Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №366/1079/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1079/25

Провадження № 1-кп/366/109/26

В И Р О К

Іменем України

15 червня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків кримінальне провадження № 62024100120000910 від 29.11.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раково Ужгородського (Перечинського) району, Закарпатської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не інвалід, не депутат, на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – водій відділення забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тип С НОМЕР_1 прикордонного загону (військовослужбовець), одружений, неповноліиній дітей не має, є учасником бойових дій, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України, за наступних обставин.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи охорони державного кордону віднесено до правоохоронних органів.

Відповідно до витягу з наказу в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2024 № 162-ОС, сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водій відділення забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) НОМЕР_1 прикордонного загону.

Відповідно до книги № 212 обліку і закріплення зброї і боєприпасів підрозділу ВПС ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип С) військової частини НОМЕР_2 , сержанту ОСОБА_4 видано вогнепальну зброю «Автомат Калашникова АК 74» (далі - АК74) серійний номер НОМЕР_3 .

Так, 28.11.2024 приблизно о 20:30 годині, військовослужбовці НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України: солдат ОСОБА_8 та молодший сержант ОСОБА_7 , перебуваючи в с. Горностайпіль Вишгородського району Київської області, вирішили піти до магазину ФОП ОСОБА_9 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою розпивання спиртних напоїв в дерев`яній літній альтанці. Прибувши до вказаного магазину, останні зустріли ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з якими почали вживати спиртні напої у вказаній альтанці. В подальшому, приблизно о 21:00 годині, до зазначених вище осіб підійшов ОСОБА_4 , який почав з ними розпивати спиртні напої. У ході розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт. По завершенню вказаного конфлікту, о 22:25 годині, ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку.

У цей час у останнього виник злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_7 . Для реалізації свого злочинного умислу останній, у невстановленому місці взяв видану йому вогнепальну зброю АК 74 серійний номер НОМЕР_3 , та приблизно о 22:30 годині 28.11.2024 ОСОБА_4 повернувся до дерев`яної літньої альтанки, де знаходились ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, здійснив декілька пострілів у землю та після цього направив зброю у бік ОСОБА_7 , який в цей момент наближався до ОСОБА_4 , з метою припинити його злочинні дії, після чого здійснив постріли у бік ОСОБА_7 , в результаті чого заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді: вогнепального кульового проникаючого наскрізного поранення черевної порожнини з вхідним отвором на передній поверхні живота злів та рановим каналом, який ушкоджує по своєму ходу шкіру, підшкірну жирову клітковину, м`язи передньої черевної стінки, проникає в черевну порожнину, спричинює ушкодження тонкого кишківника та ободової кишки, внутрішню кровотечу, проходить через м`язи задньої черевної стінки, підшкірну жирову клітковину та шкіру, закінчує свій хід вихідною раною в лівій поперековій ділянці, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя.

Однак ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення умислу, направленого на заподіяння смерті іншій людині до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_7 був своєчасно доставлений до медичної установи, де йому лікарями надано необхідну медичну допомогу, що запобігло настанню смерті.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Зокрема встановлено, що 28.11.2024 приблизно о 20:30 годині, військовослужбовці НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України солдат ОСОБА_8 та молодший сержант ОСОБА_7 , перебуваючи у с. Горностайпіль Вишгородського району Київської області, вирішили піти до магазину ФОП ОСОБА_9 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою розпивання спиртних напоїв в дерев`яній літній альтанці. Прибувши до вказаного магазину, останні зустріли ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з якими почали вживати спиртні напої у вказаній альтанці. Далі приблизно о 21:00 годині, до зазначених вище осіб підійшов ОСОБА_4 , який почав з ними розпивати спиртні напої. У ході розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт. По завершенню вказаного конфлікту, о 22:25 годині, ОСОБА_4 пішов у невідомому напрямку.

У цей час у останнього виник злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_7 .

Для реалізації свого злочинного умислу останній, у невстановленому місці взяв видану йому вогнепальну зброю АК 74 серійний номер НОМЕР_3 , та о 22:30 годині 28.11.2024 ОСОБА_4 повернувся до дерев`яної літньої альтанки, де знаходились ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив декілька пострілів у землю та після цього направив зброю у бік ОСОБА_7 , який в цей момент наближався до ОСОБА_4 , з метою припинити його злочинні дії. У цей час разом з ОСОБА_7 , до ОСОБА_4 наближалась і ОСОБА_6 , яка знаходилася за ОСОБА_7 . У цей момент ОСОБА_4 проявляючи кримінально-протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій відносно ОСОБА_6 , хоча повинен був і міг їх передбачити, під час реалізації свого злочинного умислу на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , здійснив постріли у бік ОСОБА_7 , в результаті чого однією з куль завдав ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді: вогнепального кульового проникаючого сліпого поранення грудної клітки справа з вихідним отвором у верхній третині грудної клітки справа та рановим каналом, який ушкоджує по своєму ходу шкіру, підшкірну жирову клітковину, міжреберні м`язи, спричинює перелом 1-2-го ребер праворуч, проникає в праву плевральну порожнину, спричинює забій правої легені, правобічний гідропневмоторакс (наявність вільної рідини та t 8 8 повітря в правій плевральній порожнині), спричинює перелом правої лопатки та закінчує свій хід в м`язах правої лопатки, де виявлена куля, яка видалена під час операції, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як таке, що є небезпечним для життя.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується заподіянні необережного тяжкого тілесного ушкодження, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Позиція обвинуваченого

Після роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення та встановлення особи, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні (закінчено замаху на умисне вбивство) не визнав, при цьому, не заперечував факту причетності до заподіяння потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, вказав, що дійсно здійснив постріли з автомату з метою привернути увагу та налякати, однак стріляв у землю, а вже при падінні під час боротьби з потерпілим ОСОБА_7 , не усвідомлено та неконтрольовано здійснив декілька пострілів. Зазначив, що умислу на позбавлення життя у нього не було, як і на спричинення будь-яких тілесних ушкоджень, а лише мав намір налякати, щоб забрати свій телефон, який залишився у бесідці під дахом.

На теперішній час він зробив для себе відповідні висновки, шкодує що так сталося, неодноразово просив вибачення у потерпілих та добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду останнім, про що долучив до матеріалів кримінального провадження відповідні розписки та платіжні доручення про перерахунок грошових коштів.

Позиція сторони обвинувачення

Так, прокурор у судових дебатах просив суду визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України, та призначити йому покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання білош суворим, остаточно визначивши покарання у виді 7 років позбавлення волі, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення з 28.11.2024 року по 09.06.2025 року та перебування під домашнім арештом; стягнути з обвинуваченого документально підтверджені витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, питання речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Судом були досліджені докази сторони обвинувачення, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України, а саме:

-Протокол огляду місця події (с. Горностайпіль Вишгородського району Київської області) від 29.11.2024 року, відповідно до якого слідчий 2-го слідчого відділлу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_11 в присутності понятих, слідчого-кримінальіста ТУ ДБР, із застосуванням цифрової фотокамери СОНІ, провів огляд відкритої ділянки місцевості в АДРЕСА_2 , де на відстані 15 метрів від фасаду будівлі магазину виявив предмет схожий на автомат та предмети схожі на гільзи, які помістив до паперового конверту. На прикладі автомата, згідно фото таблиці то протоколу огляду міститься табличка з написом «4086821 ОСОБА_4 »;

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 29.11.2024 року, відповідно до якої визначено приєднати як речові доказа до кримінального провадження № 62024100120000910 від 29.11.2024 року:

предмет схожий на автомат зналіпкою та написом на ній НОМЕР_3 – ОСОБА_4 та магазин для набоїв;

предмети ззовні схожі на набої в кількості 19 штук, які упаковані до сейф-пакету ДБР 017845;

предмети ззовні схожі на на гільзи від набоїв в кількості 4 шт., які поміщені до паперових конвертів з написами 1, 2, 4, 5 та поміщені до сейф-пакету ДБР № В 2022443;

предмет ззовні схожий на кулю, який поміщено до паперового конверту з написами № 3, який в свою чергу поміщено до сейф-пакету ДБР № В 2022443;

куртку оливкового кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022319;

кофту синьо-зеленого кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 0223320;

куртку вітровологозахисту зимову з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022324;

сорочку оливкового кольору зі вставками з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022322;

спортивні штани чорного кольору, зі слідами речовини бурого кольору, які упаковані до картонної коробки, яку опечатано біркаим з підписами учасників слідчої дії та печаткою «Для пакетів»;

спортивна кофта з логотипом МЕРСЕДЕС, яку упаковано до картонної коробки, яку опечатано бірками учасників слідчої дії та печаткою «Для пакетів». Визнані та приєднанні як речові докази у кримінальному провадження № 62024100120000910 від 29.11.2024 року, матеріальні об`єкти – передати на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Бучанського РУП ГУНП в Київській області та в камері зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Києві;

-Протокол огляду речей від 29.11.2024 року в с. Горностайпіль, відповідно до якого старший слідчий-криміналіст 2-го СВ ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_12 отримав від військовослужбовця ВЧ НОМЕР_5 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , речі у мішку: куртку вітровологозахисту зимову з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022324; сорочку оливкового кольору зі вставками з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022322;

-Протокол огляду речей від 29.11.2024 року в с. Горностайпіль, відповідно до якого старший слідчий-криміналіст 2-го СВ ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_14 (рідна сестра ОСОБА_6 ) куртку оливкового кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові); кофту синьо-зеленого кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові);

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 30.11.2024 року, відповідно до якої ватний диск зі змивом з правої та лівої рук, визнано речовими доказами та приєднано як речові докази до кримінального провадженння та передано до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Києві;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фото знімками від 29.11.2024 року, відповідно до якого слідчий 2-го СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_15 у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , пред`явив свідку ОСОБА_8 4 (чотири) фотознімки осіб, який у свою чергу під фото № 2 упізнав особу, як 28.11.2024 року приблизно о 22 годині здійснила постріли з автоматичної зброї та поранила ОСОБА_7 та невідому йому жінку;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фото знімками від 29.11.2024 року, відповідно до якого слідчий 2-го СВ ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_17 у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , пред`явила свідку ОСОБА_18 4 (чотири) фотознімки осіб, яка у свою чергу під фото № 1 упізнала особу, як 28.11.2024 року приблизно о 22 годині здійснила постріли з автоматичної зброї та поранила її та ОСОБА_7 ;

-Постанову про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 29.11.2024 року, відповідно до якої слідчий 2-го відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , здійснив зняття показань технічних приладів та засобів, а саме з камер відеоспеостереження магазину ФОП ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 ;

-Протокол зняття показань технічних приладів від 29.11.2024 року, відповідно до якого сілдчий 2-го відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_17 , здійснила копіювання інформації в електронному вигляді, що записана на електронний носій, а саме відеозапису з камер відеоспостереження магазину ФОП ОСОБА_9 ;

-Протокол огляду речей та документів від 04.12.2024 року, відповідно до якого слідчий 2-го відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , провів огляд відеофайлів з камер відеоспостереження біля магазину ФОП ОСОБА_9 , що в с. Горностайпіль з фототаблицею до нього;

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 30.11.2024 року, відповідно до якої слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , визнав речовим доказом та приєднав до матеріалів кримінального провадження № 62024100120000910, відеофайли з камер відеоспостереження біля магазину ФОП ОСОБА_9 , що в с. Горностайпіль;

-Протокол пред`явлення особи за фотознімками від 29.11.2024 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_20 , у присутності понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , надав потерпілій ОСОБА_6 4 (чотири) фотознімки для впізнання, яка під фото № 4, впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 , як особу, яка стріляла в неї

-Протокол пред`явлення особи за фотознімками від 09.12.2024 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , в приміщенні головного військово-медичного клінічного центру ДПСУ в м. Києві, по вул. Ягідна, 58, за участі потерпілого ОСОБА_7 , із застосуванням відеокамери ПАНАСОНІК, надав останньому 4 (чотири) фотознімки для впізнання за ними особи, з яких останній, під фото № 3, впізнав обвинуваченого ОСОБА_23 , як особу, яка здійснила відносно нього постріли з автомату в с. Горностайпіль;

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 10.12.2024 року, відповідно до якої слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , визнав речовим доказом та приєднав до матеріалів кримінального провадження № 62024100120000910, 2 (дві) ватні палички із зразками букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 , які упаковані до паперового конверту, опечатані паперовою биркою з пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії та печпткою для пакетів;

-Протокол огляду місця події від 11.12.2024 року з фото таблицею до нього, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , в присутності понятих, заступника хірургічного відділення КНП «ІСР Іванківська ЦРЛ», ОСОБА_24 , із застосуванням мобільного телефону АЙФОН 12 ПРО МАКС, провів огляд в кабінеті ординаторської хірургічного відділення КНП «ІСР Іванківська ЦРЛ», де на столі виялено предмет зовні схожий на кулю, який в подальшому вилучено та упаковано до сейф-пакету ДБР № 017236;

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 11.12.2024 року, відповідно до якої слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , визнав речовим доказом та приєднав до матеріалів кримінального провадження № 62024100120000910, предмет схожий на кулю, яку було вилучено з тіла ОСОБА_6 , під час операції, та було упаковано до спец-пакету, передано до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР в м. Києві;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 12.02.2025 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , за участі потерпілого ОСОБА_7 , інших осіб: ОСОБА_25 , слідчого-кримінальіста ОСОБА_26 , із застосуванням технічних засобів фіксації – відеокамери ПАНАСОНІК, провів слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення показань потерпілого ОСОБА_7 , шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події, яка мала місце 28.11.2024 року у вечірній час доби біля магазину в с. Горностайпіль, по вул. Чорнобильській, 16 г; Під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що 28.11.2024 року він та ОСОБА_27 придбали в магазині спиртне, після чого зустріли дівчат ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , разом почали вживати придбане спиртне у альтанці. Згодом до них підійли 3 (троє) чоловіків, один з них як виявилось потім був ОСОБА_4 . Після короткої розмови, він попросив тих трьох чоловіків піти та не заважати відпочивати. Через деякий час, ОСОБА_4 повернувся тримаючи в руках автомат Калашникова, та почав стріляти біля альтанки в лівий бік від себе. В подальшому ОСОБА_7 пішов до ОСОБА_4 , щоб забрати зброю. Перебуваючи на відстані 1,5-2 метри від ОСОБА_4 навів зброю на ОСОБА_7 та здійснив постріли, після чого останній відчув біль в районі верхньої частини живота, зрозумівши, що він поранений, скоротив відстань, схопився за автомат, та почалась боротьба, під час якої вони обидва впали на землю;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 12.02.2025 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , за участі потерпілої ОСОБА_6 , інших осіб: ОСОБА_25 , слідчого-кримінальіста ОСОБА_26 , із застосуванням технічних засобів фіксації – відеокамери ПАНАСОНІК, провів слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення показань потерпілого ОСОБА_7 , шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події, яка мала місце 28.11.2024 року у вечірній час доби біля магазину в с. Горностайпіль, по вул. Чорнобильській, 16 г; під час слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_6 розповіла на місці та показала, що 28.11.2024 року, приблизно о 19 годині, вона разом зі своєю кумою ОСОБА_10 прийшли до магазину, придбали спиртне та сіли до літньої альтанки біля магазину. Через деякий час до них бідійшли 5 (п`ятеро) чоловіків, з них вона знає лише 3 (трьох): ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 (Мешко), разом продовжили вживатьи спиртне. Під час розпиття спиртного, між романом (Мешко) та ОСОБА_33 виник словесний конфлікт, після чого ОСОБА_34 (Мешко) кудись зник, та невдовзі повернувся зі зброєю у руках, схожою на автомат. На шляху до альтанки ОСОБА_34 (Мешко) здійснював постріли у землю. Потім ОСОБА_34 підійшов ближче до альтанки та щось говорив, після чого ОСОБА_35 почав підходити до ОСОБА_32 , як в цей час останній навів зброю на ОСОБА_30 та на неї, та почав стріляти. Після пострілів, вона відчула біль в районі грудної клітини з права. Зрозумівши, що вона поранена, відбігла до альтанки та впала до землі;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 12.02.2025 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , за участі свідка ОСОБА_10 , інших осіб: ОСОБА_25 , слідчого-кримінальіста ОСОБА_26 , із застосуванням технічних засобів фіксації – відеокамери ПАНАСОНІК, провів слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення показань свідка ОСОБА_10 , під час експерименту свідок зазначила, що 28.11.2024 року приблизно о 18:20 годині, вона разом зі своєю кумою ОСОБА_6 прийшли до магазину та придбали спиртне, яке почали вживати у літній альтанці. Згодом до них підійли 2 (двоє) чоловіків: ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , а ще згодом підійшов ОСОБА_34 (Мешко). Під час розпиття алкогольних напоїв, між ОСОБА_37 та ОСОБА_33 виник словесний конфлікт, після якого ОСОБА_34 , зник. Згодом до альтанки повернувся ОСОБА_34 (Мешко) та почав кричати « ОСОБА_38 , йди сюди», після чого почула звуки пострілів, і відразу закрила вуши руками та присіла. Після того, як постріли припинилась, вона вийшла з альтанки та побачила, що на землі без свідомості лежить ОСОБА_35 , трохи далі від нього лежав ОСОБА_34 , а біля останнього стоїть військовий, який намагається забрати у ОСОБА_32 зброю. Після цього вона підійшла до ОСОБА_6 та виявила, що остання поранена в груди. Потім вона викликала швидку та повідомила родичів ОСОБА_39 про її поранення;

-Протокол слідчого експерименту від 28.02.2025 року, за яким слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , за участі підозрюваного ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 ,інших осіб: ОСОБА_25 , ОСОБА_40 , із застосуванням відеокамери ПАНАСОНІК, провів слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення показань підозрюваного ОСОБА_4 ;

-Протокол огляду речей від 28.02.2025 року, відповідно до якого слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , провів особистий огляд речей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які упаковані до сейф-пакетів та були вилучені 29.11.2024 року, з фото таблицею до протоколу;

-Висновок експерта № 672 від 03.12.2024 року, відповідно до якого у чечі ОСОБА_4 , виявлено етиловий спирт в концентрації 1,16%. Метиловий спирт, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені;

-Висновок експерта № 4/Е від (початок 10.01.2025 закінчення 04.02.2025) року, відповідно до якого, згідно наданої медичної документації та заключення консультанта-рентгенолога ДСУ Київське ОБСМЕ, у ОСОБА_7 , 2003 року народження мало місце тілесне ушкодження, яке згідно п. п. 2.1.3 к «правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, як таке, що є небезпечним для життя;

-Висновок експерта № 5/Е від (початок 10.01.2025 закінчення 04.02.2025) року, відповідно до якого у ОСОБА_6 , 2002 року народження, мало місце тілесне ушкодження, яке згідно п. п. 2.1.3 к «правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, як таке, що є небезпечним для життя;

-Висновок експерта № 54/Е від (початок 03.04.2025 закінчення 07.04.2025) року, відповідно до якого у ОСОБА_6 , виявлене вогнепальне сліпе кульове поранення грудної клітки могло утворитися за механізмом на які вказують потерпіла та підозрюваний під час слідчих експериментів за їх участі;

-Висновок експерта № 55/Е від (початок 03.04.2025 закінчення 07.04.2025) року, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлене вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення черевної порожнини могло утворитися за механізмом на які вказують потерпілий та підозрюваний під час слідчих експериментів за їх участі;

-Довідку про витрати на проведення експертизи від 07.03.2025 року за № КСЕ-19-24/73963-БЛ на суму 9551 гривень;

-Висновок експерта № КСЕ-19-24/73963-БЛ від 07.03.2025 року, відповідно до якого наданий на дослідження автомат належить до бойової нарізної вогнепальної зброї моделі АК 74 № НОМЕР_3 калібру 5,45х39 мм, виготовлений промисловим способом у 1985 році та придатний до стрільби; 19 патронів належать до боєприпасів нарізної вогнпальної зброї, є бойовим проміжним патроном калібру 5,45х39 мм, споряджені оболонковими кулями ПС зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом на Луганському патронному заводі у 1986 році та придатні до стрільби; 4 гільзи є частинами боєприпасів нарізної вогнпальної зброї, стріляними гільзами бойових проміжних патронів калібру5,45х39 мм; куля є частиною боєприпасу нарізної вогнепальної зброї, а саме стріляною кулею бойового проміжного патрону калібру 5,45х39 мм промислового виробництва; 4 гільзи та 1 куля були стріляні з наданого на дослідження автомата АК ?; № НОМЕР_3 ;

-Довідку про витрати на проведення експертизи від 11.03.2025 року за № КСЕ-19-25/2298-БЛ на суму 6367,20 гривень;

-Висновок експерта № КСЕ-19-25/2298-БЛ від 11.03.2025 року, відповідно до якого надана на дослідження куля є частиною боєприпасу нарізної вогнепальної зброї, а саме стріляною кулею ПС бойового проміжного патрону калібру 5,45х39 мм., виготовлена промисловим способом, стріляна з автомата АК 74 № НОМЕР_3 ;

-Постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 20.12.2024 року, відповідно до якої слідчий 2-го слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві, ОСОБА_19 , визнав та приєднав як речові докази 2 (дві) одноразові палички з ватними тампонами, зі зразками букального епітелію ОСОБА_4 , та передав до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР України в м. Києві;

-Довідка про витрати на проведення біологічної експертизи підрозділами експертної служби МВС на суму 21 994 гривень;

-Розрахунок витрат на проведення молекулярно-генетичної експертизи на суму 37 673 гривень;

-Висновок експерта № СЕ-19-24/76853-БД від 10.03.2025 року з результатми дослідження (Таблиця 1.1 Додаток 1, 2), за яким:

1) на наданих на дослідження штанах в об`єктах № 1-5 виявлено кров людини і клітини з ядрами, в об`єктах № 6, 7, виявлено клітини з ядрами крові людини не виявлено; на кофті в об`єктах № 10-13, 15 виявлено кров людини і клітини з ядрами, в об`єктах № 8, 9, 14, виявлено клітини з ядрами, крові людини не виявлено;

2) встановлено генетичні ознаки крові і клітин (об`єкти № 1, 3-5) та клітин (об`єкти № 6,7) виявлених на штанях, крові і клітин (об`єкти № 10, 13) та клітин (об`єкти № 8, 9, 14), виявлених на кофті, які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1, додаток 1.; встановлено генетичні ознаки крові і клітин виявлених на кофті (об`єкти 12, 15), які є змішаними, містять генетичні ознаки більше двох осіб та для ідентифікації непридатні; генетичні ознаки крові і клітин виявлених на штанах (об`єкт № 2) та крові і клітин виявлених на кофті (об`єкт № 11) не встановлено у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК у даних об`єктах;

3) Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 (об`єкт № 16), які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1, додаток 1.;

4) ДНК-профілі крові і клітин виявлених на штанах (об`єкти № 1, 4, 5) збігаються між собою та збігаються з ДНК-профілем зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 (об`єкт № 16). Ймовірність походження даних ДНК-профілів від однієї особи становить не менше ніж 99,999999%. ДНК-профілі крові і клітин (об`єкт № 3) та клітин (об`єкти№ 6, 7) виявлених на штанах, крові і клітин (об`єкти № 10, 13) та кілтин (об`єкти № 8, 9, 14) виявлених на кофті, збігаються між собою, не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 (об`єкт № 16) та належать невстановленій особі чоловічої статі. Походження крові і клітин в об`єктах № 3, 10, 13 та клітин в об`єктах № 6-9, 14, від потерпілого ОСОБА_7 , виключається;

- Довідка про витрати на проведення біологічної експертизи підрозділами Експертної служби МВС на суму 1075, 50 гривень;

-Висновок експерта № СЕ-19-24/78528-БД від 17.03.2025 року з результатами дослідження таблиця 1.1, Дотатки 1, 2, 3), відповідно до якої встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 1), які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1, додатку 1; Домінуючі генетичні ознаки клітин на важелі запобіжника предмета, схожого на автомат не збігаються з генетичними ознакаимзразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 ; Походження клітин, генетичні ознаки яких домінують. В об`єкті № 6 у висновку експерта ДЕДЕКЦ МВС від 28.02.2025 року № КСЕ-19-24/73963-БД від підозрюваного ОСОБА_4 , виключається;

ТОМ 2

-Довідка про витрати на проведення біологічної експертизи підрозділами Експертної служби МВС на суму 10 641 гривень;

-Висновок експерта № КСЕ-19-24/73963-БД від 28.02.2025 року з результатами дослідження (Таблиця 1.1. додаток 1, 2), відповідно до якого на наданому на дослідження предметі схожому на автомат, а саме: прикладі (об`єкт 1), руків`ї (об`єкт 2), спусковому гачку (об`єкт 3), спусковій скобі (об`єкт 4), цівці (об`єкт 5), важелі запобіжника (об`єкт 6), важелі затвору (об`єкт 7), магазині (об`єкт 8), виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на важелі запобіжника автомата (об`єкт 6), які є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який належить невстановленій особі чоловічої статі; також встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на предметі, схожому на автомат: на прикладі (об`єкт 1), руків`ї (об`єкт 2), спусковому гачку (об`єкт 3), спусковій скобі (об`єкт 4), цівці (об`єкт 5), важелі затвору (об`єкт 7), магазині (об`єкт 8), які є змішаними, містять генетичні ознаки більше двох осіб та для подальшої ідентифікації, непридатні;

-Висновок судово-психіатричного експерта № 213 від 11.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, ознак будь-якого психічного розладу не виявляв; за психічним станом міг усідомлювати свої дії та керувати ними; в даний час ознак будь-якого психічного розладу не виявляє; за психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за психічним станом надання психіатричної допомоги не потребує;

-Висновок експерта № СЕ-19/111-24/70762-ФХВР від 11.12.2024 року, відповідно до якого на наданих на дослідження ватних дисках, за допомогою яких здійснено змиви з лівої та правої руки ОСОБА_4 – слідів продуктів пострілу не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження;

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі, речові докази, а саме:

-Службову характеристику інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сержанта ОСОБА_4 від 29.11.2024 року за підписом начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_41 – характеризується позитивно;

-Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.03.2024 року № 162-ОС «Про особовий склад»: сержанта ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період інспектором прикордонної служби 2 категорії – водія відділення забезпечення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

-Біографічну довідку сержанта ОСОБА_4 ;

-Копію паспорту громадянина України на 3-х аркушах;

-Довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

-Книгу обліку та закріплення зброї і боєприпасів підрозділу впс Мукачево (тип С) ВЧ НОМЕР_2 ;

-Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.11.2024 року о 03 годині 10 хвилин;

-Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_4 ;

-Службове посвідчення серії пс № 174792 видане 31.12.2022 року сержантиу ОСОБА_4 ;

-Довідка за підписом директора КНП ОСОБА_42 від 06.01.2025 року, про те, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

-Довідку про відсутність судимостей;

-Ухвалу Печерского районного суду м. Києва від 30.11.2024 року, відповідно до якої, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_43 застосувала до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 27.01.2025 року, з утриманням на гауптвахті;

-Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2024 року, відповідно о якої слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, ОСОБА_44 наклала арешт на майно, вилучене 29.11.2024 року під час ОМП та проведення освідування ОСОБА_4 , а саме: 1) предмет зовні схожий на автомат з № НОМЕР_3 з наліпкою на прикладі « ОСОБА_4 », магазин для набоїв; 2) предмети схожі на набої в кількості 19 штук; 3) предмети схожі на гільзи від набоїв в кількості 4 штуки; 4) предмет схожий на кулю; 5) куртку оливкового кольору з пошкодженнями у вигляді отвору та слідами речовини бурого кольору; 6) кофту синьо-зеленого кольору з пошкодженнями у вигляді отвору та слідами речовини бурого кольору; 7) куртку вітровологозахисту зимову з пошкодженнями у вигляді отвору та зі слідами речовини бурого кольору; 8) сорочку оливкового кольору зі вставками з пошкодженнями у вигляді отвору та зі слідами речовини бурого кольору; 9) спортивні штани чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору; 10) спортивну кофту з логотипом МЕРСЕДЕС;

-Ухвалу Печерского районного суду м. Києва від 23.01.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , до 27.02.2025 року;

-Ухвалу Печерского районного суду м. Києва від 24.02.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , до 24.04.2025 року;

ДОКАЗИ СТОРОНИ ЗАХИСТУ

-Акт перегляду відео з камери спостереження з магазину в с. Горностайпіль, з розбивкою по кадрах та часових проміжках;

-Розписку ОСОБА_6 від 29.12.2024 року, відповідно до якої остання отримала відшкодування спричиненого ОСОБА_4 , претензій до нього не має, просить суворо не карати;

- ОСОБА_45 від 27.12.2024 року, відповідно до якої, останній отримав 66 000 тисяч гри від ОСОБА_4 в рахунок відшкодованої матеріальної та моральної шкоди спричиненої в ніч на 29.11.2024 року;

-Дві квитанції до платіжної інструкції від 18.04.2025 року (10:00; 10:01 годин), на суму 10 000 та 30 000 тисяч гривень, платник ОСОБА_4 , призначення платежу: для зарахування на картку ОСОБА_7 .

Допитаний як свідок за клопотанням сторони захисту (в режимі відеоконференції з приміщення Сторожинецького районного суду Чернівецької області), ОСОБА_46 показав суду, що 28.11.2024 року приблизно о 23 годині майор ОСОБА_47 попросив піти разом з ним, бо начебто хтось бушує. Підходячи до магазину почули постріли, підійшовши ближче побачили військовослужбовців з пораннями. Зброю відразу відібрали у Мешко, віддали старшині, а його осоьисто преставили до Мешка, щоб охороняти до приїзду слідчо-оперативної групи. Під час очікування, Мешко попросив зателефонувати йому, щоб знайти його телефон. Він зі свого телефону зателефонував на номер телефона Мешко і знайшов його в бесідці, зверху під дахом. Довго не міг знайти телефон Мешка, так як він був на беззвучному режимі.

Будучи допитаним у судовому засіданні як обвинувачений, ОСОБА_4 пояснив суду, що 29.11.2024 ввечері він очікував посилку. Прийшов до магазину, щоб уточнити коли буде посилка, сказали, очікується на завтра. У магазині на той час відпочивали продавчиня, її чоловік і четверо хлопців, одного з яких він знав. Були також дівчата, але він з ними не був знайомий. Він запитав, що в компанії за свято і вони запропонували з ними випити. Він рідко вживає спиртні напої. Він купив пляшку коньяку, поставив на стіл і сів до них. Продавчиня повідомила, що закриває магазин, а тому вони всі вийшли з магазину на вулицю, сіли в альтанці, продовжили спілкування та вживати спиртні напої. Хлопці почали до нього чіплятися словесно, а потім один з чоловіків вдарив його і вибив три зуби. В цей час ОСОБА_48 стояв напроти, а потерпіла ОСОБА_49 почала кричати на хлопців і сказала: за що б`єте дядька. Він трошки посидів і пішов до свого розташування. Так як все було в крові, він вмився і хотів зателефонувати дружині. Вияснилося, що телефон залишив в альтанці, біля магазину. Вирішив повернутися до магазину.

Так як він розумів, що він сам, а хлопців багато і можуть його побити, то взяв автомат, щоб вистрелити в повітря чи в землю, щоб їх залякати і, щоб до нього не підходили.

Прийшов до магазину, підійшов до них, метрів за 15, зробив 5-6 пострілів і сказав: поверніть телефон. Ніхто не відреагував.

Потім 2 рази вистрелив в землю зі словами: «Верніть телефон».

До нього підійшов хлопець, як вияснилося, що то був ОСОБА_48 і почав вихоплювати автомат двома руками. Потім чи то сам, чи ОСОБА_48 поставив йому під ніжку, він почав падати, при цьому йому здалося чи так і було, не може сказати, що ОСОБА_48 тримає автомат, - відчув постріл, а коли при падінні локтем вдарявся об землю ще здійснив постріл. Він впав на землю, хлопці навалилися і забрали автомат.

Відповідаючи на запитання учасників судового процесу, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що приблизно о 19 год. 30 хв. він прийшов до магазину. Робочий час у нього триває з 09.00 до 17.00. Зброю тримає при собі, зберігає в закритій кімнаті, тільки на вихідні здає керівництву. Автомат, який був у нього – закріплений за ним. В період часу з 2014-2015 перебував в АТО на службі, а з 2022 мобілізований повністю. Повернувся по телефон приблизно через 20 хвилин, а ОСОБА_48 сам наблизився до нього і схопив автомат за дуло, а друга рука була в районі затвора. Коли ОСОБА_48 взявся за дуло, то відповідно, і автомат скерував в бік. Коли ОСОБА_48 наближався до нього, він тримав автомат за ручку, а не за спусковий гачок. Дуло автомата було між ним та ОСОБА_50 по лівій стороні, донизу в землю. На ОСОБА_51 направлена зброя не була. Вважає, що ОСОБА_48 отримав тілесні ушкодження при падінні. На момент події службу не ніс, вважає, що він порушив порядок про поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами. Він знав, що в громадському місці перебування зі зброєю заборонено. Не було бажання спричинити будь-яку шкоду і будь-якій особі. Дуже розкаюється у вчиненому. Телефон був розміщений по центру альтанки на балці, з справою сторони. Стан сп`яніння був нормальним, випив приблизно 400 грам горілки.

Позиція потерпілої сторони

Допитаний як потерпілий ОСОБА_7 показала суду, що він є діючим військовим, з обвинуваченим ОСОБА_4 не знайомий, стосунків не підтримує. Був в м. Чорнобиль на позиціях. Знялись з позиції, та приїхали в с. Горностайпіль, після з товаришем пішлидо магазину, де зустріли 2-х дівчат з якими познайомились і вирішили разом провести час. Перемістились до літньої бесідки біля магазину. Згодом до них підійшли, троє чи четверо хлопців, яким він сказав, що їх кампанія їм не цікава і попросили їх піти, але ОСОБА_4 залишився та ніяк не хотів йти. Вони всіляко намагалися його спровадити, сварились з ним, штовхались, і врешті решт він пішов, а повернувся через деякий час, але вже зі зброєю і почав стріляти в сторони, потім він потягнувся до зброї, почали боротись, від чого впали на землю, після чого ОСОБА_4 вистрілив йому у живіт.

Відповідаючи на запитання учасників процесу, потерпілий ОСОБА_7 показав, що прийшов до магазину з товаришем – ОСОБА_52 , познайомились з дівчатами, яких звали ОСОБА_29 і ОСОБА_53 говорили про службу, він щось говорив, алея він його не слухав. Потім почалась штовханина, яка тривала приблизно годину.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_4 йому було повністю відшкодовано заподіяну йому шкоду, однак просив призначити суворе покарання.

Допитана як потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що проживає в АДРЕСА_3 , працює, з обвинуваченим ОСОБА_4 не знайома, стосунків не підтримує, побачила його та познайомилась того дня вперше, коли це було точно, а саме число та місяць, вона не пам`ятає, але вона разом з кумою ОСОБА_54 вирішили відпочити, прийшли до магазину, взявили випити, сіли у бесідці. Потім до них підійшли ОСОБА_48 та ОСОБА_36 , а ще пізніше підійшов Мешко. Потім між хлопцями почалась штовханина, після чого Мешко пішов, та повернувся за 5 хвилин. Коли повернувся Мешко, вона та ОСОБА_48 стояли біля бесідки, говорили, потім відбулись постріли, після чого їй стало погано та важко дихати, після чого вона впала. Після цього вона ще чула постріли, але вона їх не пам`ятає. Прийшла до тями в лікарні в ОСОБА_55 , куди доставили її машиною, але не швидкою.

Допитані в судовому засіданні свідки зазначили наступне:

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 , показала суду, що проживає в АДРЕСА_4 , працює. 28.11.2024 року, приблизно о 18 годині, вона та ОСОБА_49 пішли до магазину, де придбали алкогольні напої, сіли до альтанки. Потім до них підійшли двоє хлопців: ОСОБА_48 та ОСОБА_36 , і разом продовжили вживати спиртне, до поки не прийшов Мешко. Згодом між Мешко та ОСОБА_50 почалась суперечка, вона почала заспокоювати хлопців, після чого Мешко пішов. Після цього ОСОБА_56 та ОСОБА_48 відійшли від альтанки на пару метрів в бік дороги – вправо. Потім почула, як хтось кричав «йди сюди», і відразу після цих слів почула постріли, та про себе подумала, що то піротехніка – петарди, але на всяк випадок закрила очі руками та присіла. Після того, як все стихло, побачила баранець, яка кричала від болю, а ОСОБА_48 лежав без свідомості. Потім на телефон ОСОБА_49 зателефонувала її сестра, вона взяла телефон, відповіла та повідомила, що її сестру підстрелили.

Допитаний як свідок ОСОБА_57 , показав суду, що

За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, ст. 128 КК України, а саме як закінчений замах на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині та необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дослідивши в сукупності зібрані докази, суд вважає, що органами досудового розслідування надана неправильна юридична оцінка діям обвинуваченого ОСОБА_4 і його дії помилково кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, ст. 128 КК України, оскільки умисел ОСОБА_4 на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7 та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , не знайшов свого підтвердження, з огляду на наступне.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності. Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи, по суті. Вирішення цього питання пов`язане із з`ясуванням великого кола питань, які є невід`ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Згідно п. 4 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року «Про посилання судового захисту прав та свобод людини і громадянина», обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом і при розгляді справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

До того ж, у відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на користь такої особи визначено і ч. 4 ст. 17 КПК України.

Так, відповідно до ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України, органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ст. 115 КК України, яка свідчить, що вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено, або особа діяла не з конкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Даний висновок визнано обґрунтованим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я» від 07.02.2003 року.

Отже, розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний перелічений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, приходить до наступного.

Так, аналізуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , він не спричиняв, умислу на позбавлення життя потерпілого чи спричинення тяжких тілесних ушкоджень у нього не було, суд виходить з того, що фактично основою висунутого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, 128 КК України стали лише показання потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 , згідно яких обвинувачений ОСОБА_4 мав намір на вбивство потерпілого ОСОБА_7 , але смерть не настала з причин, які не залежали від його волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 наполягає на тому, що 28.11.2024 року прийшов до бесідки, при цьому зброю тримав стволом до низу в ліво, та при боротьбі з потерпілим та при падінні на землю, випадково направив ствол зброї АК 74 в бік потерпілого ОСОБА_7 , який в цей час схопившись за автомат обома руками намагався його вихватити, з власної необрежності здійснив декілька пострілів в бік потерпілого ОСОБА_7 , чим завдав тілесних ушкоджень останньому та потерпілій ОСОБА_6 , однак жодного умислу на вбивство чи то спричинення тяжких тілесних ушводжень у нього не було.

Вказані обставини, тобто версія подій про яку стверджує обвинувачений ОСОБА_4 органами досудового розслідування спростована не була та взагалі не аналізувалася та не бралася до уваги. Проте вказані обставини узгоджуються з показами наданими в судовому засіданні та іншими матеріалами справи.

Крім того, органами досудового розслідування було залишено поза увагою той факт, що обвинуваченому ОСОБА_4 за обставин викладених в обвинувальному акті ніщо не заважало виконати всі дії, для того, щоб довести злочин до кінця та вбити потерпілого ОСОБА_7 , оскільки обвинувачений не намагався якимось іншим чином досягнути мети.

Тому, суд приходить до висновку, що у обвинуваченого ОСОБА_4 не було жодного наміру на спричинення смерті потерпілому ОСОБА_7 , або вчинення інших дій з метою позбавлення життя останнього, а його поведінка після вчинення злочину, не свідчить про наявність в його діях прямого умислу на вбивство, тобто обвинувачений не розумів суспільну небезпечність свого діяння, не передбачав суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та не бажав їх настання.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , під час подій яка сталася між ними 28 листопада 2024 року, хотів його вбити, суд вважає суперечливими та не послідовними.

Так, потерпілий у судовому засіданні наполягав на тому, що обвинувачений ОСОБА_4 хотів його вбити, однак при цьому з показів самого ж потерпілого, обвинувачений тримав зброю стволом до низу та у сторону.

Крім того, під час допиту ОСОБА_7 , як потерпілого, в його присутності та за участі обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_58 , прокурора ОСОБА_59 , в судовому засіданні було відтворено відеозапис з камери спостереження, яка була розміщена біля магазину в с. Горностайпіль, та під час перегляду було встановлено, що обвинувачений підійшовщи до бесідки на відстані до 10-15 метрів, тримав зброю стволом до низу та наліво, здійснював постріли до землі вліво та в повітря зліва, а вже при падінні під час боротьби з потерпілим ОСОБА_7 , пролунали постріли.

Однак, не зважаючи на встановлені під час перегляду відео обставини події, потерпілий ОСОБА_7 наполягав на своєму, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 , направив зброю саме на нього та хотів його вбити, тобто, «на чорне говорив біле».

Показання свідка ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає, що вони не містять в собі будь-яких даних про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя ОСОБА_7 під час подій які відбувалися 28 листопада 2024 року, та вони не можуть бути покладені судом в основу обвинувального вироку у зв`язку з тим, що їх показання містять в собі лише характеристику тілесних ушкоджень та вражень від пострілів. З показів останніх не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 мав умисел саме на позбавлення життя та/або умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, як і не встановлено, що ж завадило обвинуваченому довести свій злочинний умисел до кінця.

Викладене в своїй сукупності, а також поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_7 та доводить те, що він діяв без умислу, проте повинен був допускати можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті потерпілого, внаслідок необрежного поводження зі зброєю, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки, у даному випадку тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.01.2021 справа № 766/1458/16-к, від 02.02.2021 справа № 234/7425/19, від 23.02.2021 справа № 742/642/18, від 23.09.2021 справа № 626/1124/18, вбачається, що частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен елемент складу злочину, який визначає його кваліфікацію за кримінальним законом.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

У цій справі сторона захисту, не заперечуючи причетності обвинуваченого до заподіяння потерпілому вогнепального поранення, послідовно стверджувала, що в обвинуваченого не було умислу на вбивство потерпілого. Захист посилався на те, що як такого конфлікту з потерпілим у обвинуваченого не було, потерпілий перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, схопився за автомат ОСОБА_4 , який не перебував у належному для зберіганні місці, та намагаючись відібрати зброю з необережності відбулось декілька пострілів в сторону потерпілого.

Таким чином, розбіжності між позиціями сторін обвинувачення і захисту стосуються спрямованості умислу обвинуваченого. Отже, сторона обвинувачення мала довести поза розумним сумнівом цей елемент суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, який визначає кваліфікацію за статтею 115 КК України, і надати докази, які спростовували б версію сторони захисту про відсутність умислу на вбивство.

Висновок прокурора спростовується як показаннями обвинуваченого, які узгоджуються з показаннями допитаних в суді свідків, а також подальшою поведінкою обвинуваченого.

Також як вбачається і з досліджених матеріалів справи обвинувачений і після події і на досудовому слідстві і під час слухання справи у суді казав, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , це сталось випадково, оскільки потерпілий хотів відібрати у нього автомат.

Крім цього, слід зауважити, що з декількох пострілів (більше п`яти) у неймовірній близкості від потерпілого, останній отримав лише одне кульове поранення.

Трасологічна експертиза в рамках даного провадження не проводилася.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не мав умислу на заподіяння смерті ОСОБА_7 , а заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, через необережність.

З показань як самого обвинуваченого так і свідків події, вбачається в діях обвинуваченого порушення правил поводження зі зброєю, наслідком чого стало заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим.

Частиною 1 статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Разом з тим частина 3 цієї статті передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд враховуючи, що обвинувачений є військовослужбовцем Збройних Сил України, звертає увагу, що розділом XIX Особливої частини Кримінального кодексу України визначені злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Так, статтею 401 КК України визначено поняття військового злочину, а саме: військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також інші особи, визначені законом.

Проте у цьому визначенні розкриваються не всі ознаки військового злочину, а лише специфічні, які дають змогу відмежувати військові злочини від інших. Водночас, для військових злочинів цілком характерними залишаються і загальні ознаки злочину. До специфічних ознак військового злочину віднесені спеціальні: 1) об`єкт посягання - встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби; 2) суб`єкт - військовослужбовець, а у разі вчинення більшості військових злочинів також і військовозобов`язаний під час проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів; 3) кримінальна протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини КК України.

Статтею 414 розділу XIX Особливої частини Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Порушення правил поводження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, передбачає порушення норм військових статутів, інших законів, інструкцій, положень, які визначають порядок поводження військовослужбовців з цими речовинами і предметами, дотримання якого є обов`язковим для запобігання нещасним випадкам з людьми, аваріям, катастрофам, іншим тяжким наслідкам. Таке порушення може полягати в неналежному виконанні регламентних робіт на ракетній установці, що потягло несанкціонований пуск ракети, у недбалому зберіганні вогнепальної зброї, унаслідок чого вона потрапила до рук неосвіченої у ній людини, тощо.

Військовослужбовець, якому відповідна речовина (предмет) була надана (ввірена) у службове користування, повинен усвідомлювати її властивості як такої, що становить підвищену небезпеку для оточення. Здебільшого, коли йдеться про звичайні види зброї, яка перебуває на озброєнні військових формувань України (пістолет, автомат), її властивості звичайно усвідомлюють усі військовослужбовці, оскільки у свій час вони проходили відповідну підготовку (починаючи з допризовної).

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння, необережністю до наслідків.

Підсумовуючи викладене, слід наголосити, що за відсутності ознак того, що обвинувачений розраховував або передбачав настання суспільно небезпечного наслідку - заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень певного ступеня тяжкості або настання його смерті, дії обвинуваченого слід розглядати як такі, що вчинені з необережності. Зокрема, про необережну форму вини свідчать локалізація та характер тілесного ушкодження, обстановка, спосіб вчинення, знаряддя злочину, відсутність конкретного мотиву заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, поведінка обвинуваченого та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Враховуючи відсутність в діях ОСОБА_4 умислу на умисне вбивство ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 іншого складу злочину.

Так, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 20-22, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, додержуватись вимог безпеки, вживати заходів до запобігання травматизму, виконувати обов`язки, які визначаються статутами Збройних Сил України, відповідними посібниками, положеннями та інструкціями, досконало володіти зброєю, неухильно виконувати правила безпеки під час її використання.

Також відповідно до ст. 195 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України військовослужбовці мають право застосовувати зброю - для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об`єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. Застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір застосувати зброю і постріл у гору. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов`язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Відповідно до ст.ст. 233, 235, 276 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, п.п. 52, 110 Настанови зі стрілецької справи 5,45 мм автомати Калашнікова та 5,45 ручні кулемети Калашнікова, затвердженої Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році (надалі - Настанови), п. 3.3.1 Вимог безпеки під час проведення навчань і занять з бойової підготовки, розроблених відділом забезпечення підготовки Сухопутних військ управління бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України у 2006 році (надалі - Вимог), був зобов`язаний тримати зброю завжди готовою до застосування, проте магазин до автомату не приєднувати, патрон у патронник не досилати, перевідник вогню тримати на запобіжнику, якщо не передбачається негайного відкриття вогню та знімати із запобіжника лише перед заряджанням і стрільбою, а також не направляти зброю на людей, незалежно від того, заряджена вона чи ні.

Проте, ОСОБА_4 заходів безпеки при поводженні зі зброєю, зазначених вказаними керівними документами, та Статутами ЗСУ не вжив, допустив неналежне зберігання закріпленого за ним автомату Калашникова, з якого ним було здійснено постріли, які спричинили потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Тому, суд вважає, кваліфікацію досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України не вірною, оскільки в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження допустимими та належними доказами закінчений замах на вбивство, тобто на умисне протирпвавне заподіяння смерті іншій людині та необережне тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, а саме, порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам, за викладених обставин.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є: часткове визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілий завданих збитків.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався,за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває,одружений, продовжує військову службу, є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_6 від 07.07.2015 року).

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та є діючим військовослужбовцем.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який належить до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, обставину, яка обтяжує покарання, а також дані про особу обвинуваченого.

Санкція частини 2 ст. 414 КК України передбачає покарання у виді позбавленняволі на строк від двох до десяти років, при цьому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру його вчинення та обставин при яких воно було скоєно, даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення мешко ОСОБА_60 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинувачених є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про осіб обвинувачених.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Згідно зі ст. 3 Конституції України життя людини є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя.

З такого, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 414 КК України з урахуванням вищезазначеного.

Обвинувачений ОСОБА_4 з огляду на протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 29.11.2024 о 03.10 год. (а.п. 40-50 ТОМ № 2).

Під час досудового розслідування обвинуваченому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2024 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою був змінений на цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

За ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 1-й цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення – 3 (три) дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Отже, при призначенні покарання ОСОБА_4 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого.

З 25.01.2026 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався та підстави для його застосування, відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави витрати на залучення експертів.

Керуючись ст. ст. 337, 368, 370, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ст. 128 КК України на ч. 2 ст. 414 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 414 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

З 25.01.2026 року, відносно засудженого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався та підстави для його застосування до набрання вироком законної сили, відсутні.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 29.11.2024 по 09.06.2025, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 09.06.2025 по 06.10.2025 із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Державного НДЕКЦ МВС судові витрати по кримінальному провадженню за проведення:

судової експертизи матеріалів, речовин виробів № СЕ-19/111-24/70762-ФХВР від 11.12.2024, проведена експертами Київського НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 3183,60 грн.;

судової експертизи за експертними спеціальностями 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» та 3.2 «Балістичне дослідження слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу» № КСЕ-19-24/73963-БЛ від 07.03.2025, проведена експертами Державного НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 9550,90 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19-24/73963-БД від 28.02.2025, проведена експертами Державного НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 10 640,84 грн.;

судової експертизи за експертними спеціальностями 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» та 3.2 «Балістичне дослідження слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу» № СЕ-19-25/2298-БЛ від 11.03.2025, проведена експертами Державного НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 6367,20 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертиза № КСЕ-19-24/76853-БД від 10.03.2025, проведена експертами Державного НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 21 993,54 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19-24/78528-БД від 17.03.2025, проведена експертами Державного НДЕКЦ МВС України, загальна вартість, проведеної експертизи складає 1 075,50 грн.

Речові докази:

предмет схожий на автомат з наліпкою та написом на ній НОМЕР_3 – ОСОБА_4 та магазин для набоїв; предмети ззовні схожі на набої в кількості 19 штук, які упаковані до сейф-пакету ДБР 017845 передати на потреби ЗСУ, а саме повернути до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

предмети ззовні схожі на на гільзи від набоїв в кількості 4 шт., які поміщені до паперових конвертів з написами 1, 2, 4, 5 та поміщені до сейф-пакету ДБР № В 2022443 – знищити;

предмет ззовні схожий на кулю, який поміщено до паперового конверту з написами № 3, який в свою чергу поміщено до сейф-пакету ДБР № В 2022443 - знищити;

куртку оливкового кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022319 – знищити;

кофту синьо-зеленого кольору з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 0223320 – знищити;

куртку вітровологозахисту зимову з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022324 – знищити;

сорочку оливкового кольору зі вставками з пошкодженнями у вигляді отвору в ділянці правої передньої частини і отвору в ділянці правої задньої частини та слідами речовини бурого кольору (крові), яку поміщено до сейф-пакету ДБР № 022322 – знищити;

спортивні штани чорного кольору, зі слідами речовини бурого кольору, які упаковані до картонної коробки, яку опечатано біркаим з підписами учасників слідчої дії та печаткою «Для пакетів» - знищити;

спортивна кофта з логотипом МЕРСЕДЕС, яку упаковано до картонної коробки, яку опечатано бірками учасників слідчої дії та печаткою «Для пакетів» - знищити;

предмет схожий на кулю, яку було вилучено з тіла ОСОБА_6 , під час операції, та було упаковано до спец-пакету, передано до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР в м. Києві – знищити;

2 (дві) ватні палички із зразками букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 , які упаковані до паперового конверту, опечатані паперовою биркою з пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії та печпткою для пакетів – зберігати у матеріалах кримінального провадження;

-ватний диск зі змивом з правої та лівої рук, визнано речовими доказами та приєднано як речові докази до кримінального провадженння та передано до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Києві 2 (дві) одноразові палички з ватними тампонами, зі зразками букального епітелію ОСОБА_4 , та передав до кімнати зберігання речових доказів ТУ ДБР України в м. Києві; відеофайли з камер відеоспостереження біля магазину ФОП ОСОБА_9 , що в с. Горностайпіль – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

-Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2024 року, на майно, вилучене 29.11.2024 року під час ОМП та проведення освідування ОСОБА_4 , а саме: 1) предмет зовні схожий на автомат з № НОМЕР_3 з наліпкою на прикладі « ОСОБА_4 », магазин для набоїв; 2) предмети схожі на набої в кількості 19 штук; 3) предмети схожі на гільзи від набоїв в кількості 4 штуки; 4) предмет схожий на кулю; 5) куртку оливкового кольору з пошкодженнями у вигляді отвору та слідами речовини бурого кольору; 6) кофту синьо-зеленого кольору з пошкодженнями у вигляді отвору та слідами речовини бурого кольору; 7) куртку вітровологозахисту зимову з пошкодженнями у вигляді отвору та зі слідами речовини бурого кольору; 8) сорочку оливкового кольору зі вставками з пошкодженнями у вигляді отвору та зі слідами речовини бурого кольору; 9) спортивні штани чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору; 10) спортивну кофту з логотипом МЕРСЕДЕС - скасувати.

Повний текст вироку суду вручити учасникам судового провадження в день його проголошення відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_61