Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №916/4930/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4930/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Курінна К.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури – Ленченко О.О.

від Ради – Павлюк В.С.,

від ТОВ «Лада Експорт» - Горєв В.О.,

від Фонду – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Експорт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 17.03.2026

у справі № 916/4930/25

за позовом: Керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Експорт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про: розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2025 року керівник Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Експорт» (далі ТОВ «Лада Експорт»), в якому просив суд:

- розірвати укладений 20.10.2005 між Радою та ТОВ «Лада Експорт» договір оренди земельної ділянки за № 800, посвідчений 20.10.2005 приватним нотаріусом ОМНО Карімовою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 800, відомості про який 28.08.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 48465343, номер запису про інше речове право 33027228) (далі договір оренди землі);

- зобов`язати ТОВ «Лада Експорт» повернути Раді земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:16:002:0013, загальною площею 50952 кв. м що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1 (далі земельна ділянка).

Позов мотивований істотним порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди землі в частині своєчасного завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу (будівельна готовність 70 %), що розташований за адресою м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1, на земельній ділянці.

Зокрема, прокурор зазначав, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі № 916/2427/24, яке набрало законної сили, розірвано укладений 15.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ «Лада Експорт» договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (далі договір купівлі-продажу) – спортивного комплексу, будівельна готовність якого складала 70 %, що розташований на вищевказаній земельній ділянці (далі спортивний комплекс), та зобов`язано ТОВ «Лада Експорт повернути його у державну власність за актом приймання-передачі.

Вказане рішення суду у справі № 916/2427/24 виконано сторонами в повному обсязі.

Разом з цим, з метою завершення будівництва та подальшого обслуговування вищевказаного спортивного комплексу, 20.10.2005 між Радою та ТОВ «Лада Експорт» був укладений договір оренди землі.

Прокурор зазначив, що оскільки відповідач так і не забезпечив завершення та введення в експлуатацію спортивного комплексу, в той час як земельна ділянка була надана йому саме для цієї меті, підстави для продовження орендних правовідносин відсутні, а з моменту повернення державі спортивного комплексу, підстава надання в оренду земельної ділянки взагалі відпала.

Натомість, після розірвання договору купівлі-продажу та повернення спортивного комплексу, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, зокрема, протягом 2025 року сплачував орендну плату.

Також прокурор зазначив, що фактичне невиконання ТОВ «Лада Експорт» умов договору оренди землі призвело до неефективного використання орендованої земельної ділянки, що також підтверджено рішеннями судів у справі № 916/2427/24.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Ради, Прокурор зазначив, що Рада, як власник спірної земельної ділянки, будучи обізнаною про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4930/25.

В подальшому, суд відповідною протокольною ухвалою залучив до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі Фонд).

ТОВ «Лада Експорт» заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, зокрема, що починаючи з 23.04.2025 (після повернення Фонду за актом приймання-передачі спортивного комплексу) відповідач не є орендарем спірної земельної ділянки, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України це право автоматично перейшло до держави в особі Фонду, як набувача спортивного комплексу за рішенням суду.

Щодо доводів Прокурора про продовження використання земельної ділянки ТОВ «Лада Експорт» зазначило, що сплата ним орендної плати у 2025 році відбулась помилково. У будь-якому випадку факт використання ним землі належними та допустимими доказами не доведено.

Фонд в письмових поясненнях підтримав доводи та вимоги Прокурора.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі № 916/4930/25 позов Прокурора задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності Прокурором факту істотного порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди землі, внаслідок чого Рада значною мірою позбавлена того, на що розраховувала.

Щодо доводів відповідача, суд зазначив, що виходячи з вимог Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд та його регіональні відділення позбавлені повноважень щодо здійснення завершення будівництва державного майна, а відтак, і не можуть виступати Орендарем за спірним договором оренди.

Щодо посилання ТОВ «Лада Експорт» на помилковість переплати оренди у 2025 році, суд зазначив, що ці обставини не підтверджені жодними доказами, а така поведінка відповідача є суперечливою.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Лада Експорт» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- законодавство не містить виключення із загального принципу автоматичного слідування права оренди земельної ділянки за правом власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на такій земельній ділянці;

- навіть якщо суд вважав, що Фонд не наділений повноваженнями щодо здійснення будівництва, він мав би врахувати, що Фонд здійснює повноваження власника цього майна, а відтак, зобов`язаний його утримувати, відповідно, сплачувати плату за землю;

- об`єкт приватизації відповідно до ч. 11 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» підлягає повторному продажу, а тому право оренди земельної ділянки перейде до нового покупця. Водночас, новий покупець не матиме можливості виконати зобов`язання з його добудови без права користування цією ж земельною ділянкою, на якій розташований спорткомплекс;

- якщо навіть виникнули б обставини, в силу яких не можна було б здійснити повторний продаж та/або добудову спорткомплексу, то Фонд (як Орендар) не позбавлений можливості змінити умови або розірвати договір оренди земельної ділянки з Одеською міською радою (Орендодавцем);

- зміст п. 9.4.5. договору оренди земельної ділянки жодним чином не заперечує положень ч. 4 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та висновки Верховного Суду України щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах;

- відповідач не сплатив орендну плату за земельну ділянку саме за весь 2025 рік. Спорткомплекс з 23.04.2025 вже не перебував ні у власності, ні у володінні відповідача, а тому земельною ділянкою під ним відповідач об`єктивно не міг користуватися через відсутність доступу до спорткомплексу, а відтак і до земельної ділянки під ним. Твердження суду про начебто суперечливу поведінку відповідача є безпідставним;

- посилаючись на п. 5 Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, суд, тим самим, повністю спростовує свій перший аргумент про те, що до Фонду не може переходити право оренди земельної ділянки під об`єктом приватизації (спорткомплексом).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «Лада Експорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі № 916/4930/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 01.05.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/4930/25 до розгляду на 12.05.2026 о 14:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурор зазначав про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що:

- позов подано не лише з тієї причини, що ТОВ «Лада Експорт» втратила право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на спірній земельній ділянці. Позов насамперед обґрунтований істотним порушенням Орендарем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди землі, внаслідок чого Орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи цей договір;

- позовні вимоги Прокурора у даній справі викладені у відповідності до вимог матеріального права та є ефективним та правильним способом захисту майнових прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеси, оскільки ТОВ «Лада Експорт», маючи зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки та сплачуючи орендну плату за договором, прожовує використання спірної земельної ділянки, навіть після розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, тим самим порушує право Ради на розпорядження своїм майном на власний розсуд.

22.04.2026 від ТОВ «Лада Експорт» надійшла заява про участь його представника в усіх судових засіданнях у справі № 916/4930/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 задоволена.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. з 11.05.2026 по 14.05.2026 у відпустці, відповідно до наказу в.о. голови суду від 11.05.2026 №97-в, розгляд даної справи у судовому засіданні 12.05.2026 о 14:00 год не відбувся.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 учасників справи № 916/4930/25 повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Лада Експорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 відбудеться 09.06.2026 о 13:45 год.

В судове засідання 09.06.2026 з`явився Прокурор, представник Ради та ТОВ «Лада Експорт». Представник Фонду в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів дійшла висновку, що відсутність представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Лада Експорт» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі № 916/4930/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора.

Прокурор та представник Ради заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Ради, Прокурор зазначив, що остання, як власник спірної земельної ділянки, будучи обізнаною про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду з відповідним позовом.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В свою чергу завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

З матеріалів цієї справи вбачається, що листами від 08.10.2025 №51-8534ВИХ-25 та від 21.11.2025 №51-10120ВИХ-25 Прокурор повідомляв Раду, зокрема, про виявлені ним порушення та просив повідомити, чи вживались нею відповідні заходи, направлені на їх усунення.

У відповідь на вказані запити Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, зокрема, у листі від 09.12.2025 №01-19/1355 повідомив Прокуратуру, що Радою не пред`являлись до суду позови про розірвання договору оренди землі, укладеного між Радою та ТОВ «Лада Експорт», щодо земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1.

09.12.2025 Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив Раді відповідне повідомлення та 10.12.2025 звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Радою, як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення захисту територіальної громади, вжито не було, незважаючи на те, що вона щонайменше з жовтня 2025 року обізнана про виявлені Прокурором порушення, а тому у даному випадку Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави особі цієї Ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 15.05.2002 між Фоном (Продавець) та ТОВ «Лада Експорт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні за методом заниження ціни лота № 926, згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт незавершеного будівництва – «Спортивний комплекс» (будівельна готовність – 70 %), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Стуса, 1, та розташований на земельній ділянці 0,9 га (Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації і сплатити ціну згідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу право власності на Об`єкт приватизації переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 4.3 договору купівлі-продажу Покупець з моменту переходу до нього права власності на Об`єкт приватизації вирішує питання відведення, купівлі або довгострокової оренди земельної ділянки під Об`єктом приватизації в порядку п. 3 ст. 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу Покупець зобов`язаний, зокрема, закінчити будівництво Об`єкта протягом 5 (п`яти) років з моменту підписання акту приймання-передачі, але не пізніше « 20» червня 2007 року.

Згідно з п.11.1 договору купівлі-продажу у разі неможливості завершення будівництва Покупцем у встановлений цим Договором термін за наявності відповідних обґрунтувань термін завершення будівництва може бути змінено за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір не пізніше терміну закінчення будівництва.

На виконання умов договору купівлі-продажу 27.05.2002 сторонами підписаний акт передачі державного майна № 538.

24.07.2007 та 24.12.2012 сторонами укладені договори про внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, якими продовжено строк закінчення будівництва об`єкта спочатку до 15.05.2012, а в подальшому – до 31.12.2014.

Водночас, з метою обслуговування спортивного комплексу, що був об`єктом продажу та знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1, рішенням Ради від 15.07.2005 за № 4309-IV затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надано ТОВ «Лада Експорт» земельну ділянку площею 50 952 кв. м за адресою м. Одеса, вул. Василя Стуса,1, для завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу.

20.10.2005 між Радою (Орендодавець) та ТОВ «Лада Експорт» (Покупець) укладено договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 4309-IV від 15.07.2005 надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 50952 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, Малиновському районі, вулиця Василя Стуса № 1, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі зазначена земельна ділянка надається у володіння і користування Орендаря, терміном на 25 років (у тому числі на 2 роки на період завершення будівництва), для завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу.

Відповідно до п.п.4.1,4.3 договору оренди землі орендна плата, вноситься орендарем з моменту Державної реєстрації цього договору у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 50952 кв.м.

- 3,23 * 50952 = 164574,96 гри на рік (на період завершення будівництва),

- 4,53 * 50952 = 230812,56 грн. на рік (на період експлуатації),

де 3.23 та 4,53 - ставки орендної плати за 1 кв.м земельної ділянки на рік.

Розділом 5 договору оренди землі визначено умови використання Орендарем земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до п.5.1 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду ТОВ «Лада Експорт» для завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу.

Відповідно до п. 7.1 договору оренди землі після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.п.9.1.1, 9.1.3 договору оренди землі Орендодавець має право:

- вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1. цього договору, додержання Орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проєктних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів;

- вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 9.4.2 договору оренди землі Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 5.1. договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній.

Відповідно до п. 12.2 договору оренди землі він може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 01.07.2014 № НВ-5101216422014, спірна земельна ділянка належить на праві комунальної власності Одеській міській раді, орендарем земельної ділянки є ТОВ «Лада Експорт», дата державної реєстрації речового права 08.08.2006, строком на 25 років.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі № 916/2427/24, яке набрало законної сили, розірвано укладений 15.05.2002 між Фондом та ТОВ «Лада Експорт» договір купівлі-продажу спортивного комплексу, будівельна готовність якого складала 70 %, що розташований на вищевказаній земельній ділянці, та зобов`язано ТОВ «Лада Експорт повернути його у державну власність за актом приймання-передачі.

Вищевказане рішення мотивоване неналежним виконанням ТОВ «Лада Експорт» взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу, а саме незавершенням в строк будівництва спортивного комплексу, внаслідок чого суттєво порушуються інтереси держави.

Суд зазначив, що вже тривалий час державне нерухоме майно не використовується за призначенням, спортивний комплекс, який мав би задовольняти культурні потреби жителів міста Одеси та інших регіонів України, функціонування якого створювало б нові робочі місця та сприяло розвитку туризму, залучення іноземних інвестицій та економічному розвитку як на рівні державного так і на рівні місцевого бюджетів, недобудований, що значною мірою позбавляє державу того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі № 916/2427/24 залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки об`єкт приватизації - спортивний комплекс, розташований за адресою м. Одеса, вул. В. Стуса, 1 в експлуатацію не прийнятий, а будівництво не завершене, ТОВ «Лада Експорт» сплачується орендна плата з урахуванням ставки, передбаченої на період завершення будівництва у розмірі 3,23 %, а відтак, розмір надходжень до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою на період завершення будівництва значно менший, аніж міг бути за користування земельною ділянкою за період експлуатації.

23.04.2025 вищевказане нерухоме майно було передано від «Лада Експорт» до Фонду, про що свідчить відповідний акт державного виконавця про передачу стягувачу майна.

08.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою рішення суду у справі № 916/2427/24 виконано в повному обсязі.

В матеріалах цієї справи міститься запит Прокурора від 21.11.2025 №51-10121ВИХ-25, адресований Головному управлінню ДПС в Одеській області, в якому Прокурор просив повідомити наявність задекларованих та сплачених ТОВ «Лада Експорт» коштів за користування земельною ділянкою за період 2021 по 2025 рік.

У відповідь на вказаний запит, Головне управління ДПС в Одеській області листом від 01.12.2025 №20511/5/15-32-04-06-05 повідомило Прокурора, що згідно з даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС, ТОВ «Лада Експорт» задекларовано та сплачено орендну плату за земельну ділянку площею за період 2021 - 2025 роки.

В матеріалах даної справи також наявні:

- інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2025 №450029148, з якої вбачається, що вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (дата реєстрації права власності 29.09.2014) та 28.08.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Лада Експорт» на підставі договору оренди землі №800 від 20.10.2005;

- дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування від 03.12.2025 за підписом процесуального керівника у кримінальному провадження – прокурора відділу Одеської обласної прокуратури щодо матеріалів кримінального провадження №12025163470000413 від 30.04.2025 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. З ст.358 КК України;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2025, згідно з якою об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1359092151101 - незавершене будівництво, спортивний комплекс (будівельна готовність - 70%), розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Стуса Василя, будинок 1, - належить на праві власності державі в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Дата державної реєстрації 01.05.2025. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78721127 від 05.05.2025 на підставі поданих документів: акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 23.04.2025, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Лада Експорт"; рішення суду, серія та номер: 916/2427/24, виданий 02.10.2024, видавник: Господарський суд Одеської області; постанова суду, серія та номер: 916/2427/24, виданий 14.01.2025, видавник: Південно-західний апеляційний господарський суд; ухвала суду, серія та номер: 916/2427/24, виданий 05.03.2025, видавник: Касаційний господарський суд Верховного Суду.

Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора розірвати укладений між сторонами договір оренди та зобов`язати ТОВ «Лада Експорт» повернути Раді об`єкт оренди - земельну ділянку.

Підставою позову зазначено істотне порушення Орендарем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором в частині своєчасного завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу, що розташований на цій земельній ділянці.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Стаття 1 Законом України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст. 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору та з підстав, визначених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 ЦК України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 № 925/1074/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 наведено висновок про те, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 909/248/17, від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 07.05.2020 у справі №904/299/16.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки, відповідач отримав право користування нею, при цьому, одночасно набув і відповідних обов`язків щодо зазначеної земельної ділянки.

Таким обов`язком було, серед іншого, завершити будівництво спортивного комплексу, яке ТОВ «Лада Експорт» взяло на себе добровільно, відповідно до заздалегідь обумовлених з Орендодавцем умов, у тому числі і щодо строків будівництва.

Натомість, під час строку дії договору оренди, відповідачем, як Орендарем, так і не було забезпечено завершення та введення в експлуатацію спортивного комплексу, в той час як земельна ділянка була надана йому саме для цієї мети.

Більш того, у зв`язку з тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі № 916/2427/24, яке набрало законної сили, розірвано укладений 15.05.2002 між ям Фондом та ТОВ «Лада Експорт» договір купівлі-продажу і на виконання цього рішення 23.04.2025 спортивний комплекс було передано від «Лада Експорт» до Фонду, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Лада Експорт» вже і не зможе виконати прийнятий на себе обов`язок за договором оренди.

При цьому, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній протягом 2025 року, після повернення в державну власність спірного нерухомого майна, продовжує сплачувати орендну плату, як то передбачено умовами п. 9.4.5 договору.

Посилання відповідача на помилковість переплати бухгалтерією ТОВ «Лада Експорт» орендної плати за земельну ділянку у 2025 році жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Факт користування спірною земельною ділянкою, яка надавалася в орендне користування виключно для завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу, відповідачем не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що Прокурором підтверджено факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з Радою договором оренди землі, які полягають у невиконанні обов`язків щодо завершення будівництва спортивного комплексу, використанні землі відповідно до мети договору та одночасно нераціонального використання земельного ресурсу територіальної громади.

Також жодним чином не спростовані висновки суду про те, що такі дії відповідача призвели до втрати міською радою очікуваних економічних та соціальних вигод, у тому числі надходжень до місцевого бюджету, що мали бути отримані внаслідок реалізації передбаченого проєкту будівництва.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з доводами та аргументами Прокурора про те, що нездійснення забудови земельної ділянки у встановлений договором строк, у даному випадку, є істотним порушенням умов вищевказаного договору оренди землі, відповідно, достатньою правовою підставою для його розірвання.

Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі і за наявності правових підстав для розірвання договору неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні (постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 922/481/25).

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно з ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Так, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.

Отже, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

Натомість, у даному випадку, спортивний комплекс не був відчужений ТОВ «Лада Експорт» на користь Фонду (тобто Фонд не набув право власності на нього внаслідок укладення з попереднім власником відповідного правочину), а його зобов`язано було повернути Фонду рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у справі № 916/2427/24, яке набрало законної сили, а тому приписи вищевказаних норм (ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України) не регулюють та не можуть застосовуватися до правовідносин у справі, що розглядається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позов Прокурора обґрунтований насамперед істотним порушенням відповідачем (Орендарем) прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з Радою (Орендодавцем) договором оренди землі, які полягають у невиконанні Орендарем обов`язків щодо завершення будівництва спортивного комплексу, внаслідок чого Орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи цей договір.

Посилання скаржника на необхідність утримання Фондом об`єкту незавершеного будівництва (спортивного комплексу) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ці обставини взагалі не мають жодного відношення до цієї справи.

Доводи про перекладання витрат з чинного власника майна (держави) на попереднього власника (відповідача) також безпідставні та необґрунтовані, оскільки суть спору і полягає у тому, що відповідач, після розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (спортивного комплексу), повернення його Фонду, та невиконання (у тому числі у зв`язку з цим) свого обов`язку щодо своєчасного завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу, продовжує безпідставно використовувати земельну ділянку, яка надавалася йому в орендне користування виключно для завершення будівництва і подальшої експлуатації спортивного комплексу.

У даній конкретній справі на відповідача не покладається обов`язок сплачувати плату за землю за договором оренди, навпаки, предметом цього позову є вимоги припинити орендні правовідносини (розірвати договір) та зобов`язати відповідача повернути об`єкт оренди (земельну ділянку).

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Експорт» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області 16.03.2026 у справі № 916/4930/25 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 15.06.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська