Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №642/2057/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2057/26

№ провадження 2/646/3416/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого – судді Демченко І.М., за участю секретаря Кочитової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2983858, укладеним 18.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та відповідачем в розмірі 28 864, 01 грн та за договором № 75341728, укладеним 10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем в розмірі 16 178, 18 грн. Позивач зазначив, що є правонаступником прав вимоги до позичальника за наведеними вище договорами, а тому просить стягнути з відповідача загальну заборгованість у розмірі 45 042, 19 грн судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 16 000 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21.04.2026 позивачем до суду подано клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та від АТ «Сенс Банк».

Ухвалою суду від 14.05.2026 за клопотанням представника позивача від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та від АТ «Сенс Банк» витребувано інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: належність банківської платіжної карти та зарахування на неї кредитних коштів.

28.05.2026 до суду від АТ «СЕНС БАНК» надійшла витребувана судом інформація.

01.06.2026 до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. За даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відповідач як внутрішньо переміщена особа зареєстрованою не значиться.

За повідомленням АТ «УКРПОШТА» направлення поштової кореспонденції на території активних бойових дій, у тому числі с-ща Ківшарівка Куп`янського району харківської області, де значить зареєстрованим відповідач, не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 18.08.2021 ОСОБА_1 з ТОВ «МАНІФОЮ» уклала договір позики № 2983858, згідно якого отримала позику у сумі 8 000, 00 грн. на строк 27 днів, тобто до 14.09.2021 зі сплатою відсотків у розмірі 1, 99 від суми позики за кожен день користування нею.

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови договору позики.

Відповідно до 2.4. Розмір процентів за користування позикою п.2.4.1. Проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою. Позикодавець надає Позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п.2.4.2) виключно за умови належного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором. У випадку недотримання Позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за Договором застосовується базова процентна ставка за позикою.

Відповідно до п.2.5. Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки), зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.

Підписавши договір, ОСОБА_1 підтвердила, що в чіткій та зрозумілій формі отримала інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних» (п. 8.3. Договору позики)

До того ж, відповідно до п. 8.3.5 договору позики відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики.

ОСОБА_1 підписала договір позики шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (z75458).

В цей же день ТОВ «Маніфою» перерахувало на вказаний ОСОБА_1 картковий рахунок маска карти НОМЕР_1 кошти у сумі 8 000,00 грн, що підтверджено довідкою про проведення відповідної транзакції в системі ТОВ Універсальні платіжні рішення.

За повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_2 та 18.08.2021 на неї відбулося зарахування 8 000, 00 грн.

29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/12-2021, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржника, вказаного у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором позики № 2983858 від 18.08.2021, укладеним з відповідачем.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржника, вказаного у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором позики №2983858 від 18.08.2021, укладеним з відповідачем.

28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №28-08/25, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржника, вказаного у реєстрі боржників, в тому числі і за договором позики №2983858 від 18.08.2021, укладеним з відповідачем.

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги за зобов`язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування позикою за договором № 2983858 від 18.08.2021 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІФОЮ» становить 28 864, 01 грн, з яких: заборгованість за сумою позики 8 000,00 грн; заборгованість за процентами 20 864, 01 грн.

Також встановлено, що 10.08.2021 ОСОБА_1 з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклала договір позики № 75341728.

Згідно з п.1 Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику та сплачувати проценти Позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах, тобто Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (Проценти) від суми Позики протягом Строку Позики згідно Графіка платежів, або достроково.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору, сума позики становить 6015,00 грн, строк позики 30 днів із процентною (базовою) фіксованою ставкою 1, 99 %.

Згідно з пунктом 4 Договору, проценти за договором нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення.

Відповідно до п. 12 Договору його укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить також пункт 20 договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Згідно з Додатком №1 до договору позики № 75341728 від 10.08.2021 загальна вартість кредиту за період з 10.08.2021 по 09.09.2021 становить 7092, 29 грн.

Зі змісту довідки про підтвердження платежу ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000035483/ТНПП від 03.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 отримала 10.08.2021 на картку № НОМЕР_3 кошти в сумі 6015, 00 грн.

За інформацією АТ «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 10.08.2021 зараховано кредитні кошти у сумі 6015, 00 грн.

30.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №30-12/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» своє право грошової вимоги до боржників, в тому числі право вимоги за договором позики № 75341728 від 10.08.2021.

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, в тому числі й за договором за договором позики № 75341728 від 10.08.2021 щодо відповідача.

28.08.2025 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25, в тому числі й за договором за договором позики № 75341728 від 10.08.2021 щодо відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 75341728 від 10.08.2021 загальна заборгованість відповідача за договором станом на день формування позовної заяви становить 16 178, 18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6015, 00 грн; заборгованість за відсотками 9 959, 82 грн., інфляційні збитки 175, 68 грн., нараховані 3 % річних – 27, 68 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У даній справі договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.202 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» договору позики № 2983858 від 18.08.2021, а також між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору № 75341728 від 10.08.2021, та відповідно, наявність у відповідача заборгованості за такими кредитними договорами.

Суд зазначає те, що ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є не банківськими, а фінансовими установами, а тому, укладаючи кредитний договір та заповнюючи анкету-заяву на отримання кредитних коштів, позичальник, вказуючи номер карткового рахунку, на який бажає отримати кредитні кошти, діє за власною волею, а фінансова установа, в свою чергу, не має повноважень на встановлення власника такого рахунку, оскільки така інформація є банківською таємницею.

Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитними договорами № 2983858 від 18.08.2021, № 75341728 від 10.08.2021, згідно Договорів факторингу.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконала, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернула, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов`язаннями, яка складається із суми позики: за договорами, укладеними з ТОВ «МАНІФОЮ» у сумі 8 000, 00 грн. та за договором, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 6 015,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаних договорах в загальній сумі становить 14 015, 00 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договорами підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що договором позики від 18.08.2021 передбачено строк кредитування 27 днів, договором позики від 10.08.2021 – 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Таким чином, за договором позики, укладеним з ТОВ «МАНІФОЮ» відсотки мають бути обраховані 8 000, 00 грн. х 27 днів х 1,99 % = 4 298, 40 грн., нараховані за договором в межах строку дії договору 27 днів, і саме ця сума процентів в межах строку дії договору підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, за договором позики, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відсотки мають бути обраховані 6 015,00 грн. х 30 днів х 1,99 % = 3 590, 96 грн., нараховані за договором в межах строку дії договору 30 днів, і саме ця сума процентів в межах строку дії договору підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду, стягненню не підлягають.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 21 904, 36 грн, а також 175, 68 грн інфляційні збитки, 27, 68 грн нараховані 3% річних.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково у сумі 22 107, 72 грн х 100 % : 45 042, 19 грн = 49,08 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 306, 77 грн сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши надані позивачем докази про понесені витрати за надану професійну правничу допомогу, враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що існують правові підстави для зменшення суми понесених витрат на правничу допомогу до 4000, 00 грн.

На підставі ст.ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість у загальному розмірі 22 107, 72 грн.. а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 306, 77 та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: місто Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Головуючий І.М.Демченко