належним чином.

Використання коштів, які не є бюджетними (зокрема, коштів належних безпосередньо суб`єкту господарювання і які за його статутом є власністю саме підприємства, а не засновника) не може створювати загрозу порушенню інтересів держави у бюджетній сфері та інтересам територіальної громади, на чому наполягав прокурор.

Щодо суми 344 820,00 грн, яка частково взята на облік у казначейській службі, колегія суддів зауважує наступне.

Кошти обласного бюджету в загальному розмірі 855 000,00 грн передбачено ОКВП «Дніпро-Кіровоград», як одержувачу, відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 26.20.2020 №667-р, які розподілені на дві часини: 315 000,00 грн на закупівлю матеріалів та 540 000,00 грн на оплату енергоносіїв (в тому числі 195 180,00 грн на послугу розподілу електричної енергії та 344 820,00 грн на електричну енергію).

При цьому, зазначені кошти виділено як компенсацію відповідачу-2 по виконанню заходів водопониження ґрунтових вод у м. Кропивницькому відповідно до розрахунку витрат за період січня-грудня 2020 року, як субвенція з бюджету м.Кропивницького, що підтверджується листом Департаменту ЖКГ Кіровоградської ОДА від 18.11.2020 №27-18/2515/0.27 9вс.41, т.1).

Таким чином, з обласного бюджету виділено кошти не на закупівлю електричної енергії по договору про постачання електричної енергії споживачу № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020, укладеного між відповідачами, а на компенсацію понесених витрат електричної енергії на відповідні заходи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що законність і правильність використання відповідачем-2 коштів компенсації була предметом планової ревізії господарської діяльності підприємства (акт ревізії №041105-20/2 від 07.12.2021 за період з 01.04.2020 по 30.09.2021), яким порушень законодавства про використання бюджетних коштів (порядку і повноти) не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що, кошти отримані ПП «ОККО КОНТРАКТ» у рамках виконання Договору № ОК/1-1-20/35 від 28.09.2020 були виділені з обласного бюджету Кіровоградської області, та/або такі кошти належали до надходжень чи витрат бюджету, що може слугувати підставою для висновку, що такі кошти є бюджетними, відтак, доводи скарг обох відповідачів в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції виснував, з посиланням на позиції Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, положення Бюджетного кодексу України та Порядку, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади та наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Натомість, у справі № 924/1283/21 спірними були відносини щодо використання Опорним навчальним закладом «Купільською ЗОШ І-ІІІ ст. Війтовецької селищної ради Хмельницької області» (засновником якої є селища рада) виключно коштів місцевого бюджету (джерелом фінансування закупівлі № UA-2020-12-03-009884-b були кошти місцевого бюджету).

У постанові від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19 предметом розгляду судом були відносини щодо стягнення Товариством (постачальником послуг за договором) з комунального закладу охорони здоров`я заборгованості коштів, які сплачені позивачу в повному обсязі виключного за рахунок коштів бюджету в межах бюджетних асигнувань.

У справі № 904/123/22, судами також встановлено, що джерелом фінансування закупівлі (UA-2021-10-08-010723-b) є виключно кошти місцевого бюджету.

У постанові від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 Верховним Судом досліджувалось відносини щодо закупівлі № UA-2020-08-13-008188-a джерелом фінансування якої були виключно кошти міського бюджет, а замовником виступав Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

Звідси, колегія суддів виснує, що наведені висновки суду касаційної інстанції та нормативні приписи Бюджетного кодексу України та Порядку насамперед визначають (врегульовують) відносини пов`язані з використанням виключно бюджетних коштів їх розпорядниками.

Таким чином, спірні відносини у справі № 912/1881/23 є відмінними від відносин, що досліджувались судами у наведених вище справах. При цьому, судами у вказаних вище справах достеменно встановлено та підтверджено матеріалами справ, що фінансування закупівель здійснювалось виключно за кошти місцевих бюджетів (безпосередньо в межах бюджетних асигнувань), з урахуванням чого були сформовані висновки судів у таких справах (в тому числі і суду касаційної інстанції), що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища, а тому неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади та наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зроблено висновок (з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16), що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

За вказаного висновку суду першої інстанції, в контексті спірних відносин, слідує, що будь-який прибуток одержаний комунальним підприємством «автоматично» набуває статусу «бюджетних коштів» (навіть без дотримання передбачених законодавством процедур, які регулюють питання надходження коштів до бюджету), а використання таких коштів комунальним підприємством (які не виділялися з відповідного бюджету, тобто не є його витратами) є наслідком отримання контрагентом такого суб`єкту господарювання коштів із бюджету.

Як вже зазначала колегія суддів вище за текстом, наведені висновки касаційного адміністративного суду не є релевантними до спірних відносин у справі № 912/1881/23, з огляду на те, що у справах №815/1216/16, №524/9076/17 судом вирішувалось питання щодо правомірності відмови у наданні інформації на запит на публічну інформацію, тобто чи відповідає запитувана позивачем інформація критерію відкритості та такою, що має надаватись комунальним закладом як розпорядником інформації.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 226 ГПК України (висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу щодо недоведеності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цьому випадку, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Так само і частиною 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Вказані норми не є суто декларативними - їх необхідно розуміти не лише як положення законодавства, які надають особам безумовне право подавати апеляційну скаргу на рішення судів, які розглянули відповідну справу як суди першої інстанції, але і враховувати, що вони визначають принципи самого судочинства, які покладають на суд певні обов`язки з розгляду таких скарг і перегляду відповідних судових рішень (з урахуванням обмежень інстанційного перегляду).

Зокрема, частина 1 ст. 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому законодавець у ст. 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Оскільки з`ясуванню доводів наведених прокурором у позові передує з`ясування обставин наявності підстав для представництва ним інтересів держави в особі позивачів, тому у даній справі судом апеляційної інстанції скаржникам надано вичерпну відповідь на ключові питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а решту доводів, викладених в апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дослідив, врахував, втім, останні не впливають на результат прийнятого судом апеляційної інстанції рішення щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі позивачів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а позовна заява, подана Виконувачем обов`язків керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та позиача-2 Кіровоградської обласної ради підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 226 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" підлягає повному задоволенню.

Зважаючи на задоволення і часткове задоволення апеляційних скарг та залишення позовної заяви без розгляду, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на Прокурора (який є самостійним учасником розподілу судових витрат) та стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" 82 573,00 грн. та на користь Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 103 216,26 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг, поданих кожним із відповідачів.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі №912/1881/23 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі №912/1881/23 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2024 у справі №912/1881/23 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовну заяву Виконувача обов`язків керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, позивача-2: Кіровоградської обласної ради до відповідачів: Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ", Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 3 334 855,68 грн, - залишити без розгляду.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" 82 573,00 (вісімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 00 копійок) грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 103 216,26 (сто три тисячі двісті шістнадцять гривень 26 копійок) грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 15.06.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд