Суд: Рівненський міський суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку торгівлі пальним
Дата: 07 травня 2026 р.
Справа: №569/4226/26
Суддя: Гордійчук Н. О.
Справа № 569/4226/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, -
В С Т А Н О В И Л А :
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11.02.2026 року серії ВАД № 752942, 11.02.2026 року близько 19 год 30 хв громадянин ОСОБА_1 за адресою: м. Рівне по вул. В.Стельмаха, 32, із АЗС контейнера «X-drive» здійснив продаж пального без ліцензії, а саме: дизельне паливо на суму 550 грн, чим порушив вимоги ст.28, 29 ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817 від 18.06.2024 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, подав до суду заперечення, які повністю підтримав при розгляді справи, вказавши, що він не є суб`єктом господарювання, а лише працює оператором АЗС, яка належить підприємцю ОСОБА_2 , а тому не може нести відповідальність за відсутність ліцензії. Також вказав на відсутність доказів здійснення ним господарської діяльності та на суттєві порушення при складанні протоколу (неповний опис обставин, невідповідність статті). У зв`язку з цим просив закрити провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 1 ст. 161-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.1ст.161-1 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на здійснення оптової або роздрібної торгівлі пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля пальним це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Під роздрібною торгівлею в даному випадку слід розуміти підприємницьку діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Об`єктом же вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України ст.3 розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва (господарювання), будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, важливими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та здійснення суб`єктом на власний ризик з метою одержання прибутку.
Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів здійснення ОСОБА_1 такої діяльності.
Суддя враховує, що з дотриманням вимог ст.256, 264, 265 КУпАП виручка від торгівлі не вилучалася та не оглядалася. Тобто у протоколі про адміністративне правопорушення не наведені жодні обставини та конкретні обов`язкові ознаки правопорушення, визначені диспозицією ч.1 ст.161-1КУпАП.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять (61145), роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
Отже, роздрібна торгівля передбачає собою процес обміну товарами на гроші (чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреби споживача й отримання прибутку.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.161-1 КУпАП, у якості доказів долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №752942 від 11.02.2026 року, витяг з АРМОР, пояснення
ОСОБА_3 , фотодокази, відеодоказ.
На переконання судді зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Суддя наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Досліджений суддею відеозапис події в повній мірі не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі, оскільки з пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що останній працює оператором АЗС контейнерного АЗС "Х-Drive", що зареєстрована за приватним підприємцем ОСОБА_2 , тобто він самостійно не здійснював господарську діяльність, а є найманим працівником, та не є суб`єктом, який повинен самостійно отримувати дозвіл на здійснення певної діяльності, відповідно ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.
Суддя наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного вище, в сукупності досліджених суддею доказів не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 161-1 КУпАП, а тому, суддя дійшла висновку про закриття провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 161-1, 247, 283, 284 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua