Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №916/3909/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3909/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Курінна К.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури – Ленченко О.О.,

від Ради – не з`явився,

від ТОВ «Вердис» - Рєутов Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026, ухвалене суддею Волковим Р. В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.04.2026

у справі № 916/3909/25

за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис»

про: стягнення 1 805 402,92 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

У вересні 2025 року керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (далі Селищна рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» (далі ТОВ «Вердис»), в якому просив суд: стягнути з ТОВ «Вердис» на користь Селищної ради 1805402,92 заборгованості з орендної плати; розірвати укладений між Селищною радою та ТОВ «Вердис» договір оренди земельної ділянки від 07.10.2015 (далі договір оренди); зобов`язати ТОВ «Вердис» повернути Селищній раді земельну ділянку загальною площею 8,0000 га, кадастровий номер 5123755100:01:002:0677, що розташована на території Овідіопольської селищної ради Одеського району (колишній Овідіопольський район) Одеської області за адресою: масив 91, ділянка 1 (далі земельна ділянка).

Позов мотивований істотним порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди землі в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів (зокрема, за період з січня 2024 року по серпень 2025 року), а також будівництва заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів (яке мало бути завершене до 31.12.2017).

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Селищної ради, Прокурор зазначив, що остання, як власник спірної земельної ділянки, будучи обізнаною про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі № 916/3909/25 позов Прокурора задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності Прокурором факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі, внаслідок чого Рада значною мірою позбавлена того, на що розраховувала. Також суд зазначив, що у даному випадку Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави в особі Селищної ради і дотримано передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- матеріали цієї справи не містять доказів бездіяльності з боку Селищної ради, які б свідчили про невжиття цим органом відповідних заходів;

- дійсною причиною звернення Прокурора до суду стала відсутність у позивача коштів на сплату судового збору;

- відкриваючи провадження у справі, суд у відповідній ухвалі не надав жодної оцінки цим обставинам, в той час як закон вимагає допуск Прокурора до справи виключно після підтвердження судом підстав для представництва інтересів держави;

- в процесі розгляду справи сторони уклали мирову угоду та просили суд затвердити її. Прокурор заперечував проти цього та, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, зазначав, що підписання мирової угоди головою Селищної ради, за відсутності рішення про її затвердження на засіданні ради, не може розцінюватися як воля територіальної громади. Суд відмовив у затвердженні мирової угоди, при цьому, також посилаючись на вказану постанову.

- однак, вказана постанова Верховного Суду стосується лише питань про відведення земельної ділянки в оренду, припинення права користування, укладення та продовження договору оренди землі та його розірвання. Натомість, у даному випадку мирова угода стосувалася реструктуризації заборгованості. Отже голова Селищної ради не перевищила своїх повноважень та діяла в межах Закону України «Про місцеве самоврядування».

- основною причиною не укладення між сторонами мирової угоди стали заперечення Прокурора.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Вердис» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 6 та п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів про наявність у скаржника електронного кабінету у системі «Електронний суд» та доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи шляхом надсилання до їх електронних кабінетів.

12.05.2026 від ТОВ «Вердис» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано відповідь № 3407068 про наявність у скаржника зареєстрованого електронного кабінету у системі «Електронний суд» та квитанції про доставку документів до електронних кабінетів інших учасників справи.

Оскільки вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 про залишення апеляційної скарги без руху скаржником виконані, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «Вердис» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі № 916/3909/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 05.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, призначено справу № 916/3909/25 до розгляду на 09.06.2026 о 13:30 год.

У відзивах на апеляційну скаргу Прокурор та Селищна Рада заперечували проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість. Прокурор, зокрема, зазначив, що судом надано належну оцінку наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави, а доводи скаржника не спростовують висновків суду.

08.06.2026 від Селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 09.06.2026 з`явився Прокурор та представник ТОВ «Вердис». Представник Селищної ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів дійшла висновку, що відсутність представника Селищної ради не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Вердис» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі № 916/3909/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, що набрав чинності 27.05.2021, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які раніше здійснювала Одеська обласна державна адміністрація, віднесено до повноважень Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.

04.02.2022 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Селищною радою.

Того ж дня у Державному реєстрі речових прав змінено Орендодавця спірної земельної ділянки з Одеської обласної державної адміністрації на Селищну раду.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Селищної ради, Прокурор зазначив, що остання, як власник спірної земельної ділянки, будучи обізнаною про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, протягом тривалого часу не зверталася до суду з відповідним позовом.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В свою чергу завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

З матеріалів цієї справи вбачається, що листом від 06.01.2025 № 63-52ВИХ-25 Прокурор, з метою встановлення наявності підстав для представництва та реалізації функцій прокуратури, просив Селищну раду надати інформацію, зокрема щодо наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці та щодо заборгованості відповідача з орендної плати за землю. Також просив повідомити про вжиті Селищною радою заходи щодо стягнення заборгованості або ж причини невжиття відповідних заходів.

У відповідь на запит Прокурора, листом від 17.01.2025 № 02-06/020/32/139 Селищна рада повідомила, що станом на 17.01.2025 заборгованість відповідача з орендної плати за землю становить 1864045,22 грн. Крім того, в листі було зазначено, що у 2024 році Селищною радою направлено відповідачу претензію № 1 від 11.07.2024 щодо необхідності погашення заборгованості, а у січні-лютому 2025 року плануються додаткові заходи претензійно-позовного характеру.

Листом від 14.03.2025 № 63-2001ВИХ-25 Прокурор просив Селищну раду надати більш детальний розрахунок заборгованості (помісячно) відповідача, а також повідомити про вжиті та заплановані заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення з відповідача заборгованості, або ж причини неможливості їх вжиття.

У відповідь на вказаний лист Селищна рада листом від 14.05.2025 № 02-06/020/888/1037 повідомила, що у 2025 році відповідачу направлено претензію № 2 від 02.04.2025 із вимогою про сплату заборгованості. Додатково проінформувала про відсутність видатків на судові витрати.

12.09.2025 Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив Селищній раді відповідне повідомлення та 24.09.2025 звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Прокурором було надано достатньо часу компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.

Натомість, Селищною радою, як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення захисту територіальної громади, вжито не було, незважаючи на те, що вона щонайменше з січня 2025 року обізнана про виявлені Прокурором порушення умов договору оренди.

За таких обставин, у даному випадку, Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави особі цієї Ради і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Доводи скаржника вищевказаних висновків суду жодним чином не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, у якій сформований висновок, згідно з яким незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Цей висновок є усталеним, і Верховний Суд неодноразово враховував його, здійснюючи касаційний перегляд справ (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №920/266/19, від 11.03.2021 у справі №920/821/18, від 28.11.2024 у справі №140/2458/23, від 20.11.2024 у справі №120/562/21-а, від 02.06.2025 у справі 400/5306/24).

Щодо укладення між сторонами мирової угоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для її затвердження судом, оскільки мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. Натомість, як вбачається з матеріалів цієї справи, в процесі розгляду справи Селищна рада заперечувала проти затвердження судом мирової угоди, так як на пленарному засіданні депутати не підтримали проєкт рішення щодо її погодження.

Щодо суті спору.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 10.09.2025 № 557/А-2015 ТОВ «Вердис» надано в оренду на 49 років земельну ділянку для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту (т.1 а.с.28-29).

07.10.2015 Овідіопольською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 651/А-2015 про укладення з ТОВ «Вердис» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (т.1 а.с.30).

07.10.2015 між Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області (Орендодавцем), та ТОВ «Вердис» (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір; т.1 а.с.21-26), згідно з п. 1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,0000 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки 5123755100:01:002:0677, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Договір укладено терміном на 49 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору за оренду земельної ділянки орендар вносить 343358,53 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, на період будівництва, до 31.12.2017, та 824060,47 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, після введення об`єкта в експлуатацію, яка сплачуються рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, на бюджетний рахунок УДКСУ в Овідіопольському районі Одеської області № 33214812700361 ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37929461, код бюджетної класифікації 18010600 (за оренду землі; для Овідіопольської селищної ради).

Пунктом 4.3. договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, згідно з додатком № 1.

Відповідно до п. 4.4. договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з умовами договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів (п. 5.1. договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що після припинення його дії, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 10.2. договору Орендодавець має право, зокрема, на своєчасне внесення орендарем орендної плати та вимагати від останнього використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної Договором.

Відповідно до п. 10.6. договору Орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної договором, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Пунктом 13.2. договору визначено, що у випадку затримки будівництва та не завершення його до терміну, встановленого п. 4.2. договору, орендодавець має право в односторонньому порядку змінити умови договору, в частині збільшення відсотка від нормативної грошової оцінки, на підставі якого визначається орендна плата за користування земельною ділянкою.

Дія договору, згідно з п. 13.5., припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом; за рішенням орендодавця в односторонньому порядку: на підставі ст. 782 ЦК України, у разі систематичної несплати орендарем орендної плати (протягом більш ніж трьох місяців); у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; у випадку передачі в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 16.1. договору).

23.12.2015 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди ТОВ «Вердис» на спірну земельну ділянку.

Як вже зазначалося, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, що набрав чинності 27.05.2021, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які раніше здійснювала Одеська обласна державна адміністрація, віднесено до повноважень Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.

04.02.2022 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Селищною радою.

Того ж дня у Державному реєстрі речових прав змінено Орендодавця спірної земельної ділянки з Одеської обласної державної адміністрації на Селищну раду.

Розпорядженням голови Селищної ради від 01.08.2025 утворено комісію з обстеження земельної ділянки. 07.08.2025 комісією Селищної ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого складено Акт, згідно з яким встановлено, що земельна ділянка не обробляється, за цільовим призначенням не використовується, заросла бур`янами та чагарниками, на ній відсутні будь-які будівлі чи споруди, будівництво не розпочато (т.1 а.с.68-69).

В матеріалах цієї справи міститься витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9904439122024 від 18.01.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 34454254,72 грн (т.1 а.с.77).

Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, розірвати укладений між сторонами договір оренди землі та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, дострокове розірвання договору оренди землі можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

При цьому окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 917/49/24, від 04.02.2025 у справі № 916/3679/23.

Колегія суддів відзначає, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною, аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23.

Таким чином, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що відповідач, починаючи з січня 2024 року по серпень 2025 року, взагалі не сплачує орендну плату за договором. Загальна сума заборгованості за договором становить 1805402,92 грн. Факт несплати орендних платежів за цей період відповідачем не заперечується.

Отже факт систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати за договором є доведеним, а відповідачем не спростованим.

За таких обставин, цілком обґрунтованим є висновок висновком суду першої інстанції про те, що систематична, тобто два і більше разів повна несплата ТОВ «Вердис» орендної плати згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є самостійною та достатньою правовою підставою для задоволення позову Орендодавця про стягнення заборгованості та розірвання укладеного з Орендарем договору оренди землі.

Крім того, колегія суддів враховує, що уклавши договір оренди, окрім повної та своєчасної сплати орендних платежів, Селищна рада розраховувала і на будівництво відповідачем заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів, яке мало бути завершене відповідачем до 31.12.2017.

При цьому, за умовами п. 4.2. договору за оренду земельної ділянки Орендар вносить 343358,53 грн на рік на період будівництва (до 31.12.2017) та 824060,47 грн після введення об`єкта в експлуатацію.

Натомість, об`єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий, а будівництво не лише не завершене, а навіть не розпочало.

Вищевикладені обставини лише додатково підтверджують те, що Селищна рада значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала, укладаючи договір оренди землі.

Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі і за наявності правових підстав для розірвання договору неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні (постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 922/481/25).

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області 23.03.2026 у справі № 916/3909/25 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 15.06.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська