Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №907/1073/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1073/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Стронська А.І.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Вовканич Сергій Михайлович (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 (суддя Худенко А.А., повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025)

у справі № 907/1073/24

за позовом ТОВ Інфініт Перфекшн, що діє в інтересах ТОВ «Моекотаксі»

до відповідача Директора ТОВ «Моекотаксі» Дутко Євгеній Володимирович

про стягнення збитків у розмірі сум сплаченої пені, що становить 207932,42 грн. та 405 495,22 грн. суми сплаченого штрафу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» Дутка Євгенія Володимировича про стягнення збитків у розмірі сум сплаченої пені, що становить 207 932,42 грн та 405 495,22 грн суми сплаченого штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення службової перевірки було встановлено, що в період з 01.01.2020р. по 31.12.2023р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» Дутко Є.В. всупереч умов договорів, якими передбачалось сплата лізингових платежів ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» в строки, визначені зазначеними договорами та маючи можливість такі платежі здійснювати (кошти на рахунку були наявні), перераховував кошти на свій власний рахунок ФОП Дутко Є.В. як фінансову допомогу, внаслідок чого зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ» перед ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» стали простроченими і ТОВ «МОЕКОТАКСІ» сплатило на користь ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» пеню в сумі 205 303,24 грн. та штрафи в сумі 405 495,22 грн. за прострочення виконання укладених договорів лізингу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що у вказаних правовідносинах відсутня вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. оскільки відповідач не отримав прямої вказівки від загальних зборів товариства надати перевагу на виконання договорів лізингу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ «Моекотаксі» подано апеляційну скаргу від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/1073/24 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Вимоги апелянта обґрунтовані неповним встановленням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що:

- відповідач, перебуваючи на посаді директора, внаслідок власної бездіяльності з умислу чи необережності не забезпечив належне виконання лізингових Договорів з ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (хоча мав таку можливість), що призвело до завдання товариству збитків;

- судом залишено поза увагою також той факт, що у період надіслання вимог лізингодавцем та їх отримання позивачем, директором останнього був саме відповідач, і він ці вимоги оплачував;

- неефективний менеджмент Відповідача, що полягає в несвоєчасному виконанні господарських зобов`язань за договорами фінансового лізингу, призвів до застосування до позивача штрафних санкцій з боку контрагента та є протиправною поведінкою.

Директором ТОВ «Моекотаксі» Дутком Євгенієм Володимировичем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що:

- зазначений у позові розмір збитків не відповідає дійсності, як і можливість Відповідача як директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ» здійснювати своєчасні платежі за лізинговими договорами, аби уникнути нарахування та сплати штрафних санкцій та пені;

- інформація. наведена позивачем в розрахунках пені та штрафу не містить розмір коштів, які підлягали сплаті за лізинговим договором/договорами, дату та номер договору, в ті дні, коли ТОВ УЛФ-ФІНАНС» «виставлено» штрафну санкцію чи нараховано пеню за прострочення терміну сплати лізингових платежів, оскільки можливість сплати того чи іншого розміру коштів лізингових платежів відповідно до укладених договорів в той чи інший день залежали від наявності таких коштів на рахунках товариства.

- посилання позивача на те, що кошти товариства відповідач «перераховував собі» спростовуються висновками суду, викладеними у рішенні від 14.02.2025 у справі №907/421/24.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 витребувано у Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/1073/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги або залишення скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі № 907/1073/24 до надходження до Західного апеляційного господарського суду вказаних матеріалів справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі № 907/1073/24, розгляд справи призначено на 03.03.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 задоволено клопотання представника відповідача – адвоката Вовканич С. М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 розгляд справи відкладено на 14.04.2026.

У судовому засіданні 14.04.2026 оголошено перерву до 05.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 розгляд справи відкладено на 02.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Моекотаксі» - Сочки Віталія Івановича від 29.05.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання 02.06.2026 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 02.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЯБРИК МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» є учасником ТОВ «МОЕКОТАКСІ», якому належить 92,32 % а ТОВ «НФІНІТ ПЕРФЕКШН» є учасником ТОВ «МОЕКОТАКСІ», якому належить 7,68 % статутного капіталу товариства. Кінцевим беніфеціарним власником юридичної особи зазначений ОСОБА_1 .

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МОЕКОТАКСІ» №3 від 27.11.2018 ОСОБА_2 зайняв посаду директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ».

Відповідно до статті 4.1. Статуту ТОВ «МОЕКОТАКСІ» метою діяльності Товариства є діяльність служби таксі, надання послуг пасажирських перевезень, залучення іноземних інвестицій, отримання прибутку від комерційної діяльності.

Відповідно до статті 14.2. Статуту ТОВ «МОЕКОТАКСІ» виконавчим органом Товариства є Директор.

Повноваження директора передбачені ст.16 Статуту ТОВ «МОЕКОТАКСІ»

Так, відповідно до п.16.2. ст.16 Статуту директор здійснює управління поточною діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених Статутом та законодавством.

Відповідно до Статуту директор уповноважений:

- діяти без довіреності від імені Товариства;

- визначати умови оплати праці посадових осіб Товариства, за винятком тих осіб, умови оплати праці яких, згідно з Статутом, визначаються Зборами Учасників;

- укладати від імені Товариства контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання;

- приймати рішення про створення фондів, визначення їх цільового призначення, порядок формування та використання коштів фондів, за винятком тих фондів, умови утворення, визначення цільового призначення, порядок формування та використання коштів яких визначаються Загальними Зборами Учасників;

- затверджувати внутрішні документи Товариства, не віднесені установчими документами до компетенції Загальних Зборів;

- представляти Товариство у взаєминах з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами, в державних юрисдикційних органах;

- створювати консультативні та інші допоміжні органи для підвищення ефективності діяльності виконавчого апарату Товариства;

- вирішувати інші питання діяльності Товариства, за винятком питань, вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Товариства.

Між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (лізингодавець) та ТОВ «МОЕКОТАКСІ» (лізингоодержувачем) укладено договори фінансового лізингу, що супроводжувалося регулярними договірними платежами: 1. № 6797/05/20-Г вiд 25.05.2020; 2. № 6798/05/20-Г від 25.05.2020; 3. №6851/06/20-Г від 02.06.2020; 4. № 6852/06/20-Г від 02.06.2020; 5. № 7553/08/20-Г від 26.08.2020; 6. № 7554/08/20-Г від 26.08.2020; 7. № 7675/09/20-Г від 16.09.2020; 8. №7б7б/09/20-Г вiд 16.09.2020, 9 № 7841/10/20-Г від 05.10.2020, 10 №7842/10/20-Г вiд 05. 10.2020; 11. №7843/10/20-Г вiд 05.10.2020; 12. №8044/10/20-Г від 23.10.2020; 13. № 8060/10/20-Г від 27.10.2020; 14. №8061/10/20-Г від 27.10.2020; 15. № 8062/10/20-Г від 27.10.2020; 16. №.8063/10/20-Г вiд 27.10.2020; 17. № 8064/10/20-Г вiд 27.10.2020, 18. №8253/11/20-Г вiд 19.11.2020; 19. №8254/11/20-Г вiд 19.11.2020; 20. №8689/12/20-Г від 22.11.2020; 21. №8690/12/20-Г від 22.12.2020; 22. №8691/12/20-Г від 22.12.2020; 23. № 8692/12/20-Г від 22.12.2020; 24. №8960/01/21-Г від 26.01.2021; 25. № 9101/02/21-Г від 12. 02.2021; 26. №9102/02/21-Г від 12.02.2021; 27. № 9377/03/21-Г від 23.03.2021; 28. №9378/03/21-Г від 23.03.2021, 29. №9379/03/21-Г від 23.03.2021; 30. №9380/03/21-Г від 23.03.2021; 31. №9381/03/21-Г від 23.03.2021; 32. №9382/03/21-Г від 23.03.2021; 33. №9592/04/21-Г від 09.04.2021; 34. №9593/04/21-Г від 09.04.2021; 35. №9594/04/21-Г від 09.04.2021; 36. №9595/04/21-Г від 09.04.2021.

Згідно п. 7.1.1 Загальних умов до Договорів фінансового лізингу за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а згідно п. 7.1.2 – штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

ТОВ «МОЕКОТАКСІ» регулярно протягом 2020- 2023 років порушувало свої обов`язки щодо своєчасної сплати лізингових платежів. Наявність регулярного порушення строків оплати підтверджується досудовими вимогами від ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» - в період з 16.12.2021 р. по 11.05.2023 р на адресу товариства скеровано 74 досудові вимоги (том 1 а.с. 111-247, том 2 а.с. 1-55).

Внаслідок несвоєчасної сплати лізингових платежів у період з 01.01.2020р. по 31.12.2023р. ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» було нараховано пеню у сумі 205 303,24 грн та штрафи у сумі 405 495,22 грн. по 36 вищевказаним лізинговим договорам.

Вказані обставини підтверджуються листом ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 05.11.2024 року № УФ-73553/ТФП щодо нарахованої та сплаченої пені та штрафу за договорами та актами звіряння взаєморозрахунків по пені та штрафу за період 01.01.2020- 31.12.2023р. між ТОВ «МОЕКОТАКСІ» та ТОВ «УЛФ».

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів Учасників №6 від 07.02.2024р ОСОБА_2 тимчасово відсторонено від виконання обов`язків директора та ухвалено провести внутрішнє службове розслідування.

Актом службового розслідування від 19.11.2024 №4 встановлено, що в період з 01.01.2020р. по 31.12.2023р. ОСОБА_2 всупереч умов договорів, якими передбачалась сплата лізингових платежів ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» в строки, визначені зазначеними договорами та маючи можливість такі платежі здійснювати (кошти на рахунку були наявні), перераховував кошти на свій власний рахунок ФОП Дутко Є.В. як фінансову допомогу, внаслідок чого зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ» перед ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» стали простроченими і ТОВ «МОЕКОТАКСІ» сплатило на користь ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» пеню в сумі 205 303,24 грн. та штрафи в сумі 405 495,22 грн. за прострочення виконання укладених договорів лізингу.

ТОВ «Моекотаксі» звернулось з позовом до ФОП Дутка Є.В. про стягнення суми 938 478,13 грн. безпідставно отриманих коштів, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 907/421/24 від 14.02.2025 (яке має преюдиційне значення для даної справи) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЕКОТАКСІ" кошти в сумі 938 478,13 грн.

Так, господарський суд Закарпатської області у справі № 907/421/24 встановив, що «з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» (далі – Позивач, ТОВ «МОЕКОТАКСІ») за період 2019р.- 2024р. було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича (далі – Відповідач, ФОП Дутко Є.В.) з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 14 131 789,73 грн . За період з 01.01.2019 р. по 10.04.2024 р. ФОП Дудко Є.В. (2997400178) повернуто ТОВ «МОЕКОТАКСІ» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 13193311,60грн. Підтвердженням даних банківських операцій є банківські виписки за період з 01.01.2019 р. по 29.02.202024 р. з поточного рахунку ТОВ «МОЕКОТАКСІ», який відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно бухгалтерської довідки станом на 10.04.2024 р., заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 938 478,13 грн, розрахунок заборгованості зроблено на підставі інформації з банківських виписок.

При цьому, суд заначив про те, що за встановленими судом обставинами, відповідні договори про надання фінансової допомоги/фінансової позики між сторонами у письмовій формі не укладалися.

Позивач наявність існування правовідносин з надання фінансової допомоги заперечує, вказує на помилкове перерахування коштів та наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 938 478,13 грн.

Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву стверджує про існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин.

Разом з тим, відповідач в поданих письмових поясненнях вказує на фактичну відсутність між сторонами правовідносин щодо перерахування коштів в якості фінансової допомоги, оскільки кошти перераховані з метою їх передання для потреб позивача.

Вказані обставини свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти.

Суд виходить з того, що самостійне визначення відповідачем напрямів використання своїх грошових коштів на поточному рахунку (безготівкові чи готівкові перекази), безперешкодна реальна можливість отримання таких коштів як у готівковій, так і безготіковій формі - власно і є реалізацію права на розпорядження коштами на свій власний розсуд.

Оскільки, відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, з урахуванням «балансу вірогідностей» та суперечностей доводів відповідача про наявність таких правовідносин, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 938 478,13 грн, на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.»

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Як вбачається з позовної заяви, сплачені ТОВ «Моекотаксі» пеню та штрафні санкції позивач кваліфікує як збитки та доводить, що такі збитки завдані внаслідок неправомірних дій директора товариства Дутка Є.В. - відповідача у справі.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частинами першою та другою статті 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, що, зокрема, урегульовує права та обов`язки сторін у цих правовідносинах.

Обставиною, якою позивач доводить заподіяння йому збитків є застосування ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та сплата ТОВ «МОЕКОТАКСІ» пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати лізингових платежів внаслідок перерахування наявних коштів на розрахунковому рахунку товариства на рахунок ФОП Дутка Є.В.

На переконання позивача, збитки ТОВ «МОЕКОТАКСІ» завдані діями посадової особи ТОВ «МОЕКОТАКСІ» директором Дутко Є.В., що надає йому право на судовий захист та право вимагати відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини четвертої статті 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Суд ураховує і те, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Верховний Суд враховує, що протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Так, відповідно до п.16.2. ст.16 Статуту директор здійснює управління поточною діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених Статутом та законодавством.

Відповідно до Статуту директор уповноважений:

- діяти без довіреності від імені Товариства;

- визначати умови оплати праці посадових осіб Товариства, за винятком тих осіб, умови оплати праці яких, згідно з Статутом, визначаються Зборами Учасників;

- укладати від імені Товариства контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання;

- приймати рішення про створення фондів, визначення їх цільового призначення, порядок формування та використання коштів фондів, за винятком тих фондів, умови утворення, визначення цільового призначення, порядок формування та використання коштів яких визначаються Загальними Зборами Учасників;

- затверджувати внутрішні документи Товариства, не віднесені установчими документами до компетенції Загальних Зборів;

- представляти Товариство у взаєминах з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами, в державних юрисдикційних органах;

- створювати консультативні та інші допоміжні органи для підвищення ефективності діяльності виконавчого апарату Товариства;

- вирішувати інші питання діяльності Товариства, за винятком питань, вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Товариства.

Колегія суддів зазначає, що спір між сторонами виник у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем лізингових платежів в ситуації, яка характеризується правовою визначеністю і директор у разі належного виконання своїх обов`язків, проявивши розумну обачливість мав би не допустити такого порушення.

При цьому, в ході проведення службової перевірки (акт службового розслідування від 19.11.2024 №4) було встановлено, що в період з 01.01.2020р. по 31.12.2023р. ОСОБА_2 всупереч умов договорів, якими передбачалось сплата лізингових платежів ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», в строки, визначені зазначеними договорами та маючи можливість такі платежі здійснювати (кошти на рахунку були наявні), перераховував кошти на свій власний рахунок ФОП Дутко Є.В. як фінансову допомогу, внаслідок чого зобов`язання ТОВ «МОЕКОТАКСІ» перед ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» стали простроченими і ТОВ «МОЕКОТАКСІ» сплатило на користь ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» пеню в сумі 205303,24 грн. та штрафи в сумі 405 495,22 грн. за прострочення виконання укладених договорів лізингу.

Колегією суддів враховано обставини стягнення коштів на підставі рішення суду у справі №907/421/24 (яка має преюдиційне значення для даної справи).

Так, судом у вищевказаній справі встановлено, що з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» за період 2019р. - 2024р. було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 14 131 789,73 грн.

При цьому суд зазначив, що самостійне визначення відповідачем напрямів використання своїх грошових коштів на поточному рахунку (безготівкові чи готівкові перекази), безперешкодна реальна можливість отримання таких коштів як у готівковій, так і безготіковій формі - власно і є реалізацією права на розпорядження коштами на свій власний розсуд.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що протиправна поведінка директора Дутка Є.В. полягала у несвоєчасній сплаті узгодженого грошового зобов`язання внаслідок перерахування коштів на р\р ФОП Дутка Є.В. як поворотної фінансової допомоги всупереч інтересам ТОВ «Моекотаксі», через відсутність належної обачливості, неналежне виконання своїх статутних обов`язків.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями директора є несвоєчасна сплата лізингових платежів і завданими збитками у вигляді вибуття грошових коштів із власності товариства.

Відповідач повинен був знати про те, що несвоєчасна сплата лізингових платежів матиме наслідком застосування до товариства штрафних санкцій.

Відтак, несвоєчасна сплата товариством узгодженого зобов`язання зі сплати лізингових платежів відбулася з вини директора ОСОБА_2 .

Щодо доводів відповідача, про те, що спірні кошти перераховувались бухгалтером ТОВ «МОЕКОТАКСІ» ОСОБА_3 .

Так, на стор.7 відзиву відповідача на позовну заяву відповідач повідомляє суд, що особисто ним перерахування коштів на банківський рахунок ФОП Дутко Є.В. не здійснювалося, оскільки він не має жодної бухгалтерської освіти, знань та досвіду щодо проведення таких операцій. Веденням бухгалтерського обліку на ТОВ «МОЕКОТАКСІ» займалась ОСОБА_4 .

Разом з тим , Дутко Є.В. не подано, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджував вищевказані доводи.

Більше того, у справі №907/421/24 (яка має преюдиційне значення для даної справи) суд зазначив, що самостійне визначення відповідачем напрямів використання своїх грошових коштів на поточному рахунку (безготівкові чи готівкові перекази), безперешкодна реальна можливість отримання таких коштів як у готівковій, так і безготіковій формі - власно і є реалізацію права на розпорядження коштами на свій власний розсуд.

Відтак, судом встановлено розпорядження відповідачем коштами на рахунках ТОВ «МОЕКОТАКСІ» на власний розсуд, без укладення відповідних договорів чи вказівок загальних зборів товариства.

Враховуючи наведене, відповідачем не спростовано презумпцію вини заподіювача шкоди, як обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення.

Відтак, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, що встановлено під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/1073/24 та прийняття рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Інфініт Перфекшн, що діє в інтересах ТОВ «Моекотаксі».

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025) підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/1073/24 скасуванню, із ухваленням нового рішення в відповідній частині.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на відповідача

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Моекотаксі» від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3725/25 від 16.12.2025) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/1073/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Інфініт Перфекшн, що діє в інтересах ТОВ «Моекотаксі» задоволити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 158, корпус Б; ідентифікаційний код – 42424267) 207932,42 грн пені, 405 495,22 грн. штрафу, 7 361,13 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 11041,70 грн судового збору за розгляд справи в суді апел. Інст..

5. На виконання постанови Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

7. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 15.06.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В