Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №715/3966/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 червня 2026 року м. Чернівці справа № 715/3966/25

провадження №22-ц/822/747/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 березня 2026 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 являється матір`ю зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.07.1992 року серії НОМЕР_2 та довідкою Глибоцької селищної ради № 533 від 29.06.2023 року, звернулася із заявою про встановлення факту смерті свого сина ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 являвся військовослужбовцем Збройних Сил України, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , в період з 08.06.2023 року по 19.06.2023 рік брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 року.

28.06.2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано сповіщення сім`ї солдата ОСОБА_2 № 2/1887 про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок наступально-штурмових дій противника, зник безвісти у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району, Луганської області.

Просила встановити факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району, Луганської області, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час воєнних дій, у зв`язку з захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, на території тимчасової окупації частини України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Роз`яснено заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 березня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги посилання Міністерства оборони України на те, що заява ОСОБА_1 не може розглядатися в окремому провадженні через можливе виникнення у майбутньому спору про право, який слід розглядати в позовному провадженні, оскільки Міністерство оборони України не зазначило між ким існує спір про право, тоді як для залишення заяви без розгляду, існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним (зазначеного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 року у справі № 740/3257/23).

Вважає висновок суду першої інстанції про наявність спору про право помилковим, таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Самі по собі заперечення заінтересованої особи щодо можливого виникнення у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги не свідчать про існування спору про право.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між заявником та суб`єктом призначення допомоги, зокрема Міністерством оборони України, не може існувати спору про право, оскільки такий орган не є суб`єктом отримання відповідної виплати. Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22, в яких наголошено, що саме по собі заперечення заінтересованої особи, у тому числі Міністерства оборони України, не є підставою для висновку про наявність спору про право та не виключає розгляду справи в порядку окремого провадження.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , звернулася із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Просила встановити факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району, Луганської області, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час воєнних дій, у зв`язку з захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, на території тимчасової окупації частини України.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій

статті 315 ЦПК України.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України).

Отже, при розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у районі населеного пункту Діброва, Кремінського району, Луганської області, військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , який загинув при виконанні обов`язків військової служби.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Grzкda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року).

Частиною 3 ст. 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Згідно з ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Суд першої інстанції не вимагав від заявника усунення недоліків заяви, якщо вважав неповним коло заінтересованих осіб, але зробив висновок, що в даному випадку є спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження. При цьому такий висновок суду є передчасним, оскільки Міністерство оборони України, відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є суб`єктом, що призначає і виплачує одноразову грошову допомогу суб`єктам права на таку допомогу.

Спір про право може виникнути виключно між суб`єктами цивільного права, тобто особами, визначеними у пункті 4 статті 16-1 цього Закону.

Між заявницею та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки міністерство є суб`єктом виплати, а не суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Аналогічний висновок викладено в постанові від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23, де Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність спору між особою, яка звертається із заявою про встановлення юридичного факту, із Міністерством оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції передчасно залишив без розгляду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк