Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №290/455/26 — Романівський районний суд Житомирської області

290/455/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 частиною 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП):

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

До Романівського районного суду Житомирської області з Відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУ НП в Житомирській області після доопрацювання надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-4 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №195350 від 29 квітня 2026 року та доданих до нього матеріалів встановлено, що 08 квітня 2026 року близько 11 години 00 хвилин в с.Карвинівка по вул.Виноградна,5, у приміщенні Карвинівської гімназії, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи учасником освітньогь процесу, систематично здійснював булінг (цькування), що полягало у психічному та фізичному насильстві, а саме:приниження честі та гідності малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою засобів електронних комунікацій, штовхання, образи нецензурної лайки,намагався нанести тілесні ушкодження, що могло заподіяти значної шкоди психічному та фізичному фізичному здоров`ю ОСОБА_3 , за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 173-4 КУпАП. (згідно протоколу)

Працівниками поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-4 КУпАП.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнала свою вину у чиненні даного правопорушення.Потерпілий та законний представник потерпілого підтвердили факти, викладені в матеріалах даної справи

З метою встановлення вини ОСОБА_1 суддею досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 195350 від 29 квітня 2026 року,рапорти поліцейських,протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 квітня 2026 року, письмові пояснення ОСОБА_4 ,потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , характеристину на ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , протокол засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Карвинівської гімназії Чуднівської міської ради за №1 від 14 квітня 2026 року,копію схеми руху шкільного автобуса Карвинівської гімназії та розклад руху на маршруті, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та матеріали відеофіксації..

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення потерпілого,законного представника, суддею встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-4 КУпАП.

За змістом статті 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення в суді розглядається у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке правопорушення.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення зобов`язана ретельно з`ясувати характер правопорушення, правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративні правопорушення та правильність його складання залежить своєчасність, правильність розгляду справи за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій

За змістом статей 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя місцевого суду зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 173-4 КУпАП - булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Також відповідно до частини 2 статті 173-4 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Частиною 3 статті 173-4 КУпАП визначено, що діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Частиною 4 статті 173-4 КУпАП також визначено , що діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Суб`єкт правопорушення залежить від частини норми, за якою особа притягається до відповідальності. Згідно з частиною 1 статті 173-4 КУпАП суб`єктом є фізична осудна особа, яка досягла 16 років та є учасником освітнього процесу. Частина 2 статті 173-4 КУпАП визначає суб`єкт як фізична осудну особу, яка досягла 16 років та є учасником освітнього процесу. Для кваліфікації за цією частиною суб`єктів має бути два і більше (тобто група) або суб`єкт має таким, який раніше вчиняв адміністративне правопорушення протягом останнього року. Відповідно до частин 3, 4 статті 173-4 КУпАП суб`єкт – фізична осудна особа, яка досягла 16 років та є одним із батьків або однією з осіб, які їх замінюють, малолітньої або неповнолітньої особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, яка вчинила булінг.

Стаття 52 Закону України «Про освіту» визначає, що учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи,передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.Закон України «Про освіту» додає до обов`язкових ознак булінгу наявність сторін:кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Однак варто відзначити, що кривдник не завжди буде суб`єктом правопорушення через свій вік. Малолітня або неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, яка є кривдником, не може нести адміністративну відповідальність. До адміністративної відповідальності у такому випадку притягаються один із батьків або одна з осіб, які їх замінюють, за частинами 3 або 4 статті 173-4 КУпАП.

Згідно із розділом 1 наказу № 1646 від 28 грудня 2019 року Міністерства освіти і науки України визначено, що до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;інші правопорушення насильницького характеру.

Відповідно до 4 розділу наказу № 1646 від 28 грудня 2019 року Міністерства освіти і науки України визначено порядок роботи комісії про запобіганню булінгу в закладах освіти.

Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з`ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

До завдань комісії належать: збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об`єктивного розгляду заяви;розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді;визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування)».

Насмішки та кепкування, образи та погрози, і навіть бійки далеко не повний перелік діянь, які притаманні як конфлікту так і булінгу. Разом з тим, не кожен конфлікт є булінгом, і як свідчить правозастосовна практика, від вміння розпізнати булінг, відрізнити його від конфлікту за характерними ознаками залежить можливість захистити потерпілу особу та притягнути кривдника до відповідальності, встановленої законом.

Дуже важливо розрізняти поняття: «сварка», «сутичка», «зіткнення», «конфлікт», «булінг».

Конфлікт (лат. conflictus сварка, сутичка) є зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Систематичність (повторюваність) діяння одна з типових ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості, недисциплінованості чи застосування неправомірних методів виховання.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, що 08 квітня 2026 року близько 11 години 00 хвилин в с.Карвинівка по вул.Виноградна,5, у приміщенні Карвинівської гімназії, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи учасником освітньогь процесу, систематично здійснював булінг (цькування), що полягало у психічному та фізичному насильстві, а саме:приниження честі та гідності малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою засобів електронних комунікацій, штовхання, образи нецензурної лайки,намагався нанести тілесні ушкодження, що могло заподіяти значної шкоди психічному та фізичному фізичному здоров`ю ОСОБА_3 , за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 173-4 КУпАП.

Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення додано копію протоколу засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) Карвинівської гімназії Чуднівської міської ради від 14 квітня 2026 року, в якому вказано, що в діях ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 вбачаються ознаки булінгу,але не систематичні.

Диспозиція частини 2 статті 173-4 КУпАП, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.До протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів того, що суб`єкт даного адміністративного правопорушення притягувався протягом року за діяння, передбачене частиною першою статті 173-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів вбачається, що кривдником (булером) є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто останній не може нести адміністративну відповідальність.У відповідності до вимог пункту 17 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, що затверджена наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року за № 1376 (зі змінами і доповненнями станом на 09 грудня 2024 року) (далі - Інструкція), у разі вчинення малолітньою чи неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років булінгу (цькування), відповідальність за який передбачена частиною третьою або четвертою статті 173-4 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно батьків або осіб, які їх замінюють. Крім того, особа, відносно якої складено вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-4 КУпАП також не є суб`єктом даного правопорушення.В протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє також посилання, що правопорушення вчинено групою осіб.

Протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Також у відповідності до вимог пункту 7 Розділу ІІ Інструкції не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Водночас суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

За приписами частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Неналежне оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, а саме відсутність конкретизації наведених вище даних, позбавляє суд можливості об`єктивно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та прийняти законне рішення.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних даних про діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року, а також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній належний суб`єкт адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за частиною 2 статті 173-4 КУпАП.

Положеннями частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії та Карєлін проти Росії у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу доказів, які є у матеріалах справи, та які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким не має розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до положень КУпАП розгляд справи здійснюється лише щодо особи, відносно якої складений протокол та в межах цього протоколу про адміністративне правопорушення, тому вносити самостійно зміни до викладеної у протоколі фабули орган, який розглядає справу, не уповноважений. Також, орган, який розглядає справу не уповноважений відшукувати докази на підтвердження наявності в діях особи складу інкримінованого правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 247, ч. 2 ст.173-4, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-4 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя М.В. Ковальчук