Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №905/169/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта – не з`явився;

кредиторів- не з`явились;

арбітражного керуючого - не з`явився;

боржника – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 839Д)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.03.2026 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 24.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 постановив ухвалу, якою відмовлено у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 339599,39 грн. повністю.

Ухвалою від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області визнав кредиторами у справі № 905/169/25 стосовно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) низку осіб, які мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника. Цією ж ухвалою суд, серед іншого, зобов`язав розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів, а також визначив час і місце проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, у частині відмови у визнані грошових вимог посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання його грошових вимог щодо заборгованості з заробітної плати у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апелянт посилається на те, що ТОВ “Краснолиманське” не надало відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості перед заявником та не виконало ухвалу у справі № 199/3453 /25 від 02.04.2025, якою відповідні докази були витребувані судом.

На думку апелянта, неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин є достатньою підставою для визнання встановленими обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися.

Апелянт зазначає, що ТОВ “Краснолиманське” вказує на те, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

Апелянт також стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича діяти від імені ТОВ “Краснолиманське”. На обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає, що до пояснень товариства додано лише довіреність, видану на ім`я Чеботенка В.О., тоді як відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи інших доказів наявності у Чеботенка В.О. статусу адвоката, апелянт вважає, що ця особа не була належним чином уповноважена представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” під час розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду суддею-доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано з метою прискорення документообігу подавати документи через підсистему “Електронний суд” (за умови відповідної реєстрації) або надсилати їх на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua, засвідчивши кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

20.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25. Учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту. Справу № 905/169/25 призначено до розгляду на "15" червня 2026 об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №117.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з перебуванням судді Гребенюк Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Представники учасників справи про банкрутство у судове засідання 15.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до їхніх електронних кабінетів. Явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд надсилає судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, а також вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та положеннями, що регулюють функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували електронний кабінет, документи у справах надсилаються в електронній формі шляхом їх доставки до такого кабінету або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством. При цьому такі особи не позбавлені права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

27.04.2026 Східним апеляційним господарським судом складено акт, відповідно до якого ухвала суду від 24.04.2026 не була надіслана в установленому порядку на адреси учасників справи, зокрема, на адресу: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та на адресу: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 85051, 85302 в умовах воєнного стану.

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення відповідного повідомлення-оголошення на офіційному вебсайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про рух справи та дату її розгляду.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, з урахуванням засад рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, а також того, що кожен учасник справи самостійно реалізує надані йому процесуальні права, зокрема право на участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу IV цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (№75623 від 26.03.2025).

25.04.2025, тобто в межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 339599,39 грн. (вх.№ 2993/25 від 29.04.2025).

В обґрунтування грошових вимог у заяві ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” у розмірі 339599,39 грн, що виник у зв`язку із порушенням роботодавцем обов`язків з повної та своєчасної виплати заробітної плати за період з 14.02.2022 по 15.05.2024, у тому числі після звільнення.

На підтвердження заяви надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, виписки АТ КБ “ПриватБанк” про рух коштів по рахунку від 09.01.2025, адвокатський запит від 20 січня 2025 року з доказами направлення з описом вкладення, ухвала суду від 02.04.2025 по справі №199/3453/25 (1/199/2895/25), паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 19.03.2025, витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , копії розрахункових листків, наказ (розпорядження) ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” про припинення трудового договору.

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” подано до Господарського суду Донецької області в системі додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких вказує, що не визнає грошові вимоги кредитора у розмірі 339599,39 грн., оскільки заборгованість перед ним відсутня.

Розпорядником майна подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зазначено, що не визнає грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 339599,39 грн., оскільки заборгованість перед кредитором відсутня.

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 23.03.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розумінні цієї статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ).

Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 14.02.2022 по 15.05.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, 15.05.2024 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, що підтверджується витягом з трудової книжки заявника НОМЕР_2 .

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 339 599,39 грн.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За змістом статей 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Крім того, роботодавець не надав суду первинних документів, зокрема документів з обліку праці та її оплати, а також розрахункових документів щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 за період його роботи у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”.

Заявником у свою чергу не виконано вимоги ухвали суду від 02.03.2026 у цій справі та не надано розрахункові листки належної якості, що унеможливлює перевірку судом даних щодо нарахованого розміру заробітної плати за період роботи заявника у ТОВ “Краснолиманське”.

З наданих розрахункових листків вдається за можливе встановити лише, що за червень 2024 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 76 688,70 грн, після утримання податків та зборів до видачі на банкомат належить – 61 734,40 грн, за травень 2024 нараховано 286098,57 грн, до видачі на банкомат – 124727,00 грн.

Відповідно до положень статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених зазначеним Господарським процесуальним кодексом України випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених зазначеним Кодексом.

У силу частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зокрема, у статті 81 ГПК України передбачено витребування доказів судом за відповідним клопотанням учасника справи, який не може самостійно надати докази; у частині 6 статті 91 зазначеного Кодексу передбачено витребування судом за клопотанням учасника або з власної ініціативи оригіналу письмового доказу, копію (електронну копію) якого подано.

При цьому витребування господарським судом доказів передбачає постановлення ним відповідної ухвали (частина 4 статті 81 ГПК України).

Зміст заяви з грошовими вимогами не містить обґрунтованого детального розрахунку пред`явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана заявником довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи не є належним та достатнім доказом для самостійного встановлення розміру заборгованості з заробітної плати понад суму, визнану боржником. Зазначені відомості насамперед використовуються для підтвердження страхового стажу та обліку відомостей про застраховану особу, однак не замінюють первинних бухгалтерських документів роботодавця щодо нарахування та виплати заробітної плати конкретному працівникові. За відсутності інших належних доказів така довідка сама по собі не дає можливості достовірно встановити розмір невиконаного грошового зобов`язання роботодавця перед працівником. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Надана заявником банківська виписка від 09.01.2025 №KRFV0LF5MON0SOCD не містить актуальних даних на дату звернення із заявою про грошові вимоги до боржника.

Так, за період з 01.07.2024 по 09.01.2025 ТОВ “Краснолиманське” перераховано ОСОБА_1 грошові кошти з призначенням “заробітна плата” у розмірі 186461,40 грн, що відповідає загальній сумі заробітної плати, яка повинна бути перерахована заявнику згідно даних розрахункових листків належної якості за травень-червень 2024 року.

Норми процесуального права покладають на заявника обов`язок не просто зазначити суми, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати їх, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у розрахунку та підтвердити їх документально; оскільки на заявника покладено процесуальний обов`язок з подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, наявність арифметичних помилок та/або описок у таких розрахунках може тлумачитись не на користь заявника, що тягне для нього відповідні наслідки у вигляді прийняття судом рішення про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення сум або про відмову у їх стягненні.

Сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Водночас згідно додаткових пояснень ТОВ “Краснолиманське” у справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна про результати розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня, тому не визнається ними повністю.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Підвищений стандарт доказування щодо кредитора включає необхідність, зокрема, відповідності таких доказів встановленим ГПК України вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності тощо. Подані заявником докази у їх сукупності не є достатніми з урахуванням підвищеного стандарту доказування грошових вимог, яка застосовується у справах про банкрутство (неплатоспроможність) згідно з усталеною практикою Верховного Суду.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

А отже, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, не підтверджують обґрунтованість та розмір заявлених вимог, тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника – ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на заявлену суму – 339599,39 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати була зумовлена ненаданням ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі № 199/3453 /25 від 02.04.2025, про витребування доказів щодо заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону.

Самий лише факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов`язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Посилання апелянта на те, що неподання боржником витребуваних доказів мало наслідком визнання доведеними обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися, колегія суддів відхиляє. Сам по собі факт неподання доказів не звільняє заявника від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому застосування процесуальних наслідків неподання витребуваних доказів є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та сукупності наявних доказів.

Також, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.

Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення питання про визнання кредиторських вимог, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.

Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.

Так само не приймаються аргументи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у Чеботенка В.О. права представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” у цій справі з підстав ненадання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Як убачається з наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович зазначений як представник ТОВ “Краснолиманське” та наділений повноваженнями вчиняти дії від імені товариства, зокрема підписувати документи та подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи. За таких обставин самий лише факт відсутності у матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про відсутність у Чеботенка В.О. належних повноважень на участь у справі від імені товариства.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження відповідних повноважень. Якщо особа, яка підписала процесуальний документ, зазначена в Реєстрі як така, що має право діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження, відсутні підстави ставити під сумнів її процесуальну дієздатність або вимагати додаткових доказів на підтвердження повноважень. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23, у якій наголошено, що витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, є належним та достатнім доказом її повноважень на підписання процесуальних документів.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.03.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.06.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов