Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №697/2509/19 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2509/19

Провадження № 2/697/1/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивухіна Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовомзаступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Канівської районної ради, Канівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: НКЗ «Канівська центральна районна лікарня» про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину.

Позов обґрунтований тим, що вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2017, близько 01 години, керуючи автомобілем марки «MITSUBISHI L200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , рухаючись по автодорозі Р-19 сполученням Фастів-Митниця-Обухів-Канів, рухався із швидкістю близько 160-180 км/год, незважаючи на те, що поза населеним пунктом на всіх дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год, внаслідок чого, рухаючись по зустрічній смузі руху, допустив виїзд на ліве узбіччя та перекидання автомобіля, в результаті чого пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час дорожньо-транспортної пригоди була неповнолітньою, отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.

В результаті отриманих по вині ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Канівська ЦРЛ» з 19.05.2017 по 02.06.2017 загалом 15 днів та на її лікування було затрачено 10091 грн. 44 коп. без медикаментів, що купувалися за власні кошти, що підтверджується інформацією-розрахунком Канівської ЦРЛ № 2567/01-03 від 19.09.2019.

Вважає, що кошти, які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від злочину, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , який вчинив злочин, у формі фактичних збитків, які понесла лікарня.

Вирок Канівського міськрайонного суду від 29.07.2019 набрав законної сили, проте Канівською районною радою, як власником та засновником КНП „Канівська центральна районна лікарня", не вирішено питання щодо відшкодування шкоди, завданої діями відповідача Матеріальні збитки Канівській ЦРЛ, завдані кримінальним правопорушенням, у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано. Просить суд стягнути з відповідача на користь держави України в особі Канівської районної ради та Канівської РДА 10091,44 грн. збитків.

Ухвалою судді ОСОБА_5 від 01.10.2019 позов прокурора залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 08.10.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 , ухвалою від 23.04.2020 справу прийнято до провадження судді ОСОБА_6 , призначено судовий розгляд по справі.

Ухвалою від 03.06.2020 задоволено клопотання прокурора, провадження у справі зупинено до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства №697/973/18 відносно ОСОБА_1 , що обвинувачується за ч.2 ст. 286 КК України.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6 , ухвалою від 17.04.2023 справу прийнято до провадження судді Євтушенко Б.В., призначено судовий розгляд по справі.

У зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною судді Власової Б.В. ( ОСОБА_7 )., було проведено повторний авторозподіл справи, після чого ухвалою від 24.10.2024 справу прийнято до провадження судді Сивухіна Г.С.

Ухвалою від 04.02.2026 провадження у справі поновлено, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, 27.03.2026 ним отримано позовну заяву з додатками. Відзив на позов не подано.

10.04.2026 ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

20.04.2026 на виконання ухвали про залишення позову без руху, прокурором Смілянської окружної прокуратури було скеровано платіжну інструкцію №786 від 16.04.2026 про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.

04.06.2026 відповідачем скеровано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, вважає, що прокурором подано даний позов до суду передчасно, оскільки вирок відносно нього судом не винесено.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки (а.с.8-11).

Відповідно до інформації наданої Канівською ЦРЛ №2567/01-03 від 19.09.2019 вартість лікування хворої ОСОБА_3 за кошти витрачені Канівською ЦРЛ в період з 19.05.2017 по 02.06.2017 становить 10091,44 грн. (а.с.13).

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щодо правомірності звернення прокурора з позовом про відшкодування збитків на лікування потерпілого від злочину зазначено в постановах ВС від 16.05.2018 у справі №465/2933/17-ц та №295/2579/17 від 19.06.2019.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави щодо відшкодування шкоди заподіяної злочином пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ № 545 від 16.07.1993, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019, який було долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, даний вирок не набрав законної сили, більш того ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26.11.2019 апеляційні скарги прокурора та захисника задоволено частково. Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2019 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду. Застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, звільнено ОСОБА_8 з під варти в залі суду (а.с.67-69).

Згідно повідомлення начальника Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури №52/2-7618 вих-23 від 24.11.2023, ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2023, розгляд справи №697/973/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 , зупинений (а.с.100).

Таким чином, на даний час відносно відповідача ОСОБА_1 не ухвалено вироку (ухвали) за результатами розгляду кримінального провадження відносно нього за ч.2 ст. 286 КК України (справа №697/973/18), який набрав законної сили, та який може бути підставою для звернення з позовом про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину.

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Канівської районної ради, Канівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: НКЗ «Канівська центральна районна лікарня» про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину подано передчасно, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом після постановлення судового рішення у кримінальному провадженні №697/973/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Канівської районної ради, Канівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: НКЗ «Канівська центральна районна лікарня» про відшкодування збитків за лікування потерпілого від злочину – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 15.06.2026.

Суддя Г . С . Сивухін