Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №904/4817/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/4817/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

прокурора: Риженко В.О.

представника позивача: Білан С.А.,

представника відповідача: Галючека А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОМЕНЕРГЕТИКА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 (головуючий в першій інстанції Рудь І.А., повний текст складений та підписаний 12.02.2026)

у справі за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОМЕНЕРГЕТИКА»

про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОМЕНЕРГЕТИКА» (надалі – ТОВ НВП «Променергетика») про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, площею 0,2707 га (частки користування 89/100 з 16.11.2022) за період з 27.09.2022 по 20.03.2025 у розмірі 830123,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ТОВ НВП «Променергетика» є власником нерухомого майна, а саме: адміністративно-побутового корпусу, розташованого на земельній ділянці комунальної власності за адресою: м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, 1, кадастровий номер 1210100000:04:018:0227. Оскільки відповідач у період з 27.09.2022 по 20.03.2025 використовував цю земельну ділянку без укладеного договору оренди та без державної реєстрації речового права, він, відповідно до ст.1212 ЦК України, є таким, що безпідставно зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати, чим завдав збитків територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави, оскільки Дніпровська міська рада, будучи уповноваженим органом, не вжила належних заходів для стягнення цих коштів, що підтверджується листуванням між прокуратурою та міською радою. Розмір безпідставно збережених коштів у сумі 830123,69 грн розрахований комісією міської ради, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої ставки орендної плати 3% за період фактичного користування землею з урахуванням частки користування 89/100.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/4817/25 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ НВП «Променергетика» на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, за адресою: вул.Дніпросталівська, 1, м.Дніпро, у розмірі 830123,69 грн за період з 27.09.2022 по 20.03.2025. Цим же рішенням стягнуто з ТОВ НВП «Променергетика» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 11172, 68 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ НВП «Променергетика», будучи власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, у період з 27.09.2022 по 20.03.2025 користувалося цією ділянкою без укладеного договору оренди та без державної реєстрації речового права. Оскільки відповідач не сплачував орендну плату, він безпідставно зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику землі - територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради, що є підставою для стягнення цих коштів згідно ст.1212 ЦК України. Суд першої інстанції визнав доведеним факт використання відповідачем усієї земельної ділянки площею 0,2707 га, а не лише площі під будівлею, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки та фотоматеріалами. Розмір безпідставно збережених коштів у сумі 830123,69 грн розрахований на підставі нормативної грошової оцінки землі та ставки орендної плати 3%, затвердженої міською радою, з урахуванням частки користування відповідача 89/100, після продажу частини нерухомості у листопаді 2022 року.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ТОВ НВП «Променергетика» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/4817/25 та ухвалити нове про стягнення з відповідача за фактичне використання земельної ділянки загальною площею 1086,1 м.кв. (будівля адміністративного корпусу) у розмірі 375587,57 грн за період з 27.09.2022 по 20.03.2025, згідно наданого при розгляді справи розрахунку.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах, зокрема, Акті обстеження земельної ділянки від 27.06.2024, який, на думку відповідача, складений з грубим порушенням законодавства, а саме: без законних підстав, поза межами процедури державного контролю. Апелянт стверджує, що суд проігнорував його аргументи про недопустимість цього доказу та про те, що він фактично користується лише землею площею 1086,1 кв.м - безпосередньо під будівлею, а не усією ділянкою 0,2707 га, тому заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, а розгляд справи був несправедливим. Крім того, апелянт зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 на час розгляду справи вже не існує, а право на фактичне користування землею під будівлею перейшло до нього в силу закону при набутті права власності на нерухомість, однак відповідач готовий сплатити компенсацію за користування саме площею 1086,1 кв.м у розмірі 375587,57 грн згідно з власним розрахунком.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, зазначив, що відповідач користується не усією земельною ділянкою, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належить іншій особі, а саме: ТОВ «Піллет Енерго». Таким чином, відповідач вважає правомірним стягнення з нього лише плати за користування земельною ділянкою площею 1086,1 кв.м., яка знаходиться безпосередньо під будівлею, що належить на праві власності відповідачу.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада (позивач) вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі оцінки належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи та із з`ясуванням усіх обставин. Позивач зазначає, що відповідач сам виявив намір користуватися земельною ділянкою саме площею 0,2707 га, оскільки за його замовленням було розроблено проєкт землеустрою та проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 саме цієї площі. Крім того, позивач стверджує, що Акт обстеження земельної ділянки від 27.06.2024 є належним доказом, оскільки він складений не в межах державного контролю, а в порядку огляду власником своєї землі, що підтверджується фотоматеріалами та схемою, і цей Акт відповідачем у встановленому порядку не оскаржувався. Також позивач зазначає, що розмір частки користування відповідача 89/100 розрахований правильно, виходячи із загальної площі нерухомого майна на ділянці - 4690,1 кв.м та площі майна, що належить відповідачу (4174,8 кв.м), а твердження скаржника про користування лише площею 1086,1 кв.м (безпосередньо під будівлею) вважає безпідставним, оскільки він фактично використовує всю огороджену територію з воротами та асфальтобетонним покриттям.

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені у відзиві заперечення та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки факт використання відповідачем усієї земельної ділянки площею 0,2707 га підтверджується Актом обстеження від 27.06.2024, складеним уповноваженим органом з фотоматеріалами та схемою, який відповідач не оскаржував. Прокурор наголошує, що саме відповідач замовляв проєкт землеустрою та ініціював державну реєстрацію ділянки саме цієї площі, однак всупереч вимогам закону не оформив права користування та не сплачував орендну плату, хоча з моменту набуття права власності на нерухомість у нього виник обов`язок оформити речове право на землю. Крім того, прокурор зазначає, що доводи відповідача про користування лише площею 1086,1 кв.м є безпідставними, оскільки розрахунок частки 89/100 здійснено виходячи із загальної площі нерухомого майна на ділянці - 4690,1 кв.м, та площі майна, що належить відповідачу - 4174,8 кв.м, а невжиття заходів щодо оформлення договору оренди протягом тривалого часу, зокрема, з 2021 року, свідчить про бездіяльність самого відповідача, який двічі звертався за дозволами, але так і не уклав договір.

Присутня у судовому засіданні прокурор підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вважала доводи апелянта безпідставними, а тому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВП «Променергетика» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/4817/25 за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ НВП «Променергетика» про стягнення безпідставно збережених коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

09.03.2026 матеріали справи № 904/264817/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

12.03.2026 від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13.03.2026 від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2026 о 14:30 год.

В судовому засіданні 21.04.2026 оголошено перерву до 13.05.2026 о 15:00 год.

У судовому засіданні 13.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9959796522024 від 20.12.2024, за адресою: м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, 1, знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,2707 га з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, яка перебуває в комунальній власності.

На вказаній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративно-побутовий корпус літ.В-4, в тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв.м.

Земельна ділянка площею 0,2707 га з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, яка розташована на вул.Дніпросталівська, 1 у м.Дніпро є сформованою з 27.09.2022, цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 03.10 «для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку», що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.08.2025.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 408951542 від 21.01.2025, за адресою: м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, 1 розташоване нерухоме майно: адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на ІV-му поверсі, у тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв.м, що належить на праві приватної власності ТОВ НВП «Променергетика» на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2018 № Б29/200-10.

26.05.2021 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 205/7 «Про надання ТОВ НВП «Променергетика» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню адміністративно-побутового корпусу та перехідної галереї по вул.Дніпросталівській, 1 (Індустріальний район)».

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 27.06.2024 здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул.Дніпросталівська, 1 у м.Дніпро (кадастровий номер 1210100000:04:018:0227), за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки № 27/06/24-В-4 від 27.06.2024.

Як вбачається зі змісту вказаного Акту, відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 26.05.2021 № 130/37 «Про надання ТОВ НВП «Променергетика» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню адміністративно-побутового корпусу та перехідної галереї по вул.Дніпросталівська, 1 (Індустріальний район)» надано ТОВ НВП «Променергетика» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню вищезазначеного об`єкту. Відповідно до адресного плану, державним інспектором інспекції встановлено земельну ділянку за адресою: вул.Дніпросталівська, 1 у м.Дніпрі з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, а також зафіксовано, що доступ до неї обмежений. На земельній ділянці розташована чотириповерхова цегляна капітальна будівля адміністративно-побутового корпусу, вхід до якої здійснюється зі сторони вул.Дніпросталівської. Ліворуч від адміністративно-побутового корпусу прибудована капітальна триповерхова будівля перехідної галереї, яка з боку вулиці Дніпросталівської огороджена секціями бетонного паркану. В`їзд на земельну ділянку здійснюється з боку вул.Дніпросталівської, через розсувні металеві ворота. Поверхня земельної ділянки змощена асфальтобетоном. На час обстеження на території земельної ділянки здійснювалась господарська діяльність. Загальна площа земельної ділянки, за первинними обмірами, співпадає з даними державних реєстрів.

Відповідно до витягу № НВ-9951054352024 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 станом на 17.10.2024 складає 12818793,63 грн.

Згідно з витягом № НВ-9903023102025 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 станом на 17.01.2025 складає 14351265,95 грн.

Відповідно до довідки КП «Муніципальний землевпорядний офіс» про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2025, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році складала 12196758,92 грн (коефіцієнт індексації НГО 1,051), у 2022 році – 10605877,33 грн (коефіцієнт індексації НГО 1,15).

Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міські раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (надалі - Комісія) розглянуто матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме: власника майна ТОВ НВП «Променергетика» щодо земельної ділянки за адресою: вул.Дніпросталівська, 1, м.Дніпро, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:04:018:0227. Встановлено, що за розрахунками вищезазначеного органу, ТОВ НВП «Променергетика» у зв`язку з використанням земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, площею 0,2707 га (частки користування 89/100 з 16.11.2022), за відсутності договору оренди, за період з 27.09.2022 по 20.03.2025 безпідставно зберегло кошти у загальному розмірі 830123,69 грн.

Вищезазначений розрахунок затверджено на засіданні Комісії 20.03.2025 (протокол Комісії № 3 від 20.03.2025).

Відповідно до вищезазначеного протоколу Комісії № 3 від 20.03.2025 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки у зв`язку з користуванням землею без достатньої правової підстави, збитки, завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 27.09.2022 по 20.03.2025 згідно частки 89/100, складають 830123,69 грн.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 408951542 від 21.01.2025, на земельній ділянці за адресою: вул. Дніпросталівська, 1, кадастровий номер 1210100000:04:018:0227, знаходяться наступні об`єкти нерухомого майна:

- адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на ІV-му поверсі, у тому числі сходова клітина В1-5, загальною площею 1086,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140812912101, власник: ТОВ НВП «Променергетика», дата державної реєстрації права власності: 04.08.2020;

- адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на III-му поверсі, загальною площею 976,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140780612101, власник: ТОВ НВП «Променергетика», дата державної реєстрації права власності: 04.08.2020;

- адміністративно-побутовий корпус літ.В-4 на І та II поверсі, загальною площею 2112,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808069812101, власник: ТОВ НВП «Променергетика», дата державної реєстрації права власності: 08.04.2019;

- перехідна галерея № 3 літ.Ф-3, сходи літ.Ф1, загальною площею 515,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808377312101, власник: з 2019 по 2022 роки ТОВ НВП «Променергетика», дата державної реєстрації права власності: 04.08.2019, дата припинення речових прав: 16.11.2022; актуальна інформація про власника: ТОВ «Піллет Енерго», дата державної реєстрації права власності: 16.11.2022.

Загальна площа нерухомого майна на земельній ділянці складає 4690,1 кв.м (1086,1 кв.м + 976,5 кв.м + 2112,2 кв.м + 515,3 кв.м). Частка користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 становить:

- для ТОВ НВП «Променергетика»: за період з 01.01.2022 по 15.11.2022 - 1,0; за період з 16.11.2022 по 20.03.2025 - 0,89 (4174,8 кв.м / 4690,1 кв.м), де: 4690,1 кв.м - загальна площа нерухомого майна на земельній ділянці, 4174,8 кв.м - площа нерухомого майна, яке перебуває у власності ТОВ НВП «Променергетика»;

- для ТОВ «Піллет Енерго»: за період з 16.11.2022 по 20.03.2025 - 0,11 (515,3 кв.м / 4690,1 кв.м), де 4690,1 кв. м - загальна площа нерухомого майна на земельній ділянці, 515,3 кв.м - площа нерухомого майна, яке перебуває у власності ТОВ «Піллет Енерго».

Отже, розмір частки користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 пропорційно розміру часток нерухомого майна землекористувачів за період з 16.11.2022 по 20.03.2025 складає: 11/100 у ТОВ «Піллет Енерго» (515,3 кв. м); 89/100 у ТОВ НВП «Променергетика» (4174,8 кв.м).

За розрахунком прокурора, за період 27.09.2022 по 20.03.2025 розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, складає 830123,69 грн.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст.93, ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст.206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас, згідно зі ст.ст.122-124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування без укладеного договору оренди земельною ділянкою площею 0,2707 га (частка користування 89/100 з 16.11.2022) за період 27.09.2022 по 20.03.2025 у розмірі 830123,69 грн.

Апелянт у апеляційній скарзі стверджує, що суд проігнорував його аргументи про недопустимість такого єдиного доказу фактичного користування земельною ділянкою, як Акт обстеження земельної ділянки від 27.06.2024, яким визначено площу такої земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні відповідача, у розмірі 0,2707 га, оскільки він фактично користується лише землею площею 1086,1 кв.м - безпосередньо під будівлею, а не усією ділянкою 0,2707 га, тому заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, а розгляд справи був несправедливим. Крім того, апелянт зазначає, що земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 на час розгляду справи вже не існує, а право на фактичне користування землею під будівлею перейшло до нього в силу закону при набутті права власності на нерухомість, однак відповідач готовий сплатити компенсацію за користування саме площею 1086,1 кв.м у розмірі 375587,57 грн згідно з власним розрахунком.

Позивач зазначає, що відповідач сам виявив намір користуватися земельною ділянкою саме площею 0,2707 га, оскільки за його замовленням було розроблено проєкт землеустрою та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227 саме цієї площі. Крім того, позивач стверджує, що Акт обстеження земельної ділянки від 27.06.2024 є належним доказом, оскільки він складений не в межах державного контролю, а як огляд власником своєї землі, що підтверджується фотоматеріалами та схемою, і цей Акт відповідачем у встановленому порядку не оскаржувався. Також позивач зазначає, що розмір частки користування відповідача 89/100 розрахований правильно, виходячи із загальної площі нерухомого майна на ділянці - 4690,1 кв.м, та площі майна, що належить відповідачу - 4174,8 кв.м, а твердження скаржника про користування лише площею 1086,1 кв.м (безпосередньо під будівлею) вважає безпідставним, оскільки він фактично використовує всю огороджену територію з воротами та асфальтобетонним покриттям.

Прокурор наголошує, що саме відповідач замовляв проєкт землеустрою та ініціював державну реєстрацію ділянки саме цієї площі, однак всупереч вимогам закону не оформив права користування та не сплачував орендну плату, хоча з моменту набуття права власності на нерухомість у нього виник обов`язок оформити речове право на землю. Крім того, прокурор зазначає, що доводи відповідача про користування лише площею 1086,1 кв.м є безпідставними, оскільки розрахунок частки 89/100 здійснено виходячи із загальної площі нерухомого майна на ділянці - 4690,1 кв.м, та площі майна, що належить відповідачу - 4174,8 кв.м, а невжиття заходів щодо оформлення договору оренди протягом тривалого часу, зокрема, з 2021 року, свідчить про бездіяльність самого відповідача, який двічі звертався до органу місцевого самоврядування для врегулювання питання землекористування, але так і не уклав договір.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При цьому фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Колегія суддів звертає окрему увагу на те, що згідно відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,2707 га з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, яка перебуває в комунальній власності та на якій на якій знаходяться належні відповідачу об`єкти нерухомого майна, державну реєстрацію цієї земельної ділянки проведено 27.09.2022. Одночасно, позовні вимоги прокурора про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави, стосуються періоду з 27.09.2022 по 20.03.2025.

Таким чином, у вищезазначений період відповідно до ч.4 ст.79-1 ЗК України вказана земельна ділянка площею 0,2707 га є сформованою, її площа та межі на початок заявленого періоду були визначеними, їй було присвоєно кадастровий номер, а відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що фактично ТОВ НВП «Променергетика» використовувало земельну ділянку значно меншої площі (1086,1 кв.м), оскільки доказів виготовлення нової землевпорядної документації з визначенням меж цієї земельної ділянки для експлуатації та обслуговування належного відповідачеві нерухомого майна у розмірі, зазначеному апелянтом, суду надано не було, а тому у розумінні ст.79-1 ЗК України у заявленому апелянтом розмірі земельна ділянка не є сформованою. Близькі за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 05.08.2025 у справі № 922/2060/20, від 03.03.2026 у справі № 910/4227/25.

Стосовно твердження апелянта про недопустимість як доказу вказаного Акту обстеження земельної ділянки № 27/06/24-В-4 від 27.06.2024 через його отримання з порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» регулює відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) саме у сфері господарської діяльності. Відповідно до ст.1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Однак обстеження земельної ділянки, проведене Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 27.06.2024, не було заходом державного нагляду (контролю) у розумінні наведеного Закону, оскільки не мало на меті виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства відповідачем як суб`єктом господарювання. Як вбачається зі змісту Акту, метою обстеження було фіксування місця розташування земельної ділянки, визначення її площі, меж, наявності огорожі, воріт, замощення, а також встановлення факту знаходження на ній об`єктів нерухомості, у тому числі тих, що належать відповідачу, а також факту використання ділянки, здійснення господарської діяльності.

За своєю сутністю обстеження є дією Дніпровської міської ради, яка відповідно до ст.83 ЗК України є власником усіх земель у межах міста, зі збирання доказів на підтвердження факту використання його майна іншою особою. Такі дії не підпадають під регулювання Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».

Посилання апелянта на те, що Положення про Інспекцію з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, затверджене рішенням Дніпровської міської ради № 40/27 від 21.09.2022, не передбачає такого заходу, як обстеження земельної ділянки та складання відповідного Акту, не може бути прийняте до уваги, оскільки зазначене Положення регулює діяльність Інспекції саме як органу державного контролю. Однак у даному випадку Інспекція діяла як уповноважений орган власника - Дніпровської міської ради, який має право на збирання доказів щодо стану свого майна.

При цьому, відповідно до п.6.4 Положення про Інспекцію з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради (у редакції, затвердженій рішенням Дніпровської міської ради № 16/35 від 22.03.2023, що діяла на момент складення Акту обстеження земельної ділянки № 27/06/24-В-4 від 27.06.2024), державні інспектори можуть мати також інші повноваження відповідно до закону, зокрема, проведення систематичного обстеження та постійного комплексного збору інформації про земельні ділянки та дотримання вимог земельного законодавства України на території Дніпровської міської територіальної громади, складання актів обстежень та звітів про стан використання земель (земельних ділянок); здійснення всебічного аналізу та узагальнення цієї інформації тощо.

Допустимість доказів у господарському процесі має загальний і спеціальний характер. Загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що, незалежно від категорії справ, слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Її спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ, чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20.

Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено обов`язковості певних засобів доказування для підтвердження факту використання земельної ділянки власником нерухомого майна, яке на ній розташоване, та визначення її фактичної площі. Не містить законодавство і заборон чи обмежень використання доказів на підтвердження такої обставини.

Апеляційний суд повторно наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, яка перебуває в комунальній власності та на якій на якій знаходяться належні відповідачу об`єкти нерухомого майна, з 27.09.2022 набула статусу сформованої, і саме виходячи з її площі згідно усталеною практикою Верховного Суду слід обчислювати розмір коштів, належний до повернення власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

При цьому, відповідач самостійно ініціював процедуру формування земельної ділянки саме площею 0,2707 га, замовивши проєкт землеустрою від 12.01.2021 у ТОВ «Сервіс Експерт М». Саме на підставі цього проєкту 27.09.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, площею 0,2707 га. Таким чином, відповідач своїми діями визначив ту земельну ділянку, яка, на його думку, була необхідна для обслуговування належного йому нерухомого майна. Подальше звернення відповідача до Дніпровської міської ради 05.05.2025 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2200 га, що також є більшою площею, ніж 1086,1 кв.м, підтверджує, що сам відповідач визнає необхідність використання земельної ділянки площею більшою, ніж площа фундаменту будівлі.

Втім, доказів формування для обслуговування та експлуатації належного відповідачу нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, 1, земельної ділянки іншого розміру, відмінного від площі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, відповідачем не надано.

Акт обстеження земельної ділянки № 27/06/24-В-4 від 27.06.2024, з висновками місцевого господарського суду про допустимість якого як доказу погоджується апеляційний господарський суд, підтверджує, що доступ до вказаної земельної ділянки є обмеженим, ділянка огороджена бетонним парканом, в`їзд здійснюється через металеві ворота, територія замощена асфальтобетоном, на ній провадиться господарська діяльність. Загальна площа земельної ділянки за безпосередніми обмірами співпадає з даними державних реєстрів - 0,2707 га. Отже, висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач фактично використовував усю земельну ділянку площею 0,2707 га, а не лише площу під будівлею, є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач користувався сформованою земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2707 га.

Колегія суддів перевірила розрахунок суми безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 830123,69 грн, наданий прокурором та затверджений Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам законодавства. При цьому колегією суддів враховано, що розрахунок враховує площу земельної ділянки 0,2707 га, частку користування відповідача 89/100 (після відчуження перехідної галереї 16.11.2022), а також кількість днів фактичного користування ділянкою у заявленому періоді. Такий підхід повністю відповідає вимогам п.288.5 ст.288 ПК України та практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Наведений апелянтом контррозрахунок, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за відсутності оформлених речових прав, складає 375587,57 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки цей розрахунок виконано, виходячи з площі фактично використовуваної земельної ділянки у розмірі 1086,1 кв.м, у той час як матеріалами справи підтверджено інший її розмір – 2707 кв.м, або 0,2707 га.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та від 03.03.2026 у справі № 910/4227/25, обов`язок власника нерухомого майна відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати виникає з моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав (присвоєння кадастрового номера).

Земельна ділянка площею 0,2707 га є сформованою, має кадастровий номер та межі. Відповідач до 16.11.2022 був власником усіх об`єктів нерухомості на цій ділянці та користувалися нею без оформлення договору оренди, у подальшому відповідач є власником 89/100 частини об`єктів нерухомості та продовжував користуватися земельною ділянкою без договору оренди.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що він виконав усі залежні від нього дії для оформлення права користування земельною ділянкою, а тому збереження коштів не було безпідставним. Як встановлено судом першої інстанції, отримавши дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, зокрема, згідно рішення Дніпровської міської ради від 26.05.2021 № 130/37, відповідач не подав цей проєкт до міської ради для прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Відповідач звернувся з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою лише 26.03.2025, тобто майже через 4 роки після отримання дозволу, а вже через місяць – 24.04.2025 відкликав це клопотання. Така поведінка не свідчить про добросовісне та своєчасне виконання обов`язку з оформлення прав на землю.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Використання землі в Україні, відповідно до ст.206 ЗК України, є платним. Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної власності призводить до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів, що в умовах воєнного стану має особливе значення для забезпечення фінансування важливих соціальних та оборонних програм.

Правомірні очікування особи не можуть бути підставою для звільнення її від обов`язку, встановленого законом. Наявність дозволу на розроблення проєкту землеустрою, як правильно зазначив суд першої інстанції, не є правовою підставою для користування земельною ділянкою та не звільняє від обов`язку сплачувати за таке користування.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про несправедливість та неефективність розгляду справи судом першої інстанції, як необґрунтовані. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції забезпечив учасникам справи право на подання відзиву, інших заяв по суті справи та з процесуальних питань, усі подані сторонами докази були досліджені та отримали належну правову оцінку в рішенні суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Суд першої інстанції навів детальне обґрунтування своїх висновків, яке є достатнім для розуміння мотивів прийнятого рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, правомірно застосував до цих відносин ст.1212 ЦК України, врахував правові позиції Верховного Суду з аналогічних питань та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПРОМЕНЕРГЕТИКА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/4817/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі №904/4817/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 12.06.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів