Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №524/891/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/891/26

Провадження № 1-кп/524/428/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю : секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчуці кримінальне провадження № 12025175530000272 від 10.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погреби Глобинського району, Полтавської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, на утриманні нікого не має, офіційно не працюючий, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, військовослужбовцем ЗСУ не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 26.05.2008 Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік;

- 07.04.2010 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 22.07.2010 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 321, ч. З ст., 321, ч. І ст. 263, ч.І ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 05.03.2014 Глобинським районним судом Полтавської області за ст. 395, ст.ст. 71,72 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

- 25.1 1.2016 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 2 роки;

- 27.06.2017 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. З ст. 185, ст. 71 КК України, до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 23.03.2021 Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 23.03.2021 Глобинським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі , на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 11.11.2024 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт;

- 23.09.2025 Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 перебуває на обліку в Крюківському РВ філії ДУ «Центр пробації» з 04.03.2025 як особа, засуджена до покарання у виді громадських робіт.

04.03.2025 ОСОБА_4 ознайомлений з порядком та умовами відбуття покарання у виді громадських робіт, після чого направлений до КП «КАПІ 1628», де видано наказ про прийняття ОСОБА_4 для відпрацювання громадських робіт, складено графік виходу на роботу з 05.03.2025.

Надалі ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, направлений на ухилення від відбування покарання не пов`язаного з позбавленням волі, а саме від відбування громадських робіт, будучи засудженим до даного виду покарання вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.11.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 125 КК України, з 05.03.2025 по 07.03.2025 для відбування громадських робіт не з`явився без поважних причин, чим допустив грубе порушення порядку та умов відбування покарання.

У подальшому для встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 проводилися першочергові розшукові заходи. 18 березня 2025 року ОСОБА_4 отримав виклик до Крюківського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області та направлення для відбування призначеного покарання до КП «СКРП» починаючи з 21.03.2025. Проте з 25.03.2025 по 28.03.2025 для відбування громадських робіт не з`явився без поважних причин, чим допустив грубе порушення порядку та умов відбування покарання.

16 жовтня 2025 року ОСОБА_4 знову отримав виклик до Крюківського РВ Філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області та направлення для відбування призначеного покарання до КП «КАТП 1628», проте для зарахування та складення графіка виходу на роботу також не з`явився без поважних причин, чим допустив грубе порушення порядку та умов відбування покарання.

У подальшому 01.12.2025 ОСОБА_4 надав пояснення начальнику Крюківського РВ Філії ДУ «Центр пробації» про те, що відмовляється від відпрацювання громадських робіт.

Відповідно до ч.3 ст.40 КВК України ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт є невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання; невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин.

Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення , викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. Пояснив, що дійсно за попереднім вироком суду йому було призначено 150 годин громадських робіт. Органом пробації він був належним чином ознайомлений з умовами відбування покарання 04.03.2025 та приступив до відпрацювання, проте виконав лише 8 годин робіт. Подальше припинення відбування покарання пояснив тим, що не мав матеріальних коштів для оплати проїзду до місця роботи, а також здійснював постійний догляд за своєю незрячою співмешканкою , яка є особою з інвалідністю. Підтвердив, що повторно отримував виклики та направлення у жовтні 2025 року, але до відбування робіт так і не приступив, до органу пробації щодо наявності складнощів офіційно не звертався. На даний час жалкує про вчинене, зробив належні висновки, розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати.

Обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Як показав ОСОБА_4 у судовому засіданні дає показання правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення. У зв`язку з цим після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності позиції обвинуваченого, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідного до вимог ст. 337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 вчинив умисний кримінальний проступок проти правосуддя, непрацевлаштований, одружений, посередньо характеризується за місцем проживання, осудний, неодноразово судимий , відомості про перебування на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги відсутні.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання вини у вчиненому та щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, виходить із положень статей 50 та 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має бути необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Покарання повинно відповідати принципам законності, пропорційності, обґрунтованості, справедливості та індивідуалізації й не становити надмірного тягаря для особи, що кореспондує з вимогами ст. 8 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини щодо дотримання балансу між публічним інтересом та правами людини.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив умисний кримінальний проступок у сфері виконання судових рішень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.

Беручи до уваги те, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.09.2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки , вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.11.2024 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді 150 годин громадських робіт і він вчинив нове кримінальне правопорушення після постановлення вказаних вироків , суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, із врахуванням положень п.4 ч.1 ст.72, ст.73 КК України, з визначенням остаточного покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками . Підстави до застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, за правилами ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 вересня 2025 року та вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.11.2024 року , і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку .

На вирок може бути подано апеляцію до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Автозаводського районного суду

м. Кременчука ОСОБА_5