Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №296/6303/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6303/25

2/296/1484/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 2022 року між нею та відповідачами склались неприязні стосунки, оскільки вони забороняють їй спілкуватись з внучкою. Крім того, відповідачі позичили в неї велику суму коштів та не повертають позику. Позивач вказує, що вона працює на посаді викладача по класу фортепіано в музичній школі «Смолянка», її репутація має важливу роль при виконанні нею професійних обов`язків. Внаслідок дій відповідачів вона зазнала приниження під час розгляду справи № 278/2240/22, її честь та ділову репутацію було заплямовано поширенням відповідачами неправдивої та образливої інформації. Зокрема, в ході розгляду справи № 278/2240/22 відповідачі у своєму клопотанні від 11 січня 2023 року висловили ряд наклепів, які породжують недовіру до неї, як до викладача, серед її учнів, батьків учнів, колег по роботі, тощо. Крім того, ОСОБА_2 у червні 2023 року звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 (справа № 278/3040/23), яку мотивувала вчиненням психологічного насилля відносно дитини. За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про відсутність фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно її дочки та внучки. Отже, відповідачка у своїй заяві про видачу обмежувального припису здійснила наклеп з метою очорнити її ім`я, ділову репутацію, принизити її честь та гідність. Такі висловлювання відповідачів завдали їй душевного болю та страждань. Неправдиву інформацію відносно неї відповідачі поширюють як під час судових розглядів, так і поза межами суду у вигляді заяв до державних органів, повідомлень приватного характеру, в тому числі смс із нецензурними висловами. З метою завдання шкоди її діловій репутації ОСОБА_2 у червні 2023 року направила на адресу Управління культури Житомирської міської ради заяву про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно неї та дочки ОСОБА_4 . На переконання позивача, відповідачі систематично та цілеспрямовано розповсюджують відносно неї неправдиву інформацію, чим принижують її честь, гідність та ділову репутацію.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно неї, щодо нібито вживання алкогольних напоїв, перебування на обліку в спеціалізованих установах, шляхом принесення публічних вибачень та надання письмових спростувань в суді, Управлінню (службі) у справах дітей Житомирської міської ради, а також шляхом надіслання листа до Управління культури Житомирської міської ради.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 26 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04 вересня 2025 року до суду від представника відповідачів за довіреністю – ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до ч. 6 ст. 178 ЦПК України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. Ураховуючи те, що ОСОБА_5 не підтвердила наявності повноважень для здійснення представництва інтересів відповідачів у цій справі суд не бере до уваги поданий нею відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 21 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відвід судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про допуск їхнього представника за довіреністю – ОСОБА_5 до участі в справі № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі № 296/6303/25.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року заяву ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 20 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні письмових зауважень ОСОБА_2 на протоколи підготовчих засідань.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

18 березня 2026 року до суд від відповідачки ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення щодо вимог позову. Висловлюючи свою позицію, ОСОБА_2 зазначає, що інформація «про вживання алкогольних напоїв» не може бути визнана недостовірною та не може порушувати особисті немайнові права позивача, оскільки вживання алкогольних напоїв не є порушенням моралі. Відповідачі не поширювали інформацію про перебування ОСОБА_1 у спеціалізованих установах. Доводи позивачки «вирвані» з контексту документів, а фактичні обставини справи умисно нею перекручені.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Пилипюк Л. М. від розгляду справи № 296/6303/25.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримала з підстав, які наведені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Предметом спору в цій справі є захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 та спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації щодо 1) вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв; 2) перебування на обліку в спеціалізованих установах.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що поширення відповідачами недостовірної та такої, що принижує її честь, гідність інформації відбулось, зокрема, в ході розгляду судової справи № 278/2240/22 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою правнучкою.

За твердженням позивача, під час розгляду судової справи №278/2240/22 відповідачі у своєму клопотанні від 11 січня 2023 року висловили наклепи відносно неї, що принизило її, а також завдало шкоди її діловій репутації.

У зазначеному клопотанні відповідачі зазначали таке: « ОСОБА_1 намагалась керувати нашим сімейним життям, а коли отримала від нас опір, почала проявляти відкриту агресію. Я пояснила чоловіку про її психологічні вади, про її хвороби та про її лікування в психоневрологічній лікарні і просила не реагувати на її поведінку.». «Мені, ОСОБА_7 , достовірно з дитинства відомо, що ОСОБА_1 постійно страждає на головні болі, запаморочення, безсоння. Вона перебувала на стаціонарному лікуванні у психоневрологічній лікарні на Гуйві. З часом вона почала щоденно вживати ліки разом із спиртними напоями, щоб добре спати. В результаті її поведінка стала неадекватною, вона постійно свариться, кричить, проявляє агресію до мене, мого чоловіка та до своєї матері. Із- за такої поведінки у неї немає друзів, подруг, вона ні з ким не спілкується, навіть з родичами. Увесь вільний від роботи час вона грається в комп`ютерні ігри, дивиться новини та турецькі серіали». «Однак ОСОБА_1 пропонувала нам давати ОСОБА_4 солодке вино, щоб та краще спала. Враховуючи залежність ОСОБА_1 від спиртних напоїв, немає ніякої впевненості, що вона у нашу відсутність не буде давати дитині вживати вино, яке в неї завжди є вдома.».

Відповідно до копії довідки РУП ГУНП в Житомирській від 14 квітня 2022 року про виконання результатів розгляду матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО № 1346 від 18 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про перевірку умов проживання її онуки ОСОБА_4 . В ході перевірки було встановлено, що між тещею ОСОБА_1 та її зятем ОСОБА_3 склались неприязні стосунки. Факт домашнього насильства збоку батька до дитини не підтвердився. Крім того, донька підтвердила факт психічних розладів у її матері ОСОБА_1 , раніше перебувала на лікуванні у психо-неврологічний лікарні.

Також установлено, що ОСОБА_2 надіслала до Управління культури Житомирської міської ради заяву про вчинення домашнього насильства, в якій, серед іншого, описала її взаємовідносини з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , пояснювала причини їхніх конфліктів, просила захистити її та її малолітню дочку від домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 усіма можливими заходами, передбаченими законом.

Також установлено, що ОСОБА_2 зверталась до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно кривдників ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 05 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує такі норми права.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).

Суди повинні брати до уваги, що у разі, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте під час перевірки інформацію не було підтверджено, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 23 лютого 2021 року у справі № 487/6565/16-ц, від 04 липня 2024 року у справі № 910/23597/17 та інших.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачі поширили відносно неї недостовірну (неправдиву) інформацію в ході розгляду судових справ № 278/2240/22 та № 278/3040/23.

Цивільно-процесуальний кодекс України встановлює право кожного учасника справи подавати суду свої письмові пояснення з приводу обставин, які досліджуються судом, заявляти клопотання, висловлювати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд установив, що ОСОБА_2 подала суду в ході розгляду справи № 2782240/22 свої письмові пояснення, в яких висловила власне розуміння причин спору та заперечення доводів іншої сторони. Отже, надання пояснень суду по своїй суті є оціночним судженням відповідачки та не може вважатись поширенням недостовірної інформації. Слід урахувати, що такі письмові пояснення були адресовані саме суду, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_2 мала на меті поширити відповідну інформацію з метою заплямування честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 . Пояснення фізичної особи в судовому процесі як сторони по справі не є привселюдним поширенням неправдивої і недостовірної інформації щодо іншої сторони по справі, а тому у діях відповідачів у цій справі відсутній склад цивільного правопорушення.

Щодо звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 (справа № 278/3040/23) суд зазначає, що право звернення до суду за захистом своїх прав є беззаперечним. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист. Отже, ОСОБА_2 вважала свої права порушеними та бажала отримати судовий захист, а тому звернулась до суду з відповідною заявою, в якій мотивувала підстави звернення та необхідність застосування відносно ОСОБА_1 обмежувального припису.

У такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права на звернення до суду, а не поширення недостовірної інформації.

Також суд ураховує, що суд розглянув заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, надав мотивовану оцінку її аргументам та ухвалив рішення, яке набрало законної сили.

Щодо звернення ОСОБА_2 із заявою про вчинення домашнього насильства до Управління культури Житомирської міської ради.

Суд ураховує, що ОСОБА_1 у прохальній частині своєї позовної заяви зазначає про необхідність спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації щодо 1) вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв; 2) перебування на обліку в спеціалізованих установах.

Разом з тим, заява ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства, адресована Управління культури Житомирської міської ради, не містить висловлювань щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв чи перебування її на обліку в спеціалізованих установах.

Отже, суд установив, що заява ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства, адресована Управління культури Житомирської міської ради, не містить висловлювань, які позивач просить спростувати.

Щодо відомостей, які зазначені в довідці РУП ГУНП в Житомирській від 14 квітня 2022 року про виконання результатів розгляду матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО № 1346 від 18 березня 2022 року, то суд зазначає, що така складена представником правоохоронного органу, а не відповідачами, а тому не може вважатись поширенням недостовірної інформації. Крім того, вказана довідка містить інтерпретацію пояснень (оціночних суджень) опитаних осіб.

Суд повторює, що звернення особи до суду, органу місцевого самоврядування чи до будь-якого іншого компетентного органу за захистом є формою реалізації конституційних прав та може вважатись поширенням недостовірної інформації.

Зміст заяви ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства свідчить містить оціночні судження щодо її неприязних стосунків з матір`ю та не містить жодних висловлювань відносно ОСОБА_1 як працівника культури чи як викладача музичної шкоди.

Визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області, адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК