Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №905/169/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта – не з`явився;

кредиторів- не з`явились;

арбітражного керуючого - не з`явився;

боржника – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 833Д)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 09.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 225181,77 грн., а у визнанні решти грошових вимог відмовив.

Ухвалою від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області визнав кредиторами у справі № 905/169/25 стосовно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) низку осіб, які мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника. Цією ж ухвалою суд, серед іншого, зобов`язав розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів, а також визначив час і місце проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, у частині відмови у визнані грошових вимог посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання його грошових вимог щодо заборгованості з заробітної плати у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апелянт посилається на те, що ТОВ “Краснолиманське” не надало відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості перед заявником та не виконало ухвалу у справі № 933/38/25 від 14.01.2025, якою відповідні докази були витребувані судом.

На думку апелянта, неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин є достатньою підставою для визнання встановленими обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися.

Апелянт зазначає, що ТОВ “Краснолиманське” вказує на те, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

Апелянт також стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича діяти від імені ТОВ “Краснолиманське”. На обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає, що до пояснень товариства додано лише довіреність, видану на ім`я Чеботенка В.О., тоді як відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи інших доказів наявності у Чеботенка В.О. статусу адвоката, апелянт вважає, що ця особа не була належним чином уповноважена представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” під час розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду суддею-доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано з метою прискорення документообігу подавати документи через підсистему “Електронний суд” (за умови відповідної реєстрації) або надсилати їх на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua, засвідчивши кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

20.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25. Учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту. Справу № 905/169/25 призначено до розгляду на "15" червня 2026 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №117.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з перебуванням судді Гребенюк Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Представники учасників справи про банкрутство у судове засідання 15.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до їхніх електронних кабінетів. Явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд надсилає судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, а також вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та положеннями, що регулюють функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували електронний кабінет, документи у справах надсилаються в електронній формі шляхом їх доставки до такого кабінету або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством. При цьому такі особи не позбавлені права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

27.04.2026 Східним апеляційним господарським судом складено акт, відповідно до якого ухвала суду від 24.04.2026 не була надіслана в установленому порядку на адреси учасників справи, зокрема, на адресу: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та на адресу: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 84040, 85302 в умовах воєнного стану.

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення відповідного повідомлення-оголошення на офіційному вебсайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про рух справи та дату її розгляду.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, з урахуванням засад рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, а також того, що кожен учасник справи самостійно реалізує надані йому процесуальні права, зокрема право на участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу IV цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (№ 75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі “Електронний суд” подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме: на суму 50439,78 грн. (вх.№ 2907/25 від 28.04.2025), що є компенсацією втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати, стягнутої рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12.03.2025 по справі №933/61/25; на суму 335927,82 грн. (вх.№ 2902/25 від 28.04.2025), що є заборгованістю із нарахованої але не виплаченої заробітної плати (в тому числі компенсації за невикористану відпустку).

В обґрунтування грошових вимог у заявах (вх.№ 2902/25 від 28.04.2025 та вх.№ 2907/25 від 28.04.2025) ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” по заробітній платі за період з 01.03.2023 по 31.10.2024 у розмірі 335927,82 грн, з них: з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 166718,68 грн., компенсації невикористаної відпустки – 169209,14 грн., що не були йому виплачені після звільнення; з компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати у загальному розмірі 50439,78 грн.

На підтвердження аргументів надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, паспортні дані та картку платника податків заявника, ухвала по справі №933/38/25 (провадження №2/933/35/25), витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , адвокатський запит від 27 жовтня 2024 року з доказами направлення з описом вкладення, довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 14.01.2025, довідка від 31.10.2024, виписка АТ КБ “ПриватБанк” про рух коштів по рахунку від 13.11.2024, рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12.03.2025 по справі №933/61/25 (провадження №2/933/40/25) та від 01.06.2023 по справі №933/140/23 (провадження №2/933/39/23), платіжна інструкція №2252 від 24.07.2023.

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” подано до Господарського суду Донецької області додаткові письмові пояснення (вх.№ 6988/25 від 10.11.25), у яких зазначає, що грошові вимоги у розмірі 50439,00 грн. з компенсації втрати частини заробітку визнає у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними, та зазначає, що частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 174741,99 грн. заборгованості по заробітній платі. Зазначає, що заявлена кредитором сума у розмірі 335927,82 грн. значно перевищує фактичну заборгованість. До пояснень додано правовстановлюючі документи підписанта та квитанції про надсилання пояснень іншим сторонам.

Розпорядником майна боржника подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вх.№01-41/11528/25 від 15.12.25), за змістом яких вказує, що вимоги ОСОБА_1 у розмірі 50439,00 грн. з компенсації втрати частини заробітку не визнано у повному обсязі, частково визнано грошові вимоги кредитора із заборгованості по заробітній платі на загальну суму 174741,99 грн.

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 09.03.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розумінні цієї статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ).

Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 12.03.2018 по 26.02.2021 прийнятий по переводу до ТОВ “Краснолиманське” прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 .

Довідкою ТОВ “Краснолиманське” від 31.10.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 працював на підприємстві за сумісництвом з 01 березня 2023 (наказ про прийняття від 01.03.2023 №70/к) по 31 жовтня 2024 року (наказ про звільнення від 31.10.2024 №363/к), звільнений за власним бажанням.

Як стверджує заявник, після звільнення ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, що за його розрахунком становить 335927,82 грн., складається із заробітної плати в сумі 166718,68 грн. та 169209,14 грн. компенсації невикористаної відпустки.

Правовідносини між сторонами є трудовими та пов`язані з обов`язком виплати заробітної плати і проведення остаточного розрахунку, який відповідно до статей 47, 116, 117 КЗпП України покладається на роботодавця.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 Кодексу законів про працю України).

Згідно з частиною 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини ч 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав. Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) (висновок Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 242/5780/16-ц).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Зміст заяви ОСОБА_1 не містить відомостей про період виникнення заборгованості помісячно та її дійсний розмір, не наведено обґрунтованого детального розрахунку вимог із зазначенням у ньому вихідних даних помісячно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана заявником довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи не є належним та достатнім доказом для самостійного встановлення розміру заборгованості з заробітної плати понад суму, визнану боржником. Зазначені відомості насамперед використовуються для підтвердження страхового стажу та обліку відомостей про застраховану особу, однак не замінюють первинних бухгалтерських документів роботодавця щодо нарахування та виплати заробітної плати конкретному працівникові. За відсутності інших належних доказів така довідка сама по собі не дає можливості достовірно встановити розмір невиконаного грошового зобов`язання роботодавця перед працівником. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Заявником не надано до заяви розрахункових листків за весь період роботи у боржника.

Надана заявником виписка банку по картці від 13.11.2024 № UV7325SLK4P9CSCB не містить актуальних даних на дату звернення до суду з заявою про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство.

У заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов`язки.

Відтак, сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” до матеріалів справи не надано доказів виконання ним як роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Крім того, роботодавець не надав суду первинних документів, зокрема документів з обліку праці та її оплати, а також розрахункових документів щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”.

Водночас згідно повідомлення розпорядника майна боржника (вх.№01-41/11528/25 від 15.12.25) та письмових пояснень ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (вх.№ 6988/25 від 10.11.25), за боржником рахується заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 174741,99 грн. заборгованості по заробітній платі.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані розпорядником майна боржника та ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відомості недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідно до частини 6 статті 41 КУзПБ під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Абзацом першим частини п`ятої статті 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги про виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів.

Матеріали справи не містять доказів виплати боржником заявнику заборгованості по заробітній платі повністю чи частково.

За таких обставин, визнанню підлягають вимоги ОСОБА_1 до боржника у сумі 174741,99 грн. заборгованості по заробітній платі.

Щодо вимог заявника на суму 50439,78 грн., що є компенсацією втрати частини заробітку, судова колегія вважає зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12 березня 2025 у справі №933/61/25 (провадження №2/933/40/25) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” про стягнення компенсації втрати частини заробітку задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 50439 грн. 78 коп. Стягнуто з ТОВ “Краснолиманське” на користь держави судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.

У зазначеному рішенні суд встановив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.03.2018 року, та був звільнений 26.02.2021 року наказом № 57/к, згідно п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , та довідкою ТОВ “Краснолиманське” № 108 від 16.05.2023. Сума заборгованості з виплати заробітної плати, на дату складання довідки, становить 121496,29 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01.06.2023 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” (ЄДРПОУ 32281519), на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 121496,29 гривень, без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з платіжної інструкції № 2252 АТ КБ “ПриватБанк” від 24.07.2023, ОСОБА_1 перераховано заборгованість по заробітній платі у сумі 121496,29 грн. за виконавчим документом, виданим Олександрівським районним судом Донецької області, справа № 933/140/23, ВП 72319139, що не заперечується сторонами. За розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві, які було перевірено судом, розмір компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати за період з березня 2021 по липень 2023 включно, яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача, становить 50439,78 грн.

З урахуванням того, що відповідачем без повідомлення причини ненадання доказів, витребуваних судом, як і доказів на спростування позиції позивача не надано, суд стягнув з ТОВ “Краснолиманське” на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати у розмірі 50439,78 грн.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, заочне рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 березня 2025 по справі №933/61/25 (провадження №2/933/40/25) сторонами не оскаржувалось, нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалось та набрало законної сили 15.04.2025.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені заочним рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12 березня 2025 по справі №933/61/25 (провадження №2/933/40/25), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали від 09.03.2026до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання заочного рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 березня 2025 по справі №933/61/25 (провадження №2/933/40/25), не подано належних доказів відсутності заборгованості перед заявником з виплати компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 50439,78 грн.

А отже, сукупність документів та заяв по суті, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника – ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 225181,77 грн, з них: 174741,99 грн – заборгованість по заробітній платі, 50439,78 грн – компенсація частини втраченого заробітку. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати була зумовлена ненаданням ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі № 933/38/25 від 14.01.2025, про витребування доказів щодо заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону.

Самий лише факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов`язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Посилання апелянта на те, що неподання боржником витребуваних доказів мало наслідком визнання доведеними обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися, колегія суддів відхиляє. Сам по собі факт неподання доказів не звільняє заявника від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому застосування процесуальних наслідків неподання витребуваних доказів є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та сукупності наявних доказів.

Також, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.

Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення питання про визнання кредиторських вимог, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.

Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.

Так само не приймаються аргументи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у Чеботенка В.О. права представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” у цій справі з підстав ненадання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Як убачається з наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович зазначений як представник ТОВ “Краснолиманське” та наділений повноваженнями вчиняти дії від імені товариства, зокрема підписувати документи та подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи. За таких обставин самий лише факт відсутності у матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про відсутність у Чеботенка В.О. належних повноважень на участь у справі від імені товариства.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження відповідних повноважень. Якщо особа, яка підписала процесуальний документ, зазначена в Реєстрі як така, що має право діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження, відсутні підстави ставити під сумнів її процесуальну дієздатність або вимагати додаткових доказів на підтвердження повноважень. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23, у якій наголошено, що витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, є належним та достатнім доказом її повноважень на підписання процесуальних документів.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.06.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов