Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №154/1790/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1790/26

3/154/685/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , працює КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №206393, складеного 27.04.2026 інспектором СРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Яцків Ю.Ю., 27 квітня 2026 року, близько 08:00, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , порушив тимчасово заборонний припис серії АА №646355, чим вчинив правоворушення, передбачене ч. 2 ст.173-8 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник Сорочук М.С. в суді просили закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що відповідно до матеріалів справи підставою для складання протоколу став побутовий конфлікт між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 , під час якого остання викликала поліцію. Сам по собі сімейний конфлікт без наявності умислу на заподіяння шкоди не утворює складу правопорушення, передбаченого ст.173-8 КУпАП. До протоколу про вчинене адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів, які б надавали підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-8 КУпАП. Словесний конфлікт може бути підставою для термінового заборонного припису, але за умови, що він супроводжується образами, погрозами, або приниженням, і ці дії викликають у іншого з подружжя реальне побоювання за свою безпеку. Доказів, які б вказували на такі ризики відсутні. Натомість в матеріалах справи містяться лише пояснення ОСОБА_2 . Однак, жодних інших доказів, які б підтверджували заяву про психологічне насильство в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_2 провокує на сварки, а потім сама ж викликає поліцію.

Просили також врахувати, що ОСОБА_1 працює в КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», позитивно характеризується, є чесною та неконфліктною людиною. Натомість потерпіла ОСОБА_2 не спілкується із сусідами, постійно конфліктує. Крім того, квартира у якій проживає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбана під час шлюбу, є спільною сумісною власністю, а тому складення заборонного припису обмежує законні права ОСОБА_1 .

Потерпіла ОСОБА_2 викликалася в судове засідання для підтвердження або спростування викладених у протоколі обставин, проте в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала свої пояснення які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.2 ст.173-8 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Поняття термінового заборонного припису визначено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, відповідно до п.16 ст.1 Закону терміновий заборонний припис стосовно кривдника — це спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (чч.1,2 ст.25 Закону).

Так, у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серія ВБА 206393 від 27.04.2026 ОСОБА_1 інкримінується порушення тимчасового заборонного припису серії АА №646355, який діючим законодавством не передбачений. При цьому, у фабулі протоколу не зазначено, порушення яких саме заходів термінового заборонного припису, стало підставою для складання протоколу відносно ОСОБА_1 , тобто фактично не зазначена об`єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Крім того, копію термінового заборонного припису, на порушення якого міститься посилання у протоколі, до матеріалів справи не долучено, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити його зміст, строк дії та перелік встановлених ним обмежень.

Суд також критично оцінює заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, та не бере їх до уваги як належний і допустимий доказ. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань не попереджалася, викладені нею обставини в судовому засіданні не підтвердила, а тому зазначені відомості не можуть бути перевірені судом у порядку безпосереднього дослідження доказів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що раніше ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , що також враховується судом при оцінці достовірності наданих нею пояснень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані матеріали не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що органом, що склав протокол про адміністравтивне правопорушення не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст.247, ст.284 КупАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена у Волинському апеляційному суді протягом 10 днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя А.М. Лутай